10 клас Трудове Навчання

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту: lezhnina1964@gmail.com

06.05.2022

Тема. Захист проекту «Оберег».

На протязі кількох уроків ми працювали над проектом «Виготовлення оберегу». Сьогодні ми підготуємося до захисту проекту.

План захисту проекту

1. Призначення виробу;

2. Обґрунтування вибору;

3. Оригінальність;

4. Кольорове рішення ;

5. Використані матеріали ;

6. Розрахункова собівартість виробу;

7. Товарний знак;

8. Реклама виробу;

9. Контроль якості виробу;

10. Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1.    Підготувати портфоліо проекту.

2.    Захист проекту.

Усім творчого успіху, Мирного неба!

30.05.2022

Тема. Розробка реклами. Виготовлення виробу.

Головні критерії при виборі форм і методів реклами: вартість; частота розміщення; ступінь охоплення аудиторії.

Критерії іміджу реклами:

рекламні ролики на телебаченні (бліц-ролик і «розгорнутий» ролик);

рекламні щити;

реклама на транспорті;

реклама в популярних газетах та журналах;

участь у благодійних акціях (з освітленням цієї участі в пресі, на радіо і телебаченні).

При складанні рекламних повідомлень потрібно мати на увазі ряд особливостей. Рекламне повідомлення необхідно зробити привабливим для потенційного споживача, тому:

1. Повідомлення має бути коротким. Не намагайтеся в одному повідомленні сказати все по своєму продукті або фірмі. Надлишок інформації в рекламному повідомленні гірше, ніж її недолік.

 2. Повідомлення має бути цікавим споживачеві. Виділіть те, що може бути особливо цікаво споживачу: це може бути його пряма вигода - низькі ціни, система знижок; вигода продукту - більш високі технічні характеристики та функціональні параметри, ширший асортимент, наявність супутніх товарів і додаткових послуг тощо; система ваших гарантій - умови гарантійного та сервісного обслуговування, тривалість терміну гарантії, можливість заміни товару.

3. Повідомлення має бути достовірним. Всі відомості, зазначені в рекламі, повинні бути правдивими. Уникайте брехні: вона рано чи пізно відкриється, викриті брехливе твердження покупцеві запам'ятається надовго, а наступні правдиві посвідчення про якість і чудових властивостях вашого продукту не справлять ніякої дії на вашого покупця.

 4. Повідомлення має бути зрозумілим. Говоріть з покупцем його мовою. Враховуйте особливості мови, традиції, спосіб життя тих, до кого ви звертаєтеся.

5. Повідомлення має бути динамічним. У текстових повідомленнях вибирайте енергійні, ємні слова, дієслова ставте в наказовому наклоненіі.В цьому випадку гасла типу: «приїжджайте»,« дивіться »,« купуйте »,« дзвоніть сьогодні, зараз »краще, ніж «ви могли б побачити це», «виберіть час для відвідування ...».

 6. Повідомлення повинно повторюватися. Приступаючи до планування рекламної кампанії, обов'язково закладіть в план мінімальну та максимальну кількість повторень того чи іншого рекламного заходу. Для кожної форми реклами існує оптимальна кількість повторень. Практика показує, що більшість читачів або глядачів «бачать» рекламу лише за 3-4 публікаціях або трансляціях.

7. Повідомлення повинно виділятися серед інших повідомлень. Оригінальність - це те, що завжди впадає в око. Переглядайте газети та журнали з рекламними оголошеннями, дивіться рекламні кліпи для того, щоб зробити своє оголошення або рекламний ролик за принципом контрасту. Ловіть чужі ідеї і застосовуйте їх по-своєму. Пам'ятайте, що кольорове повідомлення в газеті в принципі завжди краще чорно-білого. Але якщо всі повідомлення в газеті - кольорові і строкаті, то ваше повідомлення в кольорі тут швидше за все загубиться серед інших.

Основні етапи розробки реклами :

При розробці реклами спочатку визначаються її цілі та об'єкти.

 Потім аналізується рекламна практика конкурентів. Після цього вибираються вигляд і засоби реклами. Далі визначається загальний творчий підхід (концепція дизайну) і формулюється ідея рекламного повідомлення.

Нарешті, здійснюються розробка і порівняльний аналіз варіантів рекламних повідомлень (варіанти зіставляються по тону, кольоровій гамі, форм поводження і т.п.).

Практична робота.

1.Відповідно до своїх оберегів, які ви розробляєте, створити для них рекламу.

2. Повторити правила безпечної праці при виготовленні оберегу.

3. Виготовлення оберегу.

4. Остаточна обробка оберегу.

5. Вислати фото Оберега мені на пошту.

Усім творчого натхнення!   

23.05.2022

Тема. Маркетингове дослідження. Виготовлення виробів.

Маркетингові дослідження проекту. 

«Маркетинг — це розв'язання проблем ваших клієнтів із вигодою для себе» (Рендел Чепмен).

«Маркетинг — це вміння розуміти клієнта, побачити мету, досягти її, завжди пам'ятаючи про те, що в підсумку має потовщати гаманець» (Сергій Василенко).

«Маркетинг — це спроба уявити, чого хочуть люди, щоб дати їм це» (Шеллі Лазарус).

1. Цілі маркетингових досліджень.

Сьогодні для того щоб одержати інформацію про ринок будь-яке підприємство змушене проводити маркетингові дослідження (від англ. market — ринок). Маркетингові дослідження необхідні підприємствам не тільки для залучення нових клієнтів, але й для збереження своїх постійних покупців. Достовірність маркетингової інформації є однієв з найнеобхідніших умов для успішних продажів на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Ви вже знаєте що маркетингові дослідження являють собою збір, реєстрецію й аналіз даних із маркетингових проблем. Основна мета маркетингових досліджень полягає в зниженні ступеня невизначеності й прийнятті ефективних рішень у маркетингових проблемах.

Цілі маркетингового дослідження випливають із виявлених проблем. Маркетингові дослідження можуть носити «розвідувальний» характер, тобто бути спрямованими на збір попередньої інформації, або носити описовий характер.

У результаті маркетингових досліджень створюється інформаційна база, що є основою для складання прогнозів програм і стратегій. Процес проведення маркетингових досліджень починається з визначення потреб і завершується підготовкою й презентацією заключного звіту.

Процес маркетингового дослідження складається з таких  етапів: 

♦  визначення проблеми;

♦  визначення потреби в товарі, послузі;

♦  формулювання цілей маркетингового дослідження;

♦  вибір методів проведення маркетингового дослідження;

♦  визначення типів і джерел інформації;

♦  вибір методу збору даних;

♦  розробка форми для збору даних;

♦  збір даних;

♦  аналіз даних;

♦  підготовка й презентація заключного звіту. 

2. Методи маркетингових досліджень.

Існують такі методи маркетингових досліджень: 

— спостереження в магазині. Дослідники використовують відеоспостереження, щоб вивчити покупців у їхньому «природному середовищі»;

— спостереження вдома. Компанії посилають дослідників додому до покупців для вивчення їхнього ставлення до товару;

—  дослідження за допомогою фокус-групи. Компанії набирають одну або більше фокус-груп, які обговорюють товар або послугу. Фокус-група може складатися з 6—10  осіб. Вони відповідають на запитання й коментують один одного. Зазвичай цей процес записується на відео й пізніше обговорюється командою менеджерів;

—  опитуваня й огляд. Компанії збирають інформацію у вигляді інтерв'ю з великою вибіркою населення;

— методи поглибленого інтерв'ю. Компанії організовують поглиблену дискусіюз учасниками опитування для того, щоб зрозуміти їхні підсвідомі або приховані мотивації;

— маркетингові експерименти. Продумано добираються групи споживачів і аналізуються розбіжності в їхніх відповідях. Використовуючи кабельне телебачення або електронну пошту, компанії оцінюють різні рекламні кампанії, ціни й просування товару й можуть побачити, які з них найкращі.

Зараз найбільшою популярністю користуються такі методи: фокус-груп, анкетування й оглядів.

Методи збору даних при проведенні маркетингового дослідження поділяються на якісні й кількісні.

Методи збору даних

Якісні	Збір, аналіз та інтерпретація даних, отриманих шляхом спостереження	- спостереження - інтерв’ю - аналіз протоколу - проекційний метод - панельний метод - метод експертних оцінок
Кількісні	Збір даних у ході опитувань великої кількості респондентів	- анкетування - опитування

 Кількісні методи збору даних проводять за допомогою спеціально розроблених опитувальних анкет. Маркетологи складають анкети таким чином, щоб вони були доступними для розуміння широкою аудиторією. Водночас відповіді респондентів мають містити достатньо інформації, яку можна було б використовувати для аналізу й вироблення ефективного маркетингового рішення.

Статистичну обробку інформації, що виникає в ході соціологічних досліджень, можна проводити із застосуванням сучасних пакетів статистичної обробки даних SPSS i MicroCase. Вони розроблені для вивчення конкретних практичних ситуацій. Точність і швидкість проведення маркетингових досліджень істотно підвищується за допомогою Міcrosoft Office Excel 2007. Цей потужний процесор електронних таблиць можна використовувати майже на всіх етапах дослідження — від збору й накопичення даних до виконання аналізу й підготовки маркетингового звіту. 

Це цікаво        

 Наприкінці XX століття з'явилися нові види маркетингу: соціально-етичний маркетинг та так званий «дикий» маркетинг.

 

3 історії питання.

Соціально-етичний маркетинг

 Концепція соціально-етичного маркетингу передбачає отримання вигоди через задоволення потреб своїх клієнтів, але без завдання шкоди суспільству. Сам продукт або компанія, що його виробляє, задовольняє неекономічні потреби суспільства. Наприклад, Мак Дональдс один раз на рік, 20 листопада, проводить акцію «Всесвітній день дитини», коли всі гроші від продажів ідуть у фонд Рональда Макдональда й направляються на благодійні цілі. Ось іще приклади соціально-етичного маркетингу: поступове збільшення випуску економічних малолітражних легкових автомобілів із каталізаторами, електромобілів, виробництво екологічно чистих продуктів харчування — усе це свідчення життєвості ідей соціально-етичного маркетингу. Широко відомий епізод із компанією «Кока-Кола», коли група захисників інтересів споживачів і навколишнього середовища висунула їй обвинувачення в низькій поживній цінності напою; у тому, що цукор і фосфатна кислота, які містяться в ньому, руйнують зуби; кофеїн викликає судоми, безсоння, шлунково-кишкові розлади; деякі компоненти рецептури (бромована олія, сахарин) заборонені американським Управлінням із контролю якості харчових продуктів, медикаментів і косметичних засобів. Компанія була вмушена відреагувати на ці обвинувачення, і одним з ужитих заходів була зміна складу компонентів у напої.    

3 історії питання.

 «Дикий» маркетинг

«Дикий» маркетинг заснований на використанні яскравих, таких, що запам'ятовуються, образів і акцій. В Америці маркетологи запропонували компанії «Кока-Кола» проектувати зображення свого логотипа на місячний диск. Подібні рекламні витівки навряд чи можна вважати чимось принципово новим. Ще в 1970-ті роки Альфред Хічкок сплавив униз по Темзі ляльку, що зображувала його самого на повний зріст, для того аби привернути увагу до свого нового фільму. 

 

Прямі продажі.

Прямі продажі - це просування (англ. promotion) товару від виробника до споживача «без крамниці », оминаючи роздрібну мережу.

Розрізняють три основні способи прямих продажів:

♦  торгівля розносна (у тому числі мережева);

♦  торгівля поштою;

♦  торгівля через крамниці, що належать виробникові (наприклад «BergHOFF»).

При прямих продажах продавець сам шукає клієнта й сам вступає з ним у контакт. Реалізація товарів кінцевому споживачеві відбувається як результат індивідуальної або групової презентації товару з рекомендаціями щодо його використання. Це дає можливість клієнтам детально ознайомитися із продукцією в зручному для них місці й у зручний час. Покупець може протестувати продукцію й при бажанні замовити її з доставкою додому. Простіше кажучи, прямі продажі — це безпосередній прямий контакт продавця з покупцем.

Саме так працюють мережеві компанії «Avon», «Faberlic», «Amwey», «Rainbow», «Oriflame» та інші. Такі компанії беруть на себе розробку, удосконалення продукції, розширення асортименту, доставку й зберігання продукції, забезпечують розробку навчальних посібників, проведення тренінгів та семінарів, видання довідкової й рекламної продукції.

Торговельні агенти виступають як незалежні підприємці, тобто беруть на себе всі ризики свого бізнесу, можуть поєднувати його зі своєю основною роботою або зробити повноцінну кар'єру в компанії. Торговельні агенти одержують доходи від продажу продуктів безпосередньо споживачам, тобто від роздрібної націнки, а також у вигляді премій від індивідуального та групового обігу.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА.

1.    Проведення маркетингових досліджень проекту.

Розробка анкети для вивчення купівельного попиту об'єкта проектування «Сувеніру».

Послідовність виконання:

1. Визначте мету вашого маркетингового дослідження.

2. Визначте метод маркетингового дослідження, який підходить найбільше для вирішення проблеми.

3. Організуйте анкетування;

— визначте коло осіб, яких ви плануєте залучити до опитування;

—  складіть відповідну анкету;

—  проведіть анкетування.

4. Проаналізуйте результати анкетування.

5. Внесіть корективи в проект, якщо це необхідно.

6. Підготуйте рекламу вашого проекту.

7. Поповніть портфоліо вашого проекту. 

2. Виготовлення сувеніру.

 

Усім творчого натхнення!   

16.05.2022

Розділ. Виготовлення сувеніру.

Тема. Економічне обґрунтування виробу. Виготовлення виробу.

Перед виготовленням запланованого виробу необхідно з'ясувати, чи є даний проект економічно вигідним, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготов­лення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Щоб з'ясувати ці питання, необхідно провести економічне обґрунтування проекту. А щоб провести економічне обґрунтування проекту необхідно зрозуміти суть економіки ви­робництва.

Три основних питання економіки:

1. Що виробляти? На яку продукцію попит? (продукти, одяг, сувеніри…)

2. Як виробляти? Хто і чим зробить якісний продукт? (тварини, техніка,  верстати…)

3. Для кого виробляти? Кому буде потрібний цей товар? (дітям, спортсменам, державі…)

1. Виробниц­тво, обмін, розподіл, споживання товарів і послуг та регу­лювання такої діяльності утворюють економічну систему

Рушійною силою в економічній системі є продуктивні сили.

2. Продуктивні сили - засоби виробництва і людські ресурси, що можуть виробляти матеріальні блага.

3. Кількість матеріальних благ, виготовлених за одиницю часу називають продуктивністю праці (норма часу, норма продуктивності).

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення доходу підприємства.

4. Дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт.

Дохід = витрати + прибуток.  Основу витрат складає собівартість продукції.

5. Собівартість продукції — це витрати на виробництво і збут продукції.

Собівартість включає:

• витрати на матеріали (сировину, інструменти, енергетичні витрати…);
• витрати на оплату праці;
• соціальні витрати (соціальні відрахування, оренда землі, приміщення, тощо).
• витрати на розвиток виробництва (обладнання, амортизація, будівництво, технології…. )

6. Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Принципи розподілу прибутку:

• сплата податків, акцизних зборів;
• фонди,  дивіденди, штрафи;
• розширення виробництва;
• соціальний розвиток;
• стимулювання працівників.

Здатність підприємства мати доходи і прибутки називають рентабельністю.

Серед найважливіших економічних категорій, що використовуються в ринковій економіці  є ціна.

7. Ціна — це грошовий еквівалент вартості товару.

Ціна виступає важливим інструментом конкурентного проце­су.

Проблемне запитання: Який товар хоче придбати покупець – дешевший чи якісніший?

Відповідь: Будуть купувати той товар, який має найвигідніший баланс ціна-якість.

Приклад про утворення ціни на хліб (ціна на хлібозаводі, ціна у фірмовому магазині, ціна у звичайному магазині… )

У розвинених країнах існують сезонні знижки, так в США індичку на Різдво можна купити за півціни, а в Україні яйця на Великдень - удвічі дорожчі.

Проблемне запитання: Яка причина такого ціноутворення? (Недосконалість ринку)

8. Рентабельність означає дохідність, прибутковість підприємства.

9. Шляхи економії матеріальних ресурсів.

Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат.

1.    зниження ваги, об’єму, площі виробів; 

2.    зменшення енерговитрат; 

3.    використання відходів; 

4.  заміна сировини та матеріалів дешевшими аналогами.

Практична робота.

1.     Повторити правила безпечної праці при виготовлені сувенірів, в залежності від того які ви вибрали для виготовлення і які інструменти застосовуються.

2.     Виготовлення сувеніру на свій вибір.

Приклади сувенірів. 

 

Фантазуйте, вигадуйте, розробляйте свою ідею сувеніра.

Усім творчого натхнення!

 

  

09.05.2022

Тема. Оберіг.

Технологія виготовлення родинного оберігу.

