Блог учителя трудового навчання Лежніної С.П.: 7 клас Трудове Навчання

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту:

lezhnina1964@gmail.com

07.06.2022

Тема. Остаточна обробка виробу. Захист проекту.

Сьогодні в нас особлива атмосфера , адже кожен з вас упродовж багатьох занять старанно працював, щоб пошити свою неповторну Ляльку, яка стане іграшкою або прикрасить інтер’єр кімнати.

« Батькові поради».

Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому:

- Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи, і щоб тобі всі люди кланялися.

Задумався син над батьковими словами і питає:

- Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи, і примусити всіх мені кланятися?

Засміявся старий і говорить:

- Дуже легко, синку! Матимеш у кожному селі доброго товариша - будеш мати і свою хату.

Щоб кожний день були нові чоботи, треба їх щодня чистити, і на ранок вони будуть як нові. І вставай, сину, рано – раніше від усіх – і йди на роботу. А йтимуть до праці люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

- До чого батько привчав сина? ( Батько привчав сина до праці, до уміння жити в злагоді з іншими людьми).

Усі речі, які оточують людину, - результат її праці. Праця – це діяльність людини, спрямована на виготовлення речей. Результатом нашої праці став проект по виготовленню Ляльки (іграшки).

План захисту проекту

1. Призначення виробу;

2. Обгрунтування вибору;

3. Оригінальність;

4. Кольорове рішення ;

5. Використані матеріали ;

6. Розрахункова собівартість виробу;

7. Реклама виробу.

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Практична робота.

1. Виконати остаточну обробку Ляльки.

2. Розробити рекламу виробу.

3. Вислати фото Ляльки та рекламу мені на пошту.

Усім творчих успіхів!

24.05.2022

Тема. Текстильна лялька. Виготовлення одягу ляльки.

Ручна робота зберігає позитивну енергетику, тому традиція рукоділля невід’ємно пов’язана з усім, що зачіпає створення затишної обстановки, стилю при створенні інтер’єру. Найдоступніший, оригінальний, цікавий варіант, ніж прикрасити дитячу кімнату - це пошити текстильну ляльку. Різні тканини, варіанти декоративного оздоблення не обмежують фантазію, перетворюючи просте заняття в цікаве захоплення або основу для створення власного бізнесу. Вибір технік, що відрізняються один від одного рівнем складності, дозволить створювати оригінальні вироби.

Пошиття одягу. Якщо до викрійкі ляльки не дається лекало одягу, то по викрійці основи ляльки створюємо і моделюємо це лекало. При цьому враховуємо припуски на вільне облягання, шви і обробку деталей одягу.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при шитті.

2. Пошити одяг для ляльки (іграшки).

Усім творчого натхнення!

17.05. - 10.05.2022

Тема. Оздоблення та декорування текстильної ляльки.

Виготовлення ляльки.

Все, що зроблено руками заряджене позитивною думкою і має величезну силу настрою та натхнення. Декоративно-ужиткове мистецтво яскраво характеризує національні особливості народу. З прадавніх часів людству було властиве прагнення наповнити своє життя красою. Кожен народ показував своє вміння,поняття краси через вироби.

Ще первісні люди виготовляли людиноподібні фігурки. Із глибини століть прийшла до нас традиція виготовлення ляльок. Дуже часто призначення у таких виробів було сакральне , їх виготовляли з дерева, тканини, глини.

У середні століття в Європі ляльки широко використовувалися в християнстві, адже з їх допомогою можна було легко і цікаво розповісти біблійні сюжети.

З середини 14 століття французькі майстри почали виготовляти ляльок, які внесли свою лепту в закріплення за Францією статусу модної держави. У ті далекі часи, коли не було гламурних видань та візуальних ЗМІ, вишукані ляльки Пандори своїм зовнішнім виглядом демонстрували світу останні модні тенденції.

Зріст її становив 35 см, причому до кожної з них додавався скринька із вбранням та аксесуарами. Вартість таких фарфорових красунь робила їх доступними тільки вищим верствам суспільства.

Переломним фактором можна вважати появу фабрик.

Новий напрям в сучасному мистецтві — це створення авторської ляльки. Такі ляльки завжди унікальні, вони створені автором в єдиному екземплярі, наповненні почуттями та емоціями. Авторські ляльки призначені для споглядання, а не для ігор. Це інтер’єрна, виставочна лялька.

Найулюбленішою і кращою є лише та лялька, яку ви виготовили власноруч , в яку ви вкладаєте часточку своєї творчості та душі.

Приклади оформлення голови і обличчя :

Оформлення руки:

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при шитті.

2. Виконати пошив ляльки.

3. Виконати декорування ляльки.

Усім творчого натхнення!

03.05.2022

Тема. Виготовлення іграшки (ляльки) в техніці «ґрунтований текстиль».

Hand Made — сталий вираз у англійській мові, що в перекладі означає «ручна робота». Тобто всі предмети, виготовлені власноруч, а також унікальні за своїм виглядом (у єдиному екземплярі), можна назвати одним словом — Hand Made. Це може бути светр, зв’язаний руками бабусі, або вітальна листівка, мило з різноманітними запахами, будь-які предмети інтер’єру тощо. Головне, щоб вони були виготовлені руками, а не за допомогою машини. Для того щоб вийшло щось посправжньому гарне та милувало око, треба вкласти душу, тому Hand Made також означає — «зроблене з душею».

Існує думка, що виріб Hand Made зроблений непрофесійно, але це зовсім не так. Адже й зроблені на виробництві речі відрізняються за якістю, а тим паче вони відрізняються від ексклюзивних речей відомих кутюр’є. Так ось, справжній Hand Made — це робота професіоналів у своїй галузі.

Витоки Hand Made губляться в глибині століть. Упродовж багатьох століть Hand Made змінювався, переживав свої кризи та підйоми разом з історією людства. У кожній країні існують свої традиції Hand Made. У широкому сенсі слова Hand Made — це цілий світ, величезна «планета», на якій діють свої «закони природи» й існує своя певна «атмосфера».

