Образотворче мистецтво 5-7 класи

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту: lezhnina1964@gmail.com

5 клас

01.05.-02.05.2022

Тема. Виконання ілюстрації до українського мультфільму «Капітошка».

«Капітошка» — літературний персонаж, який був створений письменницею і сценаристкою Наталею Гузєєвою, герой анімаційних фільмів та дитячих книг.

Анімаційний фільм складається з двох серій: «Капітошка» та «Повертайся, Капітошко!».

У першій серії ми бачимо Вовченя, яке намагається навчитися бути страшним і грізним. Але потім він зустрічає краплинку дощу Капітошку, завдяки якому розуміє, що зовсім не обов'язково бути страшним.

Друга серія, яка була випущена 1989року, розповідає про те, як Вовченя очікує на Капітошку, а також про те, як до нього навідується його зла тітонька. Вовченя намагалося їй пояснити, що не хоче бути злим вовком, таким, як вона. Тут з'являється Капітошка, і разом з Вовченям вони проганяють тітку.

Вовченя думало, що кожен вовк повинен бути злим, хитрим і страшним. Воно ретельно намагалося наслідувати посібник для справжніх вовків, випробовувати різноманітні пози, але страшним стати все одно у нього не виходило. І одного разу він зустрічає Капітошку, який пояснює Вовченяті, що бути злим зовсім і не потрібно. Набагато веселіше дружити і співати пісень. У першій серії «Капітошки» Вовченя озвучив Народний артист УкраїниБогдан Бенюк.

Капітошка — це весела краплинка чистого літнього дощу. Там, де з'являється Капітошка, розпускаються квіти, листочки і трави. Він приносить веселощі та дружбу у будинок Вовченяти і допомагає йому зрозуміти, ким він є насправді.

Над фільмом працювали:

·       авторка сценарію — Наталя Гузєєва

·       режисер — Борис Храневич

·       художник-постановник — Генріх Уманський

·       композитор — Геннадій Сасько

·       оператор — Анатолій Гаврилов

·       звукооператорка — Ірина Чефранова

·       художни мультиплікатори: Михайло Титов, Ніна Чурилова, Володимир Врублевський, Олександр Вікен, Адольф Педан, Я. Селезньова

·       ролі озвучували: Людмила Ігнатенко, Олена Слободяник (вокал), Богдан Бенюк, Ольга Сумська(російськомовна версія), Наталя Сумська (україномовна версія), Євген Паперний

·       асистентии — Е. Дьомкина, А. Савчук, А. Назаренко, Ірина Сергєєва

·       монтаж — С. Васильєва

·       редактор — Л. Пригода

·       директор картини — Іван Мазепа

Музичне оформлення мультфільму та пісеньку Капітошки виконала Хорова капела Українського радіо.

 

Практична робота.

Намалювати ілюстрацію до мультфільму «Капітошка».

Приклади:

Усім творчого натхнення!

6 клас

02.05.2022

Тема. Тематична підсумкова робота «Земля на весні розквітає».

Тематична практична робота.

Усім творчого натхнення!

7 клас

01.05.-02.05.2022

Тема. Тематична підсумкова робота з теми «Дизайн»: виготовлення Листівки.

Тематична практична робота.

Усім творчого натхнення!

5 клас

25.05.-26.05.2022

Тема. Створення композиції «На арені цирку».

Практична робота.

Створити композицію «На арені цирку» (фарби, олівці, аплікація - техніка на вибір).

Приклади.

Усім творчого натхнення!

6 клас

26.05.2022

Тема. Дружній шарж.

Шарж (фр. la charge) — різновид карикатури, в якому зберігається подібність з об'єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м'яким, доброзичливим гумором. В деяких випадках можна змінювати пропорції обличчя, збільшуючи чи зменшуючи ті або інші його частини Автошарж — малюнок, створений самим художником, близький до автопортрета. Карикату́ра (італ. caricatura, від caricare — перевантажувати, перебільшувати) — навмисне смішне або спотворене зображення предмету або особи.

Шарж (франц. сhаrgе, від сhаrger— перебільшений) — жартівлива чи сатирична манера зображення кого-, чого-небудь, за яке зберігається зовнішня подібність, але виділено, перебільшено найхарактерніші риси зображуваного.

 Шаржувати — зображувати кого-, що-небудь у вигляді шаржу; даватися до шаржу, зображуючи когось, щось.

Практична робота.

Створити сатиричний дружній шарж.

Приклади:

Усім творчого натхнення!

7 клас

25.05.-26.05.2022

Тема. Книжкова графіка. Буквиця. Монограма.

Коли ви читаєте текст, то користуєтесь буквами. Букви – графічні знаки, які позначають звуки; букви складаються  у склади, склади – у слова, слова формують речення, а речення – текст. Усе просто й зрозуміло. Але ще важливо в книзі от що: шрифт, який застосовується у тексті, повинен бути взаємопов’язаний із зображенням.