Людина – часточка природи, і тому життя в гармонії з нею допомогає зрозуміти своє місце у цьому світі. Наші предки знали, що життя підпорядковане  природним ритмам. Вони розуміли, яку важливу роль для людини відіграє середовище, в якому вона живе. Воно повинно охороняти людину, не завдавати їй шкоди. Тому попередні покоління і зробили багато переказів, звичаїв, обрядів, пов’язаних з вірою у те, що нас оберігають земля, вода, вогонь, а також обереги, створені нами самими.

Парапсихологи довели: якщо людина ставиться до води по-Божому, то вода, що є в організмі, в разі небезпеки відводить зло, робиться невидимим щитом, захищає.

Шанованим було домове вогнище-піч, бо, за повір’ями, вона береже щастя дому. Взагалі вважали, що вогонь проганяє злих духів.

   Особливо велику силу має «живий» вогонь, добутий тертям дерева об дерево.

   Вогонь вважається символом перемін та оновлення, очищення, але разом з тим може і знищити.

Наші предки вірили у те,що кожна рослинка має душу, лікує людину,оберігає від усього злого, недоброго. Перш ніж зірвати росиночку,вони говорили : «Батьку Небо і мати Земля! Дозвольте мені зірвати цю травичку  …і вказували , для  якої потреби».

 З давніх-давен рушник відіграє першорядну роль. Скільки зворушливих спогадів пов’язано з рушником, скільки років родинного життя він супроводжував…

Одяг не позичали, не одягали чужого, аби не «перетягнути» на себе чужої біди, хвороб і не віддавати свого здоров’я.

У давнину люди намагались захистити себе і свою родину за допомогою оберегів. Оберіг – це річ, яка володіє чарівною силою.

   Давайте і ми з вами за допомогою чарівних сил добра зробимо оберіг для вашої родини.

                          Правила створення оберегів:

  Ніхто не може змусити кого-небудь виготовити для себе оберіг або прохати зробити це. Обереги виготовляються лише з доброї волі і від чистої душі;

·                      найсильніші обереги ті, які виготовлені, зроблені для вас вашими кровними родичами;

·                     в процесі створення оберегу треба постійно думати про ту людину, для якої ви його робите, уявляти її, відчувати її енергетику, настрій, характер, потреби.

Виготовлення основи композиції вінечка - оберігу.

-Наші далекі предки вважали віник прадавнім домашнім оберегом. Вони вірили, що віник і метла не тільки чистять, але і захищають дім від зла.

-Згадайте прикмети і звичаї вашої родини, пов’язані з прибиранням оселі.

      

Послідовність виготовлення основі композиції «віничок».

 

        Гілочки верби або іви прирівняти ножицями і обв’язати мотузкою на відстані 4-5см від краю,сформувати ручку декількома вітками мотузки.

·                     Ділимо гілочки на три рівні частини і на відстані 3-4см від сформованої ручки декількома вітками мотузки закріплюємо по черзі кожну частину віничка.

 Виготовлення мішечку «Добробуту».

-Беремо у долоню зернятка пшениці, закриваємо очі і спробуємо відчути які вони на дотик.

Послідовність роботи:

·                     Беремо мішечок червоного кольору і засипаємо зернятка пшениці.

·                      Зав’язуємо мішечок з зернятками пшениці і побажаннями

добробуту родині.

·                     Прив’язуємо мішечок до гілочок вінечка.

 Виготовлення мішечку «Достатку».

Послідовність роботи:

·                     Беремо монети і закладаємо у мішечок жовтого кольору з

побажаннями достатку вашій родині

·                     Прив’язуємо мішечок  до гілочок  вінечка-оберіга . 

          Виготовлення мішечку «Здоров’я».

Послідовність роботи:

·                     Беремо мішечок зеленого кольору і закладаємо траву звіробою з

побажаннями здоров’я родині і зав’язуємо його.

·                     Прив’язуємо мішечок “Здоров’я” до гілочок вінечка-оберіга.

 Виготовлення мішечку «Захисту».

Послідовність роботи:

·                     Беремо мішечок фіолетового  кольору;   

·                      Засипаємо свячені сіль і мак;

·                      З побажаннями захисту оселі зав’язуємо мішечок.

·                     Прив’язуємо мішечок “Захисту”  до гілочок вінечка-оберіга.

 Виготовлення  «Родинного оберігу».

Послідовність роботи:

·                     Прив’язуємо головку часнику до  гілочок вінечка-оберіга;

·                     Приколюємо булавку по центру композиції головкою до низу

.Питання кросворду (по горизонталі):

1.Синонімом  цього  слова є слово «домівка» .

2. Цей оберіг рослинного походження . Його ставили в хаті на покуті під святими образами . На одне з весняних свят цю рослину святили у церкві, нею били , щоб наслати здоров'я , сили , щастя .

3.Перешкода і відраза  злу, знак закритості .

4.Символ , який завжди висів на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. Служив і скатертиною , і вузликом , де зберігалися харчі і елементом одягу , окрасою оселі . Його старанно вишивали .

5.Цей оберіг завжди  лежав у кожній хаті на  столі , символізував

гостинність. З цим символом зустрічали гостей , йшли на          весілля,  благословляли молодих .

 6. А цей оберіг прикривав від холоду і від недоброго ока . Складається з багатьох деталей . Буває повсякденний , святковий , змінюється залежно від пори року.

 Практична робота.

1.    Підібрати оберіг для виготовлення (на 4 години) з будь-якого матеріалу.

2.    Виконати ескіз оберегу, який будете виготовляти.

3.    Відповісти на питання кросворду.

Приклади:

Усім творчого натхнення!

                                          02.05.2022

Тема. Захист проекту «Виготовлення вишитого виробу».

Захист проекту.

Можливо, ідеального варіанту не існує, і багато що залежить від тематики, типу, формату презентації, самих учасників. Однак виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, ґрунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, завдання спікера – протягом 5-10 хвилин розповісти (не виходячи за рамки регламенту!), з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Маркетингове дослідження.

8.Товарний знак.

9.Реклама.

10.Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1. Виконати остаточну обробку вишитого виробу. 

        2. Для картини зробити рамку.

        3. Виконати рекламу свого виробу (малюнок + текст).

Усім творчого натхнення! Жду фото ваших вишитих виробів!

25.04.2022

Тема. Волого-теплова обробка вишитого виробу.

1. Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

2. Прання вишитих виробів.

3. Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів.

4. Прасування вишитих виробів.

 Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Прання вишитих виробів

Щоб вишиті вироби залишалися красивими протягом багатьох років, за ними необхідно правильно доглядати. Вишивати виріб треба охайно, щоб він якнайменше забруднювався. Але, як би не був акуратно вишитий виріб, його потрібно в кінці випрати. Під час прання змиваються фарби, які не були добре закріплені, та вирівнюються нитки на вишивці й основній тканині.

Догляд за вишитими виробами передбачає прання у теплому розчині звичайного прального засобу без вибілюючих речовин за температури не більше 40 С. Прати необхідно дуже обережно, терти легенько лише ті місця, де немає вишивки. Крім того, слід враховувати, що вироби з льону після прання і сушіння можуть дати усадку 4-6 % .

Сушити вироби потрібно у розпрямленому вигляді. Не пересушувати. Якщо ж виріб пересушено, його слід зволожити водою, дати трохи полежати і пропрасувати добре розігрітою праскою із парою.

Дрібні вишиті вироби (серветки, носові хустинки, комірці) дуже ніжні і тому вимагають ніжного прання. Ажурні вишивки добре прати в теплій мильній воді. Для цього в невелику ємкість набрати теплої води до 30 С, всипати порошок для делікатних виробів. Після цього збовтати розчин до утворення піни. Потім слід покласти у розчин вироби, обережно попрати їх, прополоскати у холодній воді і злегка віджати. Якщо виріб сильно забруднений, необхідно залишити його на деякий час у розчині, а потім збовтати ще раз.

Після прання вишиті вироби потрібно добре прополоскати у прохолодній воді, але не віджимати. Під час полоскання (для всіх тканин) у воду додають оцет (1 столову ложку на 1 л води).

Для прання виробів, вишитих кольоровими бавовняними нитками, можна користуватися засобами, які є вдома у кожної господині. Це: вода, сіль, шампунь, оцет. Вишиті вироби замочити у теплій і підсоленій воді: 1 чайну ложку солі на 1 л води. Потім прополоскати виріб у прохолодній воді і випрати в теплій воді з додаванням невеликої кількості шампуню. Виріб віджати і прополоскати в холодній воді з оцтом до тих пір, поки вода не буде чистою. Сіль і оцет закріплюють колір ниток і надають їм блиску.

Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів

Загальновідомим є спосіб підкрохмалювання (апретування) тканини — прополіскування у розчині крохмалю. Вишиті вироби під час апретування втрачають зовнішній вигляд, оскільки нитки при цьому склеюються і втрачають свій блиск. Але якщо треба додати жорсткості та необхідної форми виробам із льняних, бавовняних тканин, батисту, маркізету, то після основного прання їх злегка підкрохмалюють. Для цього необхідно приготувати крохмальний розчин та протерти виріб з виворітного боку щіткою або тампоном, змоченим розчином, а потім пропрасувати гарячою праскою, поклавши зверху чисту суху тканину.

И Апретування (підкрохмалювання) — надання тканині жорсткості за допомогою крохмального розчину.

Підкрохмалити виріб можна також, скориставшись крохмалем для прасування сорочок у балончику. Його можна купити у будь-якому супермаркеті або іншому спеціалізованому закладі, де продаються засоби для прання. Таким способом крохмалять виріб під час прасування. Апретують вишитий виріб після ретельного полоскання. Підкрохмаливши, виріб необхідно розкласти на м’якій основі для просушування.

Якщо виріб не підкрохмалювати, то після полоскання його необхідно розстелити та розправити на махровому рушнику і скрутити, як рулет. Після того як рушник вбере вологу, розкласти виріб на іншому рушникові, злегка натягнути і так залишити до висихання. Не можна сушити виріб під прямим сонячним промінням. Також не варто пересушувати виріб, після сушіння він повинен бути злегка вологим.

Прасування вишитих виробів

Щоб надати деталям і виробам правильної і красивої форми, здійснюють волого-теплову обробку. Якість виробів, їх зовнішній вигляд багато в чому залежать від волого-теплової обробки, яку застосовують у процесі виготовлення виробів та на завершальному етапі.

Для волого-теплової обробки використовують різне обладнання та пристосування: прасувальні дошки, колодки, столи, праски, преси, пароповітряні манекени.

Під час виконання волого-теплової обробки важливо обирати режими прасування залежно від виду тканини. Для цього слід перевірити праску і налаштувати її на необхідний режим прасування певного виду тканини (шовк, вовна, бавовна тощо). Потім виріб викласти на махровий рушник, покритий зверху білим полотном, виворітним боком догори і пропрасувати його. Такий спосіб прасування вишитого виробу збереже візерунок об’ємним. Ні в яком,у разі не можна прасувати виріб з лицьового боку.

Під час прасування вишитих речей краще використовувати праски з парою. Праску рухати вздовж нитки основи, щоб тканина з вишивкою не деформувалася. Великі вироби необхідно прасувати від центра до країв. Невишиті частини виробу можна прасувати з лицьового боку.

Відпрасований виріб залишається розкладеним на рівній поверхні то тих пір, поки він зовсім не підсохне й не охолоне. Після цього його можна використовувати за призначенням.

Волого-теплову обробку застосовують і тоді, коли виріб ще недостатньо забруднився, але його хочуть просто освіжити. Для цього слід покласти виріб лицьовим боком на мокру чисту білу тканину, накрити сухою білою тканиною і пропрасувати гарячою праскою. Якщо повторити цю процедуру кілька разів, то бруд з виробу перейде на мокру тканину, а кольори вишивки стануть яскравішими.

До проведення волого-теплової обробки ставляться такі вимоги:

1. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо необхідно перевірити на клаптику тканини.

2. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м’якої бавовняної тканини.

3. Перед виконанням волого-теплових робіт деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.

4. Усі операції волого-теплової обробки здійснюють до повного видалення вологи.

5. Розпрасовувати і припрасовувати шви, краї деталей і складок треба на столі або колодці, покритими м’яким сукном і білою бавовняною тканиною.

6. Під час волого-теплової обробки деталей і виробу обирати режими прасування для кожної тканини.

7. Волого-теплову обробку виробів з вивороту здійснюють без пропрасовувача.

8. Після остаточної волого-теплової обробки вишиті вироби треба тримати розправленими, поки вони повністю не висохнуть.

Нам доводиться доглядати не тільки за вишитими власноруч виробами, а й за придбаними у торговельній мережі. У таких випадках слід попередньо ознайомитись із ярликами, розміщеними на виробі, на яких зображені позначки-рекомендацїї догляду за виробом. Зневажати цими позначками не можна!

Стандартні знаки догляду за виробами

Отже, вишиті речі будуть мати привабливий вигляд довгий час, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

• прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Це цікаво

Вишиваючи весільні рушники, іменні хусточки, вишивальниці намагалися бути дуже охайними, адже ці вироби не прали — вважалось, що змивалась енергетика.

Практична робота.

1. Виконати остаточну обробку вишитого виробу (прання,    підкрохмалювання (апретування), просушування, прасування при необхідності).

 2. Для картини зробити рамку.

Усім натхненної праці!

18.04.2022

Тема. Остаточна обробка виробу.

Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Практична робота.

1.    Виконати остаточну обробку вишитого виробу.

2.    Перевірити якість вишитого виробу.

 

11.04.2022

Тема. Оздоблення вишитого виробу.

 

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці голкою.

2. Вишивання картини бісером або нитками (хрестиком).

Всім натхненної праці!

 

04.04.2022

Тема. Розробка товарного знаку. Виготовлення виробу.

Розробка товарного знаку.

Маркетологи виділяють чотири основні функції, які виконує товарний знак.

1. Дає можливість відрізнити одне підприємство від іншого та їх порівняти.

2.  Гарантує якість товарів, позначених товарним знаком. Тобто товар з фірмовим знаком має більшу популярність, ніж його анонімні аналоги.

3. Третя функція - естетична. Часто фірмовий знак використовується як елемент оформлення упаковки, або навіть самого виробу, підвищуючи його естетичну цінність.

4. Четверта функція - рекламна. У візуальній рекламі саме знак несе основне навантаження. Наприклад, графічні знаки "Мерседес" безпомилково ідентифікуються з німецькою якістю виробництва престижних автомобілів.

Знак є тим основним об'єктом власності, призначення якого "виділити", отже, "рекламувати". Отже, товарний знак є своєрідною візитівкою підприємства, з ним пов'язане підтримання іміджу підприємства, що створюється роками роботи на ринку. Тому зміна товарного знака може завдати більшої шкоди, ніж будь-які організаційні зміни чи зміна власника.

З використанням товарної марки підприємство має такі переваги:

·    полегшується ідентифікація продукції;

·    гарантується, що товар або послуга мають визначений рівень якості;

·    відомо" яка фірма відповідає за продукцію;

·    зменшується порівняння за цінами аналогічних товарів; оскільки споживачі усвідомлюють відмінність марок;

·    збільшується престиж продукції;

·    у споживачів складається враження, що вони менше ризикують, купуючи товар;

·    чим відоміша товарна марка, тим більше вона завойовує каналів збуту;

·    легше переходити до випуску нових категорій товарів.

Таблиця. Альтернативи вибору назв товарної марки

Ініціали	IBM, PC, ABC
Вигадані назви	Бксон, Арма
Числа	Шанель № 5, Ауді-100
Міфологічні образи	Готель "Либідь"
Власні імена	Форд, Мерседес
Географічні назви	Фарби "Штсбург", автомобіль "Таврія"
Словникові назви	Прилади "Самбі м"
Іноземні слова	Люкс
Сполучення слів	Хед енд ноулде

Основні вимоги до товарного знака, правила застосування товарного знака

1. Простота - передбачає відсутність великої кількості складних ліній, дрібних деталей. Щодо словесного знака, Існує думка, що оптимальний розмір знака - 2-3 склади, або З-7 літер. Тобто все геніальне - просте.

2. Індивідуальність (оригінальність) надає можливість відрізнити один товар від іншого, одне підприємство від іншого.

3. Зовнішній вигляд, а для словесного знаку ще і звучність, легкість вимовляння. Йдеться не тільки про якість графіки, але і про емоційне сприйняття знака.

4. Обороноздатність. Саме виконання цієї функції з допомогою товарного знака вимагає від працівників підприємств знання законодавства країн, на ринках яких передбачається продавати товар.

     При використанні товарного знака необхідно дотримуватись основних правил:

·    товарний знак потрібно постійно і неухильно виділяти ("Київ");

·    зареєстрований товарний знак необхідно завжди доповнювати в тексті значком (В, РМ);

·    необхідно стежити за точністю начертання знака;

·    товарний знак не відмінюється;

·    товарний знак має позначати тільки те, що під ним розуміється;

·    не можна допускати, аби товарним знаком маркувалися інші товари.

Практична робота.

1.    Створити ескіз товарного знаку для свого проекту «Виготовлення вишитого виробу»: Малюнок та назва «Товарної марки».

Приклади:

    

2.    Продовжити вишивання картини бісером (або хрестиком) .

