11 класТрудове навчання

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту: lezhnina1964@gmail.com

07.06.2022

Тема. Догляд за волоссям.

Відома французька модельєр Коко Шанель говорила: “Волосся щодня повинне бути такими, щоб не треба було вдягати капелюшок”.

Скільки художників і поетів оспівували в своїх творах довге, густе, прекрасне жіноче волосся. Одних надихали пекучі екзотичні смагляві брюнетки, інших – ніжні сонячні блондинки з гладкою світлою шкірою і волоссям кольору пшениці, третіх спокушували рудоволосі красуні.

Сандро Ботічеллі “Весна”

 Волосся – це не тільки чудова прикраса жінки, але і дуже корисний орган людського тіла. Волосся захищає шкіру голови від несприятливого впливу холоду, а також від перегріву.

Волосся людини може говорити багато про що. Зачіска може розповісти нам про те, скільки часу людина присвячує своєму зовнішньому вигляду, наскільки вона охайна і чи стежить за модою. А стан волосся підкаже, чи є у людини проблеми зі здоров’ям. Волосся цікаве з точки зору антропології та фізіології. І, звичайно ж, кожному з нас цікаво знати, як правильно доглядати за волоссям.

Для правильного та ефективного догляду за волоссям важливо грамотно визначити свій тип волосся (тобто характер салоотделения шкіри голови). Розрізняють нормальне (з помірним саловиділенням), жирне (з підвищеним саловиділенням), сухе волосся (зі зниженим саловиділенням) і змішане волосся.

Традиційно в косметології прийнято виділяти три типи волосся: сухе, жирне і нормальне. Крім того, волосся розрізняють за ознаками і властивостями.

Нормальне, тобто еластичне, помірно тонке, не надто сухе і не дуже жирне, шкіра голови не покрита лупою, при легкому розчісуванні може випасти до 50 волосин.

Сухе волосся більш тонке, пухнасте і тендітне. Погано відображає світло, унаслідок чого воно виглядає тьмяним, таким, що не має глянцю. Воно легко рветься, плутається, важко розчісується, січеться на кінцях. Досить часто йому супутня суха дрібна лупа. Нерідко сухе волосся – це результат неправильного догляду, а не наслідок зниженої активності сальних залоз.

 Жирне волосся товще, ніж нормальне, рясно вкрите жиром, більш еластичне за рахунок цього, менше поглинає воду. Має характерний тьмяний блиск, через невеликий час після миття злипається і починається здаватися брудним, неохайним. Жирне волосся часто поєднується з жирною лупою. Жирність волосся залежить від активності сальних залоз, яка, у свою чергу, є суто індивідуальною і закладається генетично. У визначеному, невеликому ступені, кількість шкірного сала, що виробляється, залежить від типу живлення і кількості споживаних з їжею вуглеводів (у першу чергу) і жирів.

 Також є змішаний тип волосся. Волосся даного типу, це, як правило, довге волосся, жирне біля коріння і сухе на кінцях унаслідок того, що воно недостатньо змащується жиром по всій довжині. Кінці волосся цього типу, не одержуючи необхідного змащення, часто січуться.

 Чим відрізняється  виснажене волосся? Як правило, це жорстке волосся, що втратило свої блиск і слухняність. Якщо такі зміни відбулися швидко і різко, то це серйозний привід для занепокоєння. Не можна також забувати, що деякі зміни волосся відбуваються поступово і своєчасно відмітити їх можна тільки під мікроскопом або спеціальним апаратом.

 Визначаємо свій тип волосся

Щоб правильно доглядати за своїм волоссям, потрібно розуміти до якого типу воно відносяться. Жирність волосся залежить від типу шкіри, при жирному волоссі у вас обов’язково жирна шкіра і навпаки. Тому, знаючи, який у вас тип шкіри, легко визначити тип волосся. Крім того, проаналізувавши, як часто вам доводиться мити голову, щоб вона «пристойно виглядала», теж можна визначити тип волосся.

• Якщо волосся сильно жирніє протягом 1-2 днів, у вас жирний тип волосся.
• Якщо ваше волосся «пристойно виглядає» протягом 2-4 днів після миття голови, у вас нормальний тип волосся.
• Коли волосся довго не жирніє (6 днів і більше), виглядає сухим і ламким — ваш тип волосся «сухе волосся».

• Коріння вже жирні на дотик через 2-3 дні і за цей час біля коріння з’являється жирний блиск, у той же час кінці волосся виглядає сухим — у вас змішаний тип волосся.

Догляд за нормальним волоссям

Волосся нормального типу – міцне, еластичне, з красивим натуральним блиском (зустрічається головним чином у молодих, практично здорових людей).
Нормальне волосся не вимагає особливого догляду, проте необхідно підтримувати його стан, для чого можна використовувати різні полоскання з трав.

 Особливості догляду за сухим волоссям, що січеться

Волосся сухого типу – тонке, тьмяне, ламке, легко рветься, січеться, після миття через 1-2 дні з’являється дрібна суха лупа. Частою причиною сухості й випадання волосся є неправильний догляд за ним і травмуючі дії. До перерахованих зовнішніх причин відносяться: часте використання лужного мила, гарячого фена, грубе розчісування (металевими і неякісними дерев’яними гребінцями із задирками), забарвлення з використанням закріплювача при концентрації пергідролю більше 12%, сонячна підвищена активність у поєднанні з сухим вітром (на морі), а також тривале носіння одного виду зачіски (кінський хвіст, начісування) і проділу. Неправильний догляд призводить до того, що волосина змінює свою структуру і починає розщеплюватися.
Сухе волосся вимагає дбайливого догляду. Його миють в середньому 1 раз на 10-14 днів, а в старшому віці – навіть рідше. Причому для миття волосся цього типу краще використовувати креми-шампуні, що містять також біологічно активні речовини, такі, як лецитин, вітамін B5, екстракт ромашки, липового цвіту, м’яти, паростків пшениці. Для сухого волосся існують свої рецепти сумішей, які слід втирати перед миттям голови.

Необхідно пам’ятати, що сухому волоссю шкодить сонце, сухе волосся боїться механічних пошкоджень, його слід фарбувати дуже обережно.

Особливу роль для сухого волосся грає місцеве живлення. Маски сприяють росту волосся, роблять його менш сухим, більш життєвим. Наносять їх перед миттям. Спочатку маску втирають в шкіру волосистої частини голови, а потім ретельно наносять на волосся по всій довжині.

 Особливості догляду за жирним волоссям

Волосся жирного типу – з неприємним запахом, сальне, склеюється. До жирності волосся може призвести зміна функцій різних органів і систем організму. Волосся при цьому часто покривається жирними лусками – лупою. Підвищена жирність може бути викликана і неправильним доглядом – втиранням великої кількості жирних живильних масел, масок.
Для догляду за жирним волоссям використовують засоби, що зменшують саловиділення шкіри. Саме при цьому типі, як у чоловіків, так і у жінок відбувається інтенсивніше випадання волосся, та й зовнішній вигляд їх викликає неприємне відчуття. Зменшенню жирності волосся сприяє дотримання рекомендацій, що стосуються дотримання дієти, способу життя і ін.

Жирне волосся рекомендується мити в середньому 1 раз на 3 дні, оскільки часте миття, на жаль, не зменшує їх жирність.

Для цього типу волосся добре підходять шампуні для жирного волосся з екстрактами кропиви, шавлії, мати-й-мачухи, лепехи, польового хвоща, морських водоростей, шампуні, що містять протеїни, мікроелемент цинку, а також спеціальні лікувальні шампуні.

Якщо у вас підвищене саловиділення, вам протипоказаний масаж шкіри голови і часте розчісування волосся щіткою. Не рекомендується укладати жирне волосся феном і носити його довгим – все це сприяє посиленню саловиділення.

 Догляд за змішаним волоссям

Дуже часто трихологам (фахівцям з догляду за волоссям) доводиться зустрічатись з такою проблемою: шкіра голови і коріння волосся – жирне, а саме волосся і особливо кінчики – сухі. Найчастіше це стає помітним вже наступного дня після миття голови.
Самостійно шкірне сало не може розподілитися по всьому волосяному стрижню, особливо у разі, коли волосся довге. Розподіл шкірного сала здійснюється механічно при розчісуванні волосся. Цей процес носить рівномірний характер при нормальному функціонуванні сальних залоз. Якщо ж їх активність надмірна, то спостерігається підвищена жирність шкіри голови і коріння волосся, але вона поєднується з сухістю волосяних стержнів. Остання найбільш поширена при частому застосуванні фарб для волосся, особливо при знебарвленні.

Багато з нас, щоб позбавитися надмірної жирності, прагне мити волосся часто і наполегливо. Але в тому-то і вся біда, що чим інтенсивніше відбувається знежирення шкіри і волосся, тим інтенсивніше функціонують сальні залози.

Як же вирішити цю проблему? В ідеалі – треба поступово і достатньо довго привчати волосся до нечастого миття. Але річ у тому, що не завжди ми можемо собі це дозволити з етичних міркувань. Наприклад, існують професії, коли виглядати на всі 100 треба щоденно, і тоді вже важко буде пояснити, чомуви з’явилися з жирним волоссям. 

Тому для вирішення проблеми змішаного волосся звичайно рекомендується звертатися до спеціаліста-трихолога, який розробить комплексну програму. По суті, у випадку зі змішаним волоссям така ж ситуація, що й зі змішаною шкірою – і там, і там треба доглядати за кожною ділянкою, вибираючи для нього відповідну програму.

 

Подивиться відео про догляд за волоссям за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=SBWLmlLbDsg

Практична робота.

Визначити тип свого волосся та підібрати засоби догляду за ним.

Усім успіху!

24.05.2022

Тема. ВИДИ МАКІЯЖУ.

ОСНОВИ МАКІЯЖУ

Практична робота.

 Розробити свій власний стиль.

Усім творчого натхнення!

17.05.2022

Тема. Догляд за шкірою.

Практична робота.

Підібрати природні засоби для догляду за своїм типом шкіри.

Усім успіху!

10.05.2022

Тема. Краса та здоров’я. Догляд за шкірою підлітка. Типи шкіри.

Перед початком уроку проведіть досліди для визначення типу своєї шкіри.

1. Промокнути шкіру навколо носа паперовою серветкою. Якщо пляма не висихає — це ознака жирної шкіри.

2. Смужку пластиру розміром 10 см на півхвилини наклеїти на шкіру лоба. Якщо після зняття пластиру на ньому будуть сухі лусочки — це ознака сухої шкіри. Якщо він вкритий блискучим шаром – це ознака жирної шкіри. Якщо є сухі лусочки і шар жиру – шкіра нормальна або комбінована.

Нормальна шкіра і догляд за нею.

Нормальна шкіра має рівний відтінок, виглядає пружною, чистою, гладкою, володіє хорошим тонусом. Вона добре переносить воду з милом, різні косметичні засоби, декоративну косметику. М'яка, еластична, свіжа, гладка, не жирна і не суха на вигляд і на дотик - така нормальна шкіра. Вона виглядає здоровою, з рівними і невеликими порами. На неї не діють дратівливо ні вітер, ні спека, ні холод. При неправильному догляді, нормальна шкіра, з віком може стати сухою. Вміст жиру і вологи в ній збалансовано, а роздратування на шкірі з'являється не часто. На шкірі такого типу, якщо за нею правильно доглядати, зморшки не виникають до старості.

Рекомендації косметолога.

Нормальна шкіра не доставляє практично ніяких турбот. Головне завдання –просто стежити за її чистотою та свіжим виглядом, а також час від часу робити очищаючі маски.

Нормальна шкіра зустрічається надзвичайно рідко, тому, якщо пощастило мати таку шкіру, то потрібно намагатися зберегти її у хорошому стані, систематично доглядаючи за нею. Не слід пересушувати шкіру, від сильного загару вона може псуватися, лущитися. Часте застосування лосьйонів з великим вмістом спирту також може сприяти сухості шкіри.

Вранці потрібно умиватися кип'яченою водою або водою кімнатної температури. Контрастне вмивання сприяє збереженню пружності шкіри. Воду можна замінити відваром цілющих трав або настоєм з розмарину, меліси, м'яти. Якщо вода дуже жорстка, то додають щіпку питної соди. Мило при умовно краще використовувати туалетне, високоякісне. Після висихання шкіри потрібно протерти її тампоном, змоченим в туалетній воді (її можна приготувати самим з пелюсток троянди або листя м'яти). У косметичному лосьйоні не повинно бути великого вмісту спирту, так як він приводить до сухості шкіри.

Після проведення водних процедур на шкіру по масажних лініях накладають крем, призначений для нормальної шкіри. Можна використовувати і напівжирний, і гідратуючий денний крем, які також зміцнюють і живлять шкіру.

