6 клас Трудове навчання

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту: lezhnina1964@gmail.com

25.05. - 01.05.2022

Тема. Добір схеми для виготовлення виробу з бісеру.

Бісер – це світ, в якому переплітаються найрізноманітніші грані людського таланту, від майстрів, які його створили, до майстрів, які творять з нього. Мініатюрні намистинки, поєднуючись разом, створюють таємничий, чарівний світ. Сьогодні, мистецтво виготовлення бісерних виробів знову стало актуальним, й популярним і модним. Є професії оздоблювальники і дизайнери одягу, які в наш час широко використовують бісероплетіння в своїй роботі.

Послідовність виготовлення будь-якого виробу з бісеру залежить від: виду виробу (простий чи складний); техніки (чи технік) плетіння; кількості деталей, з яких він складається.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час бісероплетіння.

2.    Виконати вправи плетіння різних елементів:

Плетіння петельками

 3.    Підібрати схему для виготовлення виробу з бісеру.

4.    Виготовити виріб з бісеру.

Приклади.

Переглянути майстер-клас «5 ідей виробів з бісеру» за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=oacPHUv7QHI

Переглянути майстер-клас «Виготовлення намиста» за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=noilOWscd5g

Можна виготовити прикрасу або виріб на свій вибір.

Усім творчого успіху!

18.05. -11.05.2022

Тема. Добір інструментів та конструкційних матеріалів.

Матеріали.

Бісер – трохи приплюснуті зі сторін наскрізних отворів кульки округлої форми з отворами для пропускання нитки. В наш час бісер виготовляють з різноманітних матеріалів: відшліфованого скла, металу, кришталю, кераміки. Бісер буває прозорий, перламутровий, матовий, мозаїчний, тощо. За розміром бісер буває 6 номерів – чим більше бісерина, тим менше номер.

Стеклярус – шматочки скляної трубочки довжиною 5-10 мм.

Рубаний бісер (рубка)   –  бісер циліндричної форми, довжиною 1-5 мм.

Намистини – більші за розмірами бісерини. Намистини бувають різної форми та розмірів. Виготовляються з металу, дерева, скла, пластмаси.

Стрази – імітація дорогоцінного каміння.

 

Нитки.  Можна використовувати будь-які міцні нитки: шовкові, нейлонові або капронові, бавовняні, гумові.

Жилка. Краще за все використовувати м’яку жилку, але вона має той самий недолік, що і капронові нитки.

Дріт підходить для об’ємних композицій. На дріт, або жилку бісер нанизують для отримання жорсткої конструкції, наприклад, при виготовленні квітів.

Серветка з цупкої тканини на робочому столі утримує падаючі бісеринки.  

 Інструменти.

Голки. Для бісеру використовують дуже тонкі голки, які виготовляють спеціально для роботи з бісером.

Ножиці. Краще за все користуватися маленькими ножицями.

Баночки. Необхідні для зберігання бісеру. Краще, якщо вони прозорі.

Серветка з цупкої тканини на робочому столі утримує падаючі бісеринки.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці з бісером.

2.    Ознайомитись з Санітарно-гігієнічними вимогами під час бісероплетіння:

1)    Світло повинно падати на роботу зліва або спереду.

2)    Відстань від роботи до очей повинна бути 30-40 см.

3)    Сидіти потрібно прямо, торкаючись спиною спинки стільця.

4)    Всі інструменти та матеріали тримати в спеціальній коробці.

3.    Розглянути технологію виготовлення брелків з бісеру за схемою:

 

3. Виготовити брелок «Серце» з бісеру.

Переглянути майстер-клас за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=4jUQcvpeK7I

https://www.youtube.com/watch?v=6WXHWUcZmJ4

4.    Або можна виготовити два будь-яких брелоки з пункта 3. 

Усім творчого натхнення!

04.05.2022

Розділ. Виготовлення виробів з бісеру.

Тема. Вибір та обґрунтування об’єкта проектування. Моделі-аналоги.

1.    Історія виникнення бісеру.

 Виготовлення прикрас із бісеру зародилося 6 тисячоліть тому. Першими їх почали робити єгиптяни з непрозорого скла. Так створювали штучні перли – арабською  називалися “бусра”, а в множині “бусер” (намистинки з отворами). Звідси й назва – бісер. Зі штучних перлів плели браслети, намисто, оздоблювали ними одяг.

Потім секрети виробництва бісеру прийшли до римлян. А на початку VI століття лідерство у виробництві скла закріпилося за Візантією.

У 1221 році у зв’язку із загрозою пожеж усі великі склодувні майстерні переміщаються на острів Мурано. Там виробляють скляні посудини, дзеркала, фурнітуру та бісер різних видів. З часом було винайдено новий спосіб виготовлення бісеру – видування: майстер із трубки видував трубочку, потім розрізав її особливими ножицями і шліфував. Потім він розігрівав її із невеликою кількістю піску в чавунному барабані. Це робилося для згладжування нерівностей на виробі. Після охолодження йому надавали блиск з допомогою полірувального порошку.

У тих країнах, де виробництво скла ще було таємницею, наприклад, у Франції, бісер виготовляли з дорогоцінних металів – золота і срібла.

Аж до кінця XVII століття Венеція монопольно займалася виготовленням скла. Зупинила такий успіх Богемія (Південна Чехія), де отримували так зване лісове скло з деревної золи. Це скло було більш тугоплавким, зате його можна було гранувати, що посилювало гру світла. Саме Чехія сьогодні – один із головних виробників бісерною продукції.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття скляний бісер почали використовувати художники стилю модерн, наприклад, Тіффані і Еміль Галле. Аж до 30-х років ХХ століття бісерні прикраси радували й зачаровували. Модниці особливо любили сукні з бісерною бахромою, що створювала ефект мерехтіння під час танців.

2.    Роль кольору у створенні композиції.

Робота з бісером потребує елементарних знань про колір та його властивості, а також вплив форми на сприйняття кольору. Колір – це результат відображення світла від поверхні предмета і сприйняття частини відображеного світла зоровим апаратом людини. Колір являється однім із найважливіших композиційних засобів в декоративно-прикладному мистецтві. Знання властивостей кольору дуже важливо при роботі з бісером. Не дивлячись на простоту кожної окремої бісеринки, зібрані разом, вони не зберігають чистий природний колір. Основними причинами зміни природного кольору є: посилення чи послаблення сили світла, зміни джерела освітлення (сонячне чи штучне), суміщенні і накладанні кольорів відносно спостерігача. Просвічуючись чи відображаючись одна в одній, бісерини зачаровують переливами кольорів. Заслуга цього належить вмінню майстра гармонійно підібрати кольори.

Гармонійне поєднання кольорів:

Червоний – чорний, жовтий, сірий, коричневий, бежевий, оранжевий, синій, білий.

Синій – сірий, голубий, коричневий, бежевий,  жовтий, рожевий, золотистий.

Жовтий – голубий, коричневий, синій, чорний, червоний, жовтогарячий, сірий, фіолетовий.

Зелений – темно-жовтий, лимонний, салатовий, сірий, оранжевий, коричневий, чорний, кремовий.

Фіолетовий – бузковий, бежевий,  жовтий, золотистий, чорний.

Коричневий – бежевий, бузковий, салатовий, жовтий, рожевий, зелений.

3.    Вибір та обґрунтування об’єкта проектування.

Проектування – процес, який починається з моменту отримання завдання; аналіз об’єкта, конструювання, макетування, проєктна документація.

Проект – виріб, який виготовляє учень на уроках трудового навчання.

 

Моделі-аналоги.

   

Практична робота.

1.    Правила техніки безпеки при роботі з бісером.

1).Перед початком роботи підготувати робоче місце.

2).Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.

3).Роботу виконувати при достатньому освітленні.

4). Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

5). Інструменти  класти на стіл ручкою до себе, передавати  – ручкою

від себе.  Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від

працюючого. Передавати ножиці,  тримаючи за зімкнуті леза.

6). Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати

пальці між  ручками  інструмента –  можна  защемити пальці.

7). Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.

8). Голки зберігати у спеціально відведеному місці. Якщо голка  необхідно обов’язково знайти.

9). Під час роботи, при тугому проходженні голки через бісеринку 

використовувати наперсток.

10). Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими

голками.

2.    Виготовлення кошеня з бісеру.

Посилання на майстер-клас:

https://www.youtube.com/watch?v=1mqF11fhDLY

Усім творчого натхнення!

27.04.2022

Тема. Волого-теплова обробка вишитих виробів. Захист проекту «Рушник».

До проведення волого-теплової обробки ставляться такі вимоги:

1. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо необхідно перевірити на клаптику тканини.

2. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м’якої бавовняної тканини.

3. Перед виконанням волого-теплових робіт деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.

4. Усі операції волого-теплової обробки здійснюють до повного видалення вологи.

5. Розпрасовувати і припрасовувати шви, краї деталей і складок треба на столі або колодці, покритими м’яким сукном і білою бавовняною тканиною.

6. Під час волого-теплової обробки деталей і виробу обирати режими прасування для кожної тканини.

7. Волого-теплову обробку виробів з вивороту здійснюють без пропрасовувача.

8. Після остаточної волого-теплової обробки вишиті вироби треба тримати розправленими, поки вони повністю не висохнуть.

Нам доводиться доглядати не тільки за вишитими власноруч виробами, а й за придбаними у торговельній мережі. У таких випадках слід попередньо ознайомитись із ярликами, розміщеними на виробі, на яких зображені позначки-рекомендацїї догляду за виробом. Зневажати цими позначками не можна!

Стандартні знаки догляду за виробами

Захист проекту.

Можливо, ідеального варіанту не існує, і багато що залежить від тематики, типу, формату презентації, самих учасників. Однак виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, ґрунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, завдання спікера – протягом 5-10 хвилин розповісти (не виходячи за рамки регламенту!), з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1.    Виконати остаточну обробку вишитого виробу.

2. Розробити рекламний проект рушника (створити рекламу рушника: малюнок+письмово).

3.  Вислати фото рушника (з лицьового та виворітного боку) та реклами мені на електронну пошту.

Усім творчої та натхненної праці!

20.04.2022

Тема. Остаточна обробка виробу. Догляд за вишитими виробами.

 1. Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

 2. Прання вишитих виробів.

 3. Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів.

 4. Прасування вишитих виробів.

 Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Прання вишитих виробів та проведення волого-теплової обробки:

 • прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Це цікаво

Вишиваючи весільні рушники, іменні хусточки, вишивальниці намагалися бути дуже охайними, адже ці вироби не прали — вважалось, що змивалась енергетика.

      Питання для закріплення (усно):

1. Які операції виконують під час остаточної обробки вишитого виробу?

2. Коли перуть вишиті вироби?

3.  Для чого підкрохмалюють вироби?

4. Як необхідно сушити вишиті вироби?

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при роботі з праскою.

2. Виконати остаточну обробку виробу.

3. Виконати волого-теплову обробку рушника.

 

13.04.2022

Тема. Поняття про стилізацію. Вишивання виробу.

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату.

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси.

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники.

 

Саме життя і природа знайшли своє відображення в декоративній вишивці (в рушниках). Природа надихає майстрів вишивки рушників, а творча уява створює рослинні орнаменти, стилізованих тварин, риб, птахів, людей.

Стилізація – це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім узагальненням; узагальнення форм та кольору, спрощення їх вигляду.

На малюнках дано приклади стилізації рослин, птахів, тварин, людини, виконані в геометричної та криволінійної техніці:

Приклади стилізації природних форм для рушників:

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при вишиванні.

2.    Вишивання рушничка вибраним швом («хрестиком» або  «качалочкою»).

Усім натхненної праці!

06.06.2022

Тема. Розробка композиції вишивки. Вишивання виробу.

Сьогодні вишивка розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікаційну. Це показовий вид мистецтва, який зберіг, доніс до нас і стверджує подальший розвиток орнаментальної графічної живописної культури народу.

У вишивці своєрідними засобами передається прагнення людини возвеличити те, що її оточує, чим вона живе. Це і рослинний світ, земля і небо, усе те прекрасне, що створене працею людини і передане у вишивці образною мовою узагальнення, знакування, що зберігається як вселюдська пам’ять про історію, землю, природу. Художня якість вишивки великою мірою залежить від композиції вишитого виробу.

Композиція – це творче поєднання різних елементів узору в єдине ціле та розташування їх на виробі. Ці елементи повинні бути однакові за змістом, кольором та формою. Композиції вишивки особливо властиві орнаментальність, ритмічність, рівновага, пропорційність її будови. Композиція малюнка для залежить від призначення, форми оздоблюваного виробу, якості матеріалу. Не варто оздоблювати легкі тканини важкою, щільною вишивкою. Узор вишивки повинен відповідати характеру переплетення ниток і роду волокон тканини, а сама вишивка – художнім вимогам до даного виробу. Вона в жодному разі не повинна заважати його практичному призначенню і водночас має робити виріб гарним. Кожен виріб потребує свого особливого композиційного вирішення. Компози́ція (лат. Compositio) — складання, зв'язування, складання, з'єднання.

Розробка композиції вишивки.

Основними принципами створення композиції вишивки є:

1. Деталі орнаменту повинні відповідати один одному і основній темі вишивки.

2. Орнамент повинен відповідати площі тканини для вишивки, повністю або частково повторювати її контури.

3. Виріб має мати композиційний центр. Він розміщується в тій частині виробу, яка привертатиме найбільшу увагу.

4. Необхідно дотримуватись пропорційності – визначеного співвідношення різних елементів між собою і виробом в цілому.

5. Наявність симетрії між елементами.

6. Необхідно створювати ритм композиції – чергування однакових орнаментальних мотивів.

Композиція малюнка для вишивки повинна відповідати таким вимогам:

1. Композиція залежить від призначення і форми оздоблюваного виробу, якості матеріалу. Не можна оздоблювати легкі тканини важкою, щільною вишивкою.

2. Візерунок вишивки повинен відповідати характеру переплетення ниток і роду волокон тканини, а сама вишивка — художнім вимогам до даного виробу.

3. Вишивка не повинна заважати практичному призначенню виробу.

4. Слід також ураховувати, що кожний виріб потребує свого особливого композиційного рішення.

5. Для композиції вишивки особливо характерна орнаментальність.

 

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при вишиванні.

2.    Вишивання рушничка вибраним швом («хрестиком» або  «качалочкою»).

Усім натхненної праці!

30.03.2022

Тема. Кольори у вишивці. Символічність кольорів в українській вишивці. Вишивання рушника.

1.    Кольори у вишивці.

Важливу роль у побудові композиції вишивки віді­грає колорит – гармонійне поєднання кольорів і від­тінків, що підпорядковані основному кольору. Коло­рит може бути світлим і темним, яскравим і тьмяним, холодним і теплим тощо.

Усі кольори поділяють на ахроматичні й хроматичні.

Ахроматичні кольори – це безбарвні кольори, до яких належать білий, чорний і всі відтінки сірого кольору.

Хроматичні кольори – це спектр різноманітних кольо­рів і відтінків, які можна утворити, змішуючи три осно­вні кольори: червоний, жовтий і синій.