Світ Hand Made вміщає в себе і філософію, і чіткий математичний розрахунок; натхнення і ерудицію; політ фантазії і строгі правила; нововведення моди сьогоднішнього дня і не осягнуті до кінця глибини класики; важка щоденна праця і творчий пошук; любов до навколишнього і любов до людей, уміння щиро спілкуватися з ними і радувати їх результатами своєї праці. Щоб не «заблукати» та не «загубитися» на цій «планеті» Hand Made, щоб якомога глибше осягнути всю її складність і багатогранність, потрібно бути професіоналом. Професія майстра Hand Made унікальна за своєю суттю, бо тільки вона дозволяє одночасно та сповна виявити свою любов до творчості, світу й людей. Можна сказати, що Hand Made — це особлива культура спілкування мовою мистецтва. А призначення майстра Hand Made — бути посередником у цьому спілкуванні, провідником у дивовижний, але часто не помітний і далеко не пізнаний світ краси Hand Made.

Мистецтво Hand Made тісно пов’язане з традиціями народних промислів, ремесел і декоративно-прикладним мистецтвом. Можна сказати, що сучасна назва Hand Made — це перефразована, спрощена назва декоративно-прикладного мистецтва, вироби якого відповідають кільком вимогам: мають естетичну якість; розраховані на художній ефект; слугують для оформлення побуту та інтер’єру. Такими виробами є одяг, платтяні та декоративні тканини, килими, меблі, художнє скло, фарфор, фаянс, ювелірні та інші художні вироби. У науковій літературі з другої половини XIX століття затвердилася класифікація галузей декоративно-прикладного мистецтва за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, дерево), за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивка, набійка, литво, карбування, інтарсія і т. д.) і за функціональними ознаками використання предмета (меблі, посуд, іграшки).

Прикрашаючи побут, вироби декоративно-прикладного мистецтва жили й помирали разом із поколіннями людей. У них відбивалася епоха, життєвий устрій, смаки та ідеали людей певного часу.

Як правило, народні майстри створювали речі для себе та обмеженого кола односельців. Використовували їх у селянській родині та господарстві. Так виготовляли дерев’яне начиння, знаряддя праці, іграшки, тканини, вишивки.

Інше коло речей вироблялося в організованих центрах художнього ремесла, що виникали поблизу природних джерел сировини: гончарні промисли в місцях покладів глини; вироби з металу в місцях розробок різних руд; різьбленням по кістці займалися на півночі, де добували «риб’ячий зуб» — ікло моржа.

Вироби художніх промислів ішли на продаж і славилися не тільки в Україні, але й за кордоном. На них більше позначалися віяння часу, капризи моди, смаки замовників. Селянське ж мистецтво розвивалося в руслі традицій, обумовлених стійким, розміреним устроєм народного життя, який багато в чому визначив специфічний художній лад народного промислу, особливості його форми й змісту.

Модний термін Hand Made включає в себе абсолютно все, що виготовлене своїми руками за своїми ескізами. Hand Made — це творча реалізація, ковток свіжого повітря, спосіб виразити свою індивідуальність. Hand Made — це мистецтво. Пледи та покривала, зв’язані та зшиті з клаптиків; серветки, скатертини, вишиті або зв’язані гачком; батик; розпис по шовку, тканині, склу, кераміці; декупаж; патинування; створення одягу, аксесуарів, меблів і багато іншого — усе це Hand Made. Професійні художники та дизайнери, майстри народних промислів і просто талановиті аматори творять унікальні, неповторні речі, у яких міститься частка їх душі.

— Тексти ль (від лат. textere — «плести»), також текстильні матеріали — м’який матеріал, що являє собою щільну мережу природних або штучних волокон (ниток або пряжі). Пряжа виготовляється в процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті. Власне текстиль виготовлюється в процесі ткацтва, в’язання, макраме або пресування волокон (повсть, фетр). Крім терміну текстиль використовують термін «тканина», проте є відмінність у термінах. Текстиль є загальнішим терміном, тоді як тканина означає закінчений шматок текстилю, що може використовуватися для створення таких виробів, як одяг або постільна білизна.

Властивості текстилю зумовлені волокнистим складом, особливостями будови (ступінь заповнення, щільність, варіація волокон за довжиною, вид переплетення, характер поверхні, термостійкість) тканини, видом технологічної обробки, характером і якістю застосованих барвників та інших хімічних реагентів під час основної та остаточної обробки текстильних матеріалів. Комбінації цих різних властивостей по-різному відбиваються на стійкості до багаторазового прання, тертя, розтягування і згинання, а також відповідно позначаються на енергії зв’язку забруднювальних часток із волокнами і ступенем їх проникності в капілярну структуру матеріалів.

— Авторська іграшка — це справжній діамант в будинку, який може створити затишок, настрій і атмосферу, а крім того підкреслити індивідуаль ність його власника.

Отже, авторська інтер’єрна іграшка:

· створюється не для гри, а для прикраси простору;

· може підкреслювати дизайнерські рішення;

· є декоративною та авторською (виконується в єдиному екземплярі);

· із великою увагою до деталей;

· є відображенням настрою будинку і його господаря.

Інтер’єрна лялька, згідно із задумом автора, може бути будь-якою:

· мініатюрною;

· шарнірною;

· реалістичною;

· текстильною;

· з використанням пластики тощо.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

1. Повторити правила безпечної праці з ножицями та голкою.

2. Підібрати модель інтер’єрної ляльки (м’якої іграшки).

3. Виконати викрійку (шаблон) ляльки(м’якої іграшки).

4. Виконати розкрій ляльки (м’якої іграшки).

5. Пошив ляльки (м’якої іграшки) швом «назад голка» або на швейній машині /ПРОТЯГОМ 5 УРОКІВ/. Ляльку (іграшку) виготовляємо з любої тканини, зручною для вас технікою.

Сьогодні ми ознайомимося з досить цікавою технікою виготовлення інтер’єрної авторської іграшки, а саме ґрунтованим текстилем. Іграшки шиють із білої тканини (бязь або ситець), ґрунтують кавовим розчином та розмальовують фарбами (акрил або батік).

Щоб виготовити таку іграшку, потрібно:

· намалювати ескіз;

· виготовити шаблон;

· зшити іграшку;

· проґрунтувати іграшку;

· розмалювати її.