Всім натхненної праці!

28.03.2022

Тема. Розробка реклами. Виготовлення виробу.

Реклама -двигун торгівлі.

Рекламування продукції є важливим елементом маркетингу. Традиційні методи рекламування нових товарів, як і раніше, широко використовуються й виявляються цілком ефективними.

 До них належать:  

— рекламні буклета;

— реклама на біг-бордах;

— ефектні торговельні знаки;

—  нанесення назви фірми на ручки, плакати, календарі тощо.

У сучасному суспільстві рекламний бізнес простягнув свої «щупальця» повсюдно, вдаючись до таких методів, як комерціалізація громадських місць, використання знаменитостей для популяризації торговельних марок. На думку експертів, сьогодні ми бачимо впродовж дня до 1500 рекламних оголошень. Фактором, що ускладнює роботу маркетологів, виступає подальше розгалуження мережі мас-медіа. Тепер людям є із чого обирати: їм доступні сотні каналів кабельного телебачення, мільйони Інтернет-сторінок і тисячі найменувань журналів. Більше того, сьогодні, нарешті, взагалі можна уникнути телевізійної реклами, використовуючи відеомагнітофон. Природно, що така ситуація вимагає від маркетологів створення оригінальних варіантів реклами продукту, які могли б зацікавити покупців.

Інтернет — прекрасний засіб для поширення реклами й антиреклами. Чати й спеціальні сайти, на які будь-який бажаючий може викласти негативну інформацію щодо товарів та послуг, що не виправдали його очікувань, дозволяють швидко виявити несумлінні компанії, які викидають на ринок товари низької якості. Однак для тих, хто дійсно може запропонувати щось особливе, маркетинг через Інтернет пропонує нові можливості для розширення бізнесу, не пов'язані зі значними витратами;

 Це цікаво  

 Рекламний «шум» особливо важливий для впливу на свідомість молоді, яку більшість маркетологів уважають пріоритетною цільовою групою. Установлено, що для людей, які народилися між 1979 і 1994 роками, інформації, отриманої від знайомого, цілком достатньо для того, щоб прийняти рішення щодо нової покупки («Анатомія шуму» Еммануель Розен).

Компанії, що займаються дослідженнями у сфері маркетингу, з'ясували, що сьогодні молоді жінки, які купили якийсь предмет одягу, рекомендують придбати такий самий удвічі більшій кількості своїх знайомих, аніж це зробили б їхні матері. Стратегія, що нею користується компанія Kibu.com для розкручування свого сайту, одержала назву «маркетинг рівності».  Kibu.com наймає велику кількість школярок, які відвідують місця, де збирається молодь, роздають там усіляку дрібну парфумерію й розповідають про сайт. Ця стратегія має переконати споживачів у тому, що ті люди, які стоять за брендом, можуть бути їхніми друзями. 

Приклад Реклами для вишитої картини:

Майстерня «Майстриня» приймає замовлення на виготовлення картин

для прикраси вашого житла і в якості подарунка для ваших рідних, друзів,

знайомих. У нашій майстерні ви можете замовити картини будь-якої форми і

розміру. Вас приємно здивують відмінну якість і низька ціна виробу, і висока

культура обслуговування. З нетерпінням чекаємо вас за адресою: м. Шостка,

ШЗШ І-ІІІ ступенів № 11.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці голкою.

2. Вишивання картини бісером або нитками (хрестиком).

3. Виконати розробку реклами своєї вишитої картини.

Всім натхненної праці!

 

21.03.2022

Тема. Маркетингове дослідження. Виготовлення виробу.

Маркетингові дослідження проекту. 

«Маркетинг — це розв'язання проблем ваших клієнтів із вигодою для себе» (Рендел Чепмен).

«Маркетинг — це вміння розуміти клієнта, побачити мету, досягти її, завжди пам'ятаючи про те, що в підсумку має потовщати гаманець» (Сергій Васильєв).

«Маркетинг — це спроба уявити, чого хочуть люди, щоб дати їм це (Шеллі Лазарус).

1. Цілі маркетингових досліджень.

Сьогодні для того щоб одержати інформацію про ринок будь-яке підприємство змушене проводити маркетингові дослідження (від англ. market — ринок). Маркетингові дослідження необхідні підприємствам не тільки для залучення нових клієнтів, але й для збереження своїх постійних покупців. Достовірність маркетингової інформації є однієв з найнеобхідніших умов для успішних продажів на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Ви вже знаєте що маркетингові дослідження являють собою збір, реєстрецію й аналіз даних із маркетингових проблем. Основна мета маркетингових досліджень полягає в зниженні ступеня невизначеності й прийнятті ефективних рішень у маркетингових проблемах.

Цілі маркетингового дослідження випливають із виявлених проблем. Маркетингові дослідження можуть носити «розвідувальний» характер, тобто бути спрямованими на збір попередньої інформації, або носити описовий характер.

У результаті маркетингових досліджень створюється інформаційна база, що є основою для складання прогнозів програм і стратегій. Процес проведення маркетингових досліджень починається з визначення потреб і завершується підготовкою й презентацією заключного звіту.

Процес маркетингового дослідження складається з таких  етапів: 

♦  визначення проблеми;

♦  визначення потреби в товарі, послузі;

♦  формулювання цілей маркетингового дослідження;

♦  вибір методів проведення маркетингового дослідження;

♦  визначення типів і джерел інформації;

♦  вибір методу збору даних;

♦  розробка форми для збору даних;

♦  збір даних;

♦  аналіз даних;

♦  підготовка й презентація заключного звіту. 

2. Методи маркетингових досліджень.

Існують такі методи маркетингових досліджень: 

— спостереження в магазині. Дослідники використовують відеоспостереження, щоб вивчити покупців у їхньому «природному середовищі»;

— спостереження вдома. Компанії посилають дослідників додому до покупців для вивчення їхнього ставлення до товару;

—  дослідження за допомогою фокус-групи. Компанії набирають одну або більше фокус-груп, які обговорюють товар або послугу. Фокус-група може складатися з 6—10  осіб. Вони відповідають на запитання й коментують один одного. Зазвичай цей процес записується на відео й пізніше обговорюється командою менеджерів;

—  опитуваня й огляд. Компанії збирають інформацію у вигляді інтерв'ю з великою вибіркою населення;

— методи поглибленого інтерв'ю. Компанії організовують поглиблену дискусіюз учасниками опитування для того, щоб зрозуміти їхні підсвідомі або приховані мотивації;

— маркетингові експерименти. Продумано добираються групи споживачів і аналізуються розбіжності в їхніх відповідях. Використовуючи кабельне телебачення або електронну пошту, компанії оцінюють різні рекламні кампанії, ціни й просування товару й можуть побачити, які з них найкращі.

Зараз найбільшою популярністю користуються такі методи: фокус-груп, анкетування й оглядів.

Методи збору даних при проведенні маркетингового дослідження поділяються на якісні й кількісні.

Методи збору даних

Якісні	Збір, аналіз та інтерпретація даних, отриманих шляхом спостереження	- спостереження - інтерв’ю - аналіз протоколу - проекційний метод - панельний метод - метод експертних оцінок
Кількісні	Збір даних у ході опитувань великої кількості респондентів	- анкетування - опитування

 Кількісні методи збору даних проводять за допомогою спеціально розроблених опитувальних анкет. Маркетологи складають анкети таким чином, щоб вони були доступними для розуміння широкою аудиторією. Водночас відповіді респондентів мають містити достатньо інформації, яку можна було б використовувати для аналізу й вироблення ефективного маркетингового рішення.

Статистичну обробку інформації, що виникає в ході соціологічних досліджень, можна проводити із застосуванням сучасних пакетів статистичної обробки даних SPSS i MicroCase. Вони розроблені для вивчення конкретних практичних ситуацій. Точність і швидкість проведення маркетингових досліджень істотно підвищується за допомогою Міcrosoft Office Excel 2007. Цей потужний процесор електронних таблиць можна використовувати майже на всіх етапах дослідження — від збору й накопичення даних до виконання аналізу й підготовки маркетингового звіту. 

Це цікаво        

 Наприкінці XX століття з'явилися нові види маркетингу: соціально-етичний маркетинг та так званий «дикий» маркетинг.

 

3 історії питання.

Соціально-етичний маркетинг

 Концепція соціально-етичного маркетингу передбачає отримання вигоди через задоволення потреб своїх клієнтів, але без завдання шкоди суспільству. Сам продукт або компанія, що його виробляє, задовольняє неекономічні потреби суспільства. Наприклад, МакДональдс один раз на рік, 20 листопада, проводить акцію «Всесвітній день дитини», коли всі гроші від продажів ідуть у фонд Рональда Макдональда й направляються на благодійні цілі. Ось іще приклади соціально-етичного маркетингу: поступове збільшення випуску економічних малолітражних легкових автомобілів із каталізаторами, електромобілів, виробництво екологічно чистих продуктів харчування — усе це свідчення життєвості ідей соціально-етичного маркетингу. Широко відомий епізод із компанією «Кока-Кола», коли група захисників інтересів споживачів і навколишнього середовища висунула їй обвинувачення в низькій поживній цінності напою; у тому, що цукор і фосфатна кислота, які містяться в ньому, руйнують зуби; кофеїн викликає судоми, безсоння, шлунково-кишкові розлади; деякі компоненти рецептури (бромована олія, сахарин) заборонені американським Управлінням із контролю якості харчових продуктів, медикаментів і косметичних засобів. Компанія була вмушена відреагувати на ці обвинувачення, і одним з ужитих заходів була зміна складу компонентів у напої.    

3 історії питання.

 «Дикий» маркетинг

«Дикий» маркетинг заснований на використанні яскравих, таких, що запам'ятовуються, образів і акцій.Наприклад, «Pizza Hut» розмістила десятиметрове оголошення, що обійшлося їй в 1,25 мільйона доларів, на борту російської ракети-носія «Протон», підтримавши тим самим аерокосмічне агентство Росії. В Америці маркетологи пішли ще далі, запропонувавши компанії «Кока-Кола» проектувати зображення свого логотипа на місячний диск. Подібні рекламні витівки навряд чи можна вважати чимось принципово новим. Ще в 1970-ті роки Альфред Хічкок сплавив униз по Темзі ляльку, що зображувала його самого на повний зріст, для того аби привернути увагу до свого нового фільму. 

 

Прямі продажі.

Прямі продажі - це просування (англ. promotion) товару від виробника до споживача «без крамниці », оминаючи роздрібну мережу.

Розрізняють три основні способи прямих продажів:

♦  торгівля розносна (у тому числі мережева);

♦  торгівля поштою;

♦  торгівля через крамниці, що належать виробникові (наприклад «BergHOFF»).

При прямих продажах продавець сам шукає клієнта й сам вступає з ним у контакт. Реалізація товарів кінцевому споживачеві відбувається як результат індивідуальної або групової презентації товару з рекомендаціями щодо його використання. Це дає можливість клієнтам детально ознайомитися із продукцією в зручному для них місці й у зручний час. Покупець може протестувати продукцію й при бажанні замовити її з доставкою додому. Простіше кажучи, прямі продажі — це безпосередній прямий контакт продавця з покупцем.

Саме так працюють мережеві компанії «Avon», «Faberlic», «Amwey», «Rainbow», «Oriflame» та інші. Такі компанії беруть на себе розробку, удосконалення продукції, розширення асортименту, доставку й зберігання продукції, забезпечують розробку навчальних посібників, проведення тренінгів та семінарів, видання довідкової й рекламної продукції.

Торговельні агенти виступають як незалежні підприємці, тобто беруть на себе всі ризики свого бізнесу, можуть поєднувати його зі своєю основною роботою або зробити повноцінну кар'єру в компанії. Торговельні агенти одержують доходи від продажу продуктів безпосередньо споживачам, тобто від роздрібної націнки, а також у вигляді премій від індивідуального та групового обігу.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці голкою.

1. Вишивання картини бісером або нитками (хрестиком).

Всім натхненної праці!

 

31.01.2022

Тема. Вишивка бісером.

До технік художньої вишивки бісером відносять такі основні шви: “уперед голку”, “стебловий”, “рядковий”, “арковий”, “монастирський”  та багато інших, які часто використовуються і в звичайній вишивці нитками. У ХІХ ст. була поширена техніка садження або шиття по білі, яка використовувалася при вишиванні перлами.

«Монастирський» шов.

«Монастирський» шов схожий на вишивання перших (нижніх) стібків у вишивці хрестом: стібки з бісеринками на лицевій стороні спрямовані по діагоналі, а стібки з виворітньої сторони вертикальні. На кожен стібок на ліцевій стороні нанизують по одній бісеринці. Для вишивки «монастирським» швом використовують малюнки, поділені на квадратні клітинки або орнаменти для вишивання швом «хрестик».

 

Вишивка картини по горизонталі.

·               Для того, щоб вишивати бісером, спочатку треба підготувати і організувати весь процес, для початківців це особливо важливо, щоб не заплутатися у всьому цьому. Необхідна карта кольорів, контейнери для зберігання, а взагалі всю колекцію бісеру потрібно зберігати в одному великому контейнері, в зверху якого вставляється плоский контейнер, де набрано бісер для поточного проекту.

·               Під робочим контейнером покласти великий пакет з невживаних поки бісером, розкладений по квітам в маленькі пакетики, зібрані за серіями. Серії бувають, починаючи від 100 - прозорий тон, 200 - натуральний, 300 - блискучий, 400 - алебастровий і так далі.

·               Процес підготовки триває в такий спосіб, потрібно підготувати контейнер для нового проекту. Для цього взяти спеціальний круглий органайзер для бісеру і набрати в нього бісер тих кольорів, які будуть використовуватися в картині.

·               Можна використовувати маркер, щоб підписати номер на схемі і номер серії бісеру прямо на органайзере. Прсле окрнчанія робо напис легко видалити ваткою, змоченою в спирті і користуватися ним далі.

·               Дуже зручно замість спеціального органайзера для бісеру взяти коробку з-під комп'ютерних дисків, на плоска, кругла, розділена на сектори і з неї легко брати бісер потрібного кольору, нанизуючи на голочки. Зазвичай в проекті іспользуютс 2-3 такі коробочки.

·               Відразу весь бісер, необхідний доя вишивки картини насипати не треба. Спочатку за схемою подивитися які номери потрібні на початку роботи і насипати потрібні, приблизно на 20 см вишивали полотна.

·               Нитка для вишивання називається Титан 100, Аріадна 200 м і довга голка для вишивки необхідні для подальшої роботи.

·               Дуже зручно, коли треба відкласти роботу, покласти палетки в плоский контейнер для нового проекту і прибрати в великий контейнер з кришкою. Тоді бісер не розсипається і буде лежати в цілості й схоронності. Такий спосіб зберігання дуже зручний і сформувався багаторічним досвідом.

·               Покроково сам процес вишивки виглядає так: техніка-прокол в дві дірочки спрощує роботу, найголовніше прискорює її і робить приємною. Якщо картину невеликого розміру вишивати хрестиком по годині, півтора в день, на це може піти 3 місяці, точно таку ж картину бісером можна вишити за місяць.

·               Стіл для вишивки краще застелити однотонної тканиною вафельної структури, щоб бісер, якщо розсипався під час роботи, що не раскатился.

·               Для вишивки необхідна тканинна основа-схема малюнка. Всунути нитку в довгу голочку, зав'язати маленький вузлик і закріпити з виворітного боку роботи.

·               Вивести голку на лицьову сторону і подивитися по схемі якого кольору бісер потрібен по малюнку. Зробити прокол в дві дірочки знизу-вгору.

·               На голочки бісер набирається достатньо легко, продовжити вишивку за схемою, у міру потреби вводячи в роботу інші кольори.

·               Почати вишивати картину знизу і пройти весь ряд справа наліво по горизонталі. Наступний, другий ряд вишивати зліва направо, роблячи прокол в де дірочки зверху вниз. Наступний третій ряд, справа наліво, роблячи прокол знизу-вгору і так далі. Вся картина вишивається знизу-вгору по горизонталі досить легко.

Вишивка по вертикалі.

·               Ввести голку в першу точку, вивести слідом за голкою нитка, надіти бісеринку на голку, ввести голку в третю точку, а вивести з четвертої точки. Перша бісеринка пришита.

·               Одягти на голку наступну бісеринку і ввести голку в третю точку осередку, розташованої внизу і вивести з четвертої точки і так далі, до кінця ряду.

·               Вишивання йде зверху вниз по вертикалі і таким способом можна вишити ікону максимум за три дні.

·               Тепер вишиваємо ряд знизу-вгору. В першу точку сусіднього правого ряду ввести голку, надіти бісеринку, потім ввести голку в третю точку осередку, розташованої вище, продовжувати так само.

·               Одягти бісеринку, ввести голку в третю точку, а вивести в першу точку осередку, розташованої вище і так далі до самого верху по малюнку.

·               Вишиваючи ряд за рядом, треба поправляти бісер, щоб він лягав рівно по рядах.