Увечері після зняття косметики спеціальним кремом можна ще раз протерти обличчя косметичним молочком або косметичними вершками. Для повторного очищення використовують креми, лосьйони. Корисні для нормальної шкіри маски або маски-обгортання, але їх проводять не часто, один раз на тиждень. При цьому підбирають компоненти, які корисні для  рослинне масло. Слід пам'ятати, що мед шкідливий для шкіри з розширеними кровоносними судинами. Маски підбирають з урахуванням пори року: навесні і влітку краще овочеві та ягідні. Слід систематично чистити шкіру, використовуючи скраб, парову ванну, робити компреси з відвару цілющих трав, масаж для обличчя.

Нормальна шкіра найчастіше властива молодості. Для того, щоб якомога довше зберегти шкіру квітучою і здоровою, потрібно теж ряд заходів і зусиль, хоча вони, звичайно, простіше, ніж ті, яких вимагає суха або жирна шкіра.

Суха шкіра і догляд за нею.

Сухість шкіри викликається, з одного боку, недостатнім виділенням шкірного жиру, а з іншого - посиленим випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Сухість шкіри може розвиватися під впливом різних зовнішніх факторів: вітру або сонячних променів, різких коливань температури. Шкіра може стати сухою, якщо регулярно вмиватися водою з милом перед самим виходом на вулицю або погано витирати її після вмивання. Від надмірного і неправильного вживання духів, спиртових розчинів, пудри шкіра також стає шорсткою, стоншується, лущиться, втрачає пружність.

Суха шкіра - тонка, блискуча, пори на ній ледь помітні. Іноді вона червоніє, покривається плямами і лущиться. Така шкіра чутлива до вітру, сонячних променів, до високої і низької температур. В інших випадках сухість шкіри проявляється у вигляді млявості і бляклості, шкіра нагадує пергамент і легко збирається в складки. Внутрішні причини, що викликають сухість шкіри, повинні своєчасно усуватися лікуванням та відповідним режимом харчування. При сухій шкірі рекомендується умиватися тільки ввечері. Виділяється протягом ночі жир накопичується на поверхні шкіри, умивання вранці знежирює шкіру і робить її більш чутливою до зовнішніх впливів: холоду, тепла, вітру і т.д. Найкраще підходить кип'ячена вода кімнатної температури. У воду можна додавати гліцерин (на 1 склянку води 1 стіл. л. гліцерину).

Рекомендації косметолога.

Суху шкіру слід очищати вранці і ввечері, не забуваючи після цього рясно змащувати її жирним зволожуючим кремом, який утворює захисний покрив, допомагає зберегти вологу у верхніх шарах шкіри. Аналогічну дію надають спеціальні креми для вік і шиї, незамінні при сухій і в'янучої шкіри; необхідно рясно накладати їх на ніч. Один раз на тиждень необхідно проводити процедуру щодо отшелушіванію відмерлих клітин з поверхні шкіри. Крім того, періодично необхідно робити тонізуючі маски, щоб активізувати вироблення природної шкірної мастила.

Суха шкіра зустрічається досить часто і вимагає особливо вмілого і уважного догляду, так як дуже швидко старіє. У молодих жінок суха шкіра має приємний вигляд, виглядає ніжною, тонкою, гладкою і матовою. З часом, особливо при недостатньому або неправильному догляді, стає сухішою, втрачає еластичність. На такій шкірі зморшки з'являються раніше, ніж на інших її типах. Суха шкіра має маленькі пори і матовий (тьмяний) відтінок, характеризується зниженим вмістом жиру. Сухість шкіри частіше буває у тих, хто живе в жаркому або в холодному сухому кліматі. Сухість шкіри може з'явитися у жінок, які не захищають особу від впливу зовнішнього середовища, споживають недостатнє для організму кількість води і т.д. Шкіра стає грубою, починає лущитися, з'являються тріщини.

Але найчастіше за все шкіра стає сухою внаслідок неправильного догляду. Одна з таких шкідливих процедур, яка може зіпсувати навіть нормальну шкіру, - це часте умивання жорсткою холодною водою з милом. Не менш шкідливо щодня змивати макіяж водою з милом.

Суха шкіра обличчя при ще більшому пересушування рано старіє. Суху шкіру не слід перегрівати на сонці, не можна застосовувати спеціальні препарати для додання шкірі штучного загару, а також використовувати косметичні засоби з великим відсотком спирту.

Протипоказанням для сухої шкіри можуть стати як гаряча, так і дуже холодна вода. Навіть погодні явища, наприклад, сильний вітер, можуть надати на суху шкіру негативний вплив.

Народні секрети

☼Корисно мити обличчя м'якушкою чорного хліба. Його розмочують у воді і отриману кашкоподібну масу накладають на обличчя на 2-3 хв., потім змивають водою.

☼Суха шкіра погано переносить мило, тому краще користуватися висівками. Мигдальні висівки досить багаті жиром і зовсім не дратують шкіру. Спосіб застосування: 1 стіл, ложка мигдалевих висівок змішують з невеликою кількістю гарячої води до утворення кашки; цю масу наносять на обличчя, залишаючи на 5-15 хв., а потім змивають кип'яченою водою. Умивання з мигдальними висівками очищає і пом'якшує шкіру. Курс - 15 масок.

☼Якщо сухість шкіри - наслідок нестачі вологи, корисно обполіскувати особа вранці холодною водою зі свіжим молоком (у рівних частинах). Замість цього можна змащувати шкіру обличчя вершками, кисляком або мигдальним чи ланоліновим кремом. А вечорами протирати молоком, розведеним квіткової водою, наприклад, рожевого, м'ятної, кроповий.

Жирна шкіра і догляд за нею.

Жирна шкіра - наслідок посиленої діяльності сальних залоз. Така шкіра як би покрита маслом, лисніє, блищить. Найчастіше жирна шкіра буває на лобі й носі. Посилене салооутворення на шкірі розвивається, як правило, в період статевого дозрівання; воно буває також при розладі нервової системи, захворюванях залоз внутрішньої секреції, хронічному порушенні діяльності шлунково-кишкового тракту і т. д. Жирна шкіра на вигляд товста, груба. Іноді вона нагадує апельсинову кірку. Жирна шкіра зустрічається частіше в молодому віці і залишається в такому стані до 35-40 років. Зморшки на жирній шкірі з'являються значно пізніше, ніж на сухій.

Найчастіше діяльність сальних залоз посилюється при вживанні гострої, багатої жирами, вуглеводами їжі, спиртних напоїв і зменшується при вживанні молочно - рослинної їжі і регулярному харчуванні. Шкіра може стати жирною, якщо людина додала у вазі, а також через зловживання жирними кремами, різними косметичними масками і емульсіями.

Жирна шкіра вимагає спеціального тривалого догляду одночасно із застосуванням відповідного лікування і дотриманням певного режиму харчування.

Ідеальний спосіб очищення жирної шкіри - умивання з допомогою мильного крему. Хоча деякі люди з дуже жирною шкірою успішно користуються звичайним милом.

Рекомендації косметолога.

Корисно вранці умиватися кип'яченою водою. Із сортів мила необходімо вибирати ті, які рекомендовані косметологами і лікарями-дерматологами. Для вмивання можна користуватися махровою серветкою або рукавичкою, зробленої з м'якої тканини, а також марлею. Не рекомендується користуватися жорсткою щіткою: вона може викликати утворення передчасних зморшок.

Добре протирати обличчя шматочком льоду з цілющими добавками. Освіжає жирну шкіру туалетна вода. Для цього змочений тампон прикладають до шкіри обличчя легкими рухами, потім наносять по масажних лініях живильний крем. При виборі крему уважно потрібно вивчити його опис і ступінь жирності (крем може бути як жирним, так і напівжирним, гідрантом).

Після ранкових процедур необхідно переходити до макіяжу. Тональний крем потрібно вибирати з урахуванням жирності шкіри.

Протягом дня шкіру можна акуратно промокнути, припудрити компактної або розсипчастої пудрою. Увечері, після того як знятий макіяж, н еобходімо вмитися теплою водою з милом.

Корисно контрастне вмивання. Після обличчя можна не витирати рушником, а підсушити на повітрі, потім протерти відваром трав, які містять лікувальні добавки, які звужують пори. На ніч не слід наносити крем, так як шкіра обличчя може скривиться, тому краще скористатися косметичним молочком або косметичними вершками.

Комбінована шкіра і догляд за нею.

Комбінована шкіра (змішаний тип) зустрічається найчастіше. У багатьох жінок сухість шкіри спостерігається біля очей, на скронях і на щоках, в той час як ніс, лоб і підборіддя покриті рясною жировим змащенням. Така картина характерна для комбінованого типу шкіри.

Можливий і неоднорідний відтінок шкіри. Смуглява шкіра має тенденцію до крайнощів: вона може бути або дуже жирноюабо дуже сухою. При правильному догляді на жирній шкірі зморшки довго не з'являються. Якщо шкіра комбінованого типу, то, наносячи ввечері на обличчя живильний крем, ніс і підборіддя змащувати не треба (якщо немає лущення), так як саме на цих ділянках шкіра найбільш жирна.

Найчастіше зустрічається змішаний тип шкіри обличчя з досить жирною центральною частиною, що включає лоб, ніс, підборіддя, і сухою шкірою на щоках, навколо очей і на шиї.

Рекомендації косметолога.

Щоб поверхня шкіри зробити щодо однорідної, обробляти області носа, чола й підборіддя необхідно способами, рекомендованими для жирної шкіри

При змішаній шкірі рекомендуються диференційовані засоби і способи догляду за нею, так як жирній шкірі корисно умивання, а сухий - ні. Однак, якщо різниця між сухими і жирними ділянками не дуже велика, то простіше користуватися для всього особи очищує молочком.

Тонік для сухої шкіри повинен бути більш рідким, ніж той, яким користуються для жирної центральній частині особи. Ділянки сухої шкіри корисно частіше обробляти зволожуючим кремом. Багато протирають змішану шкіру м'ятною водою; добре діють і контрастні вмивання.

Косметологи виписують рецепти лосьйонів для протирання окремо жирних і сухих ділянок шкіри. Вони приємні по запаху, включають дистильовану воду, ароматичні аромати, мінімальна кількість спирту. Живлять і зволожують комбіновану шкіру кремом напівжирним або гідратірующіе.

Вранці умивають обличчя і протирають косметичними засобами для комбінованої шкіри.

Наносять живильний крем під тональний крем макіяжу. Увечері після зняття косметики жирним кремом або косметичним молочком на сухі місця шкіри наносять тонким шаром жирний крем, на жирні ділянки - крем для жирної шкіри або емульсію.

Для змішаної шкіри корисні маски, маски-обгортання, чистка шкіри з використанням скрабу, маска-ліфтинг, а також масаж і компреси з цілющих трав.

Догляд за шкірою повинен бути систематичним, із залученням косметичних новинок та з урахуванням порад лікаря-косметолога.

Використовуючи кращі денні та нічні креми з урахуванням пори року, можна надовго зберегти молодість шкіри.

Взаємозв’язок стану шкіри та здоров’я.

Шкіра людини — відображення стану організму людини. Якщо шкіра має здоровий вигляд — це ознака того, що всі системи організму функціонують злагоджено. Але якщо почалися негаразди зі шкірою (з’явилося висипання, почервоніння тощо), то слід негайно звернутися до лікаря. Перевага шкіри полягає в тому, що ми можемо бачити її «сигнали», що свідчать про порушення певних процесів в організмі.

Взаємозв’язок стану шкіри та здоров’я:

1. Бліда шкіра, вертикальні червоні плями – ознака туберкульозу.

2. Шкіра в’яла, колір шкіри блідий із синюшним відтінком, загострення носа – ознака тяжких захворювань черевної порожнини.

3. Колір шкіри періодично змінюється від червоного до блідого – ознака неврозів.

4. Колір шкіри з жовтуватим відтінком – ознака захворювань печінки або жовчного міхура.

5. Колір шкіри зеленувато-блідий – ознака отруєння.

6. Бліда шкіра, синюшний колір губ, носа, вух, холодний піт – ознака спазма легень.

7. Виступаючі, розширені кровоносні судини (судинна сітка) – ознака постійного вживання

алкоголю.

8. Гримаса, схожа на сміх (сардонічний сміх), – ознака правця.

9. Червоний колір, одутлість – ознака підвищеного артеріального тиску.

Практична робота.

1. Перегляньте бесіду з лікарем-дерматологом за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=if8pbmPfNBQ

2. Визначте тип своєї  шкіри та підберіть засоби за її доглядом.

 

 

 

    03.05.2022

Тема. Догляд за в’язаними виробами. Захист проекту.

 Навчитись правильно доглядати за в'язаними ви­робами так само важливо, як і вив'язувати їх. Неправильний догляд мо­же легко зіпсувати бездоганно виконану річ.