Вдалою демонстрацією спектра хроматичних кольо­рів є природне явище веселки, у якій виокремлюють сім кольорів: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Перехід між кольорами веселки поступовий і непе­рервний, тобто існує безліч різноманітних кольорів і від­тінків. Наприклад, жовтий колір поступово переходить у зелений: від різних відтінків жовтого, жовто-зеленого – до різних відтінків зелено-жовтого і зеленого.

У мистецтві вишивки поширені однокольорові ви­шивки, тобто монохромні (від грецького монос – один), основою яких є один колір та його відтінки, і багато­колірні вишивки, тобто поліхромні (від грецького полі – багато).

Поєднання кольорів. Для добору вдалого поєднання кольорів використовують різні види кольорових кіл.

У багатоколірних вишивках зазвичай переважає один або два основні кольори. Інші кольори лише доповнюють кольорову гаму, підкреслюють основний колір. Тому спо­чатку визначають основний колір, а потім добирають інші.

Гармонійне поєднання кольорів

2.    Легенда про веселку.

Веселка – надзвичайно красиве явище природи. Образ веселки в українській і світовій міфології за­ймає визначне місце. Існує багато дивовижних легенд, казок, зага­док, повір’їв про веселку.

Є легенда, що веселка – це шлях до неба, велетенський міст, яким сходять на землю янголи. Про це свідчить і її друга назва “райду­га” – райська дуга. За біблійною легендою, веселка – це знак угоди між Богом і людьми. Після потопу Бог пообіцяв правед­ному Ною, який урятувався з родиною, що більше ніколи не на­силатиме на землю такої страшної нищівної зливи. На згадку про це Він створив веселку.

 

3.    Символічність кольорів в українській вишивці.

Гамма кольорів українських вишивок дуже символічна. Кожен колір і поєднання кольорів має своє особливе значення, яке обов'язково враховують українські вишивальниці.

Білий колір - основа вишитого виробу

Відомо, що білий колір містить в собі всі кольори веселки, які можна побачити після дощу на небі, коли кольори розкриваються в крапельках вологи. Ємний білий колір є основним кольором, використовуваним для вишивки в якості фону і ніжних візерунків. Цей колір символізує енергію, силу, життя, духовну і фізичну чистоту. Білий колір - символ Бога-Отця. Білими нитками на білому тлі вишиваються вироби, що символізують духовну чистоту свого власника, чистоту помислів, душевну енергію. Білий колір вважається оберегом, що захищає людину від поганих людей і тяжких думок. Білий одяг, рушники та постільну білизну не пропускають до людини хвороби, нещастя, дозволяючи спокійно відпочити і набратися сил.

Багатозначність чорного кольору

Основною особливістю чорного кольору є його здатність вбирати тепло, світло, енергію та інформацію. Найдавніші вишивки виконувалися на білому домотканому полотні чорними і білими нитками. Зараз таке поєднання досить рідкісне, частіше його можна побачити на тканих виробах. Слов'янські народи сприймають чорний колір як колір смутку, розлуки, смерті, потойбічних сил. Тому в похоронних і поминальних виробах присутнє поєднання білого і чорного кольорів. Рушники для поста теж вишивають чорними нитками.

Слід зазначити, що чорний колір в Україні не є однозначним символом сумних подій. Досить широко поширені в українців чорні вишиванки. Вони символізували мудрість і накопичені знання поколінь, тому їх носили літні люди в багатьох регіонах. Крім того, чорний колір символізує землю, родючість, добробут, тому його нерідко використовують в предметах побуту і в одязі, щоб підкреслити ці символи в залежності від події або ситуації. Навіть весільні вишиванки в деяких районах вишивали орнаментами чорного кольору, щоб побажати молодим багатства і родючості. Фарбували нитки для вишивання природними барвниками. Для отримання чорного кольору робили настоянки з шкаралупи волоських горіхів, кори дуба, верби, жостеру та інші рослини, що ростуть у даній місцевості.

Червоний колір - свято і кровні узи

В українських вишивках червоний колір зустрічається частіше і в більшій кількості, ніж інші кольори. Основною причиною цієї переваги є його ошатність, яскравість, виразність. Тому червоний колір особливо часто використовували для вишивки святкового одягу, дитячої та юнацької вишиванки, весільного одягу та рушників. Має червоний колір і оберегові і сакральні функції, так як він є дуже активним і сильним, що дає велику енергетичне підживлення, захист від неприємностей, життєву силу. Червоний колір - символ чоловічого начала в природі. Він висловлює стихію Вогню - такий же яскравий, гарячий, зігріваючий. Нерідко червоний колір в орнаменті являв собою кров, яку проливали хоробрі українські воїни в битвах за свій народ.

Переважає червоний колір і на більшості весільних рушників, так як символізує любов, радість, безперервність роду і кровну спорідненість. Красиві, вишиті переважно червоними орнаментами, рушники виглядають ошатно й святково, ними прикрашають українці свої будинки і ікони. На Закарпатті нерідко вишивають орнаменти, в яких використовуються тільки червоні нитки. В інших регіонах, таких як Київщина, Полтавщина, Полісся, Слобожанщина і Чернігівщина, червоний колір дуже активно використовувався у вишивках поряд з іншими кольорами.

Найкрасивіший червоний колір отримували, фарбуючи нитки карміном - червоним барвником, який видобувається з комах, яких називають кошенільний червець. Це був дорогий барвник, який не всі могли собі дозволити в достатній кількості. Тому українці часто використовували більш доступні рослинні барвники, одержувані з зростаючих поруч рослин, таких як марена фарбувальна, підмаренник, чистотіл, звіробій та інших рослин, а також використовували деякі червоні ягоди.

Синій колір - символ Води

Українська вишивка з використанням червоного та синього кольорів символізує єдність і сполучуваність протилежних стихій - Вогню і Води, які представляють активне, гаряче чоловіче і пасивне, холодне жіноче природний початок. Синій колір доповнює червоний орнамент, виступаючи як символ жіночого начала, пов'язаного зі стихією Води.

У вишиванках синій колір може використовуватися в якості контуру для надання більшої виразності основної частини орнаменту. Значно охочіше застосовували українські вишивальниці синій колір для створення орнаментів на рушниках, іноді повністю синьою ниткою, але частіше все-таки поєднували з червоним кольором. Таке поєднання характерно, в основному, Правобережним регіонах України, особливо часто воно зустрічається на Поділлі. Вважається, що поєднання в орнаменті синього і червоного кольорів з'явилося в народній вишивці значно раніше, ніж поєднання чорного з червоним.

Для пісних днів вивішувалися рушники з орнаментами з синіх і білих ниток, або з повністю синіми орнаментами на білому полотні. Такі рушники так і називали - «пісні». Вишивають «пісні» рушники та з поєднанням в орнаменті ниток синього і чорного кольорів. Синій барвник одержували з квіткових пелюсток волошок і сон-трави.

Жовтий і золотистий кольори - сонячне світло і багатство

Особливе місце в українській вишивці займають жовтий колір і золотий. Вважається, що ці кольори символізують Сонце, небесний вогонь, сяйво Божественної мудрості, а також багатство. В українській традиційній вишивці не прийнято створювати орнаменти, виконані повністю з жовтих або золотистих ниток. Ці кольори чудово виглядають і доповнюють інші забарвлення в багатобарвних орнаментах. Нерідко можна зустріти вишивки з орнаментами, що містять поєднання ниток червоного, жовтого і чорного кольорів, в регіонах Правобережної України - на Поділлі, в Черкаській та Київській області. Поділля використовує жовтий колір ниток і для вишивання біло-жовтих орнаментів. Люди заможні могли купувати чи вишивати ошатний одяг, прикрашену візерунками з використанням золотистих ниток.

Рукодільниці західних регіонів України теж застосовували у своїх візерунках жовтий колір. В їх орнаментах часто використовуються відтінки жовтого кольору різної інтенсивності: від блідо-жовтого до соковитого жовтого. Така різноманітність відтінків жовтого кольору значно збагачує колірну гаму яскравих барвистих вишиванок.

На виготовлення ниток різних відтінків жовтого кольору можна використовувати досить багато рослин, з яких виходять природні барвники потрібного кольору: солома гречки, листя груші дикої, кислиця і багато інших.

Багатоколірні орнаменти на українських рушниках

Всі перераховані вище кольори є традиційними для вишивки українських рушників. Але насправді всі ці кольори мали багато різноманітних відтінків, а також застосовувалися й інші кольори для створення неповторних і барвистих орнаментів. Натуральні барвники дозволяли створювати нитки численних кольорів: сіро-сині різної інтенсивності, коричневі від зовсім світлих до глибоких темних, широка гама зелених відтінків.

Раніше багатоколірні орнаменти у вишивці рушників зустрічалися тільки в деяких областях. Зараз же все більше з'являється барвників синтетичного походження для фарбування ниток для вишивки, які мають величезну гаму кольорів. З їх допомогою українські майстрині створюють чудові барвисті орнаменти на рушниках та одязі, в тому числі і багатоколірні. При створенні класичних народних вишивок потрібно знати свої рідні традиції, враховувати символіку орнаментів і колірних композицій, яку створили наші предки за багато століть.

Символіка кольору в українській вишивці представляє інтерес не тільки для рукодільниць та знавців української народної творчості. Будь-яка людина, набуваючи для себе вишитий виріб, будь то рушник, вишиванка або інший предмет одягу або побуту, повинен знати, яку символіку містить колір вишивки, для якої мети купується обрана річ. Знання традицій вбереже вас від неправильного придбання.

 

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при вишиванні.

2.    Вишивання рушничка вибраним швом («хрестиком» або «качалочкою»).

 

Усім натхненної праці!

 

 

23.03.2022

Тема. Технологія виготовлення вишитого рушника.

Вишивка – як символ, який зберігає коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

Наші прабабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення впродовж десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.

Без рушника, як і без пісні, не уявляємо ми України.

Вишивки на сорочках і рушниках стали для українського народу оберегами! Обереги для українського народу – це магічні засоби боротьби з ворожою, переважно з “нечистою силою”, охорона перед злом та поклик зберігати все духовне добро. Кожна господиня бажала оздобити свою оселю своїми неповторними рушниками, серветками, скатертинами.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитись рушниками. Готувати рушники - означало дбати про дівочий посаг. До їх виготовлення привчали ще з юного віку.

Приклади рушників:

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці голкою.

2.    Підібрати схему узору для вишивання рушника.

Приклади схем для вишивання  швом «хрестиком»:

Приклади схем для вишивання швом «качалочка»:

3.    Вишивання рушничка вибраним швом.

Усім натхненної праці!

02.02.2022

Тема. Технологія вишивання виробу.

Особливості та вимоги до виконання вишивального шва «качалочки» Шов «качалочки» відноситься до лічильних 

видів гладі. Це одна з найдавніших технік вишивання, особливо поширена на Поділлі. Для цієї техніки характерне накладання паралельних стібків з переходом один від одного на одну нитку. Це двостороння техніка, яка має однаковий вигляд з лицьового боку та виворітного. Тому технікою «качалочки» вишивають рушники, і вона входить до технік, які об’єднані спільною назвою «рушникові»

Шви. Крім рушників ця техніка широко використовується при вишиванні скатертей, серветок, хусток, декоруванні диванних подушок, сумок тощо. При цьому використовують рослинно – або антропоморфно - геометризований орнамент.

 

Використання шва «качалочки» в комплексі «рушникових» швів:

Оздоблення виробів швом «качалочки»:

 Шов «качалочки» має дуже гладенький вигляд, тому що кожен стібок лягає щільно та паралельно попередньому й охоплює ту саму кількість ниток. Розміри стібків залежать від характеру узору, товщини ниток і тканини. З різнокольорових качалочок утворюють складні композиції. На Поділлі цей шов вишивають вовняними нитками, так званою волічкою яскравих кольорів. Поширений варіант виконання, при якому контур узору спочатку обшивають чорними нитками швом «штапівка», після чого заповнюють «качалочками». Інколи «качалочку» вишивають нитками в колір основної тканини або надаючи перевагу одному – двом кольорам.

Обшивання контуру:

 Вишивка льняними нитками на льняній тканині:

Двоколірна вишивка «штапівкою»:

 

Вимоги до виконання шва «качалочки».

 Для виконання роботи добирають тканину полотняного переплетення з простою і чіткою структурою. Нитки добирають відповідно до щільності тканини таким чином, щоб після настилання «качалочки» між ними не було видно просвітів. На початку й в кінці вишивання охайно ховають кінці ниток. Шов «качалочки» потребує уважного виконання, щоб бути бездоганним з обох сторін тканини. Шов «качалочки» виконується зліва направо або справа наліво. Стібки традиційно вишивають в вертикальному напрямку – знизу вгору або згори вниз. Інколи тканину повертають під кутом 90° і продовжують виконання стібків. Довжину стібків добирають відповідно до узору, орнаменту, щільності та товщині тканини. Найкоротші стібки можуть бути на 2 нитки.

 

Всі стібки вишивають паралельно один одному. Кожен наступний стібок виконують через одну нитку тканини таким чином, щоб вони щільно прилягали один до одного. Для переходу від одного вишитого ряду до іншого необхідно вивести голку з робочою ниткою на виворітний бік, провести її під прокладеним настилом стібків і виколоти в тому місці, від якого починається вишивання наступного елементу узору. Не можна виконувати закріпки та вузлики, пам’ятаючи про охайність з обох сторін роботи. Графічно шов можна зобразити так:

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час вишивання.

2.    Виконати шов «качалочка» (на клаптике тканини).

Послідовність виконання шва «качалочки».

1.         Нитку закріпити без вузла, починаючи з петлі або проклавши попередньо декілька дрібних стібків в напрямку подальшого вишивання (мал1. а – д).

2.         Виконати перший стібок, пам’ятаючи, що всі стібки виконуються вертикально вздовж ниток основи. Виколюючи голку в точці 1, вколоти її через три нитки утоку в кінці першого стібка в точці 2 та виколоти через одну нитку основи вліво від точки 1 в точці 3 (мал.1 а): 1 – 2 – 3.

3.         На трьох нитках утоку виконати три окремі вертикальні стібки. Для цього виколовши голку в точці 3, вколоти її в точці 4, а виколоти зі зміщенням на одну нитку основи в точці 5: 3–4–5. Після третього стібка перевести голку вертикально вниз і виколоти через три нитки піткання в точці 7: 5–6–7 ( мал. 1. б).

 4.         Виконати шість стібків другого ряду узору, рухаючись справа наліво на трьох нитках утоку (мал. 1. в), дотримуючись числової послідовності, в якій, як і раніше, перша цифра відповідає виколюванню голки, друга – вколюванню її в тканину, а третя знову виколюванню:7–8–9, 9–10–11, 11–12–13, 13–14–15, 15–16–17.

 

5.         Виконуючи шостий стібок, голку виколоти в точці 17, вколоти в точці 18. Далі необхідно провести голку під настилом стібків по виворітному боку та виколоти в точці 19. Провести голку під настилом стібків можна і по лицьовому боку, виколовши її попередньо посередині між 17 та 18 проколами (мал. 1. г).

6.         Далі виконати ще три стібки другого ряду – продовження з протилежного краю (мал.1.г): 19–20–21, 21–22–23, 23–24–25. Точка 25 співпадає з точкою 23.