·               Бісер для роботи можна розкласти на однотонної тканини невеликими купками, не треба буде залазити пальцем в контейнер, вивуджувати звідти бісеринку, надягати потім на голку. Процес набагато спрощується, і робота починає приносить величезне задоволення. Закінчена робота виглядає дуже красиво  і приємно, а найголовніше швидко.

Практична робота.

1. Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання бісером

1. Приміщення, у якому вишивають, має бути світлим, прибраним, провітреним.

 2. Під час вишивання стіл повинен бути чистим, а руки старанно вимиті, щоб вишивана річ не забруднилась.

 3. Сидіти під час вишивання треба рівно, ледь схилившись над роботою. Стілець повинен мати зручну для сидіння спинку.

4. Робоче місце вишивальниці повинно добре освітлюватися. Найкраще вишивати при денному світлі. Місце для роботи треба вибирати так, щоб світло падало прямо або з лівого боку.

5. Під час вишивання необхідно через кожні 20-25 хвилин відпочивати 3-5 хв, переводячи очі на предмети іншого кольору, відмінного від кольору вишивки.

2. Вишивання картини бісером.

Домашнє завдання. Вишивання картини бісером.

22.11.2021

Тема. Добір матеріалів, інструментів та обладнення для виготовлення сувеніру.

Фоаміран (скорочене фоам, фом, від англ. Foam — піна) — це декоративний пінистий матеріал, що використовується в різних видах рукоділля. Має інші назви: пластична замша, спінена гума, ревелюр, фом ЕВА. До складу фоамірана входить полімер етиленвінілацетат. Фоаміран виготовляється у вигляді м'яких тонких листів (середня товщина — 1 мм) в палітрі від 20 до 24 кольорів (в залежності від виробника). Буває китайського, корейського та іранського виробництва. Іранський фоаміран вважається більш якісним і найчастіше використовується при виготовленні реалістичних квітів.

ФОМ товщиною 1 мм і 2 мм китайського і корейського виробництва більш пластичний і використовується для виготовлення ляльок, птахів та тварин.

Завдяки своїм пластичним властивостям при нагріванні фоаміран легко тягнеться і зберігає нову форму. Відсоток розтягування досить великий, щоб натягнути його на округлу форму. При нагріванні матеріалу можна легко надати будь-яку форму, розкручуючи, вдавлюючи, стискаючи його пальцями, легко піддається тисненню. Нагрівають фоаміран за допомогою праски, фену для ембоссінга, конфорки, запальнички або термопистолета — в залежності від необхідного ефекту.

Фоаміран легко піддається фарбуванню, так як має пористу структуру, яка дозволяє фарбі добре вбиратися. Фарбувати матеріал можна за допомогою акрилових або олійних фарб.

Фоаміран як і інша гума володіє водовідштовхувальними властивостями, тому роботи з нього можна мити і використовувати на відкритому повітрі.

Для склеювання деталей між собою застосовують силіконовий клей для термопистолета, універсальний секундний супер-клей, будь-який клей, яким можна клеїти гуму.

Вироби з Фома можна покривати акриловими лаками — матовим або глянсовим — щоб захистити тонування від стирання.

 

Практична робота.

1.Інструктаж з техніки безпеки .

Техніка безпеки під час роботи з клейовим пістолетом

1.    Під час нагрівання пістолета обов'язково під сопло покласти керамічну або скляну підставку, щоб клей не капав на стіл.

2.    При роботі підставку для пістолета, зазвичай, прибирають, а коли ставлять пістолет, то висувають.

3.  Не хапати сопло або розігрітий клей руками (температура сопла і клею на виході 200 градусів).

 4.  Пістолет вимикати з мережі після роботи і навіть під час роботи, щоб клеючий пістолет не перегрівся.

 

Техніка безпеки під час роботи з ножицями

1.    Ножиці повинні бути добре відрегульовані та заточені.

2.    Зберігати ножиці у футлярі.

3.    Під час користування ножицями будьте максимально уважні й дисципліновані.

4.    Передаючи ножиці, тримати їх за зімкнуті леза ручками вперед.

5.    Ножиці класти праворуч зімкнутими лезами, спрямованими від себе. При розрізанні вузьке лезо ножиць повинно бути внизу.

 

2.   Виготовлення сувеніру «Янголятко». Перейти за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=fg-w4jmTr4g&t=85s

 

Домашня робота:

Принести на урок: 

1.Папір для виготовлення шаблонів деталей «Янгола», фоаміран, клейовий пістолет, клей для клейового пістолету; клейонка.

2.Декоративну подушку.

15.11.2021

Тема. Сувенір. Вибір та обґрунтування об’єкта проектування.

 

Протягом кількох уроків ми з вами виготовлятимемо іграшку. І так як наближається Новий рік, то ці іграшки будуть ялинковими.

Історію виникнення ялинкових іграшок подивіться за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=mdbOfNwDIz8

 

https://www.youtube.com/watch?v=uGCfFtvdu24&t=12s

 Історія ялинкових іграшок почалася в Німеччині та Прибалтиці на початку 17 століття. Спочатку прикраси були досить простими та вторили християнській символіці: всім відома зірка на вершині ялинки є не що інше, як Віфлеємська зірка; яблука, розвішані на гілках – символ плодів з Древа пізнання Добра та Зла; Свічки запалені – символ ангельської чистоти. З роками вбрані ялинки ставали традицією, прикраси ускладнювалися і вдосконалювалися, на ялинку почали вішати штучні іграшки, а також солодощі та горіхи.

Згідно з однією з версій, перші звичні нам скляні ялинкові іграшки з'явилися в Саксонії ще в 16 столітті, тобто навіть раніше від першого документованого різдвяного дерева. За іншою, більш правдоподібною версією, поява іграшок пов'язана з неврожаєм яблук у Німеччині 1848 року. Саме цього року склодуви з містечка Лауша у Тюрингії створили штучні скляні «яблука», які згодом успішно продали і започаткували регулярного виробництва ялинкових іграшок.

Інша традиція – прикрашати ялинку вогнями – почалася з воскових свічок, що було вкрай непрактично та пожежонебезпечно, проте люди йшли на ризик заради дотримання традиції природності прикрас.

У Російській імперії виробництво ялинкових іграшок було незначним, але вони масово поставлялися до свят з Європи, здебільшого з Німеччини. Першим виробництвом прикрас став займатися склодувний завод у Клину. За часів Революції різдвяна ялинка зазнавала гонінь у зв'язку з релігійним підґрунтям цієї традиції.

У 1929 році вийшла офіційна заборона на свято та влаштування ялинки. Проте громадяни не змінили традиції – вони таємно прикрашали ялинки та робили іграшки самі. Саме до цього періоду прийнято відносити рідкісні колекційні радянські ялинкові прикраси. Лише напередодні 1935 року ситуація почала прояснюватись, коли П. П. Постишев запропонував у «Правді» повернути свято радянським дітям. Звісно ж, йшлося не про Різдво, а про святкування Нового року.

Всі традиції ретельно шліфувалися відповідно до жорсткої радянської ідеології та очищалися від будь-якого релігійного відтінку. Це відбилося і на відновленому в країні виробництві ялинкових іграшок. У результаті зміни зазнала зірка на вершині ялинки – на зміну Віфлеємській прийшла п'ятикутна червона зірка, символ Червоної армії, а також декоративні наверши, так звані «піки»; місце куль та ангелів зайняли всілякі фігурки людей та тварин, фруктів та овочів. Така різноманітність форм була суттєвою відмінністю від європейської традиції прикраси ялинки, де іграшки могли бути різнокольоровими, але переважно єдиної форми.

Також виготовляли різні фігурки зі скла. З'явилися прикраси зі стеклярусу, з'єднаного мідним або сталевим дротом. Так монтували іграшки геометричної форми – зірки, абстрактні конструкції, навіть літаки.

До середини п'ятдесятих робили ватяні іграшки. Багато зразків, що збереглися до сьогоднішнього часу, були випущені в Москві, де працювали дві фабрики, точніше артілі – це «Мистецька іграшка» і артіль «Все для дитини». Їх виготовляли з пресованої бавовни, якій надавали потрібної форми.

Після війни СРСР став закуповувати в Німеччині набори ялинкових прикрас, до яких входили: наверші, 16 різнокольорових кульок та 5 прикрас іншої форми. Варіанти останніх змінювалися щороку разом із розфарбуванням куль. Ці набори були в СРСР дефіцитом і однією з найбажаніших покупок на новорічному базарі, незважаючи на досить високу на той час вартість.

У 50-х з'явилися набори іграшок-малюток. Цими мініатюрними іграшками можна було прикрасити іграшкову ялинку, створивши собі затишок на журнальному чи робочому столі. Іграшки були виготовлені зі скла, пластмаси, паперу. "Моделі" різноманітні - огірки з лимонами, сніговики з ведмедиками і навіть мініатюрні стеклярусні намисто.

У 50-60 роки до моди увійшли іграшки на сільськогосподарську тему: хліб, помідори, моркви, снопи пшениці та інші продукти. Особливою популярністю користувалися качани кукурудзи. "Цариця полів" - це єдина іграшка, яка беззмінно випускалася на підмосковній фабриці "Ялинка" і в радянські роки, і наприкінці 90-х.

 

У сучасній Україні асортимент ялинкових іграшок майже однаковий з європейським, тому що вони виробляються переважно на підприємствах Китаю. Сьогодні новорічна іграшка – це не лише святкова прикраса ялинки, а й предмет гордості колекціонерів, також з'явилася традиція подавати незвичайні та дорогі ялинкові кулі як новорічний подарунок на Новий рік.

Практична робота.

1.    Підібрати моделі-аналоги ялинкових іграшок з фетру та фоамірану.

2.    Виконати ескізи трьох ялинкових іграшок з фетру та фоамірану (в зошиті).

Домашнє завдання.

Підготувати матеріал та інструменти для виготовлення ялинкової іграшки.

08.11.2021

Тема. Захист проекту «Декоративна подушка».

На протязі кількох уроків ми працювали над проектом «Виготовлення декоративної подушки». Сьогодні ми підготуємося до захисту проекту.

План захисту проекту

1.     Призначення виробу;

2.     Обґрунтування вибору;

3.     Оригінальність;

4.     Кольорове рішення ;

5.     Використані матеріали ;

6.     Розрахункова собівартість виробу;

7.   Товарний знак;

8.     Реклама виробу.

9.   Власна оцінка роботи.

1.Розрахунок собівартості виробу.

№ з/п	Матеріали	Вартість / одиницю, грн.	Кількість	Ціна, грн.
1.	Тканина	50.00	0.80 м	40.00
2.	Наповнювач (синтепон, холлофайбер…)	24,00	1.00 м	24.00
3.	Прикраси	8,00	1	8.00
4.	Нитки	7,00	1	3.00 (використано частину котушкової нитки)
Всього				75.00

Собівартість виробу 75.00 грн.

 Матеріали, їх кількість  та вартість записати відносно свого виробу.

 Економічна та екологічна оцінка виробу.

 Під час виготовлення декоративної подушки використовуються, здебільшого, екологічно чисті матеріали. Тому навколишнє середовище та люди, що працюватимуть із ними, не зазнаватимуть шкідливих впливів. Розроблений проект має достатньо позитивних ефектів:

 По-перше – є можливість виробити та реалізувати естетичний виріб за доступною ціною.

По-друге – є можливість використовувати відходи виробництва.

По-третє – забрудненість навколишнього середовища під час виготовлення виробу відсутня.

По-четверте – дає прибуток.

 

2.Розробка товарного знаку.

Маркетологи виділяють чотири основні функції, які виконує товарний знак.

1. Дає можливість відрізнити одне підприємство від іншого та їх порівняти.

2.  Гарантує якість товарів, позначених товарним знаком. Тобто товар з фірмовим знаком має більшу популярність, ніж його анонімні аналоги.

3. Третя функція - естетична. Часто фірмовий знак використовується як елемент оформлення упаковки, або навіть самого виробу, підвищуючи його естетичну цінність.

4. Четверта функція - рекламна. У візуальній рекламі саме знак несе основне навантаження.

 Отже, товарний знак є своєрідною візитівкою підприємства, з ним пов'язане підтримання іміджу підприємства, що створюється роками роботи на ринку. Тому зміна товарного знака може завдати більшої шкоди, ніж будь-які організаційні зміни чи зміна власника.

З використанням товарної марки підприємство має такі переваги:

·    полегшується ідентифікація продукції;

·    гарантується, що товар або послуга мають визначений рівень якості;

·    відомо" яка фірма відповідає за продукцію;

·    зменшується порівняння за цінами аналогічних товарів; оскільки споживачі усвідомлюють відмінність марок;

·    збільшується престиж продукції;

·    у споживачів складається враження, що вони менше ризикують, купуючи товар;

·    чим відоміша товарна марка, тим більше вона завойовує каналів збуту;

·    легше переходити до випуску нових категорій товарів.

Таблиця. Альтернативи вибору назв товарної марки

Ініціали	IBM, PC, ABC
Вигадані назви	Бксон, Арма
Числа	Шанель № 5, Ауді-100
Міфологічні образи	Готель "Либідь"
Власні імена	Форд, Мерседес
Географічні назви	Фарби "Штсбург", автомобіль "Таврія"
Словникові назви	Прилади "Самбім"
Іноземні слова	Люкс
Сполучення слів	Хед енд ноулде

Основні вимоги до товарного знака, правила застосування товарного знака

1. Простота - передбачає відсутність великої кількості складних ліній, дрібних деталей. Щодо словесного знака, Існує думка, що оптимальний розмір знака - 2-3 склади, або З-7 літер. Тобто все геніальне - просте.

2. Індивідуальність (оригінальність) надає можливість відрізнити один товар від іншого, одне підприємство від іншого.

3. Зовнішній вигляд, а для словесного знаку ще і звучність, легкість вимовляння. Йдеться не тільки про якість графіки, але і про емоційне сприйняття знака.

4. Обороноздатність. Саме виконання цієї функції з допомогою товарного знака вимагає від працівників підприємств знання законодавства країн, на ринках яких передбачається продавати товар.

     При використанні товарного знака необхідно дотримуватись основних правил:

·    товарний знак потрібно постійно і неухильно виділяти ("Київ");

·    зареєстрований товарний знак необхідно завжди доповнювати в тексті значком (В, РМ);

·    необхідно стежити за точністю начертання знака;

·    товарний знак не відмінюється;

·    товарний знак має позначати тільки те, що під ним розуміється;

·    не можна допускати, аби товарним знаком маркувалися інші товари.

3.Реклама.   

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Приклади:

Практична робота.

           1. Розрахунок собівартості виробу.

2.Створення ескізу товарного знаку для свого проекту «Виготовлення декоративної подушки».

3.Розробка рекламного проекту.

Домашня робота.

1.Виконати розрахунок собівартості виробу (в зошиті).

2.Створити ескіз товарного знаку (в зошиті).

3.Розробити рекламний проект з виготовлення декоративної подушки (малюнок + віршик, казка або просто прозою  - в зошиті).

4.Підготувати матеріал до наступного уроку: спец. форма, зошит, кольорові олівці. Продумати моделі новорічних сувенірів.

 

01.11.2021

Тема уроку. Остаточна обробка виробу.