Під час догляду за в'язаними виробами слід додержувати таких пра­вил:

1. Трикотажні вироби прати у м'якій воді. Для цього за потреби добав­ляти у воду трохи питної соди. Найкращий засіб для прання трикота­жу — мильна стружка (2 г на 1 л води).

2. Перед пранням виріб замочувати на 15...20 хв у мильній воді. Темпе­ратура води впродовж усього прання має бути однакова і не переви­щувати 40 °С. Для пряжі шкідлива як гаряча вода, так і холодна.

3. Прати виріб тільки вручну, злегка стискуючи. Шерстяні вироби не терти, бо вони втрачають гарний вигляд.

4 . Випраний виріб добре полоскати, кілька разів змінюючи воду. Під час останнього полоскання до води додавати трохи оцту.

5. Щоб ефективно випрати плями, перед замочуванням їх потрібно обробити концентрованим мильним розчином.

6. Після прання вироби не викручувати і не вивішувати для сушки, а загортати їх у махровий рушник, класти на горизонтальну поверхню і розправляти. Махровий рушник міняти кілька разів, поки не висох­не виріб.

7. Залежно від узору вив'язаного виробу його прасують або пропарюють.

8. Виріб, вив'язаний гладкою в'язкою, прасувати через два шари воло­гої марлі негарячою праскою, ледь торкаючись його. Для цього виріб розкласти на підстилці виворотом догори й надати йому належної форми.

9. Виріб, вив'язаний рельєфною в'язкою, пропарити, закріпивши його на підстилці виворотом догори. Для цього накрити виріб двома шара­ми вологої марлі і гарячою праскою провести над марлею, не торка­ючись до неї. Пара, що утворюється при цьому, розпрямляє ворсин­ки пряжі і надає виробу красивого об'ємного вигляду.

10. Після прасування або пропарювання марлю зняти, а виріб залишити про­сихати. Трикотаж до повного висихання не прасують. Закінчують пра­сування, коли від полотна ще йде пара.

11. Зберігати трикотажні вироби вільно складеними на поличці. Вішати їх на плічка ні в якому разі не можна.

 

Практична робота.

1.    Захист проекту.

Можливо, ідеального варіанту не існує, і багато що залежить від тематики, типу, формату презентації, самих учасників. Однак виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, ґрунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, завдання спікера – протягом 5-10 хвилин розповісти (не виходячи за рамки регламенту!), з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г) естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Маркетингове дослідження.

8.Товарний знак.

9.Реклама.

10.Власна оцінка роботи.

2. Надіслати мені на пошту фото готового виробу та рекламу цього виробу.

Усім творчого натхнення!

26.04.2022

Тема. Ознайомлення з професією в’язальниці трикотажних виробів і полотна.

Професія - в’язальниця трикотажних виробів і полотна.

Трикотаж можна сміливо назвати одягом XXI століття. З'явившись на початку XX століття, одяг із трикотажу завдяки своїм споживчим якостям - легкості, м’якості, еластичності, гігроскопічності, спроможності зберігати тепло і формостійкість набув широкої популярності, охопив значний сектор ринку збуту товарів текстильного виробництва. Сьогодні інтерес до в'язання дуже високий. Майстрині в'язання працюють на різноманітних спеціальних машинах, а при ручному в’язанні - звичайними спицями та гачками.

Виготовлені з художнім смаком в’язані светри, сукні, костюми, шарфи та рукавички - це справжні витвори мистецтва. Всі ці речі, м’якенькі й теплі, виготовляють працьовиті руки вправної в’язальниці.

В'язальниця - це і майстер-модельєр, і майстер-викона-вець. Фахівці цієї професії працюють на трикотажних фабриках, в ательє, вдома. Професія надає широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності.

Практична робота.

1. Підготувати доповідь «Професія в’язальниці трикотажних виробів і полотна».

2. Повторити правила безпечної праці при в’язанні

3. Виготовлення виробу.

Усім творчості та натхненної праці!

19.04.2021

Тема. Оздоблення в’язаного виробу.

 Сучасні напрями оздоблення в’язаних виробів. Види оздоблень в’язаних виробів. Після з’єднання деталей виробу його оздоблюють. Вид оздоблення в’язаного виробу залежить від його стилю та призначення. Також він повинен відповідати художньому задуму автора.

До сучасних напрямів оздоблення належать аплікація, вишивка та оздоблювальні деталі.

1. Аплікація. Для аплікації на в’язаному полотні використовують різні матеріали: тканину, шкіру, замшу, хутро. Крім того, для утворення різнокольорових рельєфних композицій використовують кільця або ґудзики, обплетені гачком, шнури, зв’язані гачком, спицями або технікою макраме.

Мал. 1. Аплікація на в’язаному виробі

Мал. 2. Варіанти оздоблення застібки в’язаних виробів

Мал. 3. Оздоблення в’язаних виробів стрічками і шнуром

Мал. 4. Оздоблення в’язаних виробів намистинами і стразами

Мал. 5. Використання ґудзиків для оздоблення виробів

2. Вишивка. Вишивку застосовують для оздоблення роботи після того, як в’язання деталей закінчено. Найбільш ефектний вигляд вона має на простих візерунках, найкраще — на панчішному в’язанні. Для вишивки можна використовувати найрізноманітніші види пряжі, але обрана пряжа повинна бути достатньо рівною, щоб вільно проходити крізь в’язане полотно. Пряжа для вишивки має бути сумісною з основною пряжею за характеристиками догляду, а також стійкою до фарбування.

Мал. 6. Вишивка на в'язаних виробах

Краса витвору мистецтва полягає не стільки в самому творі, скільки в допоміжному оздобленні.

Чак Паланік, американський письменник

Технологія виконання вишивки. Візерунок переносять на тонку кальку, тканину або іншу аналогічну поверхню і приметують на потрібне місце. Вишивають крізь обидва шари: прокладку і в’язане полотно. Після того як деталі закінчені, акуратно видаляють прокладку. Якщо в’язане полотно занадто тонке, прокладку потрібно підкласти з виворітного боку роботи. Не варто затягувати стібки надто туго. Краще використовувати гобеленову тупу голку з доволі широким вушком, щоб крізь нього можна було протягнути пряжу, не розщеплюючи при цьому петлі.

Малюнок для вишивки обирають не дуже дрібний і виконують його різними швами.

Мал. 7. Шов «петля»

Мал. 8. Шов «петля 2х2»

Мал. 9. Зигзагоподібний тамбурний шов

Мал. 10. Італійський шов

Мал. 11. Французькі вузлики (рококо)

3. Оздоблювальні деталі. Чудовими доповненнями для в’язаних виробів є пояси, виконані з в’язаних шнурів або смуг зі шкіри, замші, сукна, а також кисті, помпони та інші деталі.

Остаточна обробка в’язаного виробу. Особливості волого-теплової обробки в’язаних виробів. Остаточна обробка в’язаного виробу полягає в пришиванні фурнітури, накрохмалюванні (за необхідності) та проведенні волого-теплової обробки. Варто пам’ятати, що обробляти парою можна лише вироби з вовни, бавовни або льону. Вироби зі штучних волокон потрібно обробляти холодним способом.

Мал. 12. Оздоблювальна деталь — помпони

 

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час оздоблення в’язаних виробів.

2.    Виготовлення та оздоблення виробу.

 

12.04.2022

Тема. Складання деталей у виріб.

Починаючи нову роботу, заздалегідь треба визначити, як зшивати деталі виробу, і залежно від того виконати їхній пруг так, щоб шов не зіпсував візерунка в’язки. Цей вибір дуже важливий, адже через невдалий шов навіть найкрасивіший в’язаний виріб може втратити привабливість.

У разі досить тонкого і щільного в’язання деталі можна з’єднати на швейній машині великими стібками. Також для з’єднання деталей використовують гачок. Розглянемо види швів для з’єднання в’язаних деталей вручну за допомогою голки.

Спеціальні трикотажні шви поділяють на види:

1) для з’єднання деталей виробу по горизонталі,

2) вертикалі,

3) кетельні шви.

Основні принципи зшивання в’язаних деталей такі: перша й остання петлі ряду мають збігатися; малюнок, якщо він є, не має спотворюватися в місці шва;

вузли та кінці ниток мають бути непомітними.

Перед тим як зшивати в’язані полотна, їх потрібно правильно підготувати. Якість готового виробу залежить від волого-теплової обробки деталей і виконаних швів.

Порада. Завжди перевіряйте етикетку на мотку пряжі. Протестуйте невеликий зразок пряжі, перш ніж розпочати прасування або відпарювання в'язаних деталей. Натуральні волокна зазвичай зберігають свою форму, а штучні нитки можуть деформуватися, тому для їх обробки потрібна негаряча праска без зволоження.

Перед складанням деталей необхідно виконати їхню обробку, інакше навіть гарно вив’язаний виріб матиме неохайний вигляд. Вив’язані деталі слід припасувати за розміром до викрійки в такій послідовності:

Крок 1. Переведіть контури викрійки на клапоть тканини, позначте середину деталі, а в приталених виробах - лінію талії.

Крок 2. Пришпиліть вив’язану деталь, спочатку фіксуючи середину та лінію талії. За допомогою сантиметрової стрічки перевірте розміри деталей. Деталь розташовуйте лицьовим боком униз. Шпильки встромлюйте в пружкові петлі на невеликій відстані одна від одної. Під них бажано покласти шматочки

вати, щоб не залишилося іржавих плям, особливо якщо пряжа світла.

Крок 3. Під час пришпилювання виправляйте невеликі огріхи в’язання: десь злегка натягніть деталь, десь трохи припосадіть. Однак зважайте нате, що загалом деталь має розташовуватися вільно,без великого натягу і зайвої слабини. Якщо ви бачите, що деталь значно відрізняється за розміромвід викрійки - не полінуйтеся перев’язати невдалу ділянку або всю деталь - великі помилки волого-теплова обробка не виправить.

Крок 4. Виконайте волого-теплову обробку. Побризкайте деталь водою, накрийте вологою бавовняною тканиною і добре висушіть. Деталі з чистої вовни чи бавовни, вив’язані лицьовою гладдю або жакардом, можна злегка пропарити праскою в режимі відпарювання або через вологу тканину. Ніколи не пропарюйте еластичні візерунки (можуть дуже розтягтися) і резинки, а також рельєфні візерунки, які можуть втратити форму. Замість цього покропіть їх водою з пульверизатора і дайте висохнути природним чином. Погано реагують на обробку парою вироби з віскозної пряжі, шовку, мохеру, синтетичних волокон. На відміну від волого-теплової обробки тканин, в’язані деталі в жодному разі не можна притискати праскою, інакше в’язане полотно втратить свою еластичність. Тримайте праску над виробом.

 

Правила з'єднання деталей

Щоб готовий виріб мав гарний вигляд і добре сидів на фігурі, зшивати в’язані деталі потрібно тільки в правильній послідовності й відповідним трикотажним швом. Для цього дотримуйтеся таких правил:

1. Для з’єднання деталей використовуйте нитки, з яких вив’язане трикотажне полотно. Виняток становлять нитки непрядені, декоровані, у вигляді шнура.У цьому випадку деталі треба зшивати плоскою міцною ниткою схожого кольору. Переконайтеся в тому, що ця нитка не линяє під час прання.

2. Після проведення волого-теплової обробки деталей виробу зметайте їх і приміряйте виріб.

3. Виконуйте шви в такій послідовності: плечові, бічні, шви на рукавах. Останніми вшивайте рукави в пройми.

4. Не використовуйте занадто довгу нитку для шиття. Вона не має бути довшою за 45 см. Постійне тертя об полотно може спричинити обрив нитки.

5. Намагайтеся рівномірно натягувати нитку під час шиття. Стежте за тим, щоб шов утворював охайну пряму лінію. Якщо шов горизонтальний, орієнтуйтесяна петлі одного ряду, якщо вертикальний - на вертикальний ряд однієї петлі.Щоб бачити лінію шва чіткіше, прокладіть контрастну наметувальну нитку впотрібні петлі або ряд.

6. Якщо дві деталі, які ви зшиваєте, дещо різняться за довжиною, цей дефектможна усунути легкою припосадкою у шов. Ця різниця не має перевищувати1,5 см. Інакше одну з деталей доведеться вив’язати наново.

7. Такі деталі виробу, як комір-гольф або манжети із закотом, зшиваються особливим способом. Частину шва (до згину деталі) виконують по лицьовому боку, решту - по виворітному. У результаті шва не буде видно, тому що він опиниться всередині виробу.

8. Якщо у вас залишилася довга нитка після набирання початкового ряду, можете використати її для зшивання деталей.