 

7.         За схемою так само виконати всі ряди «качалочки» (мал.1 д). Для закінчення роботи робочу нитку провести під рядом прокладених стібків на виворітному боці та обрізати.

 Схеми:

3.    Контроль якості вишивки.

Домашнє завдання.

1.    Виконати зразок шва «качалочка».

Приклади:

2.    Виконати обробку краю рушника «одинарним прутиком» мережки.

26.01.2022

Тема. Технологія виконання шва «штапівка».

Штапівка належить до поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання. Ця техніка характерна для багатьох регіонів України.

Штапівку вишивають за принципом шва “уперед голкою”, але у два прийоми. Спочатку вишивають справа наліво через один стібок по узору, а йдучи назад, закривають стібками всі проміжки зліва направо. Отримують двобічну вишивку, у якій узори на лицьовому й виворітному боках однакові.

Техніка “штапівка” має багато різновидів вишивальних швів  – “прутик” (а), “кривулька” (б), “сходинки” (в) тощо.

Вимоги до виконання шва “штапівка”

1. Якщо тканина для вишивання полотняного переплетення, то вишиваючи узори штапівкою, необхідно уважно лічити нитки тканини.

2. Якщо переплетення тканини не дає змоги лічити нитки, треба скористатися канвою або позначити контур узору точка.

3. Шов виконувати у два ходи: спочатку вишивати усі непарні стібки в одному напрямку (справа наліво), а при зворотному ході – усі парні.

4. Узори, вишиті штапівкою, на виворітному боці мають бути такі самі, як і на лицьовому боці.

5. Стібки у штапівці вишиваються уздовж ниток основи чи піткання або ж навскіс.

Послідовність виконання шва “прутик”

Послідовність вишивання швом “прутик” можна записати за допомогою цифр (мал. 138). Якщо перша цифра буде означати точку, де голка виходить з виворітного боку на лицьовий бік, друга – голка входить у тканину з лицьового боку на виворітний, а третя – голка знову виходить на лицьовий бік, то цифрова послідовність буде виглядати так: 1-2-3.

 

ВИШИВАЛЬНИЙ ШОВ ШТАПІВКА

 

 Послідовність виконання шва прутик

Отже, для вишивання шва “прутик” необхідно:

1. Закріпити нитку в т. 1.

2. Виконати перший хід: по прямій нитці справа наліво прокласти швом “уперед голкою” ряд непарних стібків (1-ий, 3-ій, 5-ий і т. д.):

1) перший стібок прокласти з т. 1 в т. 2, а виколоти в т. 3;

2) ввести голку в т. 4, а вивести у т. 5;

3) далі виконати стібки відповідно до цифрової послідовності: 3-4-5, 5-6-7, 7-8-9.

3. Виконати другий хід (зворотний напрямок): повернути тканину і прокласти парні стібки, перекриваючи проміжки з виворітного боку: 9-10-11, 11-12-13, 13-14-15, 15-16-17. Отримаємо суцільний ряд стібків.

Вигляд шва “прутик” з виворітного боку

 

Послідовність виконання шва “сходинки”

Шов “сходинки” виконується по сторонах квадрата аналогічно шву “прутик”, тобто у два ходи. Пам’ятаючи, що в цифровій послідовності шва перша цифра означає точку, де голка виходить з тканини на лицьовий бік, друга – входить у тканину з лицьового боку на виворітний, а третя – голка знову виходить на лицьовий бік, шов виконують у такій послідовності:

1. Закріпити нитку в т. 1.

2. Виконати перший хід:

1) вколоти голку знизу вгору в т. 2, виколоти в т. 3. Отримаємо стібок 1-2 .

 Послідовність виконання шва “сходинки”

2) наступний стібок виконати за схемою відповідно до цифрової послідовності згори вниз: 3-4-5;

3) виконати стібок знизу вгору 5-6-7. Далі: 7-8-9, 9-10-11, 11-12-13,13-14-15.

3. Виконати другий хід (зворотний напрямок). Зліва направо прошити парні стібки: 15-14-13, 13-12-11, 11-10-9, 9-8-7, 7-6-5, 5-4-3, 3-2-1.

Послідовність виконання шва “кривулька”

Шов “кривулька” виконується аналогічно швам “прутик” та “сходинки” по діагоналях квадрата.

 Послідовність виконання шва “кривулька”

 

1. Закріпити нитку в т. 1.

2. Виконати перший хід: справа наліво прошити непарні стібки (нахилені справа наліво, знизу вгору). Перший стібок прокласти з т. 1 в т. 2, голку виколоти в т. 3. Скорочено це можна записати так: 1-2-3.

Далі прокласти стібки: 3-4-5,5-6-7, 7-8-9,9-10-11,11-12-13.

3. Виконати другий хід (зворотний напрямок) зліва направо прошити парні стібки, які нахилені зліва направо, знизу вгору: 13-12-11,11-10-9, 9-8-7, 7-6-5, 5-4-3, 3-2-1.

У традиційному українському орнаменті існують також інші види штапівок – більш складної форми, наприклад штапівка “гачки” (мал. 142 а, б)

 та “баранячі роги”.

 Ці шви мають такий самий принцип виконання, що і шов “прутик”.

Мал. 143. Шов “баранячі роги”: а – графічне зображення шва; б – послідовність виконання

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при вишивані.

2.    Переглянути відео майстер-класу «Виготовлення «штапівки»:

https://www.youtube.com/watch?v=3uWf9rlKWHI

3.    Виконати на клаптику тканини (де виконували мережку) тренувальні вправи з виконання «штапівки», використовуючи майстер-клас відео:

    «прутик», «кривульку», «сходинки».

4.    Підготувати краї рушничка до обробки : наметати два краї рушника впідгін.

Домашнє завдання.

1.    Виконати шви «прутик», «кривулька», «сходинки».

2.    Підготувати краї рушничка до обробки.

17.11.2021

Тема. Виготовлення новорічної іграшки.

Ми продовжимо виготовлення новорічної іграшки. І сьогодні це - сувенір «Сніговика» зі шкарпетки. Розглянемо кілько варіантів виготовлення.

Подивиться майстер-класи з виготовлення Сніговика зі шкарпетки за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=nmQBr9-rHBc

 

https://www.youtube.com/watch?v=oDDK-x5IyDM&t=287s

 

https://etnosoft.com.ua/good/novorichnyj-snigovyk-z-shkarpetky-svoyimy-rukamy/

Практична робота.

1.    Дотримання правил безпечної праці з ножицями та голкою.

2.    Виготовлення Сніговика.

Домашнє завдання.

Виготовити Сніговика зі шкарпетки.

10.11.2021

Тема. Виготовлення іграшки.

Протягом кількох уроків ми з вами виготовлятимемо іграшку. І так як наближається Новий рік, то ці іграшки будуть ялинковими.

Історію виникнення ялинкових іграшок подивіться за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=mdbOfNwDIz8

 

https://www.youtube.com/watch?v=uGCfFtvdu24&t=12s

 

Історія ялинкових іграшок почалася в Німеччині та Прибалтиці на початку 17 століття. Спочатку прикраси були досить простими та вторили християнській символіці: всім відома зірка на вершині ялинки є не що інше, як Віфлеємська зірка; яблука, розвішані на гілках – символ плодів з Древа пізнання Добра та Зла; Свічки запалені – символ ангельської чистоти. З роками вбрані ялинки ставали традицією, прикраси ускладнювалися і вдосконалювалися, на ялинку почали вішати штучні іграшки, а також солодощі та горіхи.

Згідно з однією з версій, перші звичні нам скляні ялинкові іграшки з'явилися в Саксонії ще в 16 столітті, тобто навіть раніше від першого документованого різдвяного дерева. За іншою, більш правдоподібною версією, поява іграшок пов'язана з неврожаєм яблук у Німеччині 1848 року. Саме цього року склодуви з містечка Лауша у Тюрингії створили штучні скляні «яблука», які згодом успішно продали і започаткували регулярного виробництва ялинкових іграшок.

Інша традиція – прикрашати ялинку вогнями – почалася з воскових свічок, що було вкрай непрактично та пожежонебезпечно, проте люди йшли на ризик заради дотримання традиції природності прикрас.

У Російській імперії виробництво ялинкових іграшок було незначним, але вони масово поставлялися до свят з Європи, здебільшого з Німеччини. Першим виробництвом прикрас став займатися склодувний завод у Клину. За часів Революції різдвяна ялинка зазнавала гонінь у зв'язку з релігійним підґрунтям цієї традиції.

У 1929 році вийшла офіційна заборона на свято та влаштування ялинки. Проте громадяни не змінили традиції – вони таємно прикрашали ялинки та робили іграшки самі. Саме до цього періоду прийнято відносити рідкісні колекційні радянські ялинкові прикраси. Лише напередодні 1935 року ситуація почала прояснюватись, коли П. П. Постишев запропонував у «Правді» повернути свято радянським дітям. Звісно ж, йшлося не про Різдво, а про святкування Нового року.

Всі традиції ретельно шліфувалися відповідно до жорсткої радянської ідеології та очищалися від будь-якого релігійного відтінку. Це відбилося і на відновленому в країні виробництві ялинкових іграшок. У результаті зміни зазнала зірка на вершині ялинки – на зміну Віфлеємській прийшла п'ятикутна червона зірка, символ Червоної армії, а також декоративні наверши, так звані «піки»; місце куль та ангелів зайняли всілякі фігурки людей та тварин, фруктів та овочів. Така різноманітність форм була суттєвою відмінністю від європейської традиції прикраси ялинки, де іграшки могли бути різнокольоровими, але переважно єдиної форми.

Також виготовляли різні фігурки зі скла. З'явилися прикраси зі стеклярусу, з'єднаного мідним або сталевим дротом. Так монтували іграшки геометричної форми – зірки, абстрактні конструкції, навіть літаки.

До середини п'ятдесятих робили ватяні іграшки. Багато зразків, що збереглися до сьогоднішнього часу, були випущені в Москві, де працювали дві фабрики, точніше артілі – це «Мистецька іграшка» і артіль «Все для дитини». Їх виготовляли з пресованої бавовни, якій надавали потрібної форми.

Після війни СРСР став закуповувати в Німеччині набори ялинкових прикрас, до яких входили: наверші, 16 різнокольорових кульок та 5 прикрас іншої форми. Варіанти останніх змінювалися щороку разом із розфарбуванням куль. Ці набори були в СРСР дефіцитом і однією з найбажаніших покупок на новорічному базарі, незважаючи на досить високу на той час вартість.

У 50-х з'явилися набори іграшок-малюток. Цими мініатюрними іграшками можна було прикрасити іграшкову ялинку, створивши собі затишок на журнальному чи робочому столі. Іграшки були виготовлені зі скла, пластмаси, паперу. "Моделі" різноманітні - огірки з лимонами, сніговики з ведмедиками і навіть мініатюрні стеклярусні намисто.

У 50-60 роки до моди увійшли іграшки на сільськогосподарську тему: хліб, помідори, моркви, снопи пшениці та інші продукти. Особливою популярністю користувалися качани кукурудзи. "Цариця полів" - це єдина іграшка, яка беззмінно випускалася на підмосковній фабриці "Ялинка" і в радянські роки, і наприкінці 90-х.

 

У сучасній Україні асортимент ялинкових іграшок майже однаковий з європейським, тому що вони виробляються переважно на підприємствах Китаю. Сьогодні новорічна іграшка – це не лише святкова прикраса ялинки, а й предмет гордості колекціонерів, також з'явилася традиція подавати незвичайні та дорогі ялинкові кулі як новорічний подарунок на Новий рік.

Практична робота.

1.    Дотримання правил безпечної праці з ножицями та голкою.

2.    Виготовлення Янгола з фетру.

Технологічна карта.

Матеріали і інструменти:

картон для створення шаблону

ножиці

голка

білий фетр для крил

фетр тілесного кольору

фетр тих кольорів, які вам подобаються, для волосся і сукні

нитки у відповідності до кольорів фетра

чорні і червоні нитки для очей і рота

вузька біла стрічка

деталі для прикрашання: бісер, паєтки, блискітки.

Послідовність виготовлення Янгола.

1. З фетра потрібно вирізати всі частини для майбутнього ангела. Зручно спочатку намалювати деталі на картоні, вирізати їх, а потім обвести деталі на матеріалі.

 Для ангела нам знадобиться 1 деталь для обличчя, 2 для тіла, 2 для ніжок, 1 для переднього волосся, 1 для заднього волосся, 1 чи 2 викройки для крил.

2. Для початку візьміть нитку під колір ніжок ангела і зшийте дві викройки разом по контуру. Пришийте обличчя ангела до однієї з викройок тіла, яка буде передньою. Якщо ви використовуєте дві викройки для крил, то зшийте їх разом білою ниткою. Шов повинен закінчуватись знизу посередині крылышек, тоді він буде схований сукнею ангела.

3. Тепер потрібно пришити переднюі задню викройки волосся ангела. Для цього підберіть нитки відповідного кольору.

4. Тепер настав час пришити риси обличчя ангела. Робити це потрібно обережно, маленькими стібками.

5. Відріжте довгу вузьку стрічку приблизно 12-13 см і прикладіть її так, щоб утворилась петля. Зшийте кінці стрічки разом, а потім пришийте петлю до передньої сторони ангела.  Слідкуйте, щоб стібки не проходили наскрізь через фетр, інакше ви зіпсуєте обличчя ангела. Необхідно шити так, щоб захоплювати лише голубий шматочок фетру, а не тілесного кольору.

6. Пришийте крила до спини ангела, зробивши шов посередині.

7. Настав час зшити передню і задню сторони ангела. Спочатку по верхній линії зшийте разом волосся ангела. Потім, змінивши колір нитки на голубий, по боках зшийте сукню. Нижня лінія деталей повинна залишатися не прошитою.

8. Вставьте в нижню частину під сукню ніжки ангела і зшийте нижню лінію.

            3.    Проглянте відео за посиланням, як виготовляється паперовий Янгол.

 

https://www.youtube.com/watch?v=n-H2GbxeULo&t=213s

4.    Прибирання робочого місця.

 

Домашнє завдання.

Виготовити Янгола з фетру.

 

 

03.11.2021

Тема. Охайне житло.

Інтелектуальна розминка—гра «Дешифратор»

Із запропонованих літер скласти слово:

РАБИПРИННЯ —                             (ПРИБИРАННЯ)

Чому саме це слово зашифроване?

Загадки

1.У повітрі він літає,

На предмети всі сідає.

Прибираєм до знемоги,

Чисто вимиєм підлогу,

Боремося з усіх сил —

А в квартирі знову … (пил)

2.Пан у куточку сумує, хто запросить—з тим танцює. (Віник)

3.Все сміття попідбирає й порошинки позбирає. (Пилосос)

 

Отже, сьогодні на уроці ми ознайомимося з такими поняттями як прибирання житла, миючі засоби, догляд за побутовою технікою, побутова техніка для прибирання житла.

 

З давніх-давен людина прагнула до краси, затишку у своїй оселі. Навіть прадавні люди відтворювали своє захоплення  природою в наскальних малюнках. Далеко людина пішла у своєму розвитку: її будинки стали цегляними та бетонними, з’явилися меблі та сучасне обладнання. Але прагнення мати чистий та охайний дім, правильно за ним доглядати повинні всі.