ДОГЛЯД ЗА ПОДУШКАМИ.
Як довго вам прослужать подушки залежить від їх якості та правильного догляду за ними. Поради, які допоможуть зберегти подушки у доброму стані упродовж багатьох років.
Щодня струшуйте подушки, щоб зберегти форму наповнювача та пружність пуху та пера.
Не використовуйте пилосмок для чищення подушок, оскільки це може пошкодити пух, перо або наповнювач.
Якщо ліжко застилається покривалом, подушки можуть дещо стискатися через вологу, яка запобігає потраплянню повітря. Щоб відновити належну форму Наповнювача, пуху та пера, подушку можна впродовж кількох годин просушити у сушарці барабанного типу разом із м'ячиками для сушки, аби забезпечити рівномірне розподілення наповнювача. Рекомендується виймати подушку із сушарки кожні п'ятнадцять хвилин та струшувати їх.
ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНО ПРАТИ ПОДУШКУ.
Прання подушок збільшує їх термін служби. В процесі експлуатації наповнювач, пух та пір'я можуть звалятися. Це може призвести до того, що подушка втрачає пухкість та може здаватися тоншою. Для того, щоб зберегти належну форму подушки, її треба прати хоча б раз-два на рік, оптимально двічі на рік, максимум чотири рази на рік. Частіше прання може призвести до непотрібного зносу. Для чого треба прати подушки? Тому що в них можуть заводитися мікроорганізми, такі як пилові кліщі, які гинуть за температури 30 - 60 градусів за Цельсієм. Перед пранням обов'язково перевірте в інструкції максимально допустиму температуру прання.
ЯК ПРАВИЛЬНО ПРАТИ ПОДУШКУ З НАТУРАЛЬНИМ НАПОВНЮВАЧЕМ, АБО МІКРОФІБРОЮ.
Почніть з того, що знайдіть вільний день для великого прання. Подушки зі натуральним наповнювачем можна прати у пральній машині та сушити в сушарці барабанного типу за умови дотримання відповідних інструкцій. Прочитайте інформацію про температуру, ручне чи машинне прання, сушіння та віджимання. Якщо вони відрізняються від наших рекомендацій, слідуйте інструкції.
Спочатку перевірте всі шви та переконайтеся, що у напірнику немає дірок.
Засіб для прання не має містити ензимів, оскільки вони знищують захисний жировий шар пір’я та пуху й відповідно наповнювач втрачає свої властивості зберігати тепло. Підійде рідкий пральний засіб для прання вовни.
Оберіть температуру 60 градусів за Цельсієм та легкий віджим.
Сушіть подушку у барабанній сушарці з двома - трьома тенісними м'ячиками, або спеціальними гумовими кульками для сушки - вони не дозволять наповнювачу збитися.
Після сушіння у барабані подушку треба розкласти горизонтально і збивати кожні 15-50 хвилин.
Повністю висушіть подушку перед подальшим використанням.
Якщо ви сушите подушку на свіжому повітрі, намагайтеся уникнути прямих сонячних променів, які можуть вплинути на якість тканини - напірника.
ЯК ПРАВИЛЬНО ПРАТИ ПОДУШКУ З ПІНОМАТЕРІАЛУ АБО ЛАТЕКСУ.
Подушку з піноматеріалу прати не можна. За необхідності можна обережно протерти тканину покриття вологою ганчіркою. Одразу підсушіть за допомогою сухої ганчірки. Зауважте, що повністю мочити подушку з піноматеріалу у воді не можна.
Якщо ваша подушка з латексним наповненням, ви можете прати її у звичайній пральній машині з віджимом не більше 1000 об/хв.  Після цього повністю просушити у місці, яке добре провітрюється. Подушка завжди повинна бути в оригінальному чохлі.
КОЛИ ЧАС МІНЯТИ ПОДУШКУ.
Подушки тримають свою форму приблизно 2 роки, після чого їх краще замінити на нові.
Ось декілька простих порад, як визначити, що вам вже слід поміняти подушки на нові:
Якщо ви купляли білу подушку, а зараз вона пожовтіла.
Ви відчуваєте неприємний запах навіть після прання.
Подушка не підтримують свою початкову форму, наповнення збилося та вам стало некомфортно спати.
Практична робота.
1. Дотримання техніки безпеки при роботі.
2. Остаточна обробка виробу.
3. Перевірка якості виробу.
4. Створення ескізу товарного знаку.
5. Розробити рекламний проект декоративної подушки.
Домашнє завдання.

            1. Підготувати готовий виріб до презентації.

2. Розробити рекламну свого виробу (декоративної подушки).

3. Підготуватись до захисту проекту.

25.10.2021

Тема уроку. Оздоблення виробу.

Оздоблення - це надання виробу привабливого вигляду. Цей процес потребує ретельного виконання певних технологічних операцій і дотримання технологічних норм і правил.

Одним з вимог оздоблення є естетичність виробу.

Естетичні якості - це гармонія речей і простору, їх цілісність і узгодженість. Композиція інтер'єру, декоративне оздоблення залежать від індивідуальності мешканців, їх смаку і самобутності. Але є і деякі правила.

Перш за все, вони стосуються колірної гармонії.

Диванна подушка повинна бути узгоджена з матеріалом і кольором з оббивкою меблів, покривалом або накидкою, також служити кольоровим акцентом, плямою, оживляючим і освіжаючим інтер'єр. Варіантів рішення може бути багато: подушки, вишиті ниткою або бісером, пов'язані спицями або гачком, зшиті з тканини, виконані в клаптикової техніки, а також подушки-іграшки. Подушки шиють з різних тканин. У наш час в хід йдуть не тільки традиційні оксамит, гобелен, портьєрні полотно, але і такі несподівані матеріали, як повсть, штучний і натуральне хутро, шкіра, найтонша органза, оксамит на шифоні, гіпюр. Вибір тканини стилістикою інтер'єру практично не обумовлений. грамотний дизайнер зуміє будь-який матеріал адаптувати до заданого оточенню. З шкіри, нерідко сприймається як приналежність сучасного інтер'єру, можна створити вельми цікаві подушки в східному ключі, а при використанні золотий вишивки - солідну класику. Оксамит ж, декорований люверсами, шкіряними застібками, виглядає чи не авангардно. Ажіотаж навколо подушок штовхнув дизайнерів на експерименти: до звичних шнурах, тасьмі, бахромі, гудзиків, використовуваним століттями в обробці подушок, сьогодні додали люверси, стрази, камінчики і мушлі, термодрук. Які з нових способів обробки приживуться, знайдуть розуміння господарів будинків, покаже час, проте самі спроби піти від стандарту свідчать про те, що у подушки велике майбутнє і величезні можливості, про які ми, ймовірно, ще не знаємо. Треба зауважити, що навіть при такому розмаїтті видів декору традиційна вишивка не тільки не загубилася, а, навпаки, стрімко повертається на лідируючі позиції.

Приклади оздоблення декоративних подушок аплікацією:

Практична робота.

Стали всі рівненько,підтягнулись,

Один одному так щиро посміхнулись!

На урок старанність не забули взяти?

Отже,починаймо працювати!

1. Дотримання правил безпечної праці.

2. Оздобити декоративну подушку.

3. Проглянути майстер-клас:

https://www.youtube.com/watch?v=2zKUFB0oYIc

4. Прибирання робочого місця.

Домашнє завдання. Виконати оздоблення декоративної подушки.

8 клас

28.04.2021

Тема. Виготовлення оберегу. Вибір та обґрунтування теми проекту.

Обґрунтування проблеми.

 Проблема духовності є особливо актуальною для молодої Української держави. В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність українського народу. Адже нація – це, насамперед, система, сукупність різноманітних природних (біологічних, психічних) історично зумовлених ознак, тобто психології, характеру, інтелекту певної культурноісторичної спільності людей. Дійсно, людини без національної приналежності немає. Без духовнотворчих національних факторів (рідної мови, народної філософії та світогляду) загальнолюдський фактор (в абстрактному вигляді) не може повноцінно існувати ні в культурі взагалі, ні у вихованні зокрема. Таким чином, відродження національної системи виховання є дуже важливим завданням, яке стоїть перед Україною. Особливу увагу слід приділяти ознайомленню та виготовленню традиційних українських страв, елементів одягу, побуту, оберегів. Необхідно прагнути планомірно і цілеспрямовано виробляти у дітей усвідомлене ставлення до матеріальних і духовних цінностей рідного народу, уміння творчо використовувати кращі здобутки культури, науки цивілізованих держав. Діти повинні знати  славне минуле, звичаєве буття нашого народу, традиції, обряди, бо кожний з них несе в собі великий зміст, у кожному закладена якась ідея, мета. Перш ніж робити оберіг треба знати історію його виникнення та використання. Даний проект спрямовано на оволодіння учнями уміннями та навичками по створенню українських оберегів.

Призначення проектового виробу.

 Виріб можна дарувати хрещеним батькам, рідним, близьким, використовувати як прикрасу та оберіг для дому. Поробку для хрещених батьків ми проектуємо в якості оберегу, яка одночасно має виконувати і декоративне значення. Обері́г — найдревніший амулет щастя і гаразду, чарівний предмет, що призначений захищати свого власника. Також вважається, що він може принести удачу, попередити про небезпеку, поліпшити стан здоров'я. Через це обереги зажили неабиякої популярності ще з давніх-давен. Люди пов'язували віру в добро, успіх, щастя з певними символами в оберегах. Обереги завжди мали захищати людей і їх світ від негараздів: нечисті, нещастя, злиднів, захворювань, вроків, смерті худоби, псування харчів тощо. Тож і наші обереги мають захищати хрещених батьків від негараздів та нагадувати про їхні обов’язки перед хрещеником, а оберіг лялька мотанка – це зв'язок з традиціями нашого народу. Оберіг призначений для того, щоб створити захисне поле між своїм власником і небезпекою, магічно захистити його, зробити невидимим і невразливим до неї. Або ж відстрашити небезпеку, чи наділити те, що він охороняє захисними властивостями, здатними чинити опір злу. Нині прикрашати свої будинки оберегами, дарувати їх та виготовляти власноруч уже не тільки традиція, а й певна модна тенденція.

Моделі-аналоги.

Описання моделей-аналогів.

Вибір моделі для виготовлення.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час розкрою та шиття.

2.    Виконати ескізи моделей-аналогів українських оберегів.

3.    Вибрати модель оберегу («Домовичка»).

4.    Проглянути відео за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=xiFJ-KqRvvA

 

Домашнє завдання:

1.    Виконати ескізи моделей-аналогів українських оберегів.

2.    Вибрати модель оберегу («Домовичка») для виготовлення.

6 клас

27.04.2021

Тема. Добір схеми для виготовлення виробу з бісеру.

Бісер – це світ, в якому переплітаються найрізноманітніші грані людського таланту, від майстрів, які його створили, до майстрів, які творять з нього. Мініатюрні намистинки, поєднуючись разом, створюють таємничий, чарівний світ. Сьогодні, мистецтво виготовлення бісерних виробів знову стало актуальним, й популярним і модним. Є професії оздоблювальники і дизайнери одягу, які в наш час широко використовують бісероплетіння в своїй роботі.

Послідовність виготовлення будь-якого виробу з бісеру залежить від: виду виробу (простий чи складний); техніки (чи технік) плетіння; кількості деталей, з яких він складається.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час бісероплетіння.

2.    Виконати вправи плетіння різних елементів:

      Плетіння петельками

Домашнє завдання:

Підібрати схему для виготовлення брелоку з бісеру.

 Переглянути майстер-клас за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=p8OwpHB9eVY&t=978s

 

9 клас

27.04.-04.05.2021

Тема. Добір матеріалів, інструментів та обладнання.

Технологічний процес виготовлення деталей виробу.

Проста і практична сумочка — майстер-клас

Таку сумку-клатч, або сумку-рюкзак ви зшиєте за кілька годин. Перш ніж шити сумку з джинсів своїми руками, необхідно привести в порядок джинси: попрати, якщо це необхідно, і повісити, не викручуючи — сушити. З однієї пари джинс можна зшити кілька сумочок! Для цієї моделі знадобиться ще вузький ремінець, шило (або товста голка), і шнур для лямок, якщо це рюкзак.

Для роботи знадобиться:

·  Штанина від старих джинсів.

·  Ремінець з пряжкою.

·  Шило, або товста голка.

·  Нитки, ножиці.

·  130-140 див. шнура під колір ременя, якщо ви вирішили зробити сумку-рюкзак.

Як зшити сумку швидко і акуратно? Не поспішайте, і не відріжте зайвого! Якщо ви зупинилися на моделі клатча, то прикиньте, якої висоти він буде в складеному вигляді, і тим самим регулюйте розмір штанини у висоту.

• Відрізаємо ножицями штанину (фото 2). Краще відрізати 55-60 см, не менше.
• Беремо ремінь, прикладаємо його прямо до «верху» сумки в складеному вигляді, і біля «дна» відрізаємо частина ременя з пряжкою (не менше 10 див.), (фото 3,9).
• Пришиваємо ремінець до лицьової частини сумки, впритул до «дна». Штанину вивертаємо навиворіт (фото 4).
• Зшиваємо вручну «дно» за обрезанному хкраю (фото 5).
• Куточки потрібно зашити так, як на фото 6. Чим довше ваша рядок на фото 6, тим вже дно сумки. Якщо цей рядок не зробити — сумка вийде плоскою.
• Ремінець на сумці повинен обов’язково мати можливість застібатися, якої б висоти не був клатч. Сумочка з джинсів розгортається на максимальну висоту, якщо ремінь занадто довгий — можна відрізати. Робимо отвори в паску (фото 7), і потім пришиваємо ремінь (фото 8). Ось і готова сумка з джинсів своїми руками. Якщо ви вирішили зупинитися на варіанті рюкзака — пришийте замість лямок 2 відрізка шнура ззаду сумки. Ідеально було б взяти довгий ремінь від старої сумки.
• Сумочка з джинсів може бути прикрашена аплікацією, лейблами, мереживом, бісером, вишивкою, і так далі. Все, що диктує вам ваша фантазія.

Ось так пришивається нижній ремінець.

Приголомшлива печворк-сумка на кожен день

Така оригінальна сумка в стилі печворк буде добре виглядати, якщо ви візьмете клапті від декількох джинсів різного кольору. Можна додати кілька клаптів картатої тканини. Викрійка сумки, і майстер-клас — найпростіші, найскладніше в цій сумці — зробити верх з тканини від старих джинсів. Для сумки вам знадобиться 2 прямокутника 42/40 див. з будь-щільної тканини, на цей матеріал ми будемо пришивати шматочки джинси. Джинса — тканина щільна, тому можна обійтися без ущільнювача: синтепону, або флізеліну. Ручки можна зшити з поясу від джинсів, або взяти шкіряні від старої сумки.

Для роботи знадобиться:

·  2 прямокутника 42/40 див. з будь-щільної тканини.

·  2 прямокутника 42/40 див. з підкладкової тканини.

·  Замок-блискавка на всю ширину сумки.

·  2 смужки з джинсової тканини 36/16 див. для денця.

·  Старі джинси.

·  Нитки під колір

·  Лінійка, олівець.

·  Клейова тканина.

·  Кравецькі шпильки.

Беремо підкладку, і пришиваємо внутрішній кишеню.

Відкладаємо підкладку в бік, будемо робити лицьову частину сумки.

Малюємо для наочності малюнок на папері. Позначаємо всі клапті, щоб знати, якого вони повинні бути кольори. На основній тканині теж повинен бути малюнок — на нього ми будемо пришивати клапті. Клапті акуратно приколює кравецькі шпильками.

Поступово приколює шпильками всі клапті до основи.

Лінійкою і олівцем проводимо прямі лінії, відступивши від краю 0,7-1 див.

Пришиваємо клапті дрібними стібками до основи. На фото намальовано напрям, за яким кріпимо клапті до основи.

Ось майже закінчений особа сумки, всі клапті пришиті вручну. Круглі деталі теж прошиті ручними дрібними стібками.

Таким чином потрібно зробити 2 однакові частини нашої сумки.

До основним частинам прикладаємо частини підкладку, лицьова до лицьової. Спочатку зшиваємо верх, щоб не було необробленого краю. Оформили верх, далі будемо зшивати саму сумку. Далі, розкладаємо наше шиття, лінійкою і крейдою відступивши від краю 0,8-1 див. Креслимо прямі лінії, за якими будемо шити сумку. Прикладаємо особові та частині сумки один до одного, і складаємо шпильками. Шиємо так, щоб залишився непрошиті шматок 5-7 см, через який ми будемо виріб вивертати.

Вивернули — отримали внутрішню частину ось таку. Далі — зашиваємо діру в підкладці, загортаємо нижні кути, і пришиваємо.

Далі, беремо наші 2 смужки з джинсової тканини 36/16 див. для денця сумки. Ідеально було б всередину денця покласти пластик, наприклад: вирізати з пластикової папки, або клейонки смужку 35/15 див. Оформляємо дно, щоб ніде не було відкритих зрізів. Пришиваємо вручну всередину сумки. Можна пришити і до зовнішньої сторони — кому як подобається, тільки тоді краю треба заокруглити.

Далі — залишилося тільки оформити блискавку. Якщо хочете зробити швидше — просто ушийте її, мінімально відступивши від краю. Можна красиво оформити, наприклад, так:

 

От і все. Залишилося пришити ручки, які можна зробити з поясом штанів, сплести з шнура, або взяти у старої сумки.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час пошиття сумки:

Правила техніки безпеки з ножицями;

Правила техніки безпеки під час роботи з голкою;

Правила техніки безпеки під час роботи на швейній машині.

2.    Пошиття сумки.

Домашнє завдання: 

1. Повторити правила безпечної праці при шитті.

2. Пошити сумки (за своїм вибором).

10клас

27.04.2021

Тема. Волого-теплова обробка вишитого виробу.

Захист проекту.

1. Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

2. Прання вишитих виробів.

3. Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів.

4. Прасування вишитих виробів.

Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Прання вишитих виробів

Щоб вишиті вироби залишалися красивими протягом багатьох років, за ними необхідно правильно доглядати. Вишивати виріб треба охайно, щоб він якнайменше забруднювався. Але, як би не був акуратно вишитий виріб, його потрібно в кінці випрати. Під час прання змиваються фарби, які не були добре закріплені, та вирівнюються нитки на вишивці й основній тканині.

Догляд за вишитими виробами передбачає прання у теплому розчині звичайного прального засобу без вибілюючих речовин за температури не більше 40 С. Прати необхідно дуже обережно, терти легенько лише ті місця, де немає вишивки. Крім того, слід враховувати, що вироби з льону після прання і сушіння можуть дати усадку 4-6 % .

Сушити вироби потрібно у розпрямленому вигляді. Не пересушувати. Якщо ж виріб пересушено, його слід зволожити водою, дати трохи полежати і пропрасувати добре розігрітою праскою із парою.