Як виконати горизонтальний трикотажний шов по закріпленому краю

Шов застосовують для з’єднання двох закріплених країв деталей, виконаних хустковою або панчішною в’язками, на яких він буде мало помітним. Такий спосіб дозволяє отримати міцне й охайне з’єднання плечових швів, кокеток та інших деталей. Бажано, щоб кількість петель останнього ряду обох деталей, щозшивають, була однаковою. Рекомендуємо під час закріплення петель останнього ряду виробу залишати довгу нитку, щоб за потреби використати її для зшивання деталей.

Послідовність виконання горизонтального шва на полотні панчішної в'язки

1. Останній ряд деталей закріпіть класичним способомз лицьового боку лицьовими петлями.

2. Складіть деталі пругами одна до одної лицьовим боком догори.

3. По черзі підхоплюйте голкою петлю то зверху, то знизу. Щоб вертикальні доріжки петель збіглися і шов був непомітним, важливо правильно підхопити петлі. Якщо уявити петлі у вигляді стрілки (V), то уразі з’єднання деталей, вив’язаних лицьовою гладдю, стрілки петель мають бути спрямованими до пруга деталі.

4. Зробивши 2-3 стібки, нитку ретельно затягніть. Такий шов красиво виглядає і на лицьовому боці виробу, і на виворітному.

Послідовність виконання горизонтального шва на полотні хусткової в'язки

З’єднання виконують так само, як за попереднього способу, але є важливі відмінності.

1. Останній ряд закріпіть класичним способом з виворітного боку виворітними петлями.

2. Петлі підхоплюйте так, щоб їхні стрілки були спрямовані в протилежний від пруга бік.

Як виконати шов «петля в петлю» на лицьовій гладі

Трикотажний шов «петля в петлю» призначений для з’єднання деталей на відкритих петлях панчішного полотна. Уважно роздивіться, як перевивається нитка лицьової гладі. Трикотажний шов повністю повторює рух нитки по ряду.

Для виконання шва потрібна нитка утричі довша, ніж шов, плюс 15-20 см на тримання й закріплення нитки. Кількість петель на деталях має бути однаковою.

Цей шов можна виконувати одразу зі спиць або спочатку відпрасувати деталі - як зручніше. В останньому випадку вив’яжіть ряд допоміжною ниткою (кращеіншого кольору) і закріпіть його. Виконайте волого-теплову обробку. Допоміжну нитку розпустіть. Залишаться запрасовані відкриті петлі, на яких зручно виконувати шов. Якщо шов довгий, то петлі з допоміжної нитки можна розпускати не одразу, а поступово,щоб не «загубити» основні петлі.

Голка входить в одну й ту саму петлю двічі: спочатку знизу, потім зверху.

1. Деталі складіть відкритими петлями одна до одної (рис. а). Допоміжну нитку розпустіть.

2. Введіть голку знизу вгору в першу (пружкову) петлю на нижній деталі та витягніть нитку (рис. б).

3. Введіть голку знизу вгору впершу петлю верхньої деталі та протягніть нитку (рис. в).

4. Поверніться до нижньої деталі. Введіть голку впершу петлю за задню стінку та в другу петлю - за передню (рис. г). Протягніть нитку.

5. Такі самі дії виконайте на верхній деталі (рис. д).

6. Продовжуйте по черзі з’єднувати петлі обох деталей. Завжди захоплюйте голкою задню стінку попередньої петлі та передню - наступної.

 

Такий вигляд має готовий шов «петля в петлю». Це найбільш непомітний поперечний трикотажний шов

Швом «петля в петлю» можна з’єднати деталі, коли петлі однієї з них закріплені (рис. е). Для цього виведіть голку з петлі нижнього ряду і введіть її горизонтально під першу петлю верхнього ряду, залишаючи закріплені петлі на вивороті. Знову введіть у петлю нижнього ряду і виведіть із сусідньої петлі. Повторюйте до кінцяз’єднання деталей.

Шов «петля в петлю» застосовують також, якщо ряди деталей розташовані перпендикулярно один доодного і петлі можна відкрити тільки на одній з деталей(рис. є). Голку вводять у відкриті петлі полотна, потіму полотно, яке вважається поперечним, захоплюючи дуги петель, розташованих поряд із пружковими.

Як зшити поздовжнє та поперечне в'язані полотна

Таке з’єднання деталей виробу використовують, наприклад, у разі зшивання рукава з проймою або кокетки з виробом. Цей трикотажний шов виходить охайним і з лицьового, і з виворітного боків. Для його виконання необхідно бічний пруг поперечного полотна оформити кіскою. Закріплюючи петлі на поперечній деталі, залиште довгу нитку. Нею будете виконувати шов. Працюватимете на лицьовому боці.

1. На початку шва голку введіть у пружкову петлю поперечного полотна знизу вгору, потім підхопіть петлю поперечного полотна за «стрілку» петлі - те місце, де стінки петлі сходяться в одну точку (рис. а).

2. Підхопіть протяжку біля пружка поздовжнього полотна (рис. б).

3. Знову підхопіть петлю поперечного полотна (рис. в). Повторюйте п. 2-3 (рис. г).

У цього шва можуть бути два варіанти виконання.

 Перший - коли петлі шва затягуються неповністю і слугують продовженням петель поперечного полотна. Такий м’який і пластичний шов рекомендують для товстої пряжі та дитячих речей.

Другий варіант - петля, що з’єднує, затягується щільно. Шов утворюється жорсткіший, але кращий на вигляд. Цей варіант бажано використовувати у виробах з тонкої пряжі та пряжі середньої товщини.

У деяких випадках пружкові петлі поздовжнього полотна довші, ніж петлі поперечного. Якщо зшивати їх так, як описано вище, поперечне полотно буде розтягуватися. У цьому разі використовують такий прийом: за одну протяжку поперечного полотна підхоплюють дві петлі поздовжнього полотна.

Як виконати матрацний трикотажний шов

Матрацний вертикальний шов дозволяє з’єднувати деталі в’язаного виробу непомітно. Для цього зазвичай використовують ті самі нитки, з яких в’язали виріб. Виконують шов з лицьового боку.

1. Введіть голку під протяжку між пружковою петлею і першою петлею ряду почерзі то з краю однієї деталі, то з краю іншої. Для цього зручно використовувати голку із загнутим вістрям або трикотажну голку з тупим вістрям.

2. Через 1,5-2 см затягніть шов, інакше він може вийти нерівномірним.

З лицьового боку матрацний шов майже непомітний і охайно виглядає з виворітного. Якщо полотно вив’язане з дуже тонких ниток візерунком дрібної в’язки, то можна захоплювати одразу по дві протяжки.

Як виконати кетельний шов

Кетельний шов - це еластичний трикотажний шов, який використовують для приєднання дрібних в’язаних деталей до основного полотна, обробки на в’язаному полотні горизонтальних розрізів (наприклад, прорізних петель). Кетельним швом закріплюють петлі останнього ряду подвійної планки круглої горловини, щоб отримати тонкий еластичний пруг. Окрім того, ним підшивають підгин виробу.

Виконуйте шов так:

1. З виворітного боку введіть голку в 2-гу петлю та витягніть нитку на лицьовий бік роботи.

2. Введіть голку згори в 1-шу петлю, витягніть на лицьовий бік роботи через 3-тю петлю.

3. Введіть голку ще раз в 2-гу петлю, але вже згори, і витягніть налицьовий бік через 4-ту петлю.

Повторюйте до кінця ряду.

Затягуйте нитку так, щоб шов не псував розмірів основної деталі.

Як виконати трикотажний шов трьома спицями

Спосіб з’єднання в’язаних деталей за допомогою третьої спиці - добра альтернатива для тих, хто не любить працювати голкою. Крім того, він набагато простіший у виконанні, ніж інші трикотажні шви. Шов виходить м’яким, плоским, акуратно виглядає, не розтягує лінію з’єднання деталей, тримає її. Цей метод можна застосовувати для з’єднання плечових швів, частин п’ятки або миска шкарпеток, для в’язання деяких моделей шапок. Роботу виконують по виворітному боці, але можна й по лицьовому - тоді шов буде декоративним. Залиште на одній деталі нитку приблизнов 5 разів довшу, ніж шов, плюс 10-15 см.

Відмінність цього методу від закріплення петель ряду класичним способом лише в тому, що одночасно пров’язують дві петлі - по одній з кожної спиці.

1. Складіть спиці з розташованими на них петлями разом і візьміть їх у ліву руку (рис. а).

2. Пров’яжіть разом лицьовою по одній петлі з кожноїспиці. Зробіть це ще раз. На правій спиці отримали дві петлі (рис. б).

3. Першу з цих петель перекиньте через другу так, як за класичного способу закріплення петель (рис. в).

4. Знову пров’яжіть дві петлі з лівих спиць, але вже один раз, потім перекиньте петлі. Так продовжуйтеряд до кінця (рис. г).

Порада. Якщо у вас на одній деталі петель більше, то за необхідності пров'язуйте петлю тільки з однієї спиці й закріплюйте її. Так виотримаєте посадку однієї деталі щодо іншої.

Як вив'язати планку

Планками оформлюють краї деталей: низ виробу і рукавів, шаликів і пледів тощо. У вигляді планки часто виконують застібку. Планки можна розділити надва основних види: суцільнов’язані - ті, що в’яжуть разом з основною деталлю, та вив’язані окремо. Вибір способу в’язання планки залежить від моделі, візерунків планки та основної деталі. Має значення й колір пряжі: якщо планку в’яжуть іншим кольором, ніж основна деталь, її зручніше виконати окремо. Для суцільнов’язаних планок найчастіше використовують двосторонні щільні візерунки, наприклад, хусткову, порожню резинку, «рис».

Планка, вив’язана окремо від основної деталі. Петлі планки набирають із пружкових петель основної деталі, тому ця деталь повинна мати рівну крайку, тобто першу петлю ряду слід знімати, а останню - вив’язувати виворітною.

Для того щоб планка не була стягнутою або хвилястою, потрібно правильно розрахувати кількість петель для в’язання.

Вив’яжіть зразок основної деталі панчішною в’язкою, а планки - хустковою.

Визначте щільність в’язання панчішної в’язки по вертикалі в 10 см. Наприклад, вийшло 30 рядів або15 пружкових петель (одна пружкова петля утворюється двома рядами). Щільність в’язання хусткової в’язкипо горизонталі - 21 петля в 10 см. Це означає, що зкожних 15 пружкових петель потрібно набрати 21 петлю для планки, тобто рівномірно додати 21 - 15 = 6 петель (у нашому випадку через кожні 2 петлі крайки).

Роботу починайте на лицьовому боці виробу. З 1-ї та 2-ї пружкових петель вив’язуйте по одній лицьовій,підхоплюючи пружкову за обидві стінки. З 3-ї пружко-вої - спочатку 1 лицьову за обидві стінки, а потім 1 лицьову тільки за задню стінку - вийшло 2 петлі (рис. а). Повторюйте до кінця крайки.

Щільність в’язання по горизонталі хусткової й панчішної в’язки відрізняється мало, тому з кожної горизонтальної пружкової петлі наберіть по одній петлі.

Вив’язування планки

Планку з кутом виготовляють так:

1- й ряд (лицьовий бік): наберіть петлі;

2- й ряд (виворітний бік): в’яжіть лицьовими;

3- й ряд: з кутової петлі вив’яжіть 3 петлі: 1 лицьова, накид (рис. б), 1 лицьова (рис. в) (додати в куті 2 петлі);

4- й ряд: усі лицьові, накиди лицьовою за заднюстінку.

Повторюйте 3-4-й ряди. Коли планка набуде бажаної ширини, закріпіть петлі.

 Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці спицями.

2.    Виготовити в’язаний виріб.

 

  Усім натхненної праці!                                  

05.04.2022

Тема. Поєднання в’язання з різними техніками і матеріалами.

В’язані речі ніколи не виходять з моди, їх люблять і діти, і дорослі. В’язаний виріб, виконаний своїми руками, - це ексклюзивний предмет одягу, який ти не зустрінеш більше ні в кого. Отже, в’язаний одяг по праву вважається віддзеркаленням твого власного стилю і смаку, річчю, у яку ти вклала частинку своєї душі.

Для того щоб виготовити в’язаний виріб, необхідно мати не тільки терпіння і старанність, а й певні знання та вміння. Ні для кого не секрет, що зовнішній вигляд в’язаного виробу залежить не лише від твоєї майстерності, а й від уміння правильно дібрати пряжу і гачок для його виготовлення. А якщо під час в’язання пряжу поєднати з різними матеріалами, а в’язання - з іншими техніками, то вийдуть речі по-справжньому унікальні.

 

1.    Поєднання в'язання гачком із вишивкою

На уроках трудового навчання ти ознайомилась із багатьма видами вільних і лічильних вишивальних швів. Ними ти оздоблювала серветки, рушнички та інші вироби, виконані на тканині. Але вишивати можна і на в’язаному полотні, таким чином прикрашаючи виріб за власним задумом. Це надасть йому яскравості й оригінальності.