Приємно, коли в кімнаті чисто і затишно. Але для того, щоб тримати житло в чистоті, потрібно чимало праці та часу. Важливо, що поради, наведені нижче, допоможуть вам раціонально використати свій час, краще організувати прибирання в квартирі.

Гігієна - практика підтримки чистоти з метою забезпечення доброго здоров’я. Слово походить від імені Гігіеї, грецької богині здоров’я, чистоти і санітарії.

1.    Прибирання житла. Послідовність дій під час прибирання житла.

Підтримання чистоти в приміщенні вимагає щоденної клопіткої праці всіх без винятку членів сім’ї. Сучасна промисловість значно полегшує домашню роботу, випускаючи для її виконання необхідну продукцію, а саме: інвентар для прибирання (відра, щітки, швабри, йоржики, мітли); розхідні матеріали (серветки для прибирання, губки, ганчірочки, рукавиці для захисту рук); побутову хімію.

Прибирання поділяють на щоденне, щотижневе і генеральне.

Завдання учням. Користуючись текстом підручника на сторінці (236-237, В.К.Сидоренко…) (або 193-194, І.Ю.Ходзицька…), записати в зошит, що в себе включає щоденне та щотижневе прибирання.

Самостійна робота. Заповнити таблицю.

Щоденне прибирання	Щотижневе прибирання

2. Догляд за меблями (м’якими та корпусними)

Розглянути: догляд за м’якими меблями, догляд за корпусними неполірованими меблями, догляд за полірованими меблями, догляд за лакованою паркетною підлогою, догляд за квітучими рослинами.

Опрацювати самостійно текст підручника (с.237-238, В.К.Сидоренко…)  (або с.199-202, І.Ю.Ходзицька…).

3. Прибирання пилу з кімнатних рослин.

Яке значення кімнатних рослин? Які з кімнатних рослин є у вашій оселі?

4. Асортимент швабр для миття підлоги та прибирання ванної кімнати та кухні.

Робота з підручником (на ст.238 В.К.Сидоренко…) (або 198-199, І.Ю.Ходзицька…), порівняти різні види швабр.

Постійного і ретельного догляду потребують і місця загального користування—вбиральня, ванна кімната, коридор, кухня. Для полегшенню догляду за даними приміщеннями потрібно користуватися миючими засобами. Сучасні миючі засоби видаляють іржу, вапняний наліт та знищують мікроби.

5.   Побутова техніка для прибирання житла та особливості догляду за побутовою відеотехнікою.

До побутової відеотехніки для прибирання житла належать пилососи, парові швабри та парогенератори.

Розглянути малюнки в підручниках (на ст.243-249, В.К.Сидоренко…) (або 205-208, І.Ю.Ходзицька…), де зображено  різні види пилососів.

Парова швабра досить охайно прибирає важкодоступні місця за рахунок різних насадок, що входять до комплекту приладу. Досконалий пароочисник швабри проводить прибирання без хімічних засобів, знищує пилових кліщів, мікроби, цвіль, що дуже важливо для людей, схильних до алергії.

 Парогенератор—здійснює чищення парою для будь-яких поверхонь. Ця пара зробить чистими і блискучими вікна, дзеркала, душові кабіни, кахель, видалить застарілі плями.

 6. Ознайомлення із загальними правилами безпеки користування побутовою технікою для прибирання житла (на ст.248-249 підручника В.К.Сидоренко…) (або 208-209, І.Ю.Ходзицька…),  .

  

Практична робота.

1.    Фізкультхвилинка

Всі рівненько в класі стали,

Виправляємо поставу.

На носочках піднялися

І до стелі дотяглися.

Потім пальчиками вміло

Доторкнулись до підлоги,

Повернулись вправо, вліво

Знову випрямили ноги.

Так ще двічі повторили

І за парти тихо сіли.

 

2. Виконання практичної роботи

 Послідовність виконання роботи:

1.    Ознайомтеся з різними видами інвентарю для миючих і чистячих засобів для прибирання житлових приміщень за допомогою мультимедіа.

2.    Запам’ятай їхні назви та ознайомся з призначенням.

За результатами роботи заповни таблицю.

Назва інвентарю та миючих і чистячи засобів для прибирання житлових приміщень	Призначення інвентарю та миючих і чистячи засобів для прибирання житлових приміщень

Підсумок уроку .

Отже, діти, на сьогоднішньому уроці ми ознайомилися із загальними правилами  підтримання чистоти в приміщенні, побутовими приладами для підтримання чистоти житла та виконали дві практичних роботи.

  

Домашнє завдання.

1.    Проглянути проект за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=YLdVOOggV5M

2.    Проглянути Мініпроєкт «Охайне житло» за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=DTpG3yrqOOw

3.    Підібрати загадки про побутову техніку для прибирання житла.

 

6 клас

27.10.2021

Тема. Здоров’я і краса мого волосся.

Д/З: 1. Визначити тип свого волосся. 

2. Підібрати засоби догляду до свого типу волосся (записати в     зошит).

7 клас

27.05.2020

Тема. Я – споживач.

Д/З: Створити ескіз реклами будь-якого українського товару.

8 клас

26.05.2020

Тема. Мій одяг – мій імідж.

 Д/З: Розробити свій власний діловий імідж.

 9 клас

26.05.2020

Тема. Мій стиль.

Д/З: Розробити свій власний стиль.

10-11 клас

18.05.2020

26.05.2020

Тема. Краса та здоров’я.

ВИДИ МАКІЯЖУ

ОСНОВИ МАКІЯЖУ

 

Д/З: Розробити свій власний стиль.

5 клас

11.05.-18.05.2020

Тема. Виготовлення в’язаного виробу.

Умовні позначення основних елементів в’язання гачком:

  

 

Приклад схеми серветки:

 

Серветка в'яжеться тільки повітряними петлями.

Д/З: 1. Повторити правила безпечної праці при роботі гачком.

        2. Зв’язати серветку гачком.

6 клас

11.05.-18.05.2020

18.05.-19.05.2020

Тема. Виготовлення в’язаного виробу.

Умовні позначення основних елементів в’язання гачком:
 







Приклади схем серветок.

1.  

2. 

3. 

Д/З: 1. Повторити правила безпечної праці при роботі гачком.

        2. Зв’язати серветку гачком.

7-8 клас

12.05.-19.05.2020

13.05.-20.05.2020

Тема. Остаточна обробка виробу. Захист проекту.

Сьогодні в нас особлива атмосфера , адже кожен з вас упродовж  багатьох занять старанно працював, щоб пошити свою неповторну Ляльку, яка стане іграшкою або прикрасить інтер’єр кімнати.

« Батькові поради».

Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому:

-         Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи, і щоб тобі всі люди кланялися.

Задумався син над батьковими словами і питає:

-         Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи, і примусити всіх мені кланятися?

Засміявся  старий і говорить:

-         Дуже легко, синку!  Матимеш у кожному селі доброго товариша -  будеш мати і свою хату.

Щоб кожний  день  були нові чоботи, треба їх щодня чистити, і на ранок вони будуть як нові.                                                                                                            І вставай, сину, рано – раніше від усіх – і йди на роботу. А йтимуть до праці люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

- До чого батько  привчав сина? ( Батько привчав сина до праці, до уміння жити в злагоді з іншими людьми).

Усі речі, які оточують людину, - результат її праці.  Праця – це діяльність  людини, спрямована на виготовлення речей.  Результатом нашої праці став проект по виготовленню Ляльки (іграшки).

План захисту проекту

1.     Призначення виробу;

2.     Обгрунтування вибору;

3.     Оригінальність;

4.     Кольорове рішення ;

5.     Використані матеріали ;

6.     Розрахункова собівартість виробу;

7.     Реклама виробу.

      Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Д/З: 1. Виконати остаточну обробку Ляльки (іграшки).

        2. Розробити рекламу виробу.

9 клас

12.05.-19.05.2020

Тема. Оздоблення виробу. Остаточна обробка виробу.

Ми пошили сумки, для яких використовували вторинну сировину (старі джинси). Її необхідно якось прикрасити, щоб вона була красива, неповторна.

Д/З: 1. Дошити сумку.

2. Оздобити сумку (будь-яким способом).

5-6 клас

04.05.-11.05.2020

05.05.-12.05.2020

Тема. Технологія в’язання гачком.

Прийоми роботи гачком. Основні елементи в’язання гачком: початкова петля, повітряна петля, ланцюжок, півстовпчик, стовпчик, стовпчик із накидом, їх умовні позначення на схемах для в’язання.

У процесі в’язання гачок тримають у руці так само, як олівець під час письма: великим і вказівним пальцем, борідкою до себе, вільно, не затискуючи (мал. 4.2.).

Нитка, що йде від клубка, називається робочою. У процесі в’язання її тримають між великим і вказівним пальцем лівої руки так, щоб нитка обгинала вказівний палець, падала на долоню, а потім виходила між середнім і підмізинним пальцями до клубка (мал.4.4. ).

Для утворення першої петлі гачок підводять під робочу нитку зліва від себе. Повертають навколо нитки проти годинникової стрілки, великим пальцем притримують нитку у місці перекручення і знову вводять гачок під робочу нитку зліва, захопивши борідкою нитку, протягують її крізь петлю, що утворилась на гачку. Великий палець прибирають, притримують кінець нитки і затягують вузол. Початкова петля має щільно лежати на гачку, але так, щоб у неї легко можна було протягнути наступну. Величина першої петлі буде визначати розмір усіх подальших петель (мал. 4.5.).

Для утворення другої петлі гачок знову вводять під нитку зліва, і, захопивши її, протягують крізь петлю, що знаходиться на гачку. Таким чином виконують ряд петель, які утворюють ланцюжок. Петлі такого ланцюжка називають повітряними. Повітряний ланцюжок і є основою для в’язання інших елементів (мал. 4.6.).

Петля ланцюжка складається з трьох частин: правої, лівої, задньої.

Ведуча петля – це петля, яка залишається на гачку після пров’язування будь-якого елемента і є основою пров’язування кожного наступного елемента.

Півстовпчик

Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, рахуючи від петлі на гачку, і, зробивши накид (підхопивши робочу нитку), протягують його крізь петлю ланцюжка і петлю на гачку (мал. 4.7.).

Стовпчик

Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, накидають на нього робочу нитку і протягують крізь петлю ланцюжка. Знову роблять накид і протягують його крізь обидві петлі (мал.4.8. ). Другий стовпчик виконують у наступній петлі ланцюжка.

Стовпчик з накидом

Гачок з останньою петлею ланцюжка і накидом вводять у четверту петлю ланцюжка і протягують крізь неї петлю з робочої нитки. Знову накидають робочу нитку на гачок і протягують її через петлю і накид (на гачку залишається дві петлі). Захоплюють робочу нитку ще раз і протягують її через дві петлі на гачку (мал.4.9).

Вибір виробу та пряжі (ниток) для його виготовлення, схеми для в’язання, інструментів

Для отримання якісного в’язаного виробу необхідно правильно підібрати пряжу та гачок, обґрунтовано дібрати візерунки, ураховувати доцільність поєднання різної пряжі за матеріалом та кольором, уважно здійснювати розрахунки кількості петель та елементів в’язання. Правильність виконання виробу або окремого мотиву також залежить від того, наскільки туго натягується нитка; а від неточних рухів рук і гачка петлі та елементи в’язання виходять різної величини. Це спотворює візерунок, а отже, і виріб.

Візерунки для в’язання описуються текстом по рядах з назвами пров’язаних елементів, але частіше рекомендується використовувати схеми з умовними позначеннями петель. У різних літературних джерелах можна зустріти різні умовні позначення. Найбільш часто зустрічаються наступні:

●   – повітряна петля, петля повороту;

-    – глуха петля, півстовпчик;

+   – стовпчик з накидом;

І    – стовпчик без накиду.

Схема записується знизу вгору. Ряди пишуть і читають справа наліво і зліва направо. Зазвичай спочатку ряду пишеться цифра нумерації ряду. Початок ряду там, де зазначені повітряні петлі підйому. Набірний край складається з ланцюжка повітряних петель, що є основою усіх в’язаних виробів (нульовий ряд). Першу петлю від початку в’язання і останню (ведучу), що знаходиться на гачку, у розрахунок набраних петель не включають. Перед пров’язуванням нового ряду роботу повертають зліва направо. З’єднання стовпчиків з основою або з попереднім рядом називається прикріпленням. Вив’язування кожного наступного ряду починають із повітряних петель підйому.

Петлі підйому – це повітряні петлі, які пров’язують тільки на початку кожного ряду (парні й непарні). Їхня кількість відповідає висоті ряду.

Обираючи візерунок або розмір гачка для роботи, остаточне рішення необхідно приймати, порівнюючи робочі зразки.

Робочий зразок – це невеликий квадрат або прямокутник, який в'яжеться робочою ниткою, правильно підібраним гачком і візерунком та ретельно відпарюється.

Найменша повторювана частина візерунка називається рапортом.Вив’язаний візерунок, як правило, складається з однакових елементів.

Піко звичайне. В’яжуть чотири повітряні петлі, потім вводять гачок у другу повітряну петлю, захоплюють і протягують нитку, після чого на гачок накидають нитку і в’яжуть ще одну повітряну петлю.

Рогатка із двох стовпчиків із накидом.

 Спочаткув’яжуть перший стовпчик з накидом, а потім другий у ту ж саму петлю основи (мал. 4.10). Цей елемент можна виконувати із двох стовпчиків без накиду.

Рогатка із двох стовпчиків із накидом через повітряну петлю.

Спочатку в’яжуть перший стовпчик із накидом, а потім – повітряну петлю і знову стовпчик з накидом у ту ж саму петлю основи (мал. 4.11). Цей елемент можна в’язати через дві-три повітряні петлі.

Лусочка зі стовпчиків із накидом.

В одну петлю основи пров’язують від двох до дев’яти стовпчиків з накидом (мал. 4.12). Чим більше зв’язано стовпчиків, тим рельєфнішим є в’язання.

Вігнутий стовпчик із накидом.

 Гачок із накидом вводять не у петлю основи, а проводять його перед стовпчиком попереднього ряду. Захопивши робочу нитку, в’яжуть стовпчик із накидом (мал.4.13).

Випуклий стовпчик із накидом.

Гачок з накидом уводять не у петлю основи, а проводять його за стовпчиком попереднього ряду. Захопивши робочу нитку, в’яжуть стовпчик з накидом(мал.4.14).

Подвійний стовпчик з накидом.

 Зробивши накид, гачок уводять у петлю попереднього ряду, захоплюють і протягують нитку (як стовпчик із накидом), роблять накид на гачок і пров’язують дві петлі (петлю і накид). Отримують недов’язаний стовпчик із накидом. Знову роблять накид і через ту саму петлю основи пров’язують другий недов’язаний стовпчик. Потім знову роблять накид і пров’язують усі три петлі на гачку (мал. 4.15).

Потрійний стовпчик із накидом.

 Виконується за технологією подвійного стовпчика із накидом. Але у першу петлю основи пров’язують не два, а три недов’язаних стовпчика із накидом (мал. 4.16).