Дрібні вишиті вироби (серветки, носові хустинки, комірці) дуже ніжні і тому вимагають ніжного прання. Ажурні вишивки добре прати в теплій мильній воді. Для цього в невелику ємкість набрати теплої води до 30 С, всипати порошок для делікатних виробів. Після цього збовтати розчин до утворення піни. Потім слід покласти у розчин вироби, обережно попрати їх, прополоскати у холодній воді і злегка віджати. Якщо виріб сильно забруднений, необхідно залишити його на деякий час у розчині, а потім збовтати ще раз.

Після прання вишиті вироби потрібно добре прополоскати у прохолодній воді, але не віджимати. Під час полоскання (для всіх тканин) у воду додають оцет (1 столову ложку на 1 л води).

Для прання виробів, вишитих кольоровими бавовняними нитками, можна користуватися засобами, які є вдома у кожної господині. Це: вода, сіль, шампунь, оцет. Вишиті вироби замочити у теплій і підсоленій воді: 1 чайну ложку солі на 1 л води. Потім прополоскати виріб у прохолодній воді і випрати в теплій воді з додаванням невеликої кількості шампуню. Виріб віджати і прополоскати в холодній воді з оцтом до тих пір, поки вода не буде чистою. Сіль і оцет закріплюють колір ниток і надають їм блиску.

Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів

Загальновідомим є спосіб підкрохмалювання (апретування) тканини — прополіскування у розчині крохмалю. Вишиті вироби під час апретування втрачають зовнішній вигляд, оскільки нитки при цьому склеюються і втрачають свій блиск. Але якщо треба додати жорсткості та необхідної форми виробам із льняних, бавовняних тканин, батисту, маркізету, то після основного прання їх злегка підкрохмалюють. Для цього необхідно приготувати крохмальний розчин та протерти виріб з виворітного боку щіткою або тампоном, змоченим розчином, а потім пропрасувати гарячою праскою, поклавши зверху чисту суху тканину.

И Апретування (підкрохмалювання) — надання тканині жорсткості за допомогою крохмального розчину.

Підкрохмалити виріб можна також, скориставшись крохмалем для прасування сорочок у балончику. Його можна купити у будь-якому супермаркеті або іншому спеціалізованому закладі, де продаються засоби для прання. Таким способом крохмалять виріб під час прасування. Апретують вишитий виріб після ретельного полоскання. Підкрохмаливши, виріб необхідно розкласти на м’якій основі для просушування.

Якщо виріб не підкрохмалювати, то після полоскання його необхідно розстелити та розправити на махровому рушнику і скрутити, як рулет. Після того як рушник вбере вологу, розкласти виріб на іншому рушникові, злегка натягнути і так залишити до висихання. Не можна сушити виріб під прямим сонячним промінням. Також не варто пересушувати виріб, після сушіння він повинен бути злегка вологим.

Прасування вишитих виробів

Щоб надати деталям і виробам правильної і красивої форми, здійснюють волого-теплову обробку. Якість виробів, їх зовнішній вигляд багато в чому залежать від волого-теплової обробки, яку застосовують у процесі виготовлення виробів та на завершальному етапі.

Для волого-теплової обробки використовують різне обладнання та пристосування: прасувальні дошки, колодки, столи, праски, преси, пароповітряні манекени.

Під час виконання волого-теплової обробки важливо обирати режими прасування залежно від виду тканини. Для цього слід перевірити праску і налаштувати її на необхідний режим прасування певного виду тканини (шовк, вовна, бавовна тощо). Потім виріб викласти на махровий рушник, покритий зверху білим полотном, виворітним боком догори і пропрасувати його. Такий спосіб прасування вишитого виробу збереже візерунок об’ємним. Ні в яком,у разі не можна прасувати виріб з лицьового боку.

Під час прасування вишитих речей краще використовувати праски з парою. Праску рухати вздовж нитки основи, щоб тканина з вишивкою не деформувалася. Великі вироби необхідно прасувати від центра до країв. Невишиті частини виробу можна прасувати з лицьового боку.

Відпрасований виріб залишається розкладеним на рівній поверхні то тих пір, поки він зовсім не підсохне й не охолоне. Після цього його можна використовувати за призначенням.

Волого-теплову обробку застосовують і тоді, коли виріб ще недостатньо забруднився, але його хочуть просто освіжити. Для цього слід покласти виріб лицьовим боком на мокру чисту білу тканину, накрити сухою білою тканиною і пропрасувати гарячою праскою. Якщо повторити цю процедуру кілька разів, то бруд з виробу перейде на мокру тканину, а кольори вишивки стануть яскравішими.

До проведення волого-теплової обробки ставляться такі вимоги:

1. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо необхідно перевірити на клаптику тканини.

2. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м’якої бавовняної тканини.

3. Перед виконанням волого-теплових робіт деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.

4. Усі операції волого-теплової обробки здійснюють до повного видалення вологи.

5. Розпрасовувати і припрасовувати шви, краї деталей і складок треба на столі або колодці, покритими м’яким сукном і білою бавовняною тканиною.

6. Під час волого-теплової обробки деталей і виробу обирати режими прасування для кожної тканини.

7. Волого-теплову обробку виробів з вивороту здійснюють без пропрасовувача.

8. Після остаточної волого-теплової обробки вишиті вироби треба тримати розправленими, поки вони повністю не висохнуть.

Нам доводиться доглядати не тільки за вишитими власноруч виробами, а й за придбаними у торговельній мережі. У таких випадках слід попередньо ознайомитись із ярликами, розміщеними на виробі, на яких зображені позначки-рекомендацїї догляду за виробом. Зневажати цими позначками не можна!

Стандартні знаки догляду за виробами

Отже, вишиті речі будуть мати привабливий вигляд довгий час, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

• прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Це цікаво

Вишиваючи весільні рушники, іменні хусточки, вишивальниці намагалися бути дуже охайними, адже ці вироби не прали — вважалось, що змивалась енергетика.

Практична робота.

Захист проекту.

Можливо, ідеального варіанту не існує, і багато що залежить від тематики, типу, формату презентації, самих учасників. Однак виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, ґрунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, завдання спікера – протягом 5-10 хвилин розповісти (не виходячи за рамки регламенту!), з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Маркетингове дослідження.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

 

Д/З: 1. Виконати остаточну обробку вишитого виробу (прання,    підкрохмалювання (апретування), просушування, прасування).

        2. Для картини зробити рамку.

7 клас

26.04.2021

Тема. Технологія виготовлення текстильної ляльки.

 Все, що зроблено руками заряджене позитивною думкою і має величезну силу настрою та натхнення. Декоративно-ужиткове мистецтво яскраво характеризує національні особливості народу. З прадавніх часів людству було властиве прагнення наповнити своє життя красою. Кожен народ показував своє вміння,поняття краси через вироби.

Ще первісні люди виготовляли людиноподібні фігурки. Із глибини століть прийшла до нас традиція виготовлення ляльок. Дуже часто призначення у таких виробів було сакральне , їх виготовляли з дерева, тканини, глини.

У середні століття в Європі ляльки широко використовувалися в християнстві, адже з їх допомогою можна було легко і цікаво розповісти біблійні сюжети.

З середини 14 століття французькі майстри почали виготовляти ляльок, які внесли свою лепту в закріплення за Францією статусу модної держави. У ті далекі часи, коли не було гламурних видань та візуальних ЗМІ, вишукані ляльки Пандори своїм зовнішнім виглядом демонстрували світу останні модні тенденції.

Зріст її становив 35 см, причому до кожної з них додавався скринька із вбранням та аксесуарами. Вартість таких фарфорових красунь робила їх доступними тільки вищим верствам суспільства.

Переломним фактором можна вважати появу фабрик. 

 Новий напрям в сучасному мистецтві — це створення авторської ляльки. Такі ляльки завжди унікальні, вони створені автором в єдиному екземплярі, наповненні почуттями та емоціями. Авторські ляльки призначені для споглядання, а не для ігор. Це інтер’єрна, виставочна лялька.

Найулюбленішою і кращою є лише та лялька, яку ви виготовили власноруч , в яку ви вкладаєте часточку своєї творчості та душі. 

Приклади оформлення голови і обличчя

 Оформлення руки:

   Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при виконанні ручних та машинних швів.

2. Виготовлення деталей ляльки та їх з’єднання.

3. Виконання оформлення обличчя та волосся текстильної ляльки.

Проглянути майстер-клас по виготовленню ляльки за посиланням:

          https://www.youtube.com/watch?v=KXFRw4LAEUw

 

Д/З:   1. Виготовити деталі ляльки та їх з’єднати.

2. Виконати оформлення обличчя та волосся текстильної ляльки.

11 клас

26.04.2021

Тема. Догляд за в’язаними виробами. Захист проекту.

 

Навчитись правильно доглядати за в'язаними ви­робами так само важливо, як і вив'язувати їх. Неправильний догляд мо­же легко зіпсувати бездоганно виконану річ.

Під час догляду за в'язаними виробами слід додержувати таких пра­вил:

1. Трикотажні вироби прати у м'якій воді. Для цього за потреби добав­ляти у воду трохи питної соди. Найкращий засіб для прання трикота­жу — мильна стружка (2 г на 1 л води).

2. Перед пранням виріб замочувати на 15...20 хв у мильній воді. Темпе­ратура води впродовж усього прання має бути однакова і не переви­щувати 40 °С. Для пряжі шкідлива як гаряча вода, так і холодна.

3. Прати виріб тільки вручну, злегка стискуючи. Шерстяні вироби не терти, бо вони втрачають гарний вигляд.

4 . Випраний виріб добре полоскати, кілька разів змінюючи воду. Під час останнього полоскання до води додавати трохи оцту.

5. Щоб ефективно випрати плями, перед замочуванням їх потрібно обробити концентрованим мильним розчином.

6. Після прання вироби не викручувати і не вивішувати для сушки, а загортати їх у махровий рушник, класти на горизонтальну поверхню і розправляти. Махровий рушник міняти кілька разів, поки не висох­не виріб.

7. Залежно від узору вив'язаного виробу його прасують або пропарюють.

8. Виріб, вив'язаний гладкою в'язкою, прасувати через два шари воло­гої марлі негарячою праскою, ледь торкаючись його. Для цього виріб розкласти на підстилці виворотом догори й надати йому належної форми.

9. Виріб, вив'язаний рельєфною в'язкою, пропарити, закріпивши його на підстилці виворотом догори. Для цього накрити виріб двома шара­ми вологої марлі і гарячою праскою провести над марлею, не торка­ючись до неї. Пара, що утворюється при цьому, розпрямляє ворсин­ки пряжі і надає виробу красивого об'ємного вигляду.

10. Після прасування або пропарювання марлю зняти, а виріб залишити про­сихати. Трикотаж до повного висихання не прасують. Закінчують пра­сування, коли від полотна ще йде пара.

11. Зберігати трикотажні вироби вільно складеними на поличці. Вішати їх на плічка ні в якому разі не можна.

 

Практична робота.

Захист проекту.

Можливо, ідеального варіанту не існує, і багато що залежить від тематики, типу, формату презентації, самих учасників. Однак виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, ґрунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, завдання спікера – протягом 5-10 хвилин розповісти (не виходячи за рамки регламенту!), з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г) естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Маркетингове дослідження.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

Домашнє робота: Підготуватись до захисту проекту «Виготовлення вишитого виробу».

 

 7 клас

19.04. 2021

Тема. Виготовлення шаблонів. Розкроювання виробів.

Оздоблення іграшки (ляльки) в техніці «ґрунтований текстиль».

 

Hand Made — сталий вираз у англійській мові, що в перекладі означає «ручна робота». Тобто всі предмети, виготовлені власноруч, а також унікальні за своїм виглядом (у єдиному екземплярі), можна назвати одним словом — Hand Made. Це може бути светр, зв’язаний руками бабусі, або вітальна листівка, мило з різноманітними запахами, будь-які предмети інтер’єру тощо. Головне, щоб вони були виготовлені руками, а не за допомогою машини. Для того щоб вийшло щось посправжньому гарне та милувало око, треба вкласти душу, тому Hand Made також означає — «зроблене з душею».

 Існує думка, що виріб Hand Made зроблений непрофесійно, але це зовсім не так. Адже й зроблені на виробництві речі відрізняються за якістю, а тим паче вони відрізняються від ексклюзивних речей відомих кутюр’є. Так ось, справжній Hand Made — це робота професіоналів у своїй галузі. 

 Витоки Hand Made губляться в глибині століть. Упродовж багатьох століть Hand Made змінювався, переживав свої кризи та підйоми разом з історією людства. У кожній країні існують свої традиції Hand Made. У широкому сенсі слова Hand Made — це цілий світ, величезна «планета», на якій діють свої «закони природи» й існує своя певна «атмосфера».

 Світ Hand Made вміщає в себе і філософію, і чіткий математичний розрахунок; натхнення і ерудицію; політ фантазії і строгі правила; нововведення моди сьогоднішнього дня і не осягнуті до кінця глибини класики; важка щоденна праця і творчий пошук; любов до навколишнього і любов до людей, уміння щиро спілкуватися з ними і радувати їх результатами своєї праці. Щоб не «заблукати» та не «загубитися» на цій «планеті» Hand Made, щоб якомога глибше осягнути всю її складність і багатогранність, потрібно бути професіоналом. Професія майстра Hand Made унікальна за своєю суттю, бо тільки вона дозволяє одночасно та сповна виявити свою любов до творчості, світу й людей. Можна сказати, що Hand Made — це особлива культура спілкування мовою мистецтва. А призначення майстра Hand Made — бути посередником у цьому спілкуванні, провідником у дивовижний, але часто не помітний і далеко не пізнаний світ краси Hand Made.

 Мистецтво Hand Made тісно пов’язане з традиціями народних промислів, ремесел і декоративно-прикладним мистецтвом. Можна сказати, що сучасна назва Hand Made — це перефразована, спрощена назва декоративно-прикладного мистецтва, вироби якого відповідають кільком вимогам: мають естетичну якість; розраховані на художній ефект; слугують для оформлення побуту та інтер’єру. Такими виробами є одяг, платтяні та декоративні тканини, килими, меблі, художнє скло, фарфор, фаянс, ювелірні та інші художні вироби. У науковій літературі з другої половини XIX століття затвердилася класифікація галузей декоративно-прикладного мистецтва за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, дерево), за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивка, набійка, литво, карбування, інтарсія і т. д.) і за функціональними ознаками використання предмета (меблі, посуд, іграшки).

 Прикрашаючи побут, вироби декоративно-прикладного мистецтва жили й помирали разом із поколіннями людей. У них відбивалася епоха, життєвий устрій, смаки та ідеали людей певного часу.

 Як правило, народні майстри створювали речі для себе та обмеженого кола односельців. Використовували їх у селянській родині та господарстві. Так виготовляли дерев’яне начиння, знаряддя праці, іграшки, тканини, вишивки.

 Інше коло речей вироблялося в організованих центрах художнього ремесла, що виникали поблизу природних джерел сировини: гончарні промисли в місцях покладів глини; вироби з металу в місцях розробок різних руд; різьбленням по кістці займалися на півночі, де добували «риб’ячий зуб» — ікло моржа.

 Вироби художніх промислів ішли на продаж і славилися не тільки в Україні, але й за кордоном. На них більше позначалися віяння часу, капризи моди, смаки замовників. Селянське ж мистецтво розвивалося в руслі традицій, обумовлених стійким, розміреним устроєм народного життя, який багато в чому визначив специфічний художній лад народного промислу, особливості його форми й змісту.

 Модний термін Hand Made включає в себе абсолютно все, що виготовлене своїми руками за своїми ескізами. Hand Made — це творча реалізація, ковток свіжого повітря, спосіб виразити свою індивідуальність. Hand Made — це мистецтво. Пледи та покривала, зв’язані та зшиті з клаптиків; серветки, скатертини, вишиті або зв’язані гачком; батик; розпис по шовку, тканині, склу, кераміці; декупаж; патинування; створення одягу, аксесуарів, меблів і багато іншого — усе це Hand Made. Професійні художники та дизайнери, майстри народних промислів і просто талановиті аматори творять унікальні, неповторні речі, у яких міститься частка їх душі.

 — Тексти ль (від лат. textere — «плести»), також текстильні матеріали — м’який матеріал, що являє собою щільну мережу природних або штучних волокон (ниток або пряжі). Пряжа виготовляється в процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті. Власне текстиль виготовлюється в процесі ткацтва, в’язання, макраме або пресування волокон (повсть, фетр). Крім терміну текстиль використовують термін «тканина», проте є відмінність у термінах. Текстиль є загальнішим терміном, тоді як тканина означає закінчений шматок текстилю, що може використовуватися для створення таких виробів, як одяг або постільна білизна.

 Властивості текстилю зумовлені волокнистим складом, особливостями будови (ступінь заповнення, щільність, варіація волокон за довжиною, вид переплетення, характер поверхні, термостійкість) тканини, видом технологічної обробки, характером і якістю застосованих барвників та інших хімічних реагентів під час основної та остаточної обробки текстильних матеріалів. Комбінації цих різних властивостей по-різному відбиваються на стійкості до багаторазового прання, тертя, розтягування і згинання, а також відповідно позначаються на енергії зв’язку забруднювальних часток із волокнами і ступенем їх проникності в капілярну структуру матеріалів.