Розчин для ґрунтування: 1 чайна ложка розчинної кави, 1 чайна ложка какао, 1 чайна ложка клею ПВА, можна додавати корицю (1 чайну ложку), 200–250 мл окропу (залежить від того, якої насиченості вам потрібен розчин).

Приклади ляльки з викрійкою:

1. Лялька

2. Зайка

Усім натхненної роботи та творчого успіху!

19.04.2022

Тема. Сучасна текстильна лялька.

Вибір та обґрунтування об’єкта проектування.

Основне призначення іграшки – бути забавою для дитини, одночасно розвивати інтелект та привчати до певних практичних дій.

Перші іграшки виникли дуже давно. Під час розкопок були виявлені іграшки ще давнього Єгипту і стародавнього Китаю. Вже в той час іграшки відрізнялися різноманітністю, але звичайно вони значно поступаються сучасним.

1. Основні види іграшок

Сюжетно-образні іграшки

Ці іграшки дуже поширені і улюблені як дітьми, так і батьками. До цього виду відносять іграшки, які відображають образ людини, тварин, транспорту або інших предметів. За допомогою подібної гри дитину можна познайомити з різними поняттями і ситуаціями. Дуже часто у продажу можна знайти комплексні сюжетні іграшки, наприклад набори тварин або техніки.

Радіокеровані іграшки

Сучасні іграшки можуть здивувати навіть дорослих. Ці іграшки справжня радість для будь-якої дитини. Радіокеровані іграшки буквально самі грають з малюком, дозволяючи йому здійснювати необхідні маніпуляції.

Спортивні іграшки

Такі іграшки сприяють фізичному розвитку малюків. Спортивні іграшки, в свою чергу, поділяються на кілька підгруп, які характеризуються своїм впливом на різні м'язи. Деякі спортивні іграшки більше сприяють розвитку активних рухів, бігу, стрибків (самокати, велосипеди тощо). Інша категорія іграшок більше впливає на зміцнення м'язів рук, розвиває спритність, координацію рухів. До цих іграшок можна віднести м'ячі, кеглі тощо. Іграшки для спортивних групових ігор допомагають не тільки краще розвинути себе фізично, а й вчать спілкуванню в колективі.

Моторні іграшки

Ці іграшки особливо корисні для самих маленьких дітей тому, що моторні іграшки сприяють розумовому розвитку і навіть мови. До моторних іграшок відносять іграшки, які мають невеликі деталі. Наприклад, мозаїка або дрібний конструктор.

Навчальні іграшки

Зараз існує велика кількість спеціальних навчальних ігор, які розділені за віковими групами. Зазвичай це настільні ігри, містять у собі різні кольорові картки. До навчальних ігор можна віднести також кубики, конструктори, лото тощо.

Будівельні іграшки

До цих іграшок відносять набори кубиків, конусів та інших різноманітних фігур, які дозволяють дитині проявити всю свою фантазію. Будівельний матеріал може бути великих, середніх і дрібних розмірів. Великі та середні деталі сприяють більшій рухливості дітей під час гри, тоді як дрібні деталі привертають в рух, в основному, тільки руки. З дрібним конструктором дитині краще грати сидячи за столом.

Музичні іграшки

До цих іграшок відносять різноманітні імітатори музичних інструментів, а також озвучені іграшки. Музичні іграшки відмінно підходять для цікавого проведення часу і естетичного виховання.
Театральні іграшки

Ці іграшки допомагають відтворити сюжети різних казок, що дуже корисно для всебічного розвитку дитини. У таких іграх задіяна пам'ять, увага, мова, сприйняття тощо.

Таким чином, іграшки можуть не просто зайняти дитину на якийсь час, але і бути надзвичайно корисними для її розвитку.

2. Призначення іграшок.

Сучасні іграшки мають різне призначення:

· Розвиваючі іграшки для дітей (різноманітні машинки, ляльки, лялькові меблі та посуд, іграшкові побутові прилади; набори іграшкових інструментів, електронні іграшки).

Колекційні іграшки ( будь які іграшки, що мають свою історію або виготовлені в обмежено невеликій кількості для колекцій, часто з дорогих матеріалів або відомими особами).
Народні іграшки ( ляльки, маленькі предмети побуту, зображення тварин та птахів, виготовлені з природних підручних матеріалів, що склались історично для кожної народності).
Обрядові іграшки (часто народна іграшка несе ритуальне навантаження – оберіг – фігурки коней чи птахів, лялька-берегиня;

у східній культурі – різноманітні статуетки богів і тварин, підвіски;

фігурки з воску використовують у містичних обрядах).

Ляльки для театральних вистав (пальчиковий театр, ляльки-рукавички, ляльки-маріонетки, тощо)
Декоративні іграшки для прикраси житла (глиняні, фарфорові, металеві статуетки, кухонні іграшки-грілки, ляльки в оригінальному чи народному одязі, копії машин, літаків, кораблів, великі яскраві та пухнасті м’які іграшки, іграшки-саше тощо).

Іграшки-сувеніри.

3. Види сучасних інтер’єрних ляльок.

Іграшки для дорослих

Інтер'єрна лялька – це не іграшка в традиційному розумінні цього слова. Це сувенір-оберіг для дому, річ, що вдихає душу і особливий настрій у приміщення, що демонструє переваги господаря та його спосіб життя. Такими виробами не граються, їх не використовують як подушок або будь-якого іншого функціонального предмета в будинку. Вони служать тільки декоративним елементом і прикрасою.

Багатолика Тільда

Тільда – це, мабуть, найбільш популярна і відома текстильна інтер'єрна лялька у всьому світі! Від інших вона відрізняється особливим кроєм голови, тулуба і ніг. Перша лялька Тільда була зшита норвезької майстринею Тоні Финнангер. Саме вона виготовила текстильну красуню з малесенькими очицями і рум'яними щічками. Класична Тільда – це лялька з грушовидним тулубом, невеликою головою і непропорційно довгими і тонкими ручками і ніжками. Ще одна відмінна риса даного виду ляльок – її одяг і прикраси. Тільди – це неяскраві вироби, пошиті з тканини тканини пастельних тонів. Це не обов'язково ляльки-дівчинки. Відповідно до канонів цієї техніки виготовляють різноманітних персонажів-чоловіків і всяку живність – зайців, ведмедів, лосів, мавпочок, курочок і навіть равликів.