Пишний стовпчик

( йому відповідають три - чотири петлі підйому) – роблять накид, гачок вводять у ланцюжок попереднього ряду і витягують петлю довжиною 1 – 1,5 см (так повторюють чотири – п’ять разів у одну й ту ж петлю попереднього ряду). Чим більше накидів, тим пишніший стовпчик. Після останнього накиду протягують нитку через усі петлі й накиди на гачку. Для закріплення пишного стовпчика накидають на гачок і пров’язують петлю на гачку (мал. 4.17).

Схрещений стовпчик з накидом.

Пров’язують два стовпчики з накидом хрест - навхрест: спочатку на другій петлі основи, потім на першій (4.18).

Перехрещений стовпчик із накидом

(йому відповідають п’ять петель підйому). Роблять два накиди, уводять гачок у шосту петлю ланцюжка, підхоплюють робочу нитку і протягують її через цю петлю. На гачку чотири петлі. Підхоплюють робочу нитку і протягують її через дві петлі. На гачку три петлі. Роблять накид, вводять гачок у петлю ланцюжка через одну петлю зліва від першого стовпчика, підхоплюють робочу нитку і протягують її через цю петлю. На гачку п’ять петель. Далі підхоплюють робочу нитку, по черзі пров’язують по дві петлі чотири рази. На гачку залишається одна петля. Роблять одну повітряну петлю, накид і вводять гачок у центр стовпчика, захоплюють дві нитки, підхоплюють робочу нитку і протягують її через дві нитки центру стовпчика. На гачку три петлі. Підхоплюють робочу нитку, двічі пров’язують по дві петлі (4.19).

Ці стовпчики можна вив’язувати як самостійний візерунок, або складати комбінацію з іншими стовпчиками.

§   Способи виконання в’язаного полотна гачком (по спіралі, по колу, пряме в’язання, в’язання мотивами).

В’язання по спіралі це кругове безперервне в’язання по колу в одному напрямі (справа наліво). По спіралі можна зв’язати різноманітні шнурки. Спочатку необхідно зв’язати потрібного розміру ланцюжок із повітряних петель і з’єднати його напівстовпчиком (мал. 4.20.). А потім в’язати стовпчики без накиду проти часової стрілки, уводячи гачок у попередню напівпетлю. Особливостями цього в’язання є те, що при переході з одного ряду на інший петлі підйому не вив’язуються, в’язання здійснюється з одного боку, тому виріб, зв’язаний цим способом, має лицьовий та зворотний боки.

В’язання по колу

Спочатку в’яжуть ланцюжок із повітряних петель і з’єднують півстовпчиком у коло. Потім уводять гачок у кільце і, захопивши нитку, в’яжуть удвічі більше стовпчиків без накиду. З’єднують перший і останній стовпчики півстовпчиком (мал. 4.21). У кожному наступному ряду необхідно рівномірно збільшувати кількість стовпчиків, які в’яжуть відповідно до кількості, вказаної на схемі.

На схемі в’язання по колу кожний ряд зображується замкнутою лінією, а кількість стовпчиків указує цифра біля неї.

Для того, щоб в’язання було охайним, рівномірним, прикріплення стовпчиків потрібно виконувати однаково, захоплюючи дві частини повітряної петлі: верхню частину лицьової частини петлі й виворітну. Для цього рухом гачка «до себе» треба відсунути нижню частину лицьового боку петлі, а потім спрямувати гачок угору «від себе» під робочу нитку. На гачку в момент першого захоплення робочої нитки буде знаходитися дві частини петлі, яку пров’язуємо. У процесі в’язання рухи руки мають бути плавними, гачок повинен рухатися у сталому ритмі, а нитка – розмотуватися вільно і поступово.

Приклад в’язання полотна по колу.

Початок в’язання– це ланцюжок із чотирьох повітряних петель, що замикається у коло напівстовпчиком.

1-й ряд: 8 стовпчиків без накиду із центру кола;

2-й ряд: на кожній петлі основи по 2 стовпчики без накиду;

3-й ряд: на 1-й петлі 1 стовпчик без накиду, на наступній – 2 стовпчики без накиду і т. д.;

4-й ряд: на 1-й і 2-й петлях по 1-му стовпчику без накиду, на наступній – 2 стовпчики без накиду і т.д., тобто відстань між додаваннями – 2 стовпчики без накиду. У наступних рядах цей проміжок поступово збільшується до 3-х, 4-х і більше стовпчиків. Періодично в’язання треба розташовувати на столі й перевіряти вірність розрахунків: якщо полотно лежить рівно, не стягується, або, навпаки, не топорщиться, то робота виконується якісно.

§   Правила безпечної роботи, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця при в’язані гачком.

- Обираючи гачок, необхідно перевірити, чи добре він відшліфований, чи не завелика борідка. Гостра з глибоким вирізом борідка буде чіплятися за пряжу і палець, таким гачком погано протягувати петлі. Особливу увагу слід звернути на голівку. Надто гостра голівка може травмувати вказівний палець лівої руки, а затуплена розтягує петлі й ускладнює в’язання.

- Зберігати гачки краще у пеналі чи коробці, оскільки подряпини, викривлення роблять їх непридатними для роботи.

- Гачок слід використовувати тільки за призначенням.

- Передавати гачок потрібно ручкою вперед, щоб не травмувати один одного.

- Під час в’язання, щоб не втомлюватися, потрібно сидіти прямо, торкаючись спиною до спинки стільця. Лікті під час роботи тримають опущеними. На коліна кладуть світлу серветку, або одягають світлий фартух, так менше втомлюються очі й одяг буде захищений від забруднення ворсинками з пряжі. Клубок чи моток ниток повинен знаходитися зліва. Для того, щоб він не покотився, його кладуть у коробку чи кошик. Гачок у процесі в’язання слід тримати на відстані 30-40 см від очей.

- Робоче місце повинно бути добре освітленим. Світло має падати зліва.

- У процесі в’язання необхідно передбачити перерви для відпочинку.

Д/З: 1. Виконати вправи на виконання основних елементів гачком.

        2. Підібрати схему серветки для в’язання гачком.

     3. 6 клас - Пров'язати гачком частину, серветки.

7-8 клас

05.-06.2020

Тема. Оздоблення та декорування текстильної ляльки.

Все, що зроблено руками заряджене позитивною думкою і має величезну силу настрою та натхнення. Декоративно-ужиткове мистецтво яскраво характеризує національні особливості народу. З прадавніх часів людству було властиве прагнення наповнити своє життя красою. Кожен народ показував своє вміння,поняття краси через вироби.

Ще первісні люди виготовляли людиноподібні фігурки. Із глибини століть прийшла до нас традиція виготовлення ляльок. Дуже часто призначення у таких виробів було сакральне , їх виготовляли з дерева, тканини, глини.

У середні століття в Європі ляльки широко використовувалися в християнстві, адже з їх допомогою можна було легко і цікаво розповісти біблійні сюжети.

З середини 14 століття французькі майстри почали виготовляти ляльок, які внесли свою лепту в закріплення за Францією статусу модної держави. У ті далекі часи, коли не було гламурних видань та візуальних ЗМІ, вишукані ляльки Пандори своїм зовнішнім виглядом демонстрували світу останні модні тенденції.

Зріст її становив 35 см, причому до кожної з них додавався скринька із вбранням та аксесуарами. Вартість таких фарфорових красунь робила їх доступними тільки вищим верствам суспільства.

Переломним фактором можна вважати появу фабрик. 

 Новий напрям в сучасному мистецтві — це створення авторської ляльки. Такі ляльки завжди унікальні, вони створені автором в єдиному екземплярі, наповненні почуттями та емоціями. Авторські ляльки призначені для споглядання, а не для ігор. Це інтер’єрна, виставочна лялька.

Найулюбленішою і кращою є лише та лялька, яку ви виготовили власноруч , в яку ви вкладаєте часточку своєї творчості та душі. 

Приклади оформлення голови і обличчя :

 

 

 

 

  

Оформлення руки:

 

  

Д/З: Виконати оформлення обличчя, волосся текстильної ляльки.

10-11 клас

04.05.-11.05.2020

05.05.-12.05.2020

Тема. Оберіг.

Технологія виготовлення родинного оберігу.

Людина – часточка природи, і тому життя в гармонії з нею допомогає зрозуміти своє місце у цьому світі. Наші предки знали, що життя підпорядковане  природним ритмам. Вони розуміли, яку важливу роль для людини відіграє середовище, в якому вона живе. Воно повинно охороняти людину, не завдавати їй шкоди. Тому попередні покоління і зробили багато переказів, звичаїв, обрядів, пов’язаних з вірою у те, що нас оберігають земля, вода, вогонь, а також обереги, створені нами самими.

Парапсихологи довели: якщо людина ставиться до води по-Божому, то вода, що є в організмі, в разі небезпеки відводить зло, робиться невидимим щитом, захищає.

Шанованим було домове вогнище-піч, бо, за повір’ями, вона береже щастя дому. Взагалі вважали, що вогонь проганяє злих духів.

   Особливо велику силу має «живий» вогонь, добутий тертям дерева об дерево.

   Вогонь вважається символом перемін та оновлення, очищення, але разом з тим може і знищити.

Наші предки вірили у те,що кожна рослинка має душу, лікує людину,оберігає від усього злого, недоброго. Перш ніж зірвати росиночку,вони говорили : «Батьку Небо і мати Земля! Дозвольте мені зірвати цю травичку  …і вказували , для  якої потреби».

 З давніх-давен рушник відіграє першорядну роль. Скільки зворушливих спогадів пов’язано з рушником, скільки років родинного життя він супроводжував…

Одяг не позичали, не одягали чужого, аби не «перетягнути» на себе чужої біди, хвороб і не віддавати свого здоров’я.

У давнину люди намагались захистити себе і свою родину за допомогою оберегів. Оберіг – це річ, яка володіє чарівною силою.

   Давайте і ми з вами за допомогою чарівних сил добра зробимо оберіг для вашої родини.

                          Правила створення оберегів:

  Ніхто не може змусити кого-небудь виготовити для себе оберіг або прохати зробити це. Обереги виготовляються лише з доброї волі і від чистої душі;

·                      найсильніші обереги ті, які виготовлені, зроблені для вас вашими кровними родичами;

·                     в процесі створення оберегу треба постійно думати про ту людину, для якої ви його робите, уявляти її, відчувати її енергетику, настрій, характер, потреби.

Виготовлення основи композиції вінечка - оберігу.

-Наші далекі предки вважали віник прадавнім домашнім оберегом. Вони вірили, що віник і метла не тільки чистять, але і захищають дім від зла.

-Згадайте прикмети і звичаї вашої родини, пов’язані з прибиранням оселі.

 

Послідовність виготовлення основі композиції «віничок».

 

·                     Гілочки верби або іви прирівняти ножицями і обв’язати мотузкою на відстані 4-5см від краю,сформувати ручку декількома вітками мотузки.

·                     Ділимо гілочки на три рівні частини і на відстані 3-4см від сформованої ручки декількома вітками мотузки закріплюємо по черзі кожну частину віничка.

Виготовлення мішечку «Добробуту».

-Беремо у долоню зернятка пшениці, закриваємо очі і спробуємо відчути які вони на дотик.

Послідовність роботи:

·                     Беремо мішечок червоного кольору і засипаємо зернятка пшениці.

·                      Зав’язуємо мішечок з зернятками пшениці і побажаннями

добробуту родині.

·                     Прив’язуємо мішечок до гілочок вінечка.

Виготовлення мішечку «Достатку».

Послідовність роботи:

·                     Беремо монети і закладаємо у мішечок жовтого кольору з

побажаннями достатку вашій родині

·                     Прив’язуємо мішечок  до гілочок  вінечка-оберіга . 

         Виготовлення мішечку «Здоров’я».

Послідовність роботи:

·                     Беремо мішечок зеленого кольору і закладаємо траву звіробою з

побажаннями здоров’я родині і зав’язуємо його.

·                     Прив’язуємо мішечок “Здоров’я” до гілочок вінечка-оберіга.

Виготовлення мішечку «Захисту».

Послідовність роботи:

·                     Беремо мішечок фіолетового  кольору;   

·                      Засипаємо свячені сіль і мак;

·                      З побажаннями захисту оселі зав’язуємо мішечок.

·                     Прив’язуємо мішечок “Захисту”  до гілочок вінечка-оберіга.

Виготовлення  «Родинного оберігу».

Послідовність роботи:

·                     Прив’язуємо головку часнику до  гілочок вінечка-оберіга;

·                     Приколюємо булавку по центру композиції головкою до низу

.

Питання кросворду (по горизонталі):

1.Синонімом  цього  слова є слово «домівка» .

2. Цей оберіг рослинного походження . Його ставили в хаті на покуті під святими образами . На одне з весняних свят цю рослину святили у церкві, нею били , щоб наслати здоров'я , сили , щастя .

3.Перешкода і відраза  злу, знак закритості .

4.Символ , який завжди висів на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. Служив і скатертиною , і вузликом , де зберігалися харчі і елементом одягу , окрасою оселі . Його старанно вишивали .

5.Цей оберіг завжди  лежав у кожній хаті на  столі , символізував

гостинність. З цим символом зустрічали гостей , йшли на          весілля,  благословляли молодих .

 6. А цей оберіг прикривав від холоду і від недоброго ока . Складається з багатьох деталей . Буває повсякденний , святковий , змінюється залежно від пори року.

Д/З: 1. Заповнити кросворд.

        2. Зробити Оберіг.

5-6 клас

27.04.-28.04.2020

Тема. Технологія виготовлення в’язаних виробів гачком.

Підбір нитки та гачка: Нитка повинна бути у півтори рази товща від товщини гачка в місці заглиблення біля борідки гачка.

Д/З: 1. Підібрати гачок та нитки для в’язання гачком.

         2. Навчитися набирати петлю.

         3. Пров’язати ланцюжок із повітряних петель.

5-6 клас

21.04.-22.04.2020

Тема. Виготовлення ляльки-мотанки.

Виготов і ти улюблений оберіг наших предків — ляльку-мотанку, постав її на покуті, або прикріпи над дверима, і нехай вона приносить щастя у Твою оселю.

Для виготовлення ляльки-мотанки підготуй, будь ласка:

• клаптик білої тканини (15х15см) для голови,
• кольорові клаптики тканини (9х9 см для ручок, 8х15 см для спіднички та 4х7 см для фартуха),
• шматочок синтепону або вати,
• нитки (лляні, шерстяні, бавовняні тощо),  
• нитки муліне або трикутничок квітчастої тканини (для волосся або хустки).
• 

1. Загорни синтепон у білу тканину, обмотай червоними нитками.

 

2. За допомогою лляної нитки, або атласної стрічки зроби на обличчі мотанки сакральний хрест — спочатку вертикальну смужку, закріпивши нитки на шиї, потім — горизонтальну, зав’язавши вузлик ззаду голови.

3. Збери тканину для спіднички з одного боку в складки та примотай до ляльки. Нитку не обрізати!

 

4. Обмотуючи ляльку червоною ниткою від шиї до талії, примотай фартух.

 5. Тканину для рук згорни гармошкою, обмотай нитками.

  6. Примотай ручки до ляльки нитками хрест-навхрест.

  7. За допомогою ниток муліне зроби лялечці волосся. На місці проділу зав’яжи нитку, а з протилежного боку моток розріж ножицями.

 

8. Приклади до голови мотанки волосся, пригладь його та закріпи, перев’язавши ниткою на шиї.