 — Авторська іграшка — це справжній діамант в будинку, який може створити затишок, настрій і атмосферу, а крім того підкреслити індивідуаль ність його власника.

 Отже, авторська інтер’єрна іграшка:

·         створюється не для гри, а для прикраси простору;

·         може підкреслювати дизайнерські рішення;

·         є декоративною та авторською (виконується в єдиному екземплярі);

·         із великою увагою до деталей;

·         є відображенням настрою будинку і його господаря.

 Інтер’єрна лялька, згідно із задумом автора, може бути будь-якою:

·         мініатюрною;

·         шарнірною;

·         реалістичною;

·         текстильною;

·         з використанням пластики тощо.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Сьогодні ми ознайомимося з досить цікавою технікою виготовлення інтер’єрної авторської іграшки, а саме ґрунтованим текстилем. Іграшки шиють із білої тканини (бязь або ситець), ґрунтують кавовим розчином та розмальовують фарбами (акрил або батік).

 

Щоб виготовити таку іграшку, потрібно:

·         намалювати ескіз;

·         виготовити шаблон;

·         зшити іграшку;

·         проґрунтувати іграшку;

·         розмалювати її.

Розчин для ґрунтування: 1 чайна ложка розчинної кави, 1 чайна ложка какао, 1 чайна ложка клею ПВА, можна додавати корицю (1 чайну ложку), 200–250 мл окропу (залежить від того, якої насиченості вам потрібен розчин).

 

1. Повторити правила безпечної праці  при розкроюванні.

2. Виготовити викрійку (шаблон) ляльки.

3. Розкроїти деталі ляльки.

Домашнє завдання:  Розкроїти деталі ляльки.

 

                                                                                                                                                                                                   11 клас

19.04.2021

Тема. Ознайомлення з професією в’язальниці трикотажних виробів і полотна.

Професія - в’язальниця трикотажних виробів і полотна.

Трикотаж можна сміливо назвати одягом XXI століття. З'явившись на початку XX століття, одяг із трикотажу завдяки своїм споживчим якостям - легкості, м’якості, еластичності, гігроскопічності, спроможності зберігати тепло і формостійкість набув широкої популярності, охопив значний сектор ринку збуту товарів текстильного виробництва. Сьогодні інтерес до в'язання дуже високий. Майстрині в'язання працюють на різноманітних спеціальних машинах, а при ручному в’язанні - звичайними спицями та гачками.

Виготовлені з художнім смаком в’язані светри, сукні, костюми, шарфи та рукавички - це справжні витвори мистецтва. Всі ці речі, м’якенькі й теплі, виготовляють працьовиті руки вправної в’язальниці.

В'язальниця - це і майстер-модельєр, і майстер-виконавець. Фахівці цієї професії працюють на трикотажних фабриках, в ательє, вдома. Професія надає широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності.

 

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при в’язанні

2. Виготовлення виробу.

Домашнє завдання:

1. Підготувати доповідь «Професія в’язальниці трикотажних виробів і полотна».

2. Виготовлення виробу.

6 клас

20.04.2021

Тема. Добір інструментів та конструкційних матеріалів.

Матеріали.

Бісер – трохи приплюснуті зі сторін наскрізних отворів кульки округлої форми з отворами для пропускання нитки. В наш час бісер виготовляють з різноманітних матеріалів: відшліфованого скла, металу, кришталю, кераміки. Бісер буває прозорий, перламутровий, матовий, мозаїчний, тощо. За розміром бісер буває 6 номерів – чим більше бісерина, тим менше номер.

Стеклярус – шматочки скляної трубочки довжиною 5-10 мм.

Рубаний бісер (рубка)   –  бісер циліндричної форми, довжиною 1-5 мм.

Намистини – більші за розмірами бісерини. Намистини бувають різної форми та розмірів. Виготовляються з металу, дерева, скла, пластмаси.

Стрази – імітація дорогоцінного каміння.

 

Нитки.  Можна використовувати будь-які міцні нитки: шовкові, нейлонові або капронові, бавовняні, гумові.

Жилка. Краще за все використовувати м’яку жилку, але вона має той самий недолік, що і капронові нитки.

Дріт підходить для об’ємних композицій. На дріт, або жилку бісер нанизують для отримання жорсткої конструкції, наприклад, при виготовленні квітів.

Серветка з цупкої тканини на робочому столі утримує падаючі бісеринки.  

 Інструменти.

Голки. Для бісеру використовують дуже тонкі голки, які виготовляють спеціально для роботи з бісером.

Ножиці. Краще за все користуватися маленькими ножицями.

Баночки. Необхідні для зберігання бісеру. Краще, якщо вони прозорі.

Серветка з цупкої тканини на робочому столі утримує падаючі бісеринки.

Практична робота.

1.    Санітарно-гігієнічні вимоги під час бісероплетіння:

1)    Світло повинно падати на роботу зліва або спереду.

2)    Відстань від роботи до очей повинна бути 30-40 см.

3)    Сидіти потрібно прямо, торкаючись спиною спинки стільця.

4)    Всі інструменти та матеріали тримати в спеціальній коробці.

 2.    Розглянути технологію виготовлення брелків з бісеру за схемою:

 

Домашнє завдання: Виготовлення брелоку «Серце» з бісеру.

                  Переглянути майстер-клас за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=4jUQcvpeK7I

https://www.youtube.com/watch?v=6WXHWUcZmJ4

                                              

 

 

9 клас

20.04.2021

Тема. Розкроювання виробу.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при розкроюванні.

2. Повторити правила розкрою виробу.

3. Підготувати викрійку сумки.

4. Виконати розкроювання сумки зі старих джинсів (або другої тканини).

Домашнє завдання: Виконати розкроювання сумки зі старих джинсів (або другої тканини).

10 клас

20.04.2021

Тема. Остаточна обробка виробу.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при вишиванні.

2. Виготовлення вишитого виробу.

Домашнє завдання: Виготовлення вишитого виробу.

 

 

 

8 клас

21.04.2021

Тема. Остаточна обробка виробу.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при роботі з фоаміраном.

2.    Виготовлення органайзера для канцтоварів.

Матеріали: клейовий фоаміран, фоаміран (або фетр), картон, трубочки від паперових рушників (або пластикові пляшки), декор.

Переглянути майстер-класи за посиланням. Вибрати та виконати органайзер.  

https://www.youtube.com/watch?v=4UaryEfEv2w

 

https://www.youtube.com/watch?v=wOeGK2lydoo&list=RDCMUCnys3jrl8cvPTBUo-hJGTUg&index=4

 

https://www.youtube.com/watch?v=bafj-sRpfi8&list=RDCMUCnys3jrl8cvPTBUo-hJGTUg&index=2

 

https://www.youtube.com/watch?v=l7Crdr_onIs

Домашнє завдання: Виконати органайзер з клейового фоамірану (можна виконати органайзер для канцтоварів з інших матеріалів).

7 клас

12.04.2021

Тема. Сучасна текстильна лялька.

Вибір та обґрунтування об’єкта проектування.

     Основне призначення іграшки – бути забавою для дитини, одночасно розвивати інтелект та привчати до певних практичних дій.

Перші іграшки виникли дуже давно. Під час розкопок були виявлені іграшки ще давнього Єгипту і стародавнього Китаю. Вже в той час іграшки відрізнялися різноманітністю, але звичайно вони значно поступаються сучасним.

1.     Основні види іграшок  

Сюжетно-образні іграшки

Ці іграшки дуже поширені і улюблені як дітьми, так і батьками. До цього виду відносять іграшки, які відображають образ людини, тварин, транспорту або інших предметів. За допомогою подібної гри дитину можна познайомити з різними поняттями і ситуаціями. Дуже часто у продажу можна знайти комплексні сюжетні іграшки, наприклад набори тварин або техніки.

Радіокеровані іграшки

Сучасні іграшки можуть здивувати навіть дорослих. Ці іграшки справжня радість для будь-якої дитини. Радіокеровані іграшки буквально самі грають з малюком, дозволяючи йому здійснювати необхідні маніпуляції.

Спортивні іграшки

Такі іграшки сприяють фізичному розвитку малюків. Спортивні іграшки, в свою чергу, поділяються на кілька підгруп, які характеризуються своїм впливом на різні м'язи. Деякі спортивні іграшки більше сприяють розвитку активних рухів, бігу, стрибків (самокати, велосипеди тощо). Інша категорія іграшок більше впливає на зміцнення м'язів рук, розвиває спритність, координацію рухів. До цих іграшок можна віднести м'ячі, кеглі тощо. Іграшки для спортивних групових ігор допомагають не тільки краще розвинути себе фізично, а й вчать спілкуванню в колективі.

Моторні іграшки

Ці іграшки особливо корисні для самих маленьких дітей тому, що моторні іграшки сприяють розумовому розвитку і навіть мови. До моторних іграшок  відносять іграшки, які мають невеликі деталі. Наприклад, мозаїка або дрібний конструктор.

Навчальні іграшки

Зараз існує велика кількість спеціальних навчальних ігор, які розділені за віковими групами. Зазвичай це настільні ігри, містять у собі різні кольорові картки. До навчальних ігор можна віднести також кубики, конструктори, лото тощо.

Будівельні іграшки

До цих іграшок відносять набори кубиків, конусів та інших різноманітних фігур, які  дозволяють дитині проявити всю свою фантазію. Будівельний матеріал може бути великих, середніх і дрібних розмірів. Великі та середні деталі сприяють більшій рухливості дітей під час гри, тоді як дрібні деталі привертають в рух, в основному, тільки руки. З дрібним конструктором дитині краще грати сидячи за столом.

Музичні іграшки

До цих іграшок відносять різноманітні імітатори музичних інструментів, а також озвучені іграшки. Музичні іграшки відмінно підходять для цікавого проведення часу і естетичного виховання.
Театральні іграшки

Ці іграшки допомагають відтворити сюжети різних казок, що дуже корисно для всебічного розвитку дитини. У таких іграх задіяна пам'ять, увага, мова, сприйняття тощо.

Таким чином, іграшки можуть не просто зайняти дитину на якийсь час, але і бути надзвичайно корисними для її розвитку.

 

2.    Призначення іграшок.

Сучасні іграшки мають різне призначення:

·        Розвиваючі іграшки для дітей (різноманітні машинки, ляльки, лялькові меблі та посуд, іграшкові побутові прилади; набори іграшкових інструментів, електронні іграшки).

• Колекційні іграшки ( будь які іграшки, що мають свою історію або виготовлені в обмежено невеликій кількості для колекцій, часто з дорогих матеріалів або відомими особами).
• Народні іграшки ( ляльки, маленькі предмети побуту, зображення тварин та птахів, виготовлені з природних підручних матеріалів, що склались історично для кожної народності).
• Обрядові іграшки (часто народна іграшка несе ритуальне навантаження – оберіг – фігурки коней чи птахів, лялька-берегиня;

          у східній культурі – різноманітні статуетки богів і тварин, підвіски;

          фігурки з воску використовують у містичних обрядах).

• Ляльки для театральних вистав  (пальчиковий театр, ляльки-рукавички, ляльки-маріонетки, тощо)
• Декоративні іграшки для прикраси житла (глиняні, фарфорові, металеві статуетки, кухонні іграшки-грілки, ляльки в оригінальному чи народному одязі, копії машин, літаків, кораблів, великі яскраві та пухнасті м’які іграшки, іграшки-саше тощо).

• Іграшки-сувеніри.

3.    Види сучасних інтер’єрних ляльок.

Іграшки для дорослих

Інтер'єрна лялька – це не іграшка в традиційному розумінні цього слова. Це сувенір-оберіг для дому, річ, що вдихає душу і особливий настрій у приміщення, що демонструє переваги господаря та його спосіб життя. Такими виробами не граються, їх не використовують як подушок або будь-якого іншого функціонального предмета в будинку. Вони служать тільки декоративним елементом і прикрасою.

                              
Багатолика Тільда

Тільда – це, мабуть, найбільш популярна і відома текстильна інтер'єрна лялька у всьому світі! Від інших вона відрізняється особливим кроєм голови, тулуба і ніг. Перша лялька Тільда була зшита норвезької майстринею Тоні Финнангер. Саме вона виготовила текстильну красуню з малесенькими очицями і рум'яними щічками. Класична Тільда – це лялька з грушовидним тулубом, невеликою головою і непропорційно довгими і тонкими ручками і ніжками. Ще одна відмінна риса даного виду ляльок – її одяг і прикраси. Тільди – це неяскраві вироби, пошиті з тканини тканини пастельних тонів. Це не обов'язково ляльки-дівчинки. Відповідно до канонів цієї техніки виготовляють різноманітних персонажів-чоловіків і всяку живність – зайців, ведмедів, лосів, мавпочок, курочок і навіть равликів.

Що таке ляльки-тряпиенсы?

Тряпиенса – це теж інтер'єрна лялька, за зовнішнім виглядом вона сильно відрізняється від безпосередньої і трохи дивакуватою Тільди. Даний вид іграшок придумала кореянка Юнг Хі Янг, яка в дитинстві була позбавлена можливості гратися дорогою Барбі. Подорослішавши, дівчина створила аналог американської пластикової ляльки, пошивши свою мрію з підручних матеріалів. Тряпиенсы, дійсно, схожі на гламурних красунь Барбі, але вони більш розкішні, адже такі лялечки, як правило, одягнені в чудові пишні сукні, волосся покладені в дуже складні зачіски з буклями і локонами, доповнюють їх образи прикраси з каменів і квітів, капелюшки, віяла, парасольки та інші атрибути світських дам. Особа корейської Барбі малюють художніми фарбами, роблячи їй закриті очі і неприродно довгі вії. Тряпиенсы – це не тільки класичні лялечки в пишних багатоярусних сукнях, але і різноманітні фантазійні персонажі: ельфи, казкові принцеси, русалки. 

Милашка Большеножка

Інтер'єрна текстильна лялька Большеножка, придумана росіянкою Тетяною Коннэ. Цих лялечок також називають Сніжками. Відрізняються вони від інших тим, що можуть стояти. У Большеножки немає внутрішнього стрижня або каркаса, стійкість їй дають досить великі ступні. Якщо ніжки Тільди повинні бути тонкими, як мотузки, а ступні або дуже малі, або зовсім відсутні, то у ляльок Тетяни вони служать своєрідною опорою. Большеножки виглядають дуже добродушно завдяки миловидному личку з вічками-крапочками і малюсінька ротику. 

                   

Іграшка з горища

Наступний вид інтер'єрних іграшок – горищні лялька. Вони не є чиїмось запатентованим винаходом, але все ж їх прийнято пов'язувати з ім'ям американця Джона Бартона, який відреставрував для своєї невиліковно хворої доньки іграшку, знайдену на горищі, давши їй друге життя. Чоловік намагався таким чином розважити дитину. Після смерті дитини він написав книгу з казками, до якої в якості бонусу додавалася інтер'єрна лялька. Сучасні майстрині виготовляють текстильні фігурки з натуральних тканин, состарівая їх за допомогою суміші кави, клею і води. Ляльки шиються з довільним викрійками. Це можуть бути і гноми, домовики, тварини.

  

Характерна лялька

Це взагалі особливий вид виробів. Опис інтер'єрної ляльки цього виду просто неможливо, тому що вони всі різні! Такі іграшки покликані передати певний настрій або ситуації:

·  емоції людини;

·  його зовнішність;

·  рід занять;

·  хобі.

Такі ляльки зазвичай виготовляються за індивідуальним замовленням і є певним аналогом портрета конкретної людини. При цьому майстри не роблять міні-копію замовника – все ж це не картина, але у своїй роботі вони намагаються передати якусь його відмінну рису.

Лялька «Гарбузова голова»

У цього виду іграшок є щось спільне з Тільдою, Большеножкой і тряпиенс – всі вони шиються з єдиної авторської викройкою. Звичайно, розмір інтер'єрної ляльки може змінюватись в залежності від побажань майстра, але зазвичай вони не дуже великі, щоб могли без праці поміститися на книжкову полицю. Тиквоголовка, як і лялька Тільда, має грушоподібної тіло, тонкі руки і ноги, але голова у неї виготовляється з п'яти клинів – дві формують обличчя, а інші три – задню частину головки. Класична лялечка з цієї серії одягнена в смішний наряд з короткого платтячка та панталонів з мереживною обробкою. Волосся таким лялькам роблять з вовняної пряжі, часто майстрині закручують пасма в тугі кіски або завивають їх на мініатюрні бігуді. 

Порцелянові ляльки – інтер'єрна класика

Іграшкових красунь з фарфоровими личками і розкішними пишними сукнями. Це дорогі ляльки, їх почали виготовляти ще кілька століть тому, але з тих пір багато фігурки збереглися практично незмінними. Сучасні майстри для формування обличчя, кистей рук і ніг, а іноді і повністю всього тулуба, використовують не дорогий фарфор, а більш бюджетну полімерну глину. Дешевизна цього матеріалу не впливає на якість та чудовий зовнішній вигляд готових виробів. Такі інтер'єрні ляльки виходять дуже красивими, але цілком доступними для пересічних покупців. Крім описаних вище видів декоративних іграшок, існують ще й текстильні обереги, мотанки, в'язані амігурумі, капронові ляльки, фігурки з пап'є-маше.