Історія розвитку писемності.

Дуже давно, у кам’яному віці, люди не знали букв, не здогадувалися, що слова можна записувати. Для спілкування племен між собою вони придумували залишати невеликі малюнки на камені, шматку дерева і так передавали один одному важливі повідомлення. Пізніше первісні люди намагались перетворити складні зображення на значок із двох – трьох ліній, такі значки називалися ієрогліфами. Також були схожі на малюнки ієрогліфи Стародавнього Єгипту, але згодом вони ставали все більш простими. Багато слів позначалося символами, наприклад «рука», «іти», «сонце». Ось так виглядає буква «А» у Стародавньому Єгипті.

А так позначалася буква «А» у клинописі три тисячі років до нашої ери.

Через те, що ієрогліфами та клинописом було дуже незручно користуватись, писемність почала спрощуватися. У різних країнах  почали вживати один значок для позначення одного звуку. Так з`явились букви.

У 1708 році з’являється абетка Каріона Істоміна – це був перший ілюстрований буквар для хлопчиків і дівчаток.

Складений і написаний він був для сина Петра І. 

А в епоху романтизму було створено безліч мальовничих орнаментованих шрифтів

У цей же час розвивається два види шрифту – скоропис і в’язь. Ці шрифти застосовувалися для написання книг, заголовків. Найкрасивішою була перша буква – буквиця, яка починала текст  книги. То що ж таке шрифт?

Шрифт – це графічне зображення букв, цифр в одному стилі.

Чому і навіщо букви в книжках, казках, листівках написані не однаково.

У старовинних книжках, переважно рукописних, кожну літеру виписував майстер – каліграф спеціальними паличками або гусячим пером. Книжки  прикрашалися буквицею.

Вона була головним елементом композиції сторінки.

Називали цю букву червоною, красивою. ЇЇ прикрашали золотом, дорогоцінним камінням,  золотими нитками.   

Існують декілька різновидів буквиць:

·                шрифтові – перша буква виділена таким же шрифтом, але більшим у два – три рази.

·                 орнаментовані – у їхній основі лежить орнамент.  

·                декоративні – прикрашені характерним декором.

·                сюжетно–тематичні – які розповідають про сюжет книги.

Кожна буквиця може бути застосована лише для даної книги. Включаючи які–небудь образи живих істот (звірів, птахів, комах, риб) у написанні букв, можна одержати букву–образ. 

Практична робота.

Виконати буквицю або монограму.

Приклади:

Усім творчого успіху!

5 клас

18.05.-19.05.2022

Тема. Вишиванка.

У кожного народу існує свій національний костюм, жіночий і чоловічий. Різні природні умови визначають його загальні форми. Досить різноманітний одяг українців. Сьогодні на нашому занятті ми довідаємося, як український народ створював свій одяг і яке вбрання раніше носили на Україні. Насамперед, одяг відрізняється залежно від призначення: повсякденний — простий, зручний для виконання будь-яких робіт; святковий, як правило, більш яскравого кольору, при крашений вишитими орнаментами, має додаткові декоративні елементи. У різних регіонах нашої країни національний костюм має свої особливості. Наші пращури носили довгі білі полотняні сорочки, їх надягали безпосередньо на тіло й завжди поверх штанів, «на випуск». Навколо вузького коміра-стійки така сорочка мала багато складок. Розріз був посередині грудей. Комір сорочки й виріз завжди прикрашалися вишивкою. Основними кольорами для вишивки чоловічих сорочок були червоний, синій, жовтий і зелений.

Вишиванка є оберегом українського народу.

Подивиться «Легенду про історію вишиванки»:

https://www.youtube.com/watch?v=inL6GFGT87I

Практична робота.

Виконати малюнок або листівку Вишиванки.

Подивиться відео як можна намалювати Вишиванку:

https://www.youtube.com/watch?v=w1Gm4-SJ7ac

Подивиться відео як можна виконати листівку з Вишиванкою:

https://www.youtube.com/watch?v=zcamQ5MYdVw

Приклади малюнків Вишиванок:

Усім творчого натхнення!

6 клас

19.05.2022

Тема. Вишиванка.

У кожного народу існує свій національний костюм, жіночий і чоловічий. Різні природні умови визначають його загальні форми. Досить різноманітний одяг українців. Сьогодні на нашому занятті ми довідаємося, як український народ створював свій одяг і яке вбрання раніше носили на Україні. Насамперед, одяг відрізняється залежно від призначення: повсякденний — простий, зручний для виконання будь-яких робіт; святковий, як правило, більш яскравого кольору, при крашений вишитими орнаментами, має додаткові декоративні елементи. У різних регіонах нашої країни національний костюм має свої особливості. Наші пращури носили довгі білі полотняні сорочки, їх надягали безпосередньо на тіло й завжди поверх штанів, «на випуск». Навколо вузького коміра-стійки така сорочка мала багато складок. Розріз був посередині грудей. Комір сорочки й виріз завжди прикрашалися вишивкою. Основними кольорами для вишивки чоловічих сорочок були червоний, синій, жовтий і зелений.