 

Лічильний хрест, шов «назад голкою», стебловий чи тамбурний шов - гарна прикраса в’язаного виробу. Найчастіше вишивання по в'язаному полотну виконують на виробі, зв’язаному стовпчиками без накиду, при цьому петлі стають сіткою-основою для розташування вишивальних стібків.

Способи вишивання

1. Стебловий шов

2. Тамбурний шов

3. Шов «хрестик»

4. Шов «назад голкою»

 

2.    Поєднати в'язання гачком із бісером

Блискучий бісер, що прикрашає в’язання гачком, робить предмети одягу й аксесуари приголомшливими за текстурою і неповторними за грою кольорів. В’язання з бісером популярне не одну сотню років. З бісером в’язали гаманці та сумочки, різноманітні прикраси. Спробуй освоїти бісерне в’язання і ти. Підбери бісер належного розміру, який визначається його діаметром і позначається в мм. Наприклад, бісер №12 має діаметр 12 мм. Діаметр отвору бісеринки має бути зручним для нанизування та не меншим, ніж товщина нитки для в’язання.

 

Вироби, вив’язані нитками з бісером

Оздоблення бісером в'язаного полотна

1. Набери бісер на в’язальну нитку бісерною голкою через колечко-перехідник із тонкої швейної нитки (краще синтетичної).

2. Обери візерунок, у якому обов’язково міститься ряд обв’язування попереднього ряду, оскільки бісер вводитимеш у візерунок тільки з одного боку - з лицьового (або кожен другий ряд в’яжи стовпчиками без накиду).

3. Пров’яжи візерунком кілька сантиметрів, щоб було зручно тримати в’язання. Визнач, де лицьовий бік. В’язання з бісером виконуй повернутим до себе виворітним боком. Ув’язувати бісер треба тільки стовпчиками без накиду.

4. Уведи гачок під обидві півпетлі попереднього ряду, присунь бісеринку до гачка, захопи нитку за бісеринкою та витягни її - на гачку вийде дві петлі, пров’яжи обидві петлі.

Туніське в'язання бісером

Набери бісер на в’язальну нитку, рахуючи бісеринки за рисунком у кожному ряду зліва направо, починаючи з верхнього.

Розпочни роботу з ланцюжка повітряних петель. Якщо в рисунку 9 клітинок, то пров’яжи 10 повітряних петель. Дев’яту потім пров’яжеш з бісером, а одну - без бісеру (петля підйому).

Виконай перший ряд без бісеру туніським в’язанням. Потім ув’язуй бісер у кожному зворотному ряду за рисунком. Останній ряд пров’яжи без бісеру.

В'язання з бісером без попереднього нанизування

В описаних випадках бісер заздалегідь нанизується на нитку, але це не дуже зручно. Складно розрахувати необхідну кількість бісеру, не кожна нитка для цього підходить, вона може кошлатитись, недоцільно використовувати фактурну пряжу тощо. Цей спосіб передбачає нанизування бісеру перед вив’язуванням кожної петлі.

Можна використовувати пристосування для протягування нитки у вушко голки, а можна і самій зробити спеціальний гачок.

В’язання з бісером виконуй гачком таким чином:

1. Петлю на гачку злегка витягни та зніми її з гачка. Всунь у петлю невеликий шматок дроту (волосіні), склади його вдвічі. В кінці нанижи намистинку і посунь її по дроту на петлю.

2. Дріт вийми та всунь гачок у петлю над намистинкою.

3. Натягни нитку та пров’яжи наступну петлю.

Як в'язати гачком із дроту

В’язати з дроту можна так, як і зі звичайної пряжі. Наприклад, будь-які види прикрас - кольє, сережки, браслети, брошки, каблучки, кулони, прикраси для волосся і т. ін.

Види виробів із дроту

Техніка в’язання прикрас із дроту дає величезний простір для експериментів. Для їх виготовлення можна використовувати:

тільки дріт або поєднувати його з іншими матеріалами, скажімо різнокольоровими намистинами або бісером, металевими або дерев’яними елементами, ґудзиками, монетками і навіть валяними, в’язаними або хутряними деталями;

різні візерунки для в’язання гачком - від простих повітряних петель до складних в’язаних елементів;

ланцюжки (стрічки) з 1-2 рядів і потім переплітати їх різними способами, а можна зв’язати цілу прикрасу, що складається з великої кількості рядів;

намистини, красиві камінчики і кристали, обв'язані дротом. Утворені елементи прекрасно підходять для виготовлення підвісок або сережок;

дріт різної товщини. Так, із товстішого дроту можна скручувати окремі елементи (фігури, ланки ланцюга, кріплення для намистин) і поєднувати їх з іншими матеріалами, щоб виготовити різноманітні прикраси. Тонким дротом можна обвивати товстий: скажімо, з товстого дроту можна зробити каркас, а тонким оповити, обмотати або обв’язати цей каркас;

дріт різних кольорів, а також золотий або срібний дріт і поєднувати його з дорогоцінним або напівкоштовним камінням.

Каркасний виріб з дроту, обв’язаний гачком

Види дроту

Також із жорсткішого дроту можна створити каркас виробу, обв’язати ниткою його деталі та з’єднати їх між собою.

3.    Поєднати в'язання гачком із хутром

Доволі недавно з’явилася технологія в’язання із хутряних смужок (стрічок), що дістала назву хутряного трикотажу. Для виготовлення хутряного трикотажу використовують шкурки норки, лисиці, бобра, тхора, кролика і навіть соболя. Ти ж, якщо хочеш спробувати опанувати цю техніку, можеш використати хутряний комір, стару шапку чи шубу. Із хутра в’яжуть шапки і шарфи, жилети, светри й пальта.

Види в’язаних виробів із хутра

Підготовка хутряної пряжі до в'язання

1. Наріж стрічки хутра канцелярським: ножем по спіралі (для довгої) або по довжині чи ширині (для необхідної довжини). Щоб випадково не зіпсувати хутро, шкурку слід тримати у піднятому положенні.

2. Хутряні стрічки намочи в холодній воді й легенько відіжми.

3. Зафіксуй один кінець стрічки, натягни її за інший і поступово скручуй стрічку доти, доки вона не перетвориться на кручений шнур. Зафіксуй другий кінець і висуши стрічку феном.

4. Використай хутряну пряжу для в’язання виробів гачком.

• Творець техніки в’язання із хутра - всесвітньо відомий канадський дизайнер Пола Лішман. Для роботи вона використовувала шкурки кролика. Нарізаючи їх на тонкі смужки і перекручуючи так, що хутро опинялося як усередині, так і зовні, вона винайшла «хутряну» пряжу. Одяг із такої пряжі дає відчуття невагомості, дивовижної м’якості.

Способи в'язання гачком з використанням хутряних смужок

Спосіб ув’язування. Для початку бажано пров’язати кілька рядів пряжею за зразком. Смужку хутра прикладаємо з лицьового боку виробу та вв’язуємо її у виворотному ряду стовпчиками без накиду. Можна вв’язувати хутро в кожному ряду, а можна через ряд або за потреби.

 Спосіб обплетення. В’яжемо філейну сітку з контрастної пряжі або в тон хутра, а потім протягуємо через неї хутряні стрічки. Головне, щоб хутро було протягнене в одному напрямку. Залежно від задуму можна обплести виріб повністю чи тільки краї.

4.    Як в'язати технікою фріформ

Полотно, виконане в техніці фріформ, може бути досить щільним і важким, воно прекрасно підходить для настінних панно, подушок, сумок, прикрас і різних обробок. Так само у цій техніці можна в’язати і одяг - чудові берети, жилетки, пальта та кардигани.

• Фріформ (з англ. freeform - «вільна форма») - відносно молода, але дуже популярна техніка в’язання. Фріформ - вид нерегулярного в’язання, без правил і закономірностей, повна й абсолютна свобода творчості. Засновницею цього цікавого напрямку в’язання вважають Пруденс Мепстоун - австралійську художницю, дизайнера та майстриню.

Щоб додати рельєфності полотну під час в’язання, у техніці фріформ часто використовується прийом в'язання гачком, відомий як кручений, або поштовий, стовпчик, який є основоположним елементом у техніці в’язання.

Крім кручених стовпчиків, існує багато елементів фріформ:

блок-стовпчик

пухкий стовпчик

опуклий (увігнутий) стовпчик

«рачиний крок»

пакетик (поп-корн - кукурудзяне зерно)

Для в’язання речей у техніці фріформ використовують найрізноманітніші мотиви. Це можуть бути як геометричні фігури - трикутники, квадратики, кружечки, спіралі; так і рослинні елементи - квіточки, листочки, ягоди і плоди різного розміру і форми. Можна використовувати як пласкі, так і об’ємні деталі. Дуже популярні зараз речі в морському стилі, зв’язані у техніці фріформ. Для них використовують елементи у вигляді черепашок, морських зірок, рибок.

 

5.    Крейзі-вул

 

Техніка рукоділля крейзі-вул - одна з найбільш незвичайних. Її особливість у тому, що пряжа і в’язані елементи розкладаються, як забажає фантазія, потім це все закріплюється за допомогою машинних строчок. Вироби в техніці крейзі-вул виглядають незрівнянно і виходять легкими і повітряними. А чому б не використати цей прийом для оздоблення в’язаного виробу?

Технологія створення полотна в техніці крейзі-вул

1. Водорозчинний флізелін вирізати відповідно до викройки виробу, побризкати лаком для волосся, або спеціальним фіксатором. Хаотично розкласти пряжу і знову побризкати фіксатором. Краще обирати пухнасті сорти пряжі, наприклад мохер.

2. Розкласти другий ряд пряжі і знову побризкати фіксатором. Тут підійде звичайна пряжа, яку можна розкладати і за краї флізеліну.

 

3. Нитки третього ряду можуть бути фантазійними, з люрексом та іншими ефектами. І знову побризкати фіксатором.

4. Крім пряжі, можна використовувати шматочки мережива, тканини та в’язані мотиви відповідно до задуму. На все нанести фіксатор.

5. Після закінчення розкладки накрити зверху флізеліном, а краї зафіксувати шпильками.

6. Прострочити на швейній машині в довільному порядку (колами, квадратами, хаотично), але так, щоб не залишалось вільного місця розміром більш як 3x3 см. Випрати виріб вручну або в пральній машині при 30 °С і злегка віджати.

Практична робота.

1.    ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Запропонуй та презентуй власний ескіз в’язаного виробу, оздоблений однією або кількома техніками, що вивчалися. Опиши за планом:

1. Назва та призначення виробу.

2. Інструменти, необхідні для роботи.

3. Перелік використаних матеріалів.

4. Колір виробу.

5. Застосовані види та техніки в’язання.

2. Виготовлення виробу.

   Всім натхненної праці!     

29.03.2022

Тема. Цікаві техніки в’язання. Виготовлення виробу.

До наших часів дійшло безліч різноманітних технік в’язання - ірландське, румунське та брюгське мереживо, туніське в’язання та багато інших видів і технік, які сотнями років удосконалювали майстри всіх народів і націй. Навряд чи нам вдасться придумати щось нове, але ми можемо вдосконалювати ці техніки і створювати свої неповторні дива, використовуючи різні додаткові інструменти та сучасні види пряжі.

Як виконати туніське в'язання

Вікторіанське в’язання, афганське плетиво або «тунель» чи «в набір» - це цікавий спосіб в’язання довгим гачком, відомий з давніх часів. Зв’язане туніським гачком полотно має чіткий візерунок, майже не розтягується і, що особливо важливо, - не деформується після прання.

Вироби у туніській техніці

Під час в’язання в туніській техніці дотримуйся таких правил:

1. Для в’язання в цій техніці підходять будь-які нитки, а в’язання виконується за допомогою довгого гачка. Довжина гачка має бути такою, щоб можна було набрати петлі по всій ширині виробу!

2. Слід пам’ятати, що в туніському в’язанні не можна туго натягувати нитку, інакше в наступних рядах буде важко проводити набір петель.

3. Для отримання закінченого ряду під час в’язання туніським гачком виконують дві операції: спочатку (справа наліво) - набирають петлі на гачок, не пров’язуючи їх, а потім (зліва направо) - пров’язують ці петлі одну за одною.

• В’язання туніським гачком проводиться тільки з лицьового боку. Саме цим воно відрізняється від в’язання, що виконується звичайним гачком.

Як в'язати румунське мереживо

Шнуркове румунське мереживо належить до групи зчіпного мережива тому, що малюнок викладається шнуром по контуру, а простір між контурами заповнюється всілякими зчіпками й елементами, які вишиваються голкою.