Що таке ляльки-тряпиенсы?

Тряпиенса – це теж інтер'єрна лялька, за зовнішнім виглядом вона сильно відрізняється від безпосередньої і трохи дивакуватою Тільди. Даний вид іграшок придумала кореянка Юнг Хі Янг, яка в дитинстві була позбавлена можливості гратися дорогою Барбі. Подорослішавши, дівчина створила аналог американської пластикової ляльки, пошивши свою мрію з підручних матеріалів. Тряпиенсы, дійсно, схожі на гламурних красунь Барбі, але вони більш розкішні, адже такі лялечки, як правило, одягнені в чудові пишні сукні, волосся покладені в дуже складні зачіски з буклями і локонами, доповнюють їх образи прикраси з каменів і квітів, капелюшки, віяла, парасольки та інші атрибути світських дам. Особа корейської Барбі малюють художніми фарбами, роблячи їй закриті очі і неприродно довгі вії. Тряпиенсы – це не тільки класичні лялечки в пишних багатоярусних сукнях, але і різноманітні фантазійні персонажі: ельфи, казкові принцеси, русалки.

Милашка Большеножка

Інтер'єрна текстильна лялька Большеножка, придумана росіянкою Тетяною Коннэ. Цих лялечок також називають Сніжками. Відрізняються вони від інших тим, що можуть стояти. У Большеножки немає внутрішнього стрижня або каркаса, стійкість їй дають досить великі ступні. Якщо ніжки Тільди повинні бути тонкими, як мотузки, а ступні або дуже малі, або зовсім відсутні, то у ляльок Тетяни вони служать своєрідною опорою. Большеножки виглядають дуже добродушно завдяки миловидному личку з вічками-крапочками і малюсінька ротику.

Іграшка з горища

Наступний вид інтер'єрних іграшок – горищні лялька. Вони не є чиїмось запатентованим винаходом, але все ж їх прийнято пов'язувати з ім'ям американця Джона Бартона, який відреставрував для своєї невиліковно хворої доньки іграшку, знайдену на горищі, давши їй друге життя. Чоловік намагався таким чином розважити дитину. Після смерті дитини він написав книгу з казками, до якої в якості бонусу додавалася інтер'єрна лялька. Сучасні майстрині виготовляють текстильні фігурки з натуральних тканин, состарівая їх за допомогою суміші кави, клею і води. Ляльки шиються з довільним викрійками. Це можуть бути і гноми, домовики, тварини.

Характерна лялька

Це взагалі особливий вид виробів. Опис інтер'єрної ляльки цього виду просто неможливо, тому що вони всі різні! Такі іграшки покликані передати певний настрій або ситуації:

· емоції людини;

· його зовнішність;

· рід занять;

· хобі.

Такі ляльки зазвичай виготовляються за індивідуальним замовленням і є певним аналогом портрета конкретної людини. При цьому майстри не роблять міні-копію замовника – все ж це не картина, але у своїй роботі вони намагаються передати якусь його відмінну рису.

Лялька «Гарбузова голова»

У цього виду іграшок є щось спільне з Тільдою, Большеножкой і тряпиенс – всі вони шиються з єдиної авторської викройкою. Звичайно, розмір інтер'єрної ляльки може змінюватись в залежності від побажань майстра, але зазвичай вони не дуже великі, щоб могли без праці поміститися на книжкову полицю. Тиквоголовка, як і лялька Тільда, має грушоподібної тіло, тонкі руки і ноги, але голова у неї виготовляється з п'яти клинів – дві формують обличчя, а інші три – задню частину головки. Класична лялечка з цієї серії одягнена в смішний наряд з короткого платтячка та панталонів з мереживною обробкою. Волосся таким лялькам роблять з вовняної пряжі, часто майстрині закручують пасма в тугі кіски або завивають їх на мініатюрні бігуді.

Порцелянові ляльки – інтер'єрна класика

Іграшкових красунь з фарфоровими личками і розкішними пишними сукнями. Це дорогі ляльки, їх почали виготовляти ще кілька століть тому, але з тих пір багато фігурки збереглися практично незмінними. Сучасні майстри для формування обличчя, кистей рук і ніг, а іноді і повністю всього тулуба, використовують не дорогий фарфор, а більш бюджетну полімерну глину. Дешевизна цього матеріалу не впливає на якість та чудовий зовнішній вигляд готових виробів. Такі інтер'єрні ляльки виходять дуже красивими, але цілком доступними для пересічних покупців. Крім описаних вище видів декоративних іграшок, існують ще й текстильні обереги, мотанки, в'язані амігурумі, капронові ляльки, фігурки з пап'є-маше.

Яку б ляльку ви не вирішили виготовити своїми руками, вірте в свої сили і знайте, що при належному старанні у вас все вийде!

Приклади

Практична робота. Підібрати модель інтер’єрної ляльки (іграшки) в Інтернеті. Виконати ескіз в зошиті.

12.04.2022

Тема. Захист творчого проекту «Виготовлення в’язаних капців».

Сьогодні ми підготуємось до захисту проекту. Кожен творче презентує свій проект. Виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, грунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, ваше завдання – протягом 5-10 хвилин розповісти, з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1. Виконати розрахунок собівартості виробу.

2. Створити ескіз товарного знаку.

3. Розробити рекламу для виробу.

4. Виготовлення в’язаного виробу

(Повторити правила безпечної праці під час в’язання).

ПРИКЛАДИ

1.Розрахунок собівартості виробу.

№ з/п	Матеріали	Вартість / одиницю, грн.	Кількість	Ціна, грн.
1.	Нитки	25.00	1 моток	25.00
2.	Спиці	10.00	1 пара	10.00
Всього				35.00

Матеріали, їх кількість та вартість записати відносно свого виробу.

2.Товарний знак.