 9. Заплети Берегині коси.

10. Зав’яжи ляльці на голову стрічку, або одягни віночок. Шию можна прикрасити намистом.

Прадавній український талісман, зігрітий теплом Твоїх маленьких долоньок, готовий здійснювати заповітні бажання та захищати Твій дім від злих сил.

Не дивно, що ляльку-мотанку і досі вважають надійним оберегом, адже здавна Берегиня, зроблена власними руками, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена у все домашнє, рідне, містила потужну позитивну енергетику найдорожчої людини — матері, яка, вкладаючи в іграшку душу, з любов’ю робила її для своєї дитини.

Д/З: Виготовити ляльку-мотанку.

7-8 клас

28.04.-29.2020

Тема. Текстильна лялька. Виготовлення одягу ляльки.

 Ручна робота зберігає позитивну енергетику, тому традиція рукоділля невід’ємно пов’язана з усім, що зачіпає створення затишної обстановки, стилю при створенні інтер’єру. Найдоступніший, оригінальний, цікавий варіант, ніж прикрасити дитячу кімнату - це пошити текстильну ляльку. Різні тканини, варіанти декоративного оздоблення не обмежують фантазію, перетворюючи просте заняття в цікаве захоплення або основу для створення власного бізнесу. Вибір технік, що відрізняються один від одного рівнем складності, дозволить створювати оригінальні вироби.

  

 

  

 

Пошиття одягу. Якщо до викрійкі ляльки не дається лекало одягу, то по викрійці основи ляльки створюємо і моделюємо це лекало. При цьому враховуємо припуски на вільне облягання, шви і обробку деталей одягу.

Д/З: 1. Повторити правила безпечної праці при шитті.

         2. Пошити одяг для ляльки (іграшки).

7-8 клас

21.04.-22.04.2020

Тема. Оздоблення іграшки (ляльки) в техніці «ґрунтований текстиль».

Hand Made — сталий вираз у англійській мові, що в перекладі означає «ручна робота». Тобто всі предмети, виготовлені власноруч, а також унікальні за своїм виглядом (у єдиному екземплярі), можна назвати одним словом — Hand Made. Це може бути светр, зв’язаний руками бабусі, або вітальна листівка, мило з різноманітними запахами, будь-які предмети інтер’єру тощо. Головне, щоб вони були виготовлені руками, а не за допомогою машини. Для того щоб вийшло щось посправжньому гарне та милувало око, треба вкласти душу, тому Hand Made також означає — «зроблене з душею».

 Існує думка, що виріб Hand Made зроблений непрофесійно, але це зовсім не так. Адже й зроблені на виробництві речі відрізняються за якістю, а тим паче вони відрізняються від ексклюзивних речей відомих кутюр’є. Так ось, справжній Hand Made — це робота професіоналів у своїй галузі. 

 Витоки Hand Made губляться в глибині століть. Упродовж багатьох століть Hand Made змінювався, переживав свої кризи та підйоми разом з історією людства. У кожній країні існують свої традиції Hand Made. У широкому сенсі слова Hand Made — це цілий світ, величезна «планета», на якій діють свої «закони природи» й існує своя певна «атмосфера».

 Світ Hand Made вміщає в себе і філософію, і чіткий математичний розрахунок; натхнення і ерудицію; політ фантазії і строгі правила; нововведення моди сьогоднішнього дня і не осягнуті до кінця глибини класики; важка щоденна праця і творчий пошук; любов до навколишнього і любов до людей, уміння щиро спілкуватися з ними і радувати їх результатами своєї праці. Щоб не «заблукати» та не «загубитися» на цій «планеті» Hand Made, щоб якомога глибше осягнути всю її складність і багатогранність, потрібно бути професіоналом. Професія майстра Hand Made унікальна за своєю суттю, бо тільки вона дозволяє одночасно та сповна виявити свою любов до творчості, світу й людей. Можна сказати, що Hand Made — це особлива культура спілкування мовою мистецтва. А призначення майстра Hand Made — бути посередником у цьому спілкуванні, провідником у дивовижний, але часто не помітний і далеко не пізнаний світ краси Hand Made.

 Мистецтво Hand Made тісно пов’язане з традиціями народних промислів, ремесел і декоративно-прикладним мистецтвом. Можна сказати, що сучасна назва Hand Made — це перефразована, спрощена назва декоративно-прикладного мистецтва, вироби якого відповідають кільком вимогам: мають естетичну якість; розраховані на художній ефект; слугують для оформлення побуту та інтер’єру. Такими виробами є одяг, платтяні та декоративні тканини, килими, меблі, художнє скло, фарфор, фаянс, ювелірні та інші художні вироби. У науковій літературі з другої половини XIX століття затвердилася класифікація галузей декоративно-прикладного мистецтва за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, дерево), за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивка, набійка, литво, карбування, інтарсія і т. д.) і за функціональними ознаками використання предмета (меблі, посуд, іграшки).

 Прикрашаючи побут, вироби декоративно-прикладного мистецтва жили й помирали разом із поколіннями людей. У них відбивалася епоха, життєвий устрій, смаки та ідеали людей певного часу.

 Як правило, народні майстри створювали речі для себе та обмеженого кола односельців. Використовували їх у селянській родині та господарстві. Так виготовляли дерев’яне начиння, знаряддя праці, іграшки, тканини, вишивки.

 Інше коло речей вироблялося в організованих центрах художнього ремесла, що виникали поблизу природних джерел сировини: гончарні промисли в місцях покладів глини; вироби з металу в місцях розробок різних руд; різьбленням по кістці займалися на півночі, де добували «риб’ячий зуб» — ікло моржа.

 Вироби художніх промислів ішли на продаж і славилися не тільки в Україні, але й за кордоном. На них більше позначалися віяння часу, капризи моди, смаки замовників. Селянське ж мистецтво розвивалося в руслі традицій, обумовлених стійким, розміреним устроєм народного життя, який багато в чому визначив специфічний художній лад народного промислу, особливості його форми й змісту.

 Модний термін Hand Made включає в себе абсолютно все, що виготовлене своїми руками за своїми ескізами. Hand Made — це творча реалізація, ковток свіжого повітря, спосіб виразити свою індивідуальність. Hand Made — це мистецтво. Пледи та покривала, зв’язані та зшиті з клаптиків; серветки, скатертини, вишиті або зв’язані гачком; батик; розпис по шовку, тканині, склу, кераміці; декупаж; патинування; створення одягу, аксесуарів, меблів і багато іншого — усе це Hand Made. Професійні художники та дизайнери, майстри народних промислів і просто талановиті аматори творять унікальні, неповторні речі, у яких міститься частка їх душі.

 — Тексти ль (від лат. textere — «плести»), також текстильні матеріали — м’який матеріал, що являє собою щільну мережу природних або штучних волокон (ниток або пряжі). Пряжа виготовляється в процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті. Власне текстиль виготовлюється в процесі ткацтва, в’язання, макраме або пресування волокон (повсть, фетр). Крім терміну текстиль використовують термін «тканина», проте є відмінність у термінах. Текстиль є загальнішим терміном, тоді як тканина означає закінчений шматок текстилю, що може використовуватися для створення таких виробів, як одяг або постільна білизна.

 Властивості текстилю зумовлені волокнистим складом, особливостями будови (ступінь заповнення, щільність, варіація волокон за довжиною, вид переплетення, характер поверхні, термостійкість) тканини, видом технологічної обробки, характером і якістю застосованих барвників та інших хімічних реагентів під час основної та остаточної обробки текстильних матеріалів. Комбінації цих різних властивостей по-різному відбиваються на стійкості до багаторазового прання, тертя, розтягування і згинання, а також відповідно позначаються на енергії зв’язку забруднювальних часток із волокнами і ступенем їх проникності в капілярну структуру матеріалів.

 — Авторська іграшка — це справжній діамант в будинку, який може створити затишок, настрій і атмосферу, а крім того підкреслити індивідуаль ність його власника.

 Отже, авторська інтер’єрна іграшка:

·         створюється не для гри, а для прикраси простору;

·         може підкреслювати дизайнерські рішення;

·         є декоративною та авторською (виконується в єдиному екземплярі);

·         із великою увагою до деталей;

·         є відображенням настрою будинку і його господаря.

 Інтер’єрна лялька, згідно із задумом автора, може бути будь-якою:

·         мініатюрною;

·         шарнірною;

·         реалістичною;

·         текстильною;

·         з використанням пластики тощо.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Сьогодні ми ознайомимося з досить цікавою технікою виготовлення інтер’єрної авторської іграшки, а саме ґрунтованим текстилем. Іграшки шиють із білої тканини (бязь або ситець), ґрунтують кавовим розчином та розмальовують фарбами (акрил або батік).

Щоб виготовити таку іграшку, потрібно:

·         намалювати ескіз;

·         виготовити шаблон;

·         зшити іграшку;

·         проґрунтувати іграшку;

·         розмалювати її.

Розчин для ґрунтування: 1 чайна ложка розчинної кави, 1 чайна ложка какао, 1 чайна ложка клею ПВА, можна додавати корицю (1 чайну ложку), 200–250 мл окропу (залежить від того, якої насиченості вам потрібен розчин).

  

 

 

 

Д/З: Пошити ляльку. Якщо необхідно проґрунтувати її.

9 клас

28.04.- 04.05.2020

Тема. Технологічний процес виготовлення деталей виробу (сумки).

Проста і практична сумочка — майстер-клас

 

Таку сумку-клатч, або сумку-рюкзак ви зшиєте за кілька годин. Перш ніж шити сумку з джинсів своїми руками, необхідно привести в порядок джинси: попрати, якщо це необхідно, і повісити, не викручуючи — сушити. З однієї пари джинс можна зшити кілька сумочок! Для цієї моделі знадобиться ще вузький ремінець, шило (або товста голка), і шнур для лямок, якщо це рюкзак.

Для роботи знадобиться:

  Штанина від старих джинсів.

  Ремінець з пряжкою.

  Шило, або товста голка.

  Нитки, ножиці.

  130-140 див. шнура під колір ременя, якщо ви вирішили зробити сумку-рюкзак.

Як зшити сумку швидко і акуратно? Не поспішайте, і не відріжте зайвого! Якщо ви зупинилися на моделі клатча, то прикиньте, якої висоти він буде в складеному вигляді, і тим самим регулюйте розмір штанини у висоту.

• Відрізаємо ножицями штанину (фото 2). Краще відрізати 55-60 см, не менше.
• Беремо ремінь, прикладаємо його прямо до «верху» сумки в складеному вигляді, і біля «дна» відрізаємо частина ременя з пряжкою (не менше 10 див.), (фото 3,9).
• Пришиваємо ремінець до лицьової частини сумки, впритул до «дна». Штанину вивертаємо навиворіт (фото 4).
• Зшиваємо вручну «дно» за обрезанному хкраю (фото 5).
• Куточки потрібно зашити так, як на фото 6. Чим довше ваша рядок на фото 6, тим вже дно сумки. Якщо цей рядок не зробити — сумка вийде плоскою.
• Ремінець на сумці повинен обов’язково мати можливість застібатися, якої б висоти не був клатч. Сумочка з джинсів розгортається на максимальну висоту, якщо ремінь занадто довгий — можна відрізати. Робимо отвори в паску (фото 7), і потім пришиваємо ремінь (фото 8). Ось і готова сумка з джинсів своїми руками. Якщо ви вирішили зупинитися на варіанті рюкзака — пришийте замість лямок 2 відрізка шнура ззаду сумки. Ідеально було б взяти довгий ремінь від старої сумки.
• Сумочка з джинсів може бути прикрашена аплікацією, лейблами, мереживом, бісером, вишивкою, і так далі. Все, що диктує вам ваша фантазія.

Ось так пришивається нижній ремінець.

Приголомшлива печворк-сумка на кожен день

Така оригінальна сумка в стилі печворк буде добре виглядати, якщо ви візьмете клапті від декількох джинсів різного кольору. Можна додати кілька клаптів картатої тканини. Викрійка сумки, і майстер-клас — найпростіші, найскладніше в цій сумці — зробити верх з тканини від старих джинсів. Для сумки вам знадобиться 2 прямокутника 42/40 див. з будь-щільної тканини, на цей матеріал ми будемо пришивати шматочки джинси. Джинса — тканина щільна, тому можна обійтися без ущільнювача: синтепону, або флізеліну. Ручки можна зшити з поясу від джинсів, або взяти шкіряні від старої сумки.

Для роботи знадобиться:

  2 прямокутника 42/40 див. з будь-щільної тканини.

  2 прямокутника 42/40 див. з підкладкової тканини.

  Замок-блискавка на всю ширину сумки.

  2 смужки з джинсової тканини 36/16 див. для денця.

  Старі джинси.

  Нитки під колір

  Лінійка, олівець.

  Клейова тканина.

  Кравецькі шпильки.

Беремо підкладку, і пришиваємо внутрішній кишеню.

Відкладаємо підкладку в бік, будемо робити лицьову частину сумки.

Малюємо для наочності малюнок на папері. Позначаємо всі клапті, щоб знати, якого вони повинні бути кольори. На основній тканині теж повинен бути малюнок — на нього ми будемо пришивати клапті. Клапті акуратно приколює кравецькі шпильками.

Поступово приколює шпильками всі клапті до основи.

Лінійкою і олівцем проводимо прямі лінії, відступивши від краю 0,7-1 див.

Пришиваємо клапті дрібними стібками до основи. На фото намальовано напрям, за яким кріпимо клапті до основи.

Ось майже закінчений особа сумки, всі клапті пришиті вручну. Круглі деталі теж прошиті ручними дрібними стібками.

Таким чином потрібно зробити 2 однакові частини нашої сумки.

До основним частинам прикладаємо частини підкладку, лицьова до лицьової. Спочатку зшиваємо верх, щоб не було необробленого краю. Оформили верх, далі будемо зшивати саму сумку. Далі, розкладаємо наше шиття, лінійкою і крейдою відступивши від краю 0,8-1 див. Креслимо прямі лінії, за якими будемо шити сумку. Прикладаємо особові та частині сумки один до одного, і складаємо шпильками. Шиємо так, щоб залишився непрошиті шматок 5-7 см, через який ми будемо виріб вивертати.

Вивернули — отримали внутрішню частину ось таку. Далі — зашиваємо діру в підкладці, загортаємо нижні кути, і пришиваємо.

Далі, беремо наші 2 смужки з джинсової тканини 36/16 див. для денця сумки. Ідеально було б всередину денця покласти пластик, наприклад: вирізати з пластикової папки, або клейонки смужку 35/15 див. Оформляємо дно, щоб ніде не було відкритих зрізів. Пришиваємо вручну всередину сумки. Можна пришити і до зовнішньої сторони — кому як подобається, тільки тоді краю треба заокруглити.

Далі — залишилося тільки оформити блискавку. Якщо хочете зробити швидше — просто ушийте її, мінімально відступивши від краю. Можна красиво оформити, наприклад, так:

 

 

От і все. Залишилося пришити ручки, які можна зробити з поясом штанів, сплести з шнура, або взяти у старої сумки.

Д/З: 1. Повторити правила безпечної праці при шитті.

         2. Пошиття сумки.

9 клас

21.04.2020

Тема. Нове життя старим речам.