Виріб у техніці шнуркового мережива

Шнури для румунського мережива не купують, а вив’язують гачком. В’язати такі шнури легко і швидко. Льон, шовк, вовна, бавовна, віскоза - все це можна сміливо брати в роботу.

Види шнурів для мережива

Пропонуємо тобі технологію виготовлення шнура «перлинний» або «гусениця», які найчастіше застосовують у румунському мереживі.

1. Зв’яжи 3 ПП.

2. Уведи гачок у першу ПП і витягни робочу нитку. Пров’яжи СБН.

3. Поверни роботу за годинниковою стрілкою.

4. Уведи гачок під 2 паралельні петлі.

5. Витягни петлю, як показує стрілка.

6. Пров’яжи другий СБН.

7. Знову поверни роботу за годинниковою стрілкою.

8. Уведи гачок під дві нитки на крайці зв’язаної частини шнура і повтори вищеописані операції заново.

9. В’яжи шнур до потрібної довжини.

Схеми в’язання шнурів

Як в'язати брумстік

Брумстік - досить давній вид перуанського в’язання; дослівно його назва перекладається як «палиця від мітли». Мабуть, на початку освоєння цієї техніки майстрині справді в’язали ці химерні петельки на ручці мітли. Ми ж спробуємо вив’язати цей узор на звичайній лінійці (можна ще на товстій спиці).

Вироби у техніці брумстік

1. Для в’язання підготуй гачок, нитки та лінійку.

2. Зв’яжи ланцюжок з повітряних петель. Витягни останню петлю на ширину лінійки та надінь її на лінійку.

3. Уведи гачок у наступну петлю ланцюжка та витягни довгу петлю.

4. Накинь довгу петлю на лінійку.

5. Витягуй довгі петлі з усіх повітряних петель ланцюжка, надіваючи їх на лінійку.

6. Уведи гачок під перші 5 довгих петель.

7. Накинь нитку на гачок.

8. Протягни гачком нитку під довгими петлями.

9. Пров’яжи стовпчик без накиду.

10. Пров’яжи 4 стовпчики без накиду під арку з тих самих 5 довгих петель. Продовжуй в’язати до кінця ряду.

11. Для в’язання другого ряду витягуй із кожної петлі нижнього ряду по 1 петлі, надіваючи їх по черзі на лінійку.

12. Повтори пров’язування петель по групах.

Як в'язати на лінійці

Цей спосіб підійде тим, хто хоче навчитися в’язати повітряні смути для створення ажурних речей або для прикраси в’язаного виробу.

Для роботи потрібні нитки, гачок і лінійка. Від ширини лінійки залежатиме ширина майбутніх петель в ажурній смузі.

З ажурних смуг в’яжуть палантини, кофти, шарфи і шапки, сукні, пледи і накидки.

Наведена схема в’язання шарфа на лінійці допоможе тобі опанувати цю цікаву техніку.

Вироби у техніці в’язання на лінійці

1. Зв’яжи гачком довгий ланцюжок з повітряних петель. Набравши петлі, зроби ще одну повітряну петлю і витягни її гачком подовше. Надягни витягнуту петлю на лінійку.

2. Уведи гачок у наступну петлю ланцюжка і захопи нитку.

3. Витягни петлю і знову одягни на лінійку.

4. Продовжуй до кінця ланцюжка та слідкуй, щоб ланцюжок не перекручувався. Коли лінійка заповниться, поступово зсовуй з неї петлі.

5. Вийшла довга бахрома.

6. Візьми пряжу іншого кольору та пророби все те саме.

7. Поклади бахромки поруч петлями одна до одної, підхопи гачком 5 зелених петель (можна і 4, і 6 - як сподобається).

8. Підхопи 5 жовтих петель і протягни їх через 5 зелених.

9. Підхопи наступні 5 зелених петель і протягни через жовті.

10. Продовжуй до кінця бахромок, намагаючись не пропускати петлі.

11. У результаті отримаєш плетінку.

12. Візьми бузкову пряжу, прив’яжи її до будь-якого з країв і починай набирати петлі на лінійку вже знайомим способом.

13. Витягуй петлі з кожної ланки до кінця ланцюжка.

14. Твій шарфик набирає ширину.

15. Далі знову набирай ланцюжок бажаною пряжею, зроби з неї бахромку і переплети з бузковою. Продовжуй до потрібної ширини шарфа. За бажання можна обв’язати краї стовпчиками без накиду, щоб вони менше розтягувалися.

Як в'язати на вилці

На вилці (її ще називають шпилькою) виконують смуги ажурної тасьми, які з’єднують гачком у готові вироби: коміри, шарфи, круглі серветки, покривала тощо.

• Спочатку на вилці в'яжуть тасьму
• Смуги тасьми з'єднують різними способами

Виконані в цій техніці вироби виходять особливо легкими. При цьому тасьму можна з’єднувати в коло так, щоб отримати окремі мотиви, з яких потім складається візерунок.

Для в’язання на вилці підходять найрізноманітніші нитки - бавовняні, вовняні, змішані або синтетичні.

Для роботи потрібні вилка необхідної ширини і гачок. Ширина вилки залежить від товщини нитки. Особливо практична вилка, ширину якої можна змінювати.

Щоб отримати тасьму з довгими петлями, нитку обвивають навколо вилки і приєднують ці витки один до одного за допомогою стовпчиків без накиду, півстовпчиків або стовпчиків із накидом.

Залежно від кількості петель тасьма може вийти щільною або прорідженою. Залежно від ширини вилки петлі можуть бути довшими або коротшими, та обидва боки тасьми можуть мати різну довжину.

За допомогою вилки в’яжуть смуги з довгими петлями, які потім з’єднують між собою гачком, створюючи полотно потрібного розміру і форми. Для виконання різних виробів (шарфів, шалей та ін.) використовують вилки різної ширини: від 1,5 до 8-10 см.

Розмір вилки визначається відстанню між її кінцями: вилку і гачок підбирають відповідно до товщини нитки. Для в’язання на вилці можна використовувати будь-яку пряжу.

Вироби у техніці в’язання на вилці

Основні прийоми в'язання

1. Кінець нитки зав’яжи вузлом так, щоб утворилася петля, довжина якої дорівнює половині відстані між кінцями вилки. Вилку тримай лівою рукою, петлю накинь на її правий кінець і робочу нитку заведи за лівий кінець ззаду наперед.

2. Правою рукою введи в петлю гачок, підхопи робочу нитку, що лежить на вказівному пальці лівої руки.

3. Протягни її через петлю до себе. Потім знову накинь робочу нитку на гачок і пров’яжи утворену петлю. Таким чином вийде стовпчик без накиду. Не виймаючи гачок із петлі, поверни його вертикально борідкою вниз і заведи за правий кінець вилки, повертаючи при цьому вилку справа наліво. Робоча нитка виявиться на вказівному пальці лівої руки за вилкою, гачок у робочому положенні - перед нею, а правий кінець вилки - обвитий ниткою.

4. Знову введи гачок у петлю на лівому кінці вилки під передню частину петлі, захопи нитку і витягни петельку. Накинь нитку на гачок і пров’яжи 2 петлі на гачку.

Види вилок:

• однорозмірна (відстань між ріжками вилки буває різна)

• 
  універсальна (відстань між ріжками вилки регулюється за потреби)

• 
  з трьома ріжками

• виготовлена власноруч

Як в'язати на пальцях

В’язання на пальцях, в’язання на руках, або ручне в’язання, - це в'язання без застосування спиць, гачка й інших традиційних пристосувань та інструментів. Для в’язання використовуються тільки пальці в’язальниці та пряжа.

Достеменно невідомо, де і коли з’явилося в’язання на пальцях. Швидше за все, ця техніка народилася майже водночас з традиційними. Іноді батьківщиною в’язання на пальцях називають Латинську Америку, є відомості й про те, що в Азії цей вид ремесла розвинений досить давно.

Сьогодні ручне в’язання має все більше шанувальників.

Під час в’язання на пальцях можна задіяти всі п’ять пальців (тоді виходить полотно завширшки в 5 петель), можна - 4, 3, 2. Кількість петель у ряду в’язання відповідає кількості задіяних пальців. Розмір петель та їх щільність залежать від товщини пальців і діаметра ниток.

Технологія в'язання на пальцях

1. Закріпи край нитки на великому пальці (наприклад вузлом).

2. Потім протягни нитку «вісімкою» між чотирма пальцями.

3. Оберни нитку навколо мізинця і поверни до вказівного пальця теж «вісімкою». Це перший ряд.

4. Другий ряд можна робити кількома способами. Найпростіший - протягни нитку поверх усіх пальців. Складніший - повтори протягання нитки, як на початку, тобто «вісімкою» в один бік і «вісімкою» в інший.

5. Другий ряд ниток вищий від першого. Кожну петлю першого ряду знімай з пальця, залишаючи при цьому другий ряд. Вийде, що петля першого ряду зчеплена з петлею другого ряду. Повтори всі 4 петлі.

Технологія в’язання на пальцях

6. Далі повторюй кроки 4 і 5 до того часу, доки виріб не буде готовий.

7. Закривай петлі таким чином. Останній ряд має залишитися на пальцях - тобто на кожному пальці має бути тільки по одній петлі. Зніми петлю з мізинця і перекинь на безіменний палець. Потім зніми нижню петлю з безіменного пальця і перекинь через верхню на середній палець. І так далі. Закінчуй так, як закінчують в'язання гачком, - затягни останню петлю.

Вироби, вив’язані на пальцях

В'язання на двох і трьох пальцях

Під час в’язання на двох і трьох пальцях виходить ланцюжок, який можна використовувати як мотузку або тасьму.

Технологія в’язання на двох пальцях

Технологія в’язання на трьох пальцях

Крім цього, на пальцях можна зв’язати:

1) ланцюжок із повітряних петель;

2) ланцюжок із повітряних петель із накидом (ланцюжок-стрейч);

3) туніське в’язання;

4) будь-який малюнок, який використовується під час в’язання гачком за допомогою стовпчиків із накидом, без накидів тощо.

Японське в'язання на пальцях

У сучасній Японії запропоновано своє бачення в’язання без інструментів - це юбіамі. У країні видається багато журналів з юбіамі, присвячених унікальній методиці в’язання за допомогою пальців. У них пропонуються схеми і фото найрізноманітніших виробів, виконаних без участі спиць і гачка: шалики і шапки, хустки і косинки, кофти і жилетки, сумки і сумочки.

• Спробуй зв’язати зразок на пальцях.

Поради для початківців

1. Робота виконується на лівій руці. Для лівші - на правій.

2. Не слід затягувати петлі надто сильно, щоб їх було легко знімати, а також, щоб пальці рук не перетягувати нитками (це погіршує кровообіг).

3. Вибирайте нитки діаметром понад 3 мм. Якщо нитки тонкі - слід в’язати в 2, 3 і більше жмутів.

4. В’язання на пальцях - заняття корисне при стресі, має заспокійливу дію та приносить задоволення.

На фото - італійський дизайнер Андреа Брена на виставці International Designer Festival, яка проходила в Берліні. Він в’яже на руках килими, накидки на крісла і стільці, пуфи, кошики тощо.

Як в'язати на руках

Вироби в’яжуть на руках не тому, що не вистачає грошей на гачок, а тому, що вив’язані в такій техніці шарфи виходять дуже красивими. Якщо у тебе немає товстих ниток, ти можеш використовувати під час в’язання кілька складених разом тонших або довгий шнур, вив’язаний на пальцях.

Технологія в'язання на руках

Виріб, вив'язаний на руках

• Спробуй зв’язати зразок на руках.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Дай відповіді на запитання, переставивши букви правильно.

Як називається:

·      в'язання, виконане довгим гачком?

НСЕКІТЬУ

·      шнур, який найчастіше використовують у румунському в’язанні?

ЕИЯЦНУСГ

·      перуанське в'язання з витягнутих петель?

МКТРСІУБ

·      інструмент, на якому створюються стрічки з ажурних петель?

ЛВИАК

·      в’язання італійського дизайнера Андреа Брена з мегатовстих ниток?

АН УАХКР

2. Підбери назву до видів в’язання.

• а) туніське
• б) перуанське
• в) румунське

3. Склади речення з частин.

• Румунське в’язання
• Туніське в’язання
• В’язання на пальцях
• створене довгим гачком
• найпоширеніше в Японії
• створене шнурковими візерунками

ЗАСТОСУЙ НА ПРАКТИЦІ

В'язання браслета на пальцях

Виготовлення смужкі із трикотажного одягу. 

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці спицями.

2.    Виготовити в’язаний виріб за схемою.

 

  Всім натхненної праці!                                  

 

22.03.2022

Тема. Виготовлення в’язаного виробу.

1.    Повторити правила безпечної праці спицями.

2.    Виготовити в’язаний виріб за схемою.