1. ТОВАРНИЙ ЗНАК (торговий, торговельний) — це товарна марка або її частина, яка захищена чинним законодавством. Т.з. являє собою малюнок (символ, знак), певне поєднання букв, чисел, які дають можливість відрізняти товари і вказують на їх виробника. В умовах ринкової економіки Т.з. є одним із видів промислової власності, закріплених Паризькою конвенцією 1883 р. Охорона прав на Т.з. передбачається Мадридською конвенцією про міжнародну реєстрацію Т.з. 1981 р. Це означає, що юридично затверджується виняткове право на Т.з. Ним можна володіти, розпоряджатися і забороняти його протизаконне використання. У більшості країн з метою недопущення порушень прав власника разом з Т.з. вводиться спеціальна позначка R у колі, яка вказує на те, що даний Т.з. зареєстрований і охороняється законом.

Товарний знак.

Приклади:

2. РЕКЛАМА.

Реклама -двигун торгівлі.

Рекламування продукції є важливим елементом маркетингу. Традиційні методи рекламування нових товарів, як і раніше, широко використовуються й виявляються цілком ефективними.

До них належать:

— рекламні буклета;

— реклама на біг-бордах;

— ефектні торговельні знаки;

— нанесення назви фірми на ручки, плакати, календарі тощо.

У сучасному суспільстві рекламний бізнес простягнув свої «щупальця» повсюдно, вдаючись до таких методів, як комерціалізація громадських місць, використання знаменитостей для популяризації торговельних марок. На думку експертів, сьогодні ми бачимо впродовж дня до 1500 рекламних оголошень. Фактором, що ускладнює роботу маркетологів, виступає подальше розгалуження мережі мас-медіа. Тепер людям є із чого обирати: їм доступні сотні каналів кабельного телебачення, мільйони Інтернет-сторінок і тисячі найменувань журналів. Більше того, сьогодні, нарешті, взагалі можна уникнути телевізійної реклами, використовуючи відеомагнітофон. Природно, що така ситуація вимагає від маркетологів створення оригінальних варіантів реклами продукту, які могли б зацікавити покупців.

Інтернет — прекрасний засіб для поширення реклами й антиреклами. Чати й спеціальні сайти, на які будь-який бажаючий може викласти негативну інформацію щодо товарів та послуг, що не виправдали його очікувань, дозволяють швидко виявити несумлінні компанії, які викидають на ринок товари низької якості. Однак для тих, хто дійсно може запропонувати щось особливе, маркетинг через Інтернет пропонує нові можливості для розширення бізнесу, не пов'язані зі значними витратами;

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Усім натхненної праці!

05.04.2022

Тема. Оздоблення виробу. Догляд за виробом.

І. Сучасні напрями оздоблення в’язаних виробів. Види оздоблень в’язаних виробів.

Після з’єднання деталей виробу його оздоблюють. Вид оздоблення в’язаного виробу обирається залежно від його стилю та призначення і відповідає художньому задуму автора. Сучасні напрями оздоблення в’язаних виробів:

1.Аплікація.Для аплікацій на в’язаному полотні використовуються різні матеріали: тканина, шкіра, замша, хутро. Крім того, для утворення різнокольорових рельєфних композицій використовуються кільця або ґудзики, обплетені гачком, шнури, зв’язані гачком, спицями або технікою «макраме».

2.Вишивка. На в'язаному полотні вишивка в основному виконується такою ж пряжею (за якістю), якою зв’язано весь виріб. Малюнок для вишивання обирається не дуже дрібний і виконується за вільним контуром різними швами: петля в петлю, вперед голку, тамбурний, стебловий, гладь, мережка (на знятих петлях) та іншими. Святковості виробам надасть вишивка люрексом, паєтками, намистинками, бісером, стеклярусом. Крім того, вишивати по в’язаному полотну можна шовковими стрічками, сутажем, смужками шкіри, тасьмою «зигзаг» та ін.

3.Оздоблювальні деталі. Чудово доповнюють в'язані вироби пояси, виконані з в'язаних шнурів або смуг зі шкіри, замші, сукна, а також кисті, помпони та ін. деталі.

ІІ. Остаточна обробка в’язаного виробу. Особливості волого-теплової обробки (ВТО) в’язаних виробів. Догляд за в’язаним виробом (прання, сушіння).

Остаточна обробка в’язаного виробу полягає у пришиванні фурнітури, накрохмалюванні (за необхідності) та проведенні волого-теплової обробки. Слід пам’ятати, що обробляти паром можна тільки вироби з вовни, бавовни або льону, вироби зі штучних волокон слід відпарювати холодним способом.

Перед прасуванням в’язаний виріб треба прикріпити за допомогою шпильок на м’якій підстилці виворотним боком вгору. Не слід докладати фізичних зусиль під час прасування в’язаних виробів, оскільки в’язка може втратити свою рельєфність. Праска має ледь торкатися поверхні виробу або проходити над нею.

В'язане полотно з не дуже опуклими елементами (дрібне букле, ажурні тощо) відпарюють через два шари вологої марлі. Потім відразу знімають шпильки, деталь струшують, щоб відновити текстуру в'язання, а потім розкладають і дають повністю висохнути у розправленому вигляді. Вироби, зв'язані із синтетичної пряжі (наприклад, акрил) або виконані рельєфним узором типу «джгутів», «буклі», а також «резинки» не прасуються. В цьому випадку виріб наколюється на підстилку, зверху кладеться вологий махровий рушник на 2 години, а потім рушник знімається і річ залишається висихати.

Під час догляду за в'язаними виробами слід керуватися такими правилами:

1. Для прання використовувати тільки нелужні миючі засоби;

2. Світлі та темні в'язані речі прати окремо;

3. Прати в холодній воді або при температурі води не вище 30 °С;

4. Вироби з вовни прати вручну, багаторазово прополіскуючи до тих пір, поки вода не стане абсолютно прозорою;

5. Прати вовняну річ в машині можна тільки в тому випадку, якщо на етикетці мотка пряжі, з якої вона зв'язана, було відповідне маркування, і тільки порошками, спеціально призначеними для прання вовни, помістивши виріб у спеціальний мішок або наволочку;

6. Під час полоскання в останню воду для освіження фарб додати трохи оцту;

7. Випрані речі злегка відтиснути (не викручувати) і загорнути у махровий рушник;

8. Сушити в'язані вироби треба в розправленому вигляді на підкладці, що поглинає воду (наприклад, на махровому рушнику);

9. Час прання та сушіння виробу має бути мінімальним, тому що тривале перебування виробу у вологому стані може негативно вплинути на його колір;

10. Не можна сушити в’язані вироби поблизу опалювальних приладів і під прямими сонячними променями.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при в’язанні та шитті.