Вишиванка є оберегом українського народу.

Подивиться «Легенду про історію вишиванки»:

https://www.youtube.com/watch?v=inL6GFGT87I

Практична робота.

Виконати орігамі або малюнок Вишиванки.

Подивиться відео як можна виконати орігамі з Вишиванкою:

https://www.youtube.com/watch?v=iiTP2YaUEhs

https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=kGhDmmK603Q

 

https://www.youtube.com/watch?v=BsMb1lJYVu0

 

https://www.youtube.com/watch?v=3c1ez7jL4cI

 

Подивиться відео як можна намалювати Вишиванку:

https://www.youtube.com/watch?v=w1Gm4-SJ7ac

Приклади орігамі Вишиванок:

Приклади малюнків Вишиванок:

 

Усім творчого натхнення!

7 клас

18.05.-19.05.2022

Тема. Створення композиції з Вишиванкою.

У кожного народу існує свій національний костюм, жіночий і чоловічий. Різні природні умови визначають його загальні форми. Досить різноманітний одяг українців. Сьогодні на нашому занятті ми довідаємося, як український народ створював свій одяг і яке вбрання раніше носили на Україні. Насамперед, одяг відрізняється залежно від призначення: повсякденний — простий, зручний для виконання будь-яких робіт; святковий, як правило, більш яскравого кольору, при крашений вишитими орнаментами, має додаткові декоративні елементи. У різних регіонах нашої країни національний костюм має свої особливості. Наші пращури носили довгі білі полотняні сорочки, їх надягали безпосередньо на тіло й завжди поверх штанів, «на випуск». Навколо вузького коміра-стійки така сорочка мала багато складок. Розріз був посередині грудей. Комір сорочки й виріз завжди прикрашалися вишивкою. Основними кольорами для вишивки чоловічих сорочок були червоний, синій, жовтий і зелений.

Вишиванка є оберегом українського народу.

Подивиться «Легенду про історію вишиванки»:

https://www.youtube.com/watch?v=inL6GFGT87I

Практична робота.

Створити композицію з Вишиванкою.

Приклади:

Усім творчого натхнення!

 

5 клас

11.05.-12.05.2022

Тема. Створення ескізу декорацій до улюбленої вистави.

Сьогодні ви художники-декоратори.

Ознайомимося з основними поняттями.

1. Що таке простір? (Простором ми можемо вважати все те, що нас оточує)

2. Що потрібно знати, щоб правильно передати простір?  (Потрібно знати закони повітряної, лінійної й  умовної перспективи)

3. Різновиди простору (умовний, повітряний, візуальний)

4. Що ж таке художній простір? ( Художній простір –  це перенесення  реальних просторових відношень на площину)

5. Що є простором для гри акторів? (Простором для гри акторів є сцена)

6. Хто в театрі відповідає за передачу цього простору? (Художник - декоратор)

Художник – декоратор.

Назва цієї професії походить від англійського слова decorate, що в перекладі означає «прикрашати».

Художники-декоратори - це фахівці з декоруванняприміщень і театральні художники, які, ґрунтуючись на ескізах інших художників, пишуть декорації для вистав. Одна з їх головних завдань - виготовлення декорацій, які створять неповторний вигляд сцени, який відобразить не тільки смаки режисера, а й дух вистави.

Художник-декоратор є свого родуархітектором сцени. Йому необхідно розуміти її пристрій зовні і зсередини. Художнику необхідно знати, як власноруч виготовити декорації для сцени, щоб контролювати процес роботи і стежити за грамотним втіленням творчого задуму.

Театральні художники тісно взаємодіють з режисером: вони повинні завжди враховувати творчий задум і реалізовувати його задумку. Однак пасивного втілення недостатньо. Якщо художник-декоратор володіє достатнім досвідом і талантом, він може збагатити і розширити режисерську ідею. Об'єднуючи зусилля, можна досягти неймовірних результатів.

В роботітеатрального художника-декоратора занадто багато дрібниць, проте саме з них складається цілісний образ всієї вистави. Саме вони допомагають глядачеві увійти в атмосферу постановки, а акторам - в їх ролі.

Без творіння їх талановитих рук не може відбутися будь-яке свято, тим більше театральне: декорації, костюми, підбір предметів, світла – тобто зоровий образ.

Створення зорового образу спектаклю називається сценографією.

 Практична робота.

Виконати ескіз декорації до вистави, використовуючи сценічний простір.

Будемо малювати ілюстрації до вистави (можна казок), не прості, а надзвичайні. Ви  у ролі художників-декораторів. Зверніть особливу увагу на відблиск та тіні завісу на сцені. Спробуйте це відобразити на малюнку.

Приклади:

Усім творчого успіху!