 

  Всім натхненної праці!                                  

 

01.02.2022

Тема. Розробка реклами та товарного знаку. Виготовлення в’язаного виробу.

1.             ТОВАРНИЙ ЗНАК (торговий, торговельний) — це товарна марка або її частина, яка захищена чинним законодавством. Т.з. являє собою малюнок (символ, знак), певне поєднання букв, чисел, які дають можливість відрізняти товари і вказують на їх виробника. В умовах ринкової економіки Т.з. є одним із видів промислової власності, закріплених Паризькою конвенцією 1883 р. Охорона прав на Т.з. передбачається Мадридською конвенцією про міжнародну реєстрацію Т.з. 1981 р. Це означає, що юридично затверджується виняткове право на Т.з. Ним можна володіти, розпоряджатися і забороняти його протизаконне використання. У більшості країн з метою недопущення порушень прав власника разом з Т.з. вводиться спеціальна позначка R у колі, яка вказує на те, що даний Т.з. зареєстрований і охороняється законом. 

Товарний знак. Приклади:

                      

 

2.    РЕКЛАМА.

   Реклама -двигун торгівлі.

Рекламування продукції є важливим елементом маркетингу. Традиційні методи рекламування нових товарів, як і раніше, широко використовуються й виявляються цілком ефективними.

 До них належать:  

— рекламні буклета;

— реклама на біг-бордах;

— ефектні торговельні знаки;

—  нанесення назви фірми на ручки, плакати, календарі тощо.

У сучасному суспільстві рекламний бізнес простягнув свої «щупальця» повсюдно, вдаючись до таких методів, як комерціалізація громадських місць, використання знаменитостей для популяризації торговельних марок. На думку експертів, сьогодні ми бачимо впродовж дня до 1500 рекламних оголошень. Фактором, що ускладнює роботу маркетологів, виступає подальше розгалуження мережі мас-медіа. Тепер людям є із чого обирати: їм доступні сотні каналів кабельного телебачення, мільйони Інтернет-сторінок і тисячі найменувань журналів. Більше того, сьогодні, нарешті, взагалі можна уникнути телевізійної реклами, використовуючи відеомагнітофон. Природно, що така ситуація вимагає від маркетологів створення оригінальних варіантів реклами продукту, які могли б зацікавити покупців.

Інтернет — прекрасний засіб для поширення реклами й антиреклами. Чати й спеціальні сайти, на які будь-який бажаючий може викласти негативну інформацію щодо товарів та послуг, що не виправдали його очікувань, дозволяють швидко виявити несумлінні компанії, які викидають на ринок товари низької якості. Однак для тих, хто дійсно може запропонувати щось особливе, маркетинг через Інтернет пропонує нові можливості для розширення бізнесу, не пов'язані зі значними витратами;

 

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Практична робота.

Повторити правила безпечної праці під час в’язання.

1. Створити ескіз товарного знаку.

2. Розробити рекламу для виробу.

3. Виготовлення в’язаного виробу.

 Домашнє завдання:

1. Виготовлення в’язаного виробу.

2. Створити ескіз товарного знаку.

3. Розробити рекламу для виробу.

 

 

16.11.2021

Тема. Остаточна обробка вишитого виробу.

1. Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

2. Прання вишитих виробів.

3. Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів.

4. Прасування вишитих виробів.

Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Прання вишитих виробів

Щоб вишиті вироби залишалися красивими протягом багатьох років, за ними необхідно правильно доглядати. Вишивати виріб треба охайно, щоб він якнайменше забруднювався. Але, як би не був акуратно вишитий виріб, його потрібно в кінці випрати. Під час прання змиваються фарби, які не були добре закріплені, та вирівнюються нитки на вишивці й основній тканині.

Догляд за вишитими виробами передбачає прання у теплому розчині звичайного прального засобу без вибілюючих речовин за температури не більше 40 С. Прати необхідно дуже обережно, терти легенько лише ті місця, де немає вишивки. Крім того, слід враховувати, що вироби з льону після прання і сушіння можуть дати усадку 4-6 % .

Сушити вироби потрібно у розпрямленому вигляді. Не пересушувати. Якщо ж виріб пересушено, його слід зволожити водою, дати трохи полежати і пропрасувати добре розігрітою праскою із парою.

Дрібні вишиті вироби (серветки, носові хустинки, комірці) дуже ніжні і тому вимагають ніжного прання. Ажурні вишивки добре прати в теплій мильній воді. Для цього в невелику ємкість набрати теплої води до 30 С, всипати порошок для делікатних виробів. Після цього збовтати розчин до утворення піни. Потім слід покласти у розчин вироби, обережно попрати їх, прополоскати у холодній воді і злегка віджати. Якщо виріб сильно забруднений, необхідно залишити його на деякий час у розчині, а потім збовтати ще раз.

Після прання вишиті вироби потрібно добре прополоскати у прохолодній воді, але не віджимати. Під час полоскання (для всіх тканин) у воду додають оцет (1 столову ложку на 1 л води).

Для прання виробів, вишитих кольоровими бавовняними нитками, можна користуватися засобами, які є вдома у кожної господині. Це: вода, сіль, шампунь, оцет. Вишиті вироби замочити у теплій і підсоленій воді: 1 чайну ложку солі на 1 л води. Потім прополоскати виріб у прохолодній воді і випрати в теплій воді з додаванням невеликої кількості шампуню. Виріб віджати і прополоскати в холодній воді з оцтом до тих пір, поки вода не буде чистою. Сіль і оцет закріплюють колір ниток і надають їм блиску.

Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів

Загальновідомим є спосіб підкрохмалювання (апретування) тканини — прополіскування у розчині крохмалю. Вишиті вироби під час апретування втрачають зовнішній вигляд, оскільки нитки при цьому склеюються і втрачають свій блиск. Але якщо треба додати жорсткості та необхідної форми виробам із льняних, бавовняних тканин, батисту, маркізету, то після основного прання їх злегка підкрохмалюють. Для цього необхідно приготувати крохмальний розчин та протерти виріб з виворітного боку щіткою або тампоном, змоченим розчином, а потім пропрасувати гарячою праскою, поклавши зверху чисту суху тканину.

И Апретування (підкрохмалювання) — надання тканині жорсткості за допомогою крохмального розчину.

Підкрохмалити виріб можна також, скориставшись крохмалем для прасування сорочок у балончику. Його можна купити у будь-якому супермаркеті або іншому спеціалізованому закладі, де продаються засоби для прання. Таким способом крохмалять виріб під час прасування. Апретують вишитий виріб після ретельного полоскання. Підкрохмаливши, виріб необхідно розкласти на м’якій основі для просушування.

Якщо виріб не підкрохмалювати, то після полоскання його необхідно розстелити та розправити на махровому рушнику і скрутити, як рулет. Після того як рушник вбере вологу, розкласти виріб на іншому рушникові, злегка натягнути і так залишити до висихання. Не можна сушити виріб під прямим сонячним промінням. Також не варто пересушувати виріб, після сушіння він повинен бути злегка вологим.

Прасування вишитих виробів

Щоб надати деталям і виробам правильної і красивої форми, здійснюють волого-теплову обробку. Якість виробів, їх зовнішній вигляд багато в чому залежать від волого-теплової обробки, яку застосовують у процесі виготовлення виробів та на завершальному етапі.

Для волого-теплової обробки використовують різне обладнання та пристосування: прасувальні дошки, колодки, столи, праски, преси, пароповітряні манекени.

Під час виконання волого-теплової обробки важливо обирати режими прасування залежно від виду тканини. Для цього слід перевірити праску і налаштувати її на необхідний режим прасування певного виду тканини (шовк, вовна, бавовна тощо). Потім виріб викласти на махровий рушник, покритий зверху білим полотном, виворітним боком догори і пропрасувати його. Такий спосіб прасування вишитого виробу збереже візерунок об’ємним. Ні в яком,у разі не можна прасувати виріб з лицьового боку.

Під час прасування вишитих речей краще використовувати праски з парою. Праску рухати вздовж нитки основи, щоб тканина з вишивкою не деформувалася. Великі вироби необхідно прасувати від центра до країв. Невишиті частини виробу можна прасувати з лицьового боку.

Відпрасований виріб залишається розкладеним на рівній поверхні то тих пір, поки він зовсім не підсохне й не охолоне. Після цього його можна використовувати за призначенням.

Волого-теплову обробку застосовують і тоді, коли виріб ще недостатньо забруднився, але його хочуть просто освіжити. Для цього слід покласти виріб лицьовим боком на мокру чисту білу тканину, накрити сухою білою тканиною і пропрасувати гарячою праскою. Якщо повторити цю процедуру кілька разів, то бруд з виробу перейде на мокру тканину, а кольори вишивки стануть яскравішими.

До проведення волого-теплової обробки ставляться такі вимоги:

1. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо необхідно перевірити на клаптику тканини.

2. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м’якої бавовняної тканини.

3. Перед виконанням волого-теплових робіт деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.

4. Усі операції волого-теплової обробки здійснюють до повного видалення вологи.

5. Розпрасовувати і припрасовувати шви, краї деталей і складок треба на столі або колодці, покритими м’яким сукном і білою бавовняною тканиною.

6. Під час волого-теплової обробки деталей і виробу обирати режими прасування для кожної тканини.

7. Волого-теплову обробку виробів з вивороту здійснюють без пропрасовувача.

8. Після остаточної волого-теплової обробки вишиті вироби треба тримати розправленими, поки вони повністю не висохнуть.

Нам доводиться доглядати не тільки за вишитими власноруч виробами, а й за придбаними у торговельній мережі. У таких випадках слід попередньо ознайомитись із ярликами, розміщеними на виробі, на яких зображені позначки-рекомендацїї догляду за виробом. Зневажати цими позначками не можна!

Стандартні знаки догляду за виробами

Отже, вишиті речі будуть мати привабливий вигляд довгий час, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

• прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Це цікаво

Вишиваючи весільні рушники, іменні хусточки, вишивальниці намагалися бути дуже охайними, адже ці вироби не прали — вважалось, що змивалась енергетика.

Д/З: 1. Виконати остаточну обробку вишитого виробу (прання,    підкрохмалювання (апретування), просушування, прасування).

           2. Для картини зробити рамку.

09.11.2021

Тема. Види ком’ютерних розробок вишивки.

 Сьогодні ми розглянемо творче використання інформаційних технологій, яке  дозволить підвищити інформаційну культуру учнів, активізувати учнів в процесі навчання і виховання, створити умови для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня, розвити творчу ініціативу.

Створення зображень в графічних редакторах здійснюється

комбінуванням точок, відрізків, ламаних ліній, прямокутників, ромбів, кіл і

овалів. Рисунки в процесі роботи можна багаторазово копіювати й переносити,

повертати, відображати відносно осі, замальовувати окремі фрагменти,

одержувати інвертоване (обернене) за кольором зображення. Відкриваючи

необмежений простір фантазії, графічні редактори дають змогу значно

прискорити розробку композицій, які передують вишиванню виробу.

 Стандартна програма Paint,Word дає можливість, вибравши відповідний

масштаб, розбити робоче поле на сітку і в ній створювати композиції для

вишивки лічильними техніками: хрестиком, точною гладдю, занизуванням.

Розробляючи композиції для виробів більшого розміру (рушників, скатертин),

комп’ютер дає можливість побачити, як буде виглядати композиція на

готовому виробі. Також можна змінювати кольори і підбирати потрібну гаму

для вибраної композиції, роздрукувати її в кольорі.

Спеціальні програми для створення схем вишивки.

Програми для створення схем вишивки – це цілий ряд програм, які можуть

звичайні кольорові або чорно-білі зображення перетворювати в схеми для

вишивки. Переважно використовуються такі програми для створення схем

вишивки хрестиком, але також є і деякі програми, здатні створювати схеми та

для інших технік вишивки.

 

PCStitch7 є однією з найпоширеніших платних програм для створення

схем вишивки. Так, у PCStitch7 можна створювати на схемах текстові

написи – для цього в програму включені 50 шрифтів. Можна також

створювати свої власні стежки, а за допомогою вже готових схем-шаблонів

можна створювати власний унікальний дизайн вишивки.

Програма для створення схем вишивки Pattern Maker також є дуже

поширеною серед рукодільниць. Ця програма є платною, а для

безкоштовного використання доступна чотириденна триальна версія. В

Pattern Maker можна вручну малювати необхідні елементи схем.

Pattern Maker дозволяє створювати і редагувати схеми для вишивки,

роздруковувати готові схеми в зручному для подальшої роботи вигляді.

Програмою підтримуються різні види стібків, а також вишивка бісером.

Програма Stitch Art Easy на відміну від попередніх описаних редакторів

схем вишивки, є повністю безкоштовною.