2. Оздобити в’язанні капці.

3. Кінцева обробка капців.

4. Вислати фото готового виробу на електрону пошту.

29.03.2022

Тема. Остаточна обробка в’язаного виробу. Оздоблення в’язаного виробу.

1. Повторити правила безпечної праці спицями.

2. Повторити правила безпечної праці голкою.

3. Капці пров’язуємо спицями. Зшиваємо капці та їх оздоблюємо, як показано на відео:

І варіант:

https://www.youtube.com/watch?v=mVDGKGnnmi4

ІІ варіант:

https://www.youtube.com/watch?v=vaU8_XmPog0

https://www.youtube.com/watch?v=fTmed_NiTtc

Усім натхненної праці!

01.02.2022

Тема. Технологія в’язання.

1. Основні види петель.

2. Прийоми в’язання спицями.

3. Способи набору петель.

4. Набір петель початкового ряду.

5. Способи вив’язування основних петель.

6. Основні етапи в’язання полотна прямокутної форми.

В’язання полотна прямокутної форми відбувається за такими етапами:

1. Набір петель початкового ряду. Існують універсальні та декоративні способи набору петель початкового ряду: з однієї або двох ниток, з потовщеним або ажурним краєм, з бахромою, з подвоєних петель тощо.

2. В’язання пружкової петлі. Остання петля на спиці називається пружковою петлею, а та, що йде слідом за нею, – першою. З метою утворення красиво оформленого краю в'язаного полотна на початку кожного ряду пружкову петлю слід знімати з лівої спиці на праву, не пров’язуючи, залишаючи робочу нитку за спицею(мал. 6.3). Пружкові петлі не входять у рахунок петель, з яких будується візерунок.

3. В’язання петель ряду за обраним узором. В’язальні петлі бувають основними і додатковими. Основні види петель (лицьові та виворітні) беруть участь у створенні найпростішого в’язаного полотна, а додаткові петлі (накиди, зняті петлі тощо) використовуються для утворення більш складних візерунків. Петля складається з таких частин (мал. 6.4): петельний крок – це відстань між двома сусідніми петлями на спиці; дуга – це верхня горизонтальна частина петлі, яка лежить на спиці; передня стінка – це вертикальна частина петлі, розташована зверху на спиці; задня стінка – це вертикальна частина петлі, що знаходиться за спицею; протяжка (перемичка) – нитка, що сполучає знизу дві сусідні петлі в одному ряду.

Будова петлі дозволяє виконувати лицьові і виворітні петлі двома способами: за передню і задню стінку. Спосіб вив'язування лицьової петлі за передню стінку вважається класичним, а петлі, вив’язані за задню стінку, називаються «бабусиними» лицьовими петлями. При в'язанні лицьових петель нитка завжди знаходиться за роботою.

Класичний спосіб в’язання лицьової петлі (за передню стінку)

1. Нитка знаходиться за роботою. Увести праву спицю у першу петлю на лівій спиці рухом зліва направо, захопити робочу нитку з вказівного пальця у напрямку стрілки.

2. Протягнути захоплену нитку в петлю і перевести нову петлю, що утворилася, на праву спицю.

Виворітні петлі, як і лицьові, можуть також виконуватися двома способами. Виворітна петля, виконана класичним способом, відповідає лицьовій, вив’язаній за передні стінки, а другим способом («бабусина») – лицьовій, вив’язаній за задні стінки. При в'язанні виворітних петель нитка завжди знаходиться перед роботою.

Класичний спосіб в’язання виворітної петлі

1. Робочу нитку закинути на спицю так, щоб вона лягла праворуч від першої петлі. Під нитку справа наліво в першу петлю ввести праву спицю (мал.6.6).

2. Правою спицею захопити робочу нитку і витягнути її від себе через петлю, отримуючи нову, виворітну петлю (мал. 6.7).

4. Пров’язування останньої петлі ряду. Для утворення рівного краю в’язаного полотна використовують два способи пров'язування пружкової петлі, в результаті чого утворюється бічний край "ланцюжок" або "вузликовий". Спосіб «ланцюжок» застосовується найчастіше, оскільки підходить практично для всіх візерунків, дозволяє з’єднувати деталі виробу за допомогою трикотажних швів та легко підраховувати кількість пров’язаних рядів (одна пружкова петля дорівнює двом пров’язаним рядам). Бічний край "ланцюжок" утворюється шляхом знімання, не пров’язуючи, пружкової петлі на початку кожного ряду та пров’язування останньої петлі ряду виворітною петлею (мал. 6.8).

5. Закріплення (закривання) петель останнього ряду. Після того, як вив’язано полотно необхідного розміру, необхідно закрити петлі останнього ряду. Це може відбуватися по лицьовій і виворітній сторонах роботи. Так, якщо треба закрити петлі на лицьовій стороні роботи, то в’яжуть по дві петлі разом лицьовою за задню стінку. У випадку, якщо треба закрити петлі на виворітній стороні роботи, в’яжуть по дві петлі разом виворітною. Деталі, вив'язані «резинкою», треба закривати за візерунком, тобто в’язати по дві петлі разом то лицьовою, то виворітною петлею. У цьому випадку утворюється красивий нерозтягнутий край.

Умовне позначення на схемах:

¾ - Лицьова,

½ - Виворітня петля.

Цифри на схемі показують ряд в’язання.

Практична робота.

1. Правила безпечної праці, організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час в’язання

1. Робоче місце для в'язання повинно бути добре освітлене з лівого боку.

2. Сидіти треба прямо, торкаючись корпусом спинки стільця.

3. Відстань від очей до виробу повинна бути не менше ніж 30-40 см, щоб не розвивати короткозорість і щоб в очі не потрапляли частинки пряжі.

4. Перед початком і після закінчення роботи слід мити руки, щоб пряжа і зв'язане полотно були завжди чистими, а на руках не залишалося дрібних частинок пряжі.

5. Під час в'язання клубок слід тримати в спеціальній коробочці або невеликому кошику, що стоїть на підлозі з лівої сторони.