6 клас

12.05.2022

Тема. Художні прийоми для створення карикатур.

Карикатура (італ. саrісatиrа, від саrісаrе — перевантажувати, перебільшувати) — навмисно спотворене, пародійне, підкреслене смішне зображення особи чи події, як правило, графічне.

 Карикатурист — художник, який створює карикатури.

 

Шарж (франц. сhаrgе, від сhаrger— перебільшений) — жартівлива чи сатирична манера зображення кого-, чого-небудь, за яке зберігається зовнішня подібність, але виділено, перебільшено найхарактерніші риси зображуваного.

 

Шаржувати — зображувати кого-, що-небудь у вигляді шаржу; даватися до шаржу, зображуючи когось, щось.

 

 Сатиричні малюнки називаються карикатурами. Свою назву вони отримали від італійського слова «карикаре», що означає «перевантажувати», «перебільшувати», «перекручувати». Сьогодні ми теж будемо створювати сатиричні малюнки — карикатури.

 

Сутність шаржу і карикатури полягає в перебільшенні тієї чи іншої вади або характерної риси в зовнішності людини чи в події, яка відбувається. Але між карикатурою та дружнім шаржем є суттєва різниця. Якщо карикатура засуджує і бичує різноманітні вади, то шарж лише показує смішні боки людини без глузування над нею.

Так, румунського художника-карикатуриста Тару Кукринікси зобразили майже без підборіддя, але перебільшили розміри лоба та окулярів, а до рук йому дали перо, яким він протикав папір. Кукринікси створили образ типового карикатуриста, що проникливо вдивляється у вади життя та гостро відображує їх засобами графічного мистецтва.

Незвичайно яскрава мова карикатури допомагає часом викрити; у лаконічній образотворчій формі різноманітні негативні явища.

Треба мати рідкісний талант, щоб у повсякденному побачити хвилюючі явища і скупими зображувальними засобами донести їх до широкого глядача. Робота над карикатурою потребує вміння не тільки виявляти негативні боки життя, але насамперед малювати з натури та за пам'яттю. Тільки на основі цих попередніх замальовок, нарисів можливо створити карикатури, шаржі, зображуючи у формі гротеску найбільш характерні,  смішні риси людей чи тварин. Зрозуміло, тут потрібна і творча вигадка, і дотепність, і винахід-ливість.

Практична робота.

Виконати карикатуру на шкільну тематику на основі малювання з натури чи за уявою, з виявленням характерних рис обличчя, постаті людини.

Усім творчого успіху!

7 клас

11.05.-12.05.2022

Тема. Фірмовий знак.

 

Під фірмовим стилем розуміємо прийоми (графічні, кольорові, пластичні, мовні і т.п.), що забезпечують можливість упізнавання усіх виробів фірми, а також виділяють фірму та її вироби серед конкурентних фірм та товарів.

Фірмовий знак (фирменный знак) – зареєстрована символіка товарів певної форми, підприємства, що відрізняє їх від продукції інших підприємств, фірм.

Люди, дуже далекі від спорту, завдяки товарному знакові--трилистнику -- та незмінній графіці без вагань упізнають кросівки фірми "Аdіdаs". Слоган "Нове покоління обирає ..." без альтернативи буде закінчено назвою фірми "Рерsі-Соlа". А малюки, навіть на відстані, відрізнять етикетку Рерsі від Соса-Соlа.

Все це -- приклади вдалого фірмового стилю.

Щодо фірмових кольорів, то вони несуть не тільки естетичне навантаження (рожевий колір "Оrіflamе", червоно-білий "Кока-Кола"), а також виконують певну рекламну функцію з вирізнення товарів серед аналогів-конкурентів. Поява того чи іншого кольору зовсім не випадкова. Традиційно вважається, що золотий колір символізує добробут, а зелений -- динамічне зростання і т.п. Щоправда, відіграють роль і національні нюанси сприйняття кольорів. Наприклад, блакитний для китайців - один з траурних кольорів, а у Індії -- символ правдивості.

 

Приклади фірмених знаків:

Практична робота.

Розробити фірмовий знак своєї майбутньої компанії.

 Усім творчого успіху!

5 клас

04.05.-05.05.2022

Тема. «Я бачу музику» (абстрактна композиція).

Сьогодні ми познайомимося з творчістю норвезького композитора Едварда Грига та виконаємо абстрактну композицію на один із його творів.

Едвард Хагеруп Гріг – норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент.

Народився 15 червня 1843 в норвезькому місті Бергені. Його батько був купцем, а мати – піаністкою. Едварду з дитинства прищеплювали любов до музики. Мати вчила Едварда грі на піаніно вже з чотирьох років. У дванадцять років він складав музику.

Потім же за порадою Уле Булла батьки Гріга віддали його вчитися до консерваторії Лейпцига. З 1858 по 1862 рік Едвард Гріг навчався в цьому музичному навчальному закладі. Перший концерт Гріг дав в 1862 році в Карлсхамні.

Недовго побувши в Бергені, Гріг прямує в Копенгаген. У 1864 році Гріг став одним із засновників товариства «Евтерпа», яке було покликане просвіщати населення країни. Гріг подорожував по всій Європі, даючи концерти спільні з дружиною – співачкою Ніною Хагеруп.

Поки Гріг жив в Копенгагені він написав досить багато цікавих творів. Серед них увертюра «Осінь», фортепіанні і скрипкові сонати. У 1866 році Гріг переїхав в Кристианию, нині Осло. Там він виступив з концертом. Концерт мав величезний успіх. У 1869-70 рр. Едвард відвідав Рим.

Саме в Римі Гріг познайомився з Ференцом Лістом, після чого написав один з найвідоміших його творів – «Сигурда Хрестоносець».

 

Гріг прогресував і в 70-і роки. Від влади Норвегії він отримав довічну пенсію. Він написав симфонічну п’єсу «Пер Гюнт» в 1875 році. Саме цей твір приніс композитору всесвітню славу.

У 1893 році Едварда Гріга обрали почесним доктором музики в Кембриджському університеті. Гріг вважався великим композитором. Гріг друкував вельми цікаві нариси про Моцарта, Шумана, Верді. У своїх творах Гріг вдавався до норвезької народної музики. У 1989 році Гріг заснував фестиваль норвезької народної музики в Бергені, який проводиться і до сих пір.

Під кінець свого життя Едвард встиг стати почесним доктором музики в Оксфордському університеті. Це був 1906 рік. У рідному Бергені композитор помер 4 вересня 1908.

Практична робота.

 1. Прослухати «Ранок» Е.Гріга, перейти за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=GqQIYUL_N6E

2.    Використовуючи свій емоційний стан під впливом прослуханої музики, створити абстрактну композицію на тему Е. Гріга «Ранок».

Усім творчого успіху!

6 клас

05.05.2022

Тема. Композиційні закономірності та прийоми в різних жанрах Образотворчого Мистецтва.

Система композиційних закономірностей

Протягом багатьох століть цехові ремісники, народні майстри інтуїтивно відчували існування стійких закономірностей побудови форми і декору. Вони нагромаджували досвід і з покоління в покоління передавали секрети творчості, що виражалися у вишуканій традиційній формі виробів, сталих композиційних схемах орнаментів тощо.

Узагальнюючи досвід ремісників, народних майстрів минулих поколінь і сучасних художників декоративно-прикладного мистецтва, для зручності приводимо композиційні закономірності в умовну систему, виходячи з природи та особливостей виду мистецтва, художньої ідеї, матеріалу твору.

Загально-художні композиційні закони. В основу пропонованої системи покладені об'єктивні закони, співзвучні відповідним законам природа і суспільства, а що діють у багатьох видах мистецтва, тому їх називають головними. До них відносять: закон традиції, закон цілісності, закон тектоніки.

Композиційні прийоми

До головних композиційних прийомів належать: ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика, динаміка.

Ритм – властивість, характерна для багатьох явищ природи, в тому числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання та ін.), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря, біологічні закономірності процесів, динаміка зростання. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знаходить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відображання закономірностей реального світу, ритм ввійшов у всі види мистецтва, став одній з необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, в танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність – просторовою.

Ритм як композиційний прийом декоративно-прикладного мистецтва – це повторення елементів об’ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними й контрастними співвідношеннями властивостей тощо). Він буває  простий і складний. Простий ритм – рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів в об’ємно-просторовій та орнаментальній структурі – називається метричним.

Монотонність зростає швидко, коли ритмічний порядок простий, а акценти ритму активні.

Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною частотою – вповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаєморозміщення орнаментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох чи в чотирьох напрямах (сітчаста композиційна схема орнаменту).

Об’ємна і площинна тектонічна структура творів декоративноприкладного мистецтва ґрунтується на явних й прихованих ритмах, які сильно впливають на емоції людини в процесі художнього сприйняття. Ритм може виразити і монотонний спокій, і легке хвилювання, і стрімку бурхливу рішучість.

Симетрія, асиметрія.

Симетрія як композиційний прийом – це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів, частин відповідної тектонічної структури творів декоративно-прикладного мистецтва.

Принцип симетрії, яким народний майстер й професіональний художник керується у творчості, зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить у твори декоративно-прикладного мистецтва порядок, закінченість, цілісність, асоціюється з вольовою організацією форми й декору.

Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший – так звана «дзеркальна» симетрія. Фігури або зображення розміщені в одній площині, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню у дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об’єктів рослинного і тваринного світу, а також людина.

Другий тип симетрії – трансляція або перенесення відрізняється простотою. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей.

Третій тип симетрії застосовується для об’ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра основи, крутиться навколо неї, залишаючись у межах кривої. Такий тип симетрії називається циклічно-обертовою. Від кількості циклів суміщення фігури протягом повного оберту залежить різновид циклічно-обертової симетрії: 3-го, 4-го, 5-го порядку.

Приклади цієї симетрії можна знайти в природному середовищі (квіти ірису, троянди, шишки, морські зірки) та найбільше їх серед продукованих людиною предметів (посуд та інші вироби, виготовлені технікою бондарства, токарства і гончарства).

Математично точна симетрія рідко трапляється і в природі, і в творах мистецтва. Якщо відхилення від ідеальної симетрії невеликі, то така композиційна структура називається дисиметрією. Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.

В орнаментальних дзеркально-симетричних композиціях є чітко виражений центр (крім стрічкової і сітчастої відкритої структури).

Асиметрія – відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. Побудову асиметричної форми можна зрозуміти лише сприйнявши структуру загалом, а симетричну композицію – і по фрагменту (рапорту). Для килима із дзеркальною двовісною симетрією досить однієї четвертої частини, щоб визначити його загальний вигляд.

У композиції декоративно-прикладного мистецтва симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.

Динаміка, статика.

Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття декоративно-прикладної форми предмета.

Контраст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини. Це однаково стосується об’ємних і площинноорнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.

Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).

Практична робота.

1.    Проглянути казку про Котигорошка за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=eZ05FsTQV8I

2.    Намалювати ілюстрацію до казки про Котигорошка.

Приклади малюнків:

7 клас

04.05.-05.05.2022

Тема. Графіка. Ескіз декоративно-штрифтової композиції "Україна".

Коли ви читаєте текст, то користуєтеся буквами. Букви — це графічні знаки, котрі означають звуки; з букв утворюються склади, зі складів — слова, зі слів речення, з речень — розповіді, які ви можете прочитати у книжках. Все просто і зрозуміло. Але якщо ви дізнаєтесь, як багато часу знадобилося людям, щоб досягти цієї простоти та зрозумілості, ви, мабуть, здивуєтесь.

 Давним-давно, ще у кам’яному віці, люди не знали, що таке писемність. Доки вони жили родинами та невеликими племенами, все було гаразд: те, що треба, можна було передати словами. Але племена става ли дедалі більшими, виникла потреба передавати один одному різні відомості — наприклад, де краще полювати, де мешкають ворожі племена. Робити це ставало все важче — адже обійти усіх було непросто. І люди придумали робити невеличкі малюнки на камені або деревині й передавати їх іншим. А на малюнках вони зображували те, про що хотіли сповістити. Скажімо, поруч з твариною намальовані стріла і чотири палички. Це мало означати: до тварини дорога займатиме чотири дні. У такий спосіб намалювати можна було лише дуже прості коротенькі повідомлення. А довгі речення малювати довго й важко, та й ще не всі були спроможні зобразити так, щоб було зрозуміло. У якогось невмілого малювальника мамонт був схожий на крокодила, а людина — на жабу. От і розберись, що він хотів сказати! Поступово люди почали робити малюнки простішими — кожен міг їх намалювати та зрозуміти. Для цього складні зображення намагалися перетворити на значок із двох-трьох ліній. Таким чином, кожен такий значок означав одне слово, і всіх їх слід було запам’ятати. Наприклад, хвиляста лінія означала слово «вода», а квадратик — «камінь». Такі значки називалися ієрогліфами. Поступово ієрогліфи почали з’являтися у багатьох країнах. У Китаї їх ретельно виводили дуже тоненькими пензликами, намагаючись писати якомога точніше й красивіше. На території Київської Русі алфавіт виник понад тисячу років тому. Болгарський вчений просвітитель Кирило разом із братом Мефодієм створили азбуку для слов’янських народів. Вона до певної міри нагадувала ту, яку ми маємо зараз. Ось так виникла писемність, якою ми користуємось. І коли ви читаєте свої улюблені книжки, згадайте про те, скільки змін довелося пережити буквам, перед тим, як вони стали такими, як зараз. Букви за формою бувають різні: великі, маленькі, похилі, округлі, малюнкові та ін. Їх використовують для написання (оформлення) стендів, плакатів, стінгазет, заголовків. Написання букв в одному стилі називають шрифтом.

У декоративно-оформлювальному мистецтві значне місце займають графічні роботи — написання шрифтових плакатів, оформлення стінних газет, плакатів, стендів, запрошень, афіш. Сучасне оформлювальне мистецтво неможливо собі уявити без використання шрифту. Спілкування людей за допомогою письмових знаків-шрифтів — одне з великих досягнень. Слово «шрифт» — німецького походження і в перекладі означає малюнок або написання літер. Шрифти складаються з букв, а букви — це графічні знаки. Зі шрифтом людина зустрічається на кожному кроці. Крім книжок, газет, журналів, різноманітні написи ми бачимо на транспарантах, плакатах, художніх листівках тощо. Перегляньте газети, журнали, книги плакати. Зверніть увагу на шрифти, які там використовуються.

Одні й ті самі літери можна писати по-різному. Це тому, що є багато шрифтів, які поділяються на групи, а шрифти кожної групи за характером малюнка об’єднуються в гарнітури. Кожна гарнітура має свою назву, наприклад: журнальна, академічна, шкільна та ін. Букви кожного шрифту діляться на три групи: вузькі, нормальні і широкі. До вузьких відносяться Б, В, Г, Е, Р, Ь, до нормальних — А, Д, З, И, К, Л, Н, Т, У, X, Ц, Ч, Я, а до широких — Ж, М, О, С, Ф, Ш, Щ, Ю.

Крім того, букви поділяються на прямокутні і круглі. Залежно від техніки накреслення, шрифти бувають: рукописні, їх виконують від руки за допомогою плакатних пер, пензля; мальовані, їх виконують олівцем (а потім зафарбовують). До мальованих шрифтів відносять також шрифти, виконані за допомогою трафаретів; рельєфно-об’ємні або гравіровані (які виконують на різноманітних матеріалах — камені, дереві, металі за допомогою спеціальних інструментів - різців). На плакатах часто застосовують літери, в яких основні з’єднувальні штрихи однакової товщини, їх добре читати здалеку. При написанні шрифтів обов’язково звертається увага на зручність читання тексту. Шрифт, у якого всі елементи літер однакові, називається рубленим.

У рубленому шрифті елементи букв мають однакову товщину в усіх частинах. Букви цього шрифту не мають засічок. Пропорції букв можуть бути різними. Найпоширенішими пропорціями, якщо взяти за основу папір у клітинку, є висота букви — 5 клітинок, ширина — 3 клітинки, товщина штрихів— 1 клітинка, проміжки між буквами — 1 клітинка, відстань між словами — 2-3 клітинки. Широкі букви Ж, М, Ф, Ш, Щ, Ю мають однакову ширину і висоту, тобто 5 клітинок. Поле між рядками має дорівнювати половині або двом третинам висоти букв. Найпростішими знаряддями для написання букв є дерев’яні палички, застругані на кінці “лопаточкою”, або спеціальні шрифтові пера.

Практична робота.

Сьогодні на уроці ми виконуємо декоративно-штрифтову композицію "Україна".

Послідовність виконання:

Усім творчого натхнення!

5 клас

27.04.-28.04.2022

Тема. Основні правила композиц

ії.

Практична робота.

 Намалювати композицію «Весна» в стилі двох останніх картинок (назва стилю - примитивізм).

28.04.2022

Тема. Пропорції постаті людини.

Ще в давнину єгипетські художники брали за одиницю вимірювання довжину середнього пальця руки, який вміщується у всій постаті 19 разів. Але більш життєвими виявилися канони стародавніх грецьких митців, які взяли за одиницю вимірювання висоту голови. Канони ці відновлювалися і пояснювалися художниками Ренесансу (серед яких були Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Альбрехт Дюрер) та іншими протягом багатьох століть.

Слово «пропорція» походить від латинського «proportio» - «співвідношення»  і визначає певне співвідношення частин предмета між собою за величиною.

За п’ять століть до нашої ери жив у Греції знаменитий скульптор Поліклет. Він створив статую «Дорифор». 

      В написаній Поліклетом книзі «Канон» скульптор виклав свою теорію про пропорції ідеально красивого людського тіла, й тому вона отримала назву «Канон», тобто взірець. Канон будувався так: якась частина людської фігури приймалася за одиницю міри й отримувала назву «модуль». У каноні Поліклета модулем була довжина голови, котра вміщувалася у висоті фігури 8 разів. Єгипетські художники брали за модуль довжину середнього пальця руки, що вміщувався у всій постатті 19 разів. Також створювалися канони, в яких модулем були долоня, обличчя, ніс тощо. Але найбільш життєвими виявилися канони стародавніх митців.

Теорія Поліклета народилася у Давній Греції. В інших народів в різні епохи були інші погляд на красу пропорцій.

      Стародавні індуси, поклали в основу геометричні відносини, створювали ідеальні, з їх точки зору, фігури краси. Гармонія означала доброту і красу, а дисгармонія – злість. На пересікання канонічних ліній знаходилися життєво важних центрів. Індотібетський канон виходить з ідеалу древньоіндійської жінки з головою птаха, з високими грудьми, осиної талії і ніг, як шаблоні.

Вивченню пропорцій людського тіла приділяли увагу художники епохи Відродження, особливо Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та інші.

1.  Голова і тулуб становлять половину всієї постаті людини, а друга половина — це ноги.

2.   Ширина розставлених рук наближається до величини зросту тіла людини.

3.  Ширина плечей дорівнює двом головам, ширина чоловічого таза — 1 1/2, жіночого — 1 3/4 висоти голови.

4.   Довжина руки дорівнює трьом розмірам голови.

5.   Опущена рука доходить до половини стегна.

6.   Довжина кисті руки дорівнює розміру обличчя.

7.   Довжина стопи дорівнює висоті голови.

                Пропорції людського тіла, починаючи від народження , безперервно змінюються. Так, висота голови немовляти вкладається в постать 4 рази, у дворічної дитини – 5 разів, у семирічної – 6 разів, у чотирнадцятирічної – 7 разів, а в двадцятип’ятирічної високої на зріст – 8 разів, середньої – 7,5 раза, низької - 7 разів. Доволі часто допускається помилка під час малювання, коли лише зменшуються пропорції тіла дорослої людини. В результаті на малюнку виходить зображення не дітей, а зменшених дорослих. Слід відзначити відмінність у пропорціях між чоловічою та жіночою постатями. Так, чоловіки вищі на зріст від жінок, у них відносно довші ноги і ширші плечі, товща шия, довші кисті та стопи. При зображенні людини потрібно передусім установити правиль­не положення всієї постаті, визначити пропорції частин тіла відносно одна одної, а потім упевнено малювати, намагаючись передати ха­рактерні особливості голови, тулуба, рук і ніг людини.

Вправи на передачу протилежностей, вікових особливостей фігур людей.

Пропорції фігури людини:

Малювання людини в різних позиціях:

Поворот голови:

Ось так можна намалювати хлопчика:

Малюємо дівчат:

А це дівчинка в русі:

Зображення людини в русі:

 

Практична робота.

1.    Малювання фігури людини. Перейти за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=D87Z0x8hiR4

2.    Виконання начерків фігури людини у русі. Перейти за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=RxtVtgxa1kI

3.    Малюємо хлопчика і дівчинку: https://www.youtube.com/watch?v=9gnSjut5xYA&list=PLTf92S2ubLJjDzKh0BEWLK0UkIZ7Nzcah&t=74s

4.    Намалювати фігуру людини: «Школяра чи школярки».

Усім творчого успіху!

7 клас

27.04.-28.04.2022

Тема. «Плакат, листівки-привітання, запрошення, марки, піктограми, афіша, рекламне оголошення».

Плакат є одним із найдавніших рекламно-інформаційних засобів привернення уваги. Це повідомлення для публіки і розглядається воно як інформативний, психологічний і комерційний інструмент, залежно від того, які цілі переслідуються.

Види плакатів:

· Соціальний плакат — плакат, який пропогандує базові соціальні цінності. В соціальному плакаті відображені соціальні прояви особистості, специфіка соціальних взаємовідносин в суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха

· Авторський — це виставковий варіант; ближчий до мистецтва, він глибший та суб'єктивніший

· Масовий — безособовий, безіменний; носить спонтанний характер, має тимчасовий епізодичний контакт з глядачем.

Віта́льна листі́вка, також листі́вка — коротка листівка на цупкому прямокутному аркуші паперу, що зазвичай містить вітальне повідомлення. Вітальні листівки є поширеним способом привітання колег, рідних та друзів зі святами .

Запрошення — це документ, що містить коротке повідомлення про якийсь захід і пропозицію взяти у ньому участь. Запрошення має бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учасниками.

Пошто́ва ма́рка — цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Наука про поштові марки — філателія.

Піктограма (від лат. pictus — мальований і грец.γράμμα — письмовий знак, риска, лінія) — умовний малюнок із зображенням будь-яких дій, явищ, предметів і т. д. Піктограми походять із давніх часів, де вони використовувалися на письмі.

Афіша — рекламне або довідкове аркушеве видання з інформацією щодо певного культурного заходу (події), призначене для розклеювання. У технічному відношенні афіша це крупно кегельна набірна шрифтова композиція, в якій вказується число, час і місце проведення якого-небудь громадського заходу.

Оголошення — це короткі текстові повідомлення, котрі містять різну за призначенням інформацію. Переважно оголошення містять інформацію приватного рекламного характеру. Це пропозиція певних товарів чи послуг приватними особами, або малими приватними підприємствами. Такі оголошення є комерційного призначення і тому це є одним з видів дешевої реклами, дуже широко використовуються в мережі інтернет на віртуальних дошках безкоштовних оголошень, а також в друкованих виданнях.

Практична робота.

Виконати листівку «З Днем народження» (або другим святом)  з текстом і зображенням.

Приклади:

Усім творчого натхнення! 

5 клас

20.04.-21.04.2022

Тема. Ілюстрування літературних творів.

Прочитати казку та виконати ілюстрацію до неї.

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК

Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі лізе Павучок.

— Що це ти собі надумав? По мені, Ведмедеві, лазити?! —роздратовано пробурмотів Ведмідь.

Розсердився на Павучка і хотів був його вбити.

Що міг вдіяти маленький Павучок проти такого велетня?

— Простіть мені, вуйку! Я більше не буду,— почав благати