Яку б ляльку ви не вирішили виготовити своїми руками, вірте в свої сили і знайте, що при належному старанні у вас все вийде!

Приклади 

Домашнє завдання: Підібрати модель інтер’єрної ляльки (іграшки) в Інтернеті. Виконати ескіз в зошиті.

6 клас

13.04.2021

Розділ. Виготовлення виробів з бісеру.

Тема. Вибір та обґрунтування об’єкта проектування. Моделі-аналоги.

1.    Історія виникнення бісеру.

 Виготовлення прикрас із бісеру зародилося 6 тисячоліть тому. Першими їх почали робити єгиптяни з непрозорого скла. Так створювали штучні перли – арабською  називалися “бусра”, а в множині “бусер” (намистинки з отворами). Звідси й назва – бісер. Зі штучних перлів плели браслети, намисто, оздоблювали ними одяг.

Потім секрети виробництва бісеру прийшли до римлян. А на початку VI століття лідерство у виробництві скла закріпилося за Візантією.

У 1221 році у зв’язку із загрозою пожеж усі великі склодувні майстерні переміщаються на острів Мурано. Там виробляють скляні посудини, дзеркала, фурнітуру та бісер різних видів. З часом було винайдено новий спосіб виготовлення бісеру – видування: майстер із трубки видував трубочку, потім розрізав її особливими ножицями і шліфував. Потім він розігрівав її із невеликою кількістю піску в чавунному барабані. Це робилося для згладжування нерівностей на виробі. Після охолодження йому надавали блиск з допомогою полірувального порошку.

У тих країнах, де виробництво скла ще було таємницею, наприклад, у Франції, бісер виготовляли з дорогоцінних металів – золота і срібла.

Аж до кінця XVII століття Венеція монопольно займалася виготовленням скла. Зупинила такий успіх Богемія (Південна Чехія), де отримували так зване лісове скло з деревної золи. Це скло було більш тугоплавким, зате його можна було гранувати, що посилювало гру світла. Саме Чехія сьогодні – один із головних виробників бісерною продукції.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття скляний бісер почали використовувати художники стилю модерн, наприклад, Тіффані і Еміль Галле. Аж до 30-х років ХХ століття бісерні прикраси радували й зачаровували. Модниці особливо любили сукні з бісерною бахромою, що створювала ефект мерехтіння під час танців.

2.    Роль кольору у створенні композиції.

Робота з бісером потребує елементарних знань про колір та його властивості, а також вплив форми на сприйняття кольору. Колір – це результат відображення світла від поверхні предмета і сприйняття частини відображеного світла зоровим апаратом людини. Колір являється однім із найважливіших композиційних засобів в декоративно-прикладному мистецтві. Знання властивостей кольору дуже важливо при роботі з бісером. Не дивлячись на простоту кожної окремої бісеринки, зібрані разом, вони не зберігають чистий природний колір. Основними причинами зміни природного кольору є: посилення чи послаблення сили світла, зміни джерела освітлення (сонячне чи штучне), суміщенні і накладанні кольорів відносно спостерігача. Просвічуючись чи відображаючись одна в одній, бісерини зачаровують переливами кольорів. Заслуга цього належить вмінню майстра гармонійно підібрати кольори.

Гармонійне поєднання кольорів:

Червоний – чорний, жовтий, сірий, коричневий, бежевий, оранжевий, синій, білий.

Синій – сірий, голубий, коричневий, бежевий,  жовтий, рожевий, золотистий.

Жовтий – голубий, коричневий, синій, чорний, червоний, жовтогарячий, сірий, фіолетовий.

Зелений – темно-жовтий, лимонний, салатовий, сірий, оранжевий, коричневий, чорний, кремовий.

Фіолетовий – бузковий, бежевий,  жовтий, золотистий, чорний.

Коричневий – бежевий, бузковий, салатовий, жовтий, рожевий, зелений.

3.    Вибір та обґрунтування об’єкта проектування.

Проектування – процес, який починається з моменту отримання завдання; аналіз об’єкта, конструювання, макетування, проєктна документація.

Проект – виріб, який виготовляє учень на уроках трудового навчання.

 

Моделі-аналоги.

   

 

Практична робота.

1.    Правила техніки безпеки при роботі з бісером.

1).Перед початком роботи підготувати робоче місце.

2).Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.

3).Роботу виконувати при достатньому освітленні.

4). Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

5). Інструменти  класти на стіл ручкою до себе, передавати  – ручкою

від себе.  Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від

працюючого. Передавати ножиці,  тримаючи за зімкнуті леза.

6). Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати

пальці між  ручками  інструмента –  можна  защемити пальці.

7). Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.

8). Голки зберігати у спеціально відведеному місці. Якщо голка  необхідно обов’язково знайти.

9). Під час роботи, при тугому проходженні голки через бісеринку 

використовувати наперсток.

10). Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими

голками.

2.    Виготовлення кошеня з бісеру.

Посилання на майстер-клас:

https://www.youtube.com/watch?v=1mqF11fhDLY

 

Домашнє завдання: 

1. Підібрати моделі-аналони брелків з бісеру.

2. Виготовити кошеня з бісеру.

8 клас

14.04.2021

Тема. Виготовлення виробу.

Клейовий фоаміран - це яскрава, надзвичайна новинка з верхнім глітерним шаром від провідних виробників різних видів фому. Матеріал для рукоділля відомий і під такими назвами, як пластична замша, ревелюр і фоам. Клейовий фоаміран має безліч переваг, він пластичний, а за допомогою нагрівання матеріалу легко задати будь-яку форму, яка зберігається після застигання. Завдяки універсальності фоамірану, матеріал активно застосовується в фом-флористиці, аплікаціях, скрапбукенгу, виготовленні біжутерії, дитячій творчості і багатьох видах рукоділля.

І хоч фоаміран - синтетичний матеріал, при цьому абсолютно нешкідливий та безпечний для роботи.

Характеристики клейового фоамірану:

На вигляд фоаміран нагадує щільний аркуш паперу, але стає податливим, слухняним в умілих руках, при впливі навіть невисоких температур.

Клейовий фоаміран з лицьового боку має глітерний шар з дрібних блискіток. Зворотний бік матеріалу має клейову основу, завдяки чому, декоративні фрагменти з фоамірана можна фіксувати на основі без додаткових пристосувань. Також, клейовий фоаміран може сміливо використовуватися в якості фону.

Робота з клейовим фоаміраном не вимагає особливих навичок.

Переваги клейового фоамірана:

Можливість формувати фом від тепла рук.

Податливість, м'якість, пластичність, універсальність.

Клейовий фоаміран можна злегка розтягувати або задавати різні форми за допомогою гарячої праски.

Після застигання фоаміран зберігає задану форму.

Легко ріжеться ножицями.

Відмінно піддається фарбуванню або тонуванню акриловими фарбами, пастеллю, різнокольоровою крейдою.

Матеріал абсолютно безпечний, не має в складі шкідливих речовин, неприємних запахів, не дає токсичних випарів.

Не боїться впливу води, не вбирає вологу, не розбухає і не деформується.

При забруднені, вироби з фоамірану відмінно відчищають водою, вологою губкою або м'якою щіточкою.

Широка колірна гамма, можливість підібрати різні формати листів або набори з декількох відтінків.

 

Вироби з фоамірану:

Позитивні якості продукції, доступні ціни та універсальність в застосуванні дозволяють розгулятися творчій фантазії. З клейового фоамірана з гліттерами можливе створення дивовижних, чарівних квітів будь-якої складності і самих різних розмірів. Надалі, такі квіточки з Фома можуть використовуватися для виготовлення панно або ефектних флористичних композицій, які напевно займуть гідне місце в інтер'єрі. Якщо квітці потрібно стебло - відмінно підійде дріт флористичний, який слід попередньо обмотати, застосувавши тейп-стрічку. Квіточки можуть бути фантастичними, а також, дуже навіть реалістичними, в залежності, який саме планується результат.

З фоамірану можливе створення яскравих, стильних авторських аксесуарів - це можуть бути шпильки, обідки, пов'язки для волосся, гумки і гребені, браслети, кольє і навіть оригінальні сережки. Залежно від типу виробу, необхідно підібрати відповідні основи в магазині для рукоділля 100 Idey, наприклад, якщо це аксесуари для волосся, знадобляться основи для шпильок, або ж, основи для обідків, для виготовлення сережок - швензи, для кольє і браслетів - це замочки біжутерні, ланцюжки для рукоділля, кінцевики, з'єднувальні кільця, і звичайно ж, інструменти для роботи з металевою фурнітурою.

Клейовий фоаміран відмінно підходить для виготовлення сувенірної продукції - це можуть бути магніти на холодильник, дитячі іграшки, фігурки для декору інтер'єру, органайзерів для канцтоварів. Для виготовлення іграшок і естетичного оформлення личок, в арсеналі нашого інтернет-магазину присутні оченята, носики, вії. Для декору магнітів можна застосувати стрази різних форм і розмірів, приклеїти які допоможе клейовий пістолет, а фігурки можна прикрасити тонкою декоративною тасьмою, гудзичками, паєтками.

Клейовий фоаміран з гліттерами, також може застосовуватися для виготовлення новорічних ялинкових іграшок. У цьому випадку в якості основи ідеально підходять пластикові заготовки куль або легкі заготовки з пінопласту.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при роботі з фоаміраном.

2.    Виготовлення органайзера для канцтоварів.

Матеріали: клейовий фоаміран, фоаміран (або фетр), картон, трубочки від паперових рушників (або пластикові пляшки), декор.

Переглянути майстер-класи за посиланням. Вибрати та виконати органайзер.  

https://www.youtube.com/watch?v=4UaryEfEv2w

 

https://www.youtube.com/watch?v=wOeGK2lydoo&list=RDCMUCnys3jrl8cvPTBUo-hJGTUg&index=4

 

https://www.youtube.com/watch?v=bafj-sRpfi8&list=RDCMUCnys3jrl8cvPTBUo-hJGTUg&index=2

 

https://www.youtube.com/watch?v=l7Crdr_onIs

Домашнє завдання: Виконати органайзер з клейового фоамірану (можлива заміна іншими матеріалами) (2 урока).

9 клас

13.04.2020

Тема. Нове життя старим речам.

Конструювання виробу. Виконання ескізу виробу.

У природі немає ніякого сміття. Усе, створене природою, є початком чогось нового. Але ми, люди, у процесі життєдіяльності створюємо сміття, з яким не знаємо, що робити. Стає все менше і менше місць, де його можна розмістити, тому що люди не хотіли б жити поруч із сміттєзвалищами. Чим більше місто – тим більше звалище, і, що вище рівень розвитку, то більше слідів її діяльності у вигляді відходів залишається на Землі. І якщо сьогодні, без відходів,людське життя, на жаль, уявити ще не можна, то треба принаймні зменшити їх кількість, знизити ту шкоду, яку вони чинять усьому живому.  І відповідно постає  питання: чи є вихід із сміттєвих лабіринтів?

Світ не перестає захоплюватися  великим модним винаходом - джинсами. У кожного в гардеробі обов'язково знайдеться улюблена пара джинсових штанів, курточка або сорочка на всі випадки життя. Але, не дивлячись на високу міцність, тканина з часом зношується, або ж модель просто виходить із моди. Не поспішайте викидати річ, адже з неї можна зробити кілька оригінальних і самобутніх сумок.

Приклади сумок:

 

Джинсові сумки.

 

Викрійки сумок.

Д/З: 1. Виконати викрійку для сумки.

              2. Підготувати тканину для розкрою. 

10клас

13.04.2021

Тема. Оздоблення вишитого виробу.

 

Д/З: Продовжити вишивання картин.

 

11 клас

12.04.2021

Тема. Оздоблення в’язаного виробу.

 

Сучасні напрями оздоблення в’язаних виробів. Види оздоблень в’язаних виробів. Після з’єднання деталей виробу його оздоблюють. Вид оздоблення в’язаного виробу залежить від його стилю та призначення. Також він повинен відповідати художньому задуму автора.

До сучасних напрямів оздоблення належать аплікація, вишивка та оздоблювальні деталі.

1. Аплікація. Для аплікації на в’язаному полотні використовують різні матеріали: тканину, шкіру, замшу, хутро. Крім того, для утворення різнокольорових рельєфних композицій використовують кільця або ґудзики, обплетені гачком, шнури, зв’язані гачком, спицями або технікою макраме.

Мал. 1. Аплікація на в’язаному виробі

Мал. 2. Варіанти оздоблення застібки в’язаних виробів

Мал. 3. Оздоблення в’язаних виробів стрічками і шнуром

Мал. 4. Оздоблення в’язаних виробів намистинами і стразами

Мал. 5. Використання ґудзиків для оздоблення виробів

2. Вишивка. Вишивку застосовують для оздоблення роботи після того, як в’язання деталей закінчено. Найбільш ефектний вигляд вона має на простих візерунках, найкраще — на панчішному в’язанні. Для вишивки можна використовувати найрізноманітніші види пряжі, але обрана пряжа повинна бути достатньо рівною, щоб вільно проходити крізь в’язане полотно. Пряжа для вишивки має бути сумісною з основною пряжею за характеристиками догляду, а також стійкою до фарбування.

Мал. 6. Вишивка на в'язаних виробах

Краса витвору мистецтва полягає не стільки в самому творі, скільки в допоміжному оздобленні.

Чак Паланік, американський письменник

Технологія виконання вишивки. Візерунок переносять на тонку кальку, тканину або іншу аналогічну поверхню і приметують на потрібне місце. Вишивають крізь обидва шари: прокладку і в’язане полотно. Після того як деталі закінчені, акуратно видаляють прокладку. Якщо в’язане полотно занадто тонке, прокладку потрібно підкласти з виворітного боку роботи. Не варто затягувати стібки надто туго. Краще використовувати гобеленову тупу голку з доволі широким вушком, щоб крізь нього можна було протягнути пряжу, не розщеплюючи при цьому петлі.

Малюнок для вишивки обирають не дуже дрібний і виконують його різними швами.

Мал. 7. Шов «петля»

Мал. 8. Шов «петля 2х2»

Мал. 9. Зигзагоподібний тамбурний шов

Мал. 10. Італійський шов

Мал. 11. Французькі вузлики (рококо)

3. Оздоблювальні деталі. Чудовими доповненнями для в’язаних виробів є пояси, виконані з в’язаних шнурів або смуг зі шкіри, замші, сукна, а також кисті, помпони та інші деталі.

Остаточна обробка в’язаного виробу. Особливості волого-теплової обробки в’язаних виробів. Остаточна обробка в’язаного виробу полягає в пришиванні фурнітури, накрохмалюванні (за необхідності) та проведенні волого-теплової обробки. Варто пам’ятати, що обробляти парою можна лише вироби з вовни, бавовни або льону. Вироби зі штучних волокон потрібно обробляти холодним способом.

Мал. 12. Оздоблювальна деталь — помпони

 

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час оздоблення в’язаних виробів.

2.    Виготовлення та оздоблення виробу. 

Домашнє завдання: Виготовлення та оздоблення виробу. 

Тема. Троянди з бісеру.

Тендітні, зворушливі троянди з бісеру стануть родзинкою інтер’єру, якщо виготовиш їх за наступною схемою. Створи букет червоних троянд своїми руками і подаруй тому, кого дуже любиш.

Для виготовлення троянд із бісеру  знадобляться:

• червоний, зелений та салатовий бісер,
• тонкий і товстий дріт,
• флористична стрічка.

Нанизай три бісеринки на дротик і протягни його через дві бісеринки так, як показано на фото:

Плети пелюстки із такої кількості бісеринок: 1-2-4-6-8-10-11. А тепер нанизай 7 бісерин по обидва кінці дроту і протягни через одну бісеринку. Дотриматися правильної техніки плетіння Тобі допоможе фото.

Для виготовлення однієї троянди Тобі знадобиться вісім червоних пелюсток.

Виготовляємо тичинку. Візьми дріт довжиною 30 см і нанизай на нього 7 бісерин. З одного кінця дроту пропусти 3 бісерини та протягнии дріт назад через інші 4 бісеринки. Так само зроби з обох кінців дроту. Кінчики скрути.

Переходимо до виготовлення бутонів троянд (по три для кожної квітки). Схема плетіння їх дуже проста. Нанизуй по три намистинки та скручуй дріт у потрібних місцях.

Одна троянда матиме 6 чашолистиків. Плети їх за схемою: 1-2-3-3-3-2-1.

Час виготовити листочки троянди. Схема плетіння наступна: 2-3-4-5-5-5-4-3-2-1.

Збери квітку. Тичинку троянди накрути на товстий дріт та обмотай пелюстками та чашолистиками.

Стебла обмотай нитками муліне або флористичною стрічкою.

Переглянути майстер-клас «Троянда»

https://www.youtube.com/watch?v=k8nwl7RgGfs

Д/з: виконати елементи троянди.