6. Після закінчення роботи кінці спиць необхідно вставити в клубок і всі інструменти прибрати в робочу коробку.

2. Виконати зразки в’язаного полотна за схемою:

Умовне позначення на схемах:

¾ - Лицьова,

½ - Виворітня петля.

Цифри на схемі показують ряд в’язання.

Домашнє завдання. Виконати в’язанне полотно «Резинка 2х2», «Плутанка 1х1» за схемою (для зразку набрати 18 петель).

16.11.2021

Тема. Підготовка тканини до розкрою. Розкроювання швейного виробу.

Перед розкриємо вироби треба підготувати тканину до розкрою.

Багато тканини мають властивість усадки. Щоб виріб в процесі шкарпетки не втратило своєї первісної форми і розміру, тканину слід продекатіровать.

Вовняні тканини (платтяні) зазвичай декатіруют через вологий проутюжільнік (шматок щільної тканини, бажано лляної) в частковому напрямку. При цьому не слід довго водити праскою, так як тканина може стати найбільш жорсткою. Потім дають тканини охолонути і просохнути.

Односторонні вовняні і крепові тканини зволожують звичайним сбризгіванія або через розпилювач. Загортають в простирадло і залишають на кілька годин, після чого тканину проутюживают не дуже гарячою праскою з вивороту по частковій нитки.

Штапельні тканини і штучний шовк найкраще опустити на 15 хвилин в злегка теплу підсолену воду, підкрохмалити, обережно віджати, не викручуючи, потім загорнути в простирадло на 2-3 години. Прасують тканину з виворітного боку, не дуже гарячою праскою.

Бавовняну тканину змочують в теплій воді, віджимають, просушують і отутюжівают.

Слід пам'ятати, що деякі тканини (шерсть, оксамит, синтетичні) зволожувати не можна, так як на них залишаються плями або зморшки, які не зникають і після прасування. Тому перш ніж декатіровать тканину, треба перевірити на шматочку, як вона реагує на зволоження.

1. Підготовка тканини до розкрою.

Визначити тканину по волокнистому складу.

Декатіровать тканину з метою запобігання подальшої усадки.

Визначити напрямок на тканини часткової нитки, лицьову і виворітну сторону, напрямок малюнка тканини і його характер, для того щоб все це врахувати при розкладці викрійок. Перевірити дефекти.

Перегнути тканину по частковій нитки посередині лицьовим боком всередину, зрівнюючи малюнок, сколоти.

Вирівняти поперечний зріз тканини за допомогою кутника.

2. Розкладка деталей викрійки на тканині.

При розкладці викрійок треба враховувати деякі властивості тканини. З жорстких, пружних тканин викроювати простіше, ніж з легких, сипучих і ковзають. Особлива увага при розкладці зверніть на тканини з одностороннім напрямком малюнка. Тут треба стежити, щоб на всіх деталях вироби малюнок був направлений в одну сторону. У ворсових тканинах перевіряють напрямок ворсу і відтінку. При розкрої з вельвету і оксамиту деталі викрійок розкладають послідовно в напрямку ворсу від низу до верху.

При розкрої виробів з фланелі або байки деталі викрійок розташуйте в напрямку ворсу зверху вниз, тоді під час шкарпетки ворс не підніматиметься. На тканинах в смужку і клітку деталі викрійок розташуйте так, щоб в місцях з'єднання деталей (на швах) смужка або клітка збігалися за кольором, ширині і проходили точно по середині полички і спинки.

За своїм розміром клітини в тканинах можуть бути дрібними, середніми і великими. Крім розміру, вони відрізняються кольором, величиною квадратів, шириною і порядком чергування смуг. Якщо в малюнку клітини тканини можна знайти середню лінію, яка ділить клітину на дві рівні частини у всіх напрямках, така картата тканина називається симетричною.

При розкрої лінію симетрії треба поєднати з середньою лінією викрійки.

Розкладку викрійок на тканині проводять двома способами:

в згин - тканина складена вдвічі по довжині лицьовою стороною всередину;

в разворот- тканину розгорнута в ширину.

Розкласти на тканини великі деталі, починаючи з полички, відступивши від зрізу на величину припуску на шви.

Викрійки на тканині з направленим малюнком повинні розташовуватися в одному напрямку. Якщо тканина з великим малюнком, необхідно. щоб права і ліва сторони були симетричні по малюнку

Напрямок ниток основи на викрійці повинні співпадати з напрямом на тканини.

Деталі лекал розташовують так, щоб розкладка була економічною.

Лінії, по яких буде проводитися розкрій, і контрольні точки проводять гостро заточеним крейдою або милом.

Розкроїти деталі вироби по лініях припусків на шви.

До першої примірки вирізати тільки великі основні деталі.

Дрібні деталі рекомендується вирізати після внесених уточнень.

Перегляньте майстер-класи з розкрою фартуха:

1. https://www.youtube.com/watch?v=6-6LbGl2t58

2. https://www.youtube.com/watch?v=l4V8QMndyho

Практична робота.

1. Дотримання правил безпечної праці.

2. Розкладка викрійок деталей на тканини і розкрій.

1) Підготувати тканину до розкрою.

2) Розкласти деталі викрійки на тканині.

3) Розташовати викрійки на тканині з урахуванням малюнка.

4) Перевірити напрямок часткової нитки на тканині з позначенням її на викрійці.

5) Обвести деталі викрійки олівцем або крейдою? Всі контрольні точки відзначити на тканини?

6) Правильно та рівномірно додати припуски на шви.

7) Нанести контрольні точки по лінії талії.

3. Вирізати всі деталі крою: основна деталь фартуху, 2 деталі поясу, 2 деталі бретелів, 2 кішені (все деталі з припуском).

4. Прибирання робочих місць.

Домашнє завдання.

Принести: деталі крою, швейні голки, кравецькі шпильки, крейда або мило, нитки, ножиці; спец.форма, зошит.

02.11.2021

Тема. Побудова креслення викрійки фартуха.

Сьогодні ми з вами побудуємо креслення фартуха.

Повторимо матеріал попередніх уроків.

1.Загальні відомості про будову фігури людини.