Конструювання виробу. Виконання ескізу виробу.

У природі немає ніякого сміття. Усе, створене природою, є початком чогось нового. Але ми, люди, у процесі життєдіяльності створюємо сміття, з яким не знаємо, що робити. Стає все менше і менше місць, де його можна розмістити, тому що люди не хотіли б жити поруч із сміттєзвалищами. Чим більше місто – тим більше звалище, і, що вище рівень розвитку, то більше слідів її діяльності у вигляді відходів залишається на Землі. І якщо сьогодні, без відходів,людське життя, на жаль, уявити ще не можна, то треба принаймні зменшити їх кількість, знизити ту шкоду, яку вони чинять усьому живому.  І відповідно постає  питання: чи є вихід із сміттєвих лабіринтів?

Світ не перестає захоплюватися  великим модним винаходом - джинсами. У кожного в гардеробі обов'язково знайдеться улюблена пара джинсових штанів, курточка або сорочка на всі випадки життя. Але, не дивлячись на високу міцність, тканина з часом зношується, або ж модель просто виходить із моди. Не поспішайте викидати річ, адже з неї можна зробити кілька оригінальних і самобутніх сумок.

Приклади сумок:

  

 

 

Джинсові сумки.

    

 

   

Викрійки сумок.

 

 

 

  

 Д/З: 1. Виконати викрійку для сумки.

        2. Підготувати тканину для розкрою. 

10-11 клас

27.04.-28.04.2020

Тема. Остаточна обробка вишитого виробу.

1. Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

2. Прання вишитих виробів.

3. Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів.

4. Прасування вишитих виробів.

Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Прання вишитих виробів

Щоб вишиті вироби залишалися красивими протягом багатьох років, за ними необхідно правильно доглядати. Вишивати виріб треба охайно, щоб він якнайменше забруднювався. Але, як би не був акуратно вишитий виріб, його потрібно в кінці випрати. Під час прання змиваються фарби, які не були добре закріплені, та вирівнюються нитки на вишивці й основній тканині.

Догляд за вишитими виробами передбачає прання у теплому розчині звичайного прального засобу без вибілюючих речовин за температури не більше 40 С. Прати необхідно дуже обережно, терти легенько лише ті місця, де немає вишивки. Крім того, слід враховувати, що вироби з льону після прання і сушіння можуть дати усадку 4-6 % .

Сушити вироби потрібно у розпрямленому вигляді. Не пересушувати. Якщо ж виріб пересушено, його слід зволожити водою, дати трохи полежати і пропрасувати добре розігрітою праскою із парою.

Дрібні вишиті вироби (серветки, носові хустинки, комірці) дуже ніжні і тому вимагають ніжного прання. Ажурні вишивки добре прати в теплій мильній воді. Для цього в невелику ємкість набрати теплої води до 30 С, всипати порошок для делікатних виробів. Після цього збовтати розчин до утворення піни. Потім слід покласти у розчин вироби, обережно попрати їх, прополоскати у холодній воді і злегка віджати. Якщо виріб сильно забруднений, необхідно залишити його на деякий час у розчині, а потім збовтати ще раз.

Після прання вишиті вироби потрібно добре прополоскати у прохолодній воді, але не віджимати. Під час полоскання (для всіх тканин) у воду додають оцет (1 столову ложку на 1 л води).

Для прання виробів, вишитих кольоровими бавовняними нитками, можна користуватися засобами, які є вдома у кожної господині. Це: вода, сіль, шампунь, оцет. Вишиті вироби замочити у теплій і підсоленій воді: 1 чайну ложку солі на 1 л води. Потім прополоскати виріб у прохолодній воді і випрати в теплій воді з додаванням невеликої кількості шампуню. Виріб віджати і прополоскати в холодній воді з оцтом до тих пір, поки вода не буде чистою. Сіль і оцет закріплюють колір ниток і надають їм блиску.

Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів

Загальновідомим є спосіб підкрохмалювання (апретування) тканини — прополіскування у розчині крохмалю. Вишиті вироби під час апретування втрачають зовнішній вигляд, оскільки нитки при цьому склеюються і втрачають свій блиск. Але якщо треба додати жорсткості та необхідної форми виробам із льняних, бавовняних тканин, батисту, маркізету, то після основного прання їх злегка підкрохмалюють. Для цього необхідно приготувати крохмальний розчин та протерти виріб з виворітного боку щіткою або тампоном, змоченим розчином, а потім пропрасувати гарячою праскою, поклавши зверху чисту суху тканину.

И Апретування (підкрохмалювання) — надання тканині жорсткості за допомогою крохмального розчину.

Підкрохмалити виріб можна також, скориставшись крохмалем для прасування сорочок у балончику. Його можна купити у будь-якому супермаркеті або іншому спеціалізованому закладі, де продаються засоби для прання. Таким способом крохмалять виріб під час прасування. Апретують вишитий виріб після ретельного полоскання. Підкрохмаливши, виріб необхідно розкласти на м’якій основі для просушування.

Якщо виріб не підкрохмалювати, то після полоскання його необхідно розстелити та розправити на махровому рушнику і скрутити, як рулет. Після того як рушник вбере вологу, розкласти виріб на іншому рушникові, злегка натягнути і так залишити до висихання. Не можна сушити виріб під прямим сонячним промінням. Також не варто пересушувати виріб, після сушіння він повинен бути злегка вологим.

Прасування вишитих виробів

Щоб надати деталям і виробам правильної і красивої форми, здійснюють волого-теплову обробку. Якість виробів, їх зовнішній вигляд багато в чому залежать від волого-теплової обробки, яку застосовують у процесі виготовлення виробів та на завершальному етапі.

Для волого-теплової обробки використовують різне обладнання та пристосування: прасувальні дошки, колодки, столи, праски, преси, пароповітряні манекени.

Під час виконання волого-теплової обробки важливо обирати режими прасування залежно від виду тканини. Для цього слід перевірити праску і налаштувати її на необхідний режим прасування певного виду тканини (шовк, вовна, бавовна тощо). Потім виріб викласти на махровий рушник, покритий зверху білим полотном, виворітним боком догори і пропрасувати його. Такий спосіб прасування вишитого виробу збереже візерунок об’ємним. Ні в яком,у разі не можна прасувати виріб з лицьового боку.

Під час прасування вишитих речей краще використовувати праски з парою. Праску рухати вздовж нитки основи, щоб тканина з вишивкою не деформувалася. Великі вироби необхідно прасувати від центра до країв. Невишиті частини виробу можна прасувати з лицьового боку.

Відпрасований виріб залишається розкладеним на рівній поверхні то тих пір, поки він зовсім не підсохне й не охолоне. Після цього його можна використовувати за призначенням.

Волого-теплову обробку застосовують і тоді, коли виріб ще недостатньо забруднився, але його хочуть просто освіжити. Для цього слід покласти виріб лицьовим боком на мокру чисту білу тканину, накрити сухою білою тканиною і пропрасувати гарячою праскою. Якщо повторити цю процедуру кілька разів, то бруд з виробу перейде на мокру тканину, а кольори вишивки стануть яскравішими.

До проведення волого-теплової обробки ставляться такі вимоги:

1. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо необхідно перевірити на клаптику тканини.

2. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м’якої бавовняної тканини.

3. Перед виконанням волого-теплових робіт деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.

4. Усі операції волого-теплової обробки здійснюють до повного видалення вологи.

5. Розпрасовувати і припрасовувати шви, краї деталей і складок треба на столі або колодці, покритими м’яким сукном і білою бавовняною тканиною.

6. Під час волого-теплової обробки деталей і виробу обирати режими прасування для кожної тканини.

7. Волого-теплову обробку виробів з вивороту здійснюють без пропрасовувача.

8. Після остаточної волого-теплової обробки вишиті вироби треба тримати розправленими, поки вони повністю не висохнуть.

Нам доводиться доглядати не тільки за вишитими власноруч виробами, а й за придбаними у торговельній мережі. У таких випадках слід попередньо ознайомитись із ярликами, розміщеними на виробі, на яких зображені позначки-рекомендацїї догляду за виробом. Зневажати цими позначками не можна!

Стандартні знаки догляду за виробами

Отже, вишиті речі будуть мати привабливий вигляд довгий час, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

• прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Це цікаво

Вишиваючи весільні рушники, іменні хусточки, вишивальниці намагалися бути дуже охайними, адже ці вироби не прали — вважалось, що змивалась енергетика.

Д/З: 1. Виконати остаточну обробку вишитого виробу (прання,    підкрохмалювання (апретування), просушування, прасування).

           2. Для картини зробити рамку.

10-11 клас

20.04.-21.04.2020

Тема. Оздоблення вишитого виробу.

 

Д/З: Продовжити вишивання картин нитками (10 клас), бісером (11 клас).

  

5-6 клас

13.04.-14.04.2020

Тема. Виготовлення ляльки-веснянки.

Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і  передавалися від матері до дочки, як священний переказ...У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину. До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх до сьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, на початку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів.

Але є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво. В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації.

Внутрішня будова (основа) ляльок.

Етапи створення ляльки-мотанки "княгині".

Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності.

Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Сьгодня ми створимо мотанку Ляльку-Веснянку.

Інструкційна картка «Виготовлення ляльки-веснянки».

1.    Підготувати матеріал:  проста натуральна біла тканина(бязь) розміром 20х30 см і 12х12 см,  нитка №10, наповнювач (вата, вєтошь, синтепон, холофайбер). Для оздоблення: вовняні нитки для волосся; тканина для хустки(10х10 см -2 сторони трикутника); кольорова тканина для сарафану, розміром 11х17 см; стрічка для поясу.                                                                

2.    Виготовити ручки. Підвернути 1 см тканини на меншому білому клаптику тканини. Вільний край почати скручувати в трубочку. Скрутити по всій довжині, по краях зв`язати червоною ниткою.

Якщо зробити не одну ручку, а 3,4 або 5, то вийде лялька- багаторучка.

3.    Виготовлення тіла. Викласти наповнювач на тканину, трішки змістивши від середини. Скрутити по довшій стороні трубочку. Скласти тканину навпіл, вздовж довгої сторони.

4.    Сформувати голівку. Обмотати довгою ниткою навколо голівки і зав`язати на спині вузлик. Один край залишити вільним, а другий буде далі в роботі.

5.    Оформити тіло ляльки. Підкласти ручки, слідкувати, щоб вузлики були з виворотнього боку. Мотати червоною ниткою навхрест, як в ляльці з попередньої статті.

6.    Виготовлення сарафану. Для нього ми підготували кольорову тканину, розміром 11х17 см. Скласти довгу сторону навпіл, потім ще раз навпіл і зробити надріз 1 см. Це є місцем для вставляння рук ляльки. Так як відстань на тканині між надрізами ширша ніж її тулуб, то зайве призбирають. Виходить пишний саран, який треба підпоясати красивою стрічкою.

  

  7.  Для прикрашання ляльки веснянки волоссям треба взяти нитки для в`язання (можна муліне), намотати їх на велику книгу. Я розрахувала їх довжину= 2 висоти готової ляльки. Волосся протягти через голівку, розправити прядки і заплести косу. Прикрасити її червоною стрічкою.

8.    На голівку ляльки мотанки пов`язати

хустку. Це трикутник зі сторонами 10х10 см. 

А закріпити його на шиї можна за допомогою

нитки.

  

Ось така народна лялька-веснянка. Її можна використовувати

як подарунок до весняних свят.

  

Д/З : Виговити мотанку Ляльку-Веснянку.

5-6 клас

06. 04.-07.04.2020

Тема. Виготовлення Ляльки-мотанки.

Лялька-мотанка: історія виникнення та традиції виготовлення

Традиції створення та використання таких ляльок збереглися та продовжують відроджуватися. Мотанки давні родинні обереги українців. Такі ляльки уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь.

Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, зявилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька на швидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг чи подарунок до свята.

Сама назва ляльки – «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була тай лишаються унікальним витвором майстра. звісно в давні часи лялька мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родини. Інколи для позначення ляльки використовується поняття «кукла» проте використання цього поняття не є правильним не лише з точки зору правопису, ай базуючись на тому що «куклой» наші предки називали жмут колосся, що лишався край поля та прикрашався стрічками та квітами. лишали це колосся аби урожай наступного року був кращим ніж цього.

З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території україни з’явилися на стоянці в Чернігівській області. Древні ж греки використовували такі ляльки як жертву для свого пантеону богів. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах.

Особливості та традиції створення ляльки мотанки

Загалом процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад льняні нитки, з них виготовляли волосся. Як такового виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали вражених обличь немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці що очі такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Не доброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть.

Особливими українські мотанки також робить й той факт що лише жіночі образи та інколи дитячі. Чоловічі ж образи простежуються лише як доповнення до ляльки, зазвичай це були. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості – «Донди».

Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка не ніколи не має власного імені. Вважалося що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть в будинок. В українській культурі мотанки виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також такі ляльки часто використовуються в весільних обрядах та дійствах.

Поряд з обрядовими та обереговими ляльками часто створювали й практично їстівні ляльки. Виготовляючи таку ляльку жінка вкладала в неї жований хліб та використовувала таку іграшку як забавку та соску для немовлят. Загалом серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині.

В сучасних умовах мотанки, нажаль, втрачають той глибокий, трошки магічний та сакральний зміст. В переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтерьеру, звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстів починають використовувати різноманітні матеріали орієнтуючись лише на власні вподобання.

Ознаки справжньої української мотанки

Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи лялько майстри намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. При виготовлення дотримуються головного правила – лялька повинна мати хрестоподібний вигляд. Загалом створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір.

Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, в середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки. Тулуб з головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу формуючи тим самим руки мотанки. З підручних матеріалів виготовляються одяг, прикраси та головні убори чи зачіски. Тут варіації обмежуються лише фантазією авторів.

Як би там не було, проте мотанка все ж зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Такий сувенір, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберігом та родинним спадком, котрий ввібрав в себе вікові знання та вірування.

Інструкційна картка

Лялька-україночка з ниток і стрічок

1. Таку ляльку змайструвати легко. Етапи її виготовлення легко зрозуміти по фотографіях. Зупинитися докладніше необхідно на те, як зробити для ляльки вінок зі стрічок.

2. Необхідні матеріали: світлі нитки для тулуба довжиною.

3. Лялька висотою 14см, рука - 11см, коса - довільної довжини.

4. Нитки для тулуба перев'язуємо навпіл.

5. Вставляємо приготовлену косичку.

6. Перев'язуємо місце для шиї і вставляємо руку в тулуб.

7. Перев'язуємо всім відомим способом.

8. А тепер плетемо віночок зі стрічок. Вибираємо 6 стрічок бажаної довжини і кольорової гами. Складаємо їх попарно обличчям назовні, а виворотом - всередину. Довжина косички також залежить від розміру голови ляльки.

 

9. Відступивши потрібну довжину від краю, пов'язуємо стрічки ниткою і починаємо плести вільну косу, в якій всі 6 стрічок змінюються сторонами, створюючи яскравий і барвистий візерунок.

10. Коли довжина коси стає рівною обхвату голови, все стрічки пов'язуємо вузлом під косами. Останні можуть стирчати, як ріжки. Це весело і прикольно. Стрічки треба підрівняти внизу.