Дана програма для створення схем вишивки дозволяє регулювати розміри

одержуваних схем, управляти кількістю використаних для вишивки ниток,

палітрами кольорів.

EmbroBox – за допомогою цієї програми можна самостійно створювати

схеми з будь фотографій і малюнків. Досить завантажити зображення в

програму, вона підбере кольори, розмір майбутнього малюнка на канві, яку

кількість ниток необхідно для створення вишивки, зробить підбір необхідних

відтінків ниток і їх аналогів, а також вирішить одну з найважчих завдань –

створення схеми для вишивання.

За допомогою програми «Хрестик» ви за лічені хвилини створите схему

вишивки з любого фото, чи зображення. Програма вкаже вам довжину ниток і

номери за каталогом усіх використаних у схемі видів муліне (DMC, Gamma,

Madeira, ПНК ім.Кірова, Anchor), щоб Ви могли відразу купити їх у

магазині.

За допомогою програми «Бисерок» ви створите схему вишивки

бисером із любого фото, чи зображення. Вона сама підбере до створеної

схеми потрібні кольори з найбільш розповсюдженого в світі чешского бісеру.

На мою думку, технологія проведення уроків з використанням сучасних

технічних засобів і нових інформаційних технологій тренує й активує пам'ять,

спостережливість, кмітливість, концентрує увагу учнів, змушує їх по новому

оцінити пропоновану інформацію. Одночасно, комп’ютер на уроці значно

розширює можливості подання навчального матеріалу. Застосування кольорів,

графіки, звуку, сучасних засобів відеотехніки, наочно показати практичні

цінності виконуваних робіт, скомпонувати кілька розрізнених видів творчості

в одну гармонійну картину (наприклад: вишивку, квілінг та інші види

декоративно-ужиткового мистецтва можна подати в одному інтер’єрі, показати

роботи визнаних майстрів тощо). Це переводить виконання простих вправ з

площини «дитячої творчості» до «дорослих проектів».

Таким чином, використовуючи комп’ютер в ролі інструмента художника на

уроці трудового навчання ми полегшили роботу творців, відкривши нові

простори для творчості, а також вдосконалити знання учнів про композиційні

особливості вишивки, сформували вміння складати композицію вишитих

виробів на основі набутих знань про ритм, рапорт, пропорційність та колорит;

познайомили з можливостями використання комп’ютера для створення

композицій.

Практична робота.

1.    Дотримання правил безпечної праці.

2.    Виготовлення вишитого виробу.

Домашнє завдання.

Виготовлення вишитого виробу.

02.11.2021

Тема. Виготовлення вишитого виробу.

Сьогодні ми ознайомимся з правилами вишивання рушника та продовжимо вишивати свій виріб.

Правила вишивання весільного рушника

Спробуємо дізнатись, чому саме вишитий рушник посідає таке важливе місце у весільному обряді, та як правильно потрібно готувати та вишивати рушники до весілля.

Весільний рушник - програма майбутнього подружнього життя. Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.

В давнину загалом на весілля готували аж до 40 рушників різноманітного призначення. У весільному обряді на Київщині початку ХХ ст. дослідники нараховують близько 20 рушників, що теж немало.

Сучасний обряд звужує це коло до декількох: основний стелять молодим під ноги, ще один під коровай, один під Євангеліє в церкву, два рушники на ікони Ісуса Христа та Богоматері, якими благословляють молодих, рушники для перев'язування старостів, а також чотири серветки для утримання свічок та вінців.

Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини.

Хто може вишивати весільний рушник

На Київщині дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі. Адже рушник - це особлива святиня, тож від зайвого ока роботу оберігали.

Є і така традиція - весільний рушник вишиває мати для своєї дитини, хрещена мати. Вважаю, слід виходити з традицій своєї родини, і якщо хтось з жінок близьких і рідних вишиє рушник дівчині, то хай так і буде. Тож якщо є кому вишивати, не лишатися ж без рушника нареченій, яка не вправляється з голкою. Якщо для Вас хтось вишиває весільний рушник, потрібно звернути увагу на те, щоб дана жінка була щаслива в шлюбі, щоб вона не була розлученою чи самотньою.

Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Як вибрати полотно, нитки, голку

Треба заздалегідь приготувати нитки, голки (їх кількість повинна відповідати кількості кольорів), ножиці, і все інше, що, можливо, знадобиться. Говорять, голки, куплені в понеділок, — щасливі.

Для вишивання використовують тільки одну голку і нею виконують весь рушник. Вважається поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи.

Рушник символізує дорогу життя, тому полотно для нього повинно бути обов’язково суцільним. Важливо те, що рушник треба вишивати на суцільному полотні і в жодному разі його не можна робити з двох зшитих частин, оскільки сім'я має бути єдиним цілим, а життєва дорога не повинна бути порізаною. Не можна вставляти у нього мережки, тасьму, адже тим самим ви розрізаєте життя. Для рушника обирають спеціально підготовлене полотно, виткане з безперервної нитки. При купівлі тканини уважно придивляйтеся до людини, яка її продає. Важливо, щоб від неї віяло позитивною енергією.

Всі розміри рушника ширина, довжина повинні ділитись на 7.

Вишивкою повинна бути заповнена 1 / 4 кожної половини рушника.

Для вишивання краще брати лляну тканину. Зовсім не придатним для вишивки за енергетичним змістом виявилось синтетичне волокно, наприклад, акрил. Можна використовувати і спеціальне домоткане полотно для рушників, що є у продажу. Але зверніть увагу: воно має ширину всього 37 сантиметрів.

Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим на довге подружнє життя. Традиційно їх довжина сягає від трьох до п'яти метрів!

Традиційно вишивають нитками чорного та червоного кольорів, які символізують жіноче та чоловіче начало відповідно. Замість чорного можна використати синю барву. Якщо ви помічали, на бабусиних рушниках цей вицвівший колір виглядає майже блакитним. Позитивним змістом наділені й монохромні червоні рушники.

Найкраще зберігають енергетику шовкові нитки та вовняні. Гірше, але теж підходить для вишивання, бавовняна заполоч (відома нині як муліне).

Який візерунок вибрати

Рушник вишивають на одну четверту частину з кожного кінця, залишаючи центр білим. Це символізує чисте, світле майбутнє та Боже благословення. Тому центр рушника має бути без вишивки, оскільки на неї ставати не можна. Особливо на райських птахів, а також на квіти, щоб не затоптати своє гарне й квітуче подружнє життя.

Центр рушника повинен бути повністю чистим. Це Боже місце, стаючи на яке, молоді отримують благословення. Воно уособлює зв’язок із космосом. А відтак будь-який напис, зроблений навіть із найкращими побажаннями, перекриває весь енергетичний посил. Тому всередині рушника повинно бути якнайбільше білого простору. Адже коли наречені стають на нього ногами, то топчуть свою долю.

Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник - вишиваєш свою долю!

Тут можна піти декількома шляхами: вишивати геометричні та флористичні орнаменти із зашифрованою символікою, берегинею роду та оберегами обох молодят, чи вишити дерево життя із символами предків роду, птахами та оберегами сімейного благополуччя нового подружжя.

Нині існує близько двадцяти технік української вишивки. Тому хрестиком чи гладдю, затяганкою чи стебловими швами - вирішувати вам.

Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.

Комусь до вподоби більш плавні хвилясті лінії, а комусь зубчасті гострі мотиви, хтось полюбляє великі орнаменти і пишні квіти, а іншим до вподоби мілкі візерунки і дрібні квіточки - вишивайте те, що подобається.

Слід лише звернути увагу, що над вишитими символами, що зображують самих молодят, нічого не вишивають, щоб не перекрити потік їх небесного благословення.

Найкраще було б особисто створити малюнок майбутнього рушника. Та якщо у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила довге щасливе подружнє життя, його можна було б взяти за зразок.

Найбільш позитивним вважається рушник, на якому зображене дерево життя. Воно може бути у вигляді квітки-берегині, рожениці (уособлення жінки, яка народжує). Також на весільному рушникові вишивають калину, виноград, листя дуба. Гарний символ — багато пташок. Добре, якщо на рушникові будуть вишиті вінець (корона), хрест або символи, що за формою нагадують хрест. Цей знак має магічне значення — він благословляє пару на створення сім’ї.

Бажано обирати для вишивання геометричні орнаменти, бо вони мають давнішу історію. Наприклад, трикутники — чоловічі символи, квадрати — жіночі, — зауважує фольклорист. — Натомість не можна вишивати на рушникові зозулю, сокола, навіть кільця. Втім, якщо дуже хочеться вишити останні, бажано, щоб вони були не зімкнені.

Коли і як починати

Перш ніж узятися за вишивання, дівчина має помолитися і вимити руки, щоб змити не лише фізичний бруд, але й очистити себе від негативної енергії загалом та тої, що міститься на кінчиках пальців. А у давні часи перед вишивкою весільного рушника дівчина обов’язково ще й постилася, і лише потім приступала до його творіння.

Починати рукоділля найкраще зранку в четвер. Цей день є жіночим і вважається енергетичною вершиною тижня. Бажано, щоб про це знало якомога менше людей і рушника ніхто не бачив. Під час вишивання ні в якому разі не можна мати поганих думок, сваритися чи злитися на когось, адже у вишитий рушник закладається подружнє життя майбутньої родини. Тому братися за роботу потрібно у гарному настрої та з позитивними думками, щоб вишивка несла в собі лише світлі мрії та кращі почуття.

Вишивати — при зростаючому сонці: щоб зашита в рушник енергія теж зростала.

Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом.

Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали.

Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім’ятим, то і доля так поведеться, що не буде  порядку.

 

Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно.

Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою.

Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялося полотно на рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи.

Вишивати весільного рушника потрібно охайно, не можна робити вузликів з виворітного боку, довгих протягувань нитки чи перехресних протягувань.

Вважається, що лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий – думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.

Дрібні огріхи не випорюють, оскільки життя не можна прожити без помилок. Ті помилки, що ставалися на полотні при їх виправлянні вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так І не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивались з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю живістю, а ті, які технічно бездоганно виконані – нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом).

Коли рушник вже вишитий

По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.

Як ставати на весільний рушник

Коли молоді стають на рушник — це кульмінація весільного обряду, що триває цілий тиждень. На рушник ставали удосвіта в неділю — в день Сонця (ніяк не можна це робити в суботу — це день Сатурну, планети смерті).

Дуже поважно кожному стати на свій кінець: йому — на плюс, їй — на мінус. Лише так проходе адекватний обмін благодатною енергією. Як це визначити? Той кінець, який дівчина починала вишивати першим, заряджений позитивно, той, що другим — має заряд мінус. Це навіть зовні виявляється в тому, що спочатку дівчина вишивала із задоволенням, а потім повторювала цей же малюнок вже не з таким піднесенням. Щоб не забути, де чий кінець, дівчина ставила на кінцях рушника мітки (де зірочка іншим кольором вишита, де використані мотиви парних і непарних чисел: дві або чотири зірочки вишивалися на жіночому кінці, три або п'ять — на чоловічому). Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки.

 

Коли молоді стали колінами на рушник, батько (а потім мати) благословляє їх складеними в єдине ціле двома половинками хліба, обернутими іншим рушником.

На весільний рушник в давнину ставали навколішки. Сьогодні традиції дещо змінились: сучасні молодята стають на рушник ногами, взуті...

І наостанок. Якщо ви стаєте на рушник в РАГСі або в церкві, стежте, щоб на ваш рушник ненароком ніхто не став. Ця людина може забрати частину вашого благословення, або ж змінити створену за допомогою рушника програму вашого родинного життя: він внесе туди свою, чужу, інформацію.

Після весілля

Після весілля рушники зберігають як символ щасливого сімейного життя скрученими в трубочку.

Не слід віддавати з дому весільні рушники. Вони здавна вважаються оберегами сімейного вогнища, символізують щасливе сімейне життя. Такі рушники відмінні елементи в оформленні інтер'єру. Їх використовують для прикраси ікон. До того ж вони будуть нагадувати про незабутній подію в житті кожної родини - день весілля.

Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.

Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими.

Практична робота.

1.    Дотримання правил безпечної праці.

2.    Виготовлення вишитого виробу.

Домашнє завдання.

Виготовлення вишитого виробу.

 

26.10.2021

Тема. Об'ємна вишивка.

Яка ж краса-об’ємна гладь. Вишивальницям об’ємної гладдю – моє захоплення, акуратність і терпіння тут не зайві складові для досягнення результату. А об’ємні вишивки того варта! Вишивка гладдю являє собою рівні стібки, які кладуть впритул один одному. Використовуючи цю техніку, можна працювати на різних видах тканини, хоча переваги краще віддати щільним гладким матеріалам.

Д/З: 1.Ознайомитись з видами об'ємної вишивки.           2.Виготовлення вишитого виробу.