Для правильного знімання мірок необхідно знати розміщення основних ліній, уявно проведених на фігурі людини через орієнтовні точки. Ми можемо уявити такі лінії незалежно від статі людини, її віку, зросту і статури.

Назвати основні лінії і продемонструвати їх на манекені їхнє розташування

А) лінія шиї (позначається ЛШ);

Б) лінія грудей (ЛГ);

В) лінія талії (ЛТ);

Г) лінія стегон (ЛС);

Д) лінія середини переду;

Е) лінія низу (ЛН).

Слід ураховувати симетричність фігури людини відносно середини, тобто права і ліва половини фігури однакові. Це дає можливість будувати викрійки на праву половину фігури.

2. Правила знімання і записування мірок.

Конструювання будь-якого об'єкта технологічної діяльності слід починати з визначення його розмірів. Для побудови креслень швейних виробів необхідно знати параметри людини.

Із цією метою знімають мірки. Щоб готовий виріб мав привабливий зовнішній вигляд і добре сидів на фігурі людини, слід знати і дотримуватися правил знімання і записування мірок.

2. Для побудови креслення викрійки фартуха необхідно зняти і записати такі мірки:

а) довжина виробу (Дв);

б) довжина нагрудника (Дгр);

в) відстань між високими точками грудей (Цг),

г) півобхват стегон (Сс);

д) півобхват талії (Ст).

3. Побудова креслень викрійок починається з побудови базисної форми, розміри якої визначаються знятими мірками.

Базисна форма — це перетинання вертикальних і горизонтальних ліній, що визначають загальні розміри виробу щодо основних ліній фігури людини.

Практична робота.

1. Побудувати креслення фартуха на свій розмір в М 1:4, використовуючи масштабну лінійку (в зошиті).

При розрахунку формул в дужках рахувати за своїми мірками (на свій розмір).

Інструкційна карта «Побудова креслення викрійки фартуха»

Інструменти і матеріали: масштабна лінійка, олівець, косинець.

Розрахунок на 36-й розмір (Розрахунок на свій розмір)

Мірки на 36 розмір: Мірки на свій розмір:

Ст = 25 Ст=…

Сс = 32 Сс=…

Цг=10 Цг=…

Дгр = 20 Дгр=…

Дв - 45 Дв=…

Базисна форма

1). В - Побудувати прямий кут із вершиною в точці В

2). ВН - Довжина фартуха

ВН=Дгр + Дв=20 + 45 =65 (…)

3). ВВ1 - Ширина фартуха

ВВ1=Сс:2 + 6=32:2 + 6 = 22 (…)

4). ВТ - Довжина нагрудника

ВТ=Дгр=20 (…)

5). ВВ1Н1Н - Добудувати прямокутник

Деталі конструкції

6). ВВ2 - Ширина нагрудника

ВВ2=Цг=10

7). ТК - Відстань від лінії талії до лінії входу в кишеню

ТК=10

8). КК1 - Відстань від лінії середини переду до кишені

КК1=5

9). К1К2 - Ширина кишені

К1К2=15

10). КгК3 = К1К2 - Глибина кишені

КгК3=К1К2=12—15

11). Т2Т3 - Заокруглення боку нагрудника (по бісектрисі)

Т2Т3=6

12). Побудова поясу: 7*55 см

13). Побудова бретелі: 7*45 см

2. Побудувати креслення викрійки фартуха у натуральний розмір (на свій розмір на папері).

Переглянути побудову креслення фартуха за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=dXx40ztqH7A&t=8s

Домашнє завдання.

1. Оформлення креслення фартуха в зошиті (М 1:4).

2. Оформлення креслення викрійки фартуха у натуральний розмір (на свій розмір на папері).

26.10.2021

Тема уроку. Добір конструкційних матеріалів, інструментів та обладнання.

Фартух - елемент текстилю, який надійно захищає одяг від утворення плям при кухонній роботі (приготуванні їжі, прибирання кухонних поверхонь). Також фартух є частиною робочої уніформи у співробітників таких спеціальностей, як: пекар, офіціант, кухар, токар, слюсар.

Через підвищену частоту прання виріб має бути зносостійким і не вимагати посилених специфічних методів очищення. Залежно від призначення при пошитті можуть бути використані різні тканини, що відрізняються по щільності, фактурі і властивостях.

Найбільш використовуваними матеріалами для пошиття фартуха є:

• Бавовна;

• Джинсова тканина;

• Тефлоновий матеріал.

Бавовна - натуральний матеріал, що отримується шляхом спеціальної обробки волокон однойменної квітки. Матеріал в міру щільний, але при цьому чудово сприяє циркуляції повітря, дозволяє шкірі повноцінно дихати. Матеріал вбирає вологу і швидко висихає, завдяки чому про нього зручно витирати руки під час приготування їжі.

Бавовняні тканини не вимагають спеціальних і ускладнених методів по догляду, легко піддаються очищенню в пральній машинці або ручним способом. Як миючу основу, можна використовувати будь-який рідкий або сипучий миючий засіб. Завдяки зносостійкості тканини, матеріал надовго зберігає первинний зовнішній вигляд.

Джинсова тканина має не тільки ряд значущих переваг, але і має стильний зовнішній вигляд. Злегка продумавши дизайн, або доповнивши фартух вишивкою, можна отримати зовсім незвичайний виріб.

Однією з переваг вибору джинсової тканини для пошиття фартуха є відсутність необхідності спеціальної покупки тканини - зшити фартух можна зі старих, непотрібних джинсів. Матеріал надовго зберігає первинний зовнішній вигляд, а щільний вид деніму не схильний до розривів при механічних пошкодженнях.

Джинсова тканина дозволяє шкірі дихати, відмінно поглинає вологу і швидко сохне. Фартухи з більш щільного деніму рекомендовано використовувати робочим технічних спеціальностей: зварювальники, ковалі.

Тефлоновий матеріал є будь-якою тканиною, яка піддалася спеціалізованій обробці захисним просоченням. За рахунок обробки тканина стає невразливою для вологи, не схильною до займання і стійкою перед ультрафіолетовими випромінюваннями.

Тефлоновий матеріал не схильний до зминання, легко переться руками або в пральній машинці. Матеріал приємний на дотик і абсолютно безпечний для дорослих і дітей.