 11. До віночка можна прив'язати зроблені з ниток помпони.

12. Помпони прив'язуємо по обидва боки голови.

13. Далі необхідно надіти фартушок, зав'язати пасок. Прив'язати до голови нитку і підвісити ляльку як прикраса. Кольори ниток і стрічок підбираємо яскраві і нарядні.

Д/З: Виконати Ляльку-мотанку з ниток.

7-8 клас

14.04.-15.04.2020




Д/З: Продовжити виготовлення сучасної ляльки.

 7-8 клас

08.04.-15.04.2020

Тема. Сучасна текстильна лялька.

     Основне призначення іграшки – бути забавою для дитини, одночасно розвивати інтелект та привчати до певних практичних дій.

Перші іграшки виникли дуже давно. Під час розкопок були виявлені іграшки ще давнього Єгипту і стародавнього Китаю. Вже в той час іграшки відрізнялися різноманітністю, але звичайно вони значно поступаються сучасним.

1.     Основні види іграшок  

Сюжетно-образні іграшки

Ці іграшки дуже поширені і улюблені як дітьми, так і батьками. До цього виду відносять іграшки, які відображають образ людини, тварин, транспорту або інших предметів. За допомогою подібної гри дитину можна познайомити з різними поняттями і ситуаціями. Дуже часто у продажу можна знайти комплексні сюжетні іграшки, наприклад набори тварин або техніки.

Радіокеровані іграшки

Сучасні іграшки можуть здивувати навіть дорослих. Ці іграшки справжня радість для будь-якої дитини. Радіокеровані іграшки буквально самі грають з малюком, дозволяючи йому здійснювати необхідні маніпуляції.

Спортивні іграшки

Такі іграшки сприяють фізичному розвитку малюків. Спортивні іграшки, в свою чергу, поділяються на кілька підгруп, які характеризуються своїм впливом на різні м'язи. Деякі спортивні іграшки більше сприяють розвитку активних рухів, бігу, стрибків (самокати, велосипеди тощо). Інша категорія іграшок більше впливає на зміцнення м'язів рук, розвиває спритність, координацію рухів. До цих іграшок можна віднести м'ячі, кеглі тощо. Іграшки для спортивних групових ігор допомагають не тільки краще розвинути себе фізично, а й вчать спілкуванню в колективі.

Моторні іграшки

Ці іграшки особливо корисні для самих маленьких дітей тому, що моторні іграшки сприяють розумовому розвитку і навіть мови. До моторних іграшок  відносять іграшки, які мають невеликі деталі. Наприклад, мозаїка або дрібний конструктор.

Навчальні іграшки

Зараз існує велика кількість спеціальних навчальних ігор, які розділені за віковими групами. Зазвичай це настільні ігри, містять у собі різні кольорові картки. До навчальних ігор можна віднести також кубики, конструктори, лото тощо.

Будівельні іграшки

До цих іграшок відносять набори кубиків, конусів та інших різноманітних фігур, які  дозволяють дитині проявити всю свою фантазію. Будівельний матеріал може бути великих, середніх і дрібних розмірів. Великі та середні деталі сприяють більшій рухливості дітей під час гри, тоді як дрібні деталі привертають в рух, в основному, тільки руки. З дрібним конструктором дитині краще грати сидячи за столом.

Музичні іграшки

До цих іграшок відносять різноманітні імітатори музичних інструментів, а також озвучені іграшки. Музичні іграшки відмінно підходять для цікавого проведення часу і естетичного виховання.
Театральні іграшки

Ці іграшки допомагають відтворити сюжети різних казок, що дуже корисно для всебічного розвитку дитини. У таких іграх задіяна пам'ять, увага, мова, сприйняття тощо.

Таким чином, іграшки можуть не просто зайняти дитину на якийсь час, але і бути надзвичайно корисними для її розвитку.

2.    Призначення іграшок.

Сучасні іграшки мають різне призначення:

·        Розвиваючі іграшки для дітей (різноманітні машинки, ляльки, лялькові меблі та посуд, іграшкові побутові прилади; набори іграшкових інструментів, електронні іграшки).

• Колекційні іграшки ( будь які іграшки, що мають свою історію або виготовлені в обмежено невеликій кількості для колекцій, часто з дорогих матеріалів або відомими особами).
• Народні іграшки ( ляльки, маленькі предмети побуту, зображення тварин та птахів, виготовлені з природних підручних матеріалів, що склались історично для кожної народності).
• Обрядові іграшки (часто народна іграшка несе ритуальне навантаження – оберіг – фігурки коней чи птахів, лялька-берегиня;

          у східній культурі – різноманітні статуетки богів і тварин, підвіски;

          фігурки з воску використовують у містичних обрядах).

• Ляльки для театральних вистав  (пальчиковий театр, ляльки-рукавички, ляльки-маріонетки, тощо)
• Декоративні іграшки для прикраси житла (глиняні, фарфорові, металеві статуетки, кухонні іграшки-грілки, ляльки в оригінальному чи народному одязі, копії машин, літаків, кораблів, великі яскраві та пухнасті м’які іграшки, іграшки-саше тощо).

• Іграшки-сувеніри.

3.    Види сучасних інтер’єрних ляльок.

 

Іграшки для дорослих

Інтер'єрна лялька – це не іграшка в традиційному розумінні цього слова. Це сувенір-оберіг для дому, річ, що вдихає душу і особливий настрій у приміщення, що демонструє переваги господаря та його спосіб життя. Такими виробами не граються, їх не використовують як подушок або будь-якого іншого функціонального предмета в будинку. Вони служать тільки декоративним елементом і прикрасою.

 

Багатолика Тільда

Тільда – це, мабуть, найбільш популярна і відома текстильна інтер'єрна лялька у всьому світі! Від інших вона відрізняється особливим кроєм голови, тулуба і ніг. Перша лялька Тільда була зшита норвезької майстринею Тоні Финнангер. Саме вона виготовила текстильну красуню з малесенькими очицями і рум'яними щічками. Класична Тільда – це лялька з грушовидним тулубом, невеликою головою і непропорційно довгими і тонкими ручками і ніжками. Ще одна відмінна риса даного виду ляльок – її одяг і прикраси. Тільди – це неяскраві вироби, пошиті з тканини тканини пастельних тонів. Це не обов'язково ляльки-дівчинки. Відповідно до канонів цієї техніки виготовляють різноманітних персонажів-чоловіків і всяку живність – зайців, ведмедів, лосів, мавпочок, курочок і навіть равликів.

 

Що таке ляльки-тряпиенсы?

Тряпиенса – це теж інтер'єрна лялька, за зовнішнім виглядом вона сильно відрізняється від безпосередньої і трохи дивакуватою Тільди. Даний вид іграшок придумала кореянка Юнг Хі Янг, яка в дитинстві була позбавлена можливості гратися дорогою Барбі. Подорослішавши, дівчина створила аналог американської пластикової ляльки, пошивши свою мрію з підручних матеріалів. Тряпиенсы, дійсно, схожі на гламурних красунь Барбі, але вони більш розкішні, адже такі лялечки, як правило, одягнені в чудові пишні сукні, волосся покладені в дуже складні зачіски з буклями і локонами, доповнюють їх образи прикраси з каменів і квітів, капелюшки, віяла, парасольки та інші атрибути світських дам. Особа корейської Барбі малюють художніми фарбами, роблячи їй закриті очі і неприродно довгі вії. Тряпиенсы – це не тільки класичні лялечки в пишних багатоярусних сукнях, але і різноманітні фантазійні персонажі: ельфи, казкові принцеси, русалки. 

 

Милашка Большеножка

Інтер'єрна текстильна лялька Большеножка, придумана росіянкою Тетяною Коннэ. Цих лялечок також називають Сніжками. Відрізняються вони від інших тим, що можуть стояти. У Большеножки немає внутрішнього стрижня або каркаса, стійкість їй дають досить великі ступні. Якщо ніжки Тільди повинні бути тонкими, як мотузки, а ступні або дуже малі, або зовсім відсутні, то у ляльок Тетяни вони служать своєрідною опорою. Большеножки виглядають дуже добродушно завдяки миловидному личку з вічками-крапочками і малюсінька ротику.

 

Іграшка з горища

Наступний вид інтер'єрних іграшок – горищні лялька. Вони не є чиїмось запатентованим винаходом, але все ж їх прийнято пов'язувати з ім'ям американця Джона Бартона, який відреставрував для своєї невиліковно хворої доньки іграшку, знайдену на горищі, давши їй друге життя. Чоловік намагався таким чином розважити дитину. Після смерті дитини він написав книгу з казками, до якої в якості бонусу додавалася інтер'єрна лялька. Сучасні майстрині виготовляють текстильні фігурки з натуральних тканин, состарівая їх за допомогою суміші кави, клею і води. Ляльки шиються з довільним викрійками. Це можуть бути і гноми, домовики, тварини.

  

Характерна лялька

Це взагалі особливий вид виробів. Опис інтер'єрної ляльки цього виду просто неможливо, тому що вони всі різні! Такі іграшки покликані передати певний настрій або ситуації:

  емоції людини;

  його зовнішність;

  рід занять;

  хобі.

Такі ляльки зазвичай виготовляються за індивідуальним замовленням і є певним аналогом портрета конкретної людини. При цьому майстри не роблять міні-копію замовника – все ж це не картина, але у своїй роботі вони намагаються передати якусь його відмінну рису.

  

Лялька «Гарбузова голова»

У цього виду іграшок є щось спільне з Тільдою, Большеножкой і тряпиенс – всі вони шиються з єдиної авторської викройкою. Звичайно, розмір інтер'єрної ляльки може змінюватись в залежності від побажань майстра, але зазвичай вони не дуже великі, щоб могли без праці поміститися на книжкову полицю. Тиквоголовка, як і лялька Тільда, має грушоподібної тіло, тонкі руки і ноги, але голова у неї виготовляється з п'яти клинів – дві формують обличчя, а інші три – задню частину головки. Класична лялечка з цієї серії одягнена в смішний наряд з короткого платтячка та панталонів з мереживною обробкою. Волосся таким лялькам роблять з вовняної пряжі, часто майстрині закручують пасма в тугі кіски або завивають їх на мініатюрні бігуді. 

 

Порцелянові ляльки – інтер'єрна класика

Іграшкових красунь з фарфоровими личками і розкішними пишними сукнями. Це дорогі ляльки, їх почали виготовляти ще кілька століть тому, але з тих пір багато фігурки збереглися практично незмінними. Сучасні майстри для формування обличчя, кистей рук і ніг, а іноді і повністю всього тулуба, використовують не дорогий фарфор, а більш бюджетну полімерну глину. Дешевизна цього матеріалу не впливає на якість та чудовий зовнішній вигляд готових виробів. Такі інтер'єрні ляльки виходять дуже красивими, але цілком доступними для пересічних покупців. Крім описаних вище видів декоративних іграшок, існують ще й текстильні обереги, мотанки, в'язані амігурумі, капронові ляльки, фігурки з пап'є-маше.

Яку б ляльку ви не вирішили виготовити своїми руками, вірте в свої сили і знайте, що при належному старанні у вас все вийде!

Приклади 

   

 

Д/З 7-8 клас: Пошити інтер’єрну ляльку. Модель вибрати в Інтернеті.
Д/З 8 клас: Виговити троянду з бісеру (схему дивитися в Блозі - 8 клас).

9 клас

14.04.2020

Д/З: Виконати викрійки сумки. 

9 клас

07.04.2020

Тема. Нове життя старим речам.

 

Д/З: 1. Виконати остаточну обробку рушника.

    2. Вибрати об’єкт  для виготовлення зі старих речей (Розглянути варіант сумки або рюкзака  зі старих джинсів). Вислати ескізи вибраної моделі.

10-11 клас

13.04.-14.04.2020

Д/З: Продовжити вишивання картин нитками (10 клас), бісером (11 клас).

10-11 клас

06.04.-07.04.2020

Тема. Розробка товарного знаку. Виготовлення виробу.

Маркетологи виділяють чотири основні функції, які виконує товарний знак.

1. Дає можливість відрізнити одне підприємство від іншого та їх порівняти.

2.  Гарантує якість товарів, позначених товарним знаком. Тобто товар з фірмовим знаком має більшу популярність, ніж його анонімні аналоги.

3. Третя функція - естетична. Часто фірмовий знак використовується як елемент оформлення упаковки, або навіть самого виробу, підвищуючи його естетичну цінність.

4. Четверта функція - рекламна. У візуальній рекламі саме знак несе основне навантаження. Наприклад, графічні знаки "Мерседес" безпомилково ідентифікуються з німецькою якістю виробництва престижних автомобілів.

Знак є тим основним об'єктом власності, призначення якого "виділити", отже, "рекламувати". Отже, товарний знак є своєрідною візитівкою підприємства, з ним пов'язане підтримання іміджу підприємства, що створюється роками роботи на ринку. Тому зміна товарного знака може завдати більшої шкоди, ніж будь-які організаційні зміни чи зміна власника.

З використанням товарної марки підприємство має такі переваги:

·    полегшується ідентифікація продукції;

·    гарантується, що товар або послуга мають визначений рівень якості;

·    відомо" яка фірма відповідає за продукцію;

·    зменшується порівняння за цінами аналогічних товарів; оскільки споживачі усвідомлюють відмінність марок;

·    збільшується престиж продукції;

·    у споживачів складається враження, що вони менше ризикують, купуючи товар;

·    чим відоміша товарна марка, тим більше вона завойовує каналів збуту;

·    легше переходити до випуску нових категорій товарів.

Таблиця. Альтернативи вибору назв товарної марки

Ініціали	IBM, PC, ABC
Вигадані назви	Бксон, Арма
Числа	Шанель № 5, Ауді-100
Міфологічні образи	Готель "Либідь"
Власні імена	Форд, Мерседес
Географічні назви	Фарби "Штсбург", автомобіль "Таврія"
Словникові назви	Прилади "Самбі м"
Іноземні слова	Люкс
Сполучення слів	Хед енд ноулде

Основні вимоги до товарного знака, правила застосування товарного знака

1. Простота - передбачає відсутність великої кількості складних ліній, дрібних деталей. Щодо словесного знака, Існує думка, що оптимальний розмір знака - 2-3 склади, або З-7 літер. Тобто все геніальне - просте.

2. Індивідуальність (оригінальність) надає можливість відрізнити один товар від іншого, одне підприємство від іншого.

3. Зовнішній вигляд, а для словесного знаку ще і звучність, легкість вимовляння. Йдеться не тільки про якість графіки, але і про емоційне сприйняття знака.

4. Обороноздатність. Саме виконання цієї функції з допомогою товарного знака вимагає від працівників підприємств знання законодавства країн, на ринках яких передбачається продавати товар.

     При використанні товарного знака необхідно дотримуватись основних правил:

·    товарний знак потрібно постійно і неухильно виділяти ("Київ");

·    зареєстрований товарний знак необхідно завжди доповнювати в тексті значком (В, РМ);

·    необхідно стежити за точністю начертання знака;

·    товарний знак не відмінюється;

·    товарний знак має позначати тільки те, що під ним розуміється;

·    не можна допускати, аби товарним знаком маркувалися інші товари.

Д/З: Продовжити вишивання картин нитками (10 клас), бісером (11 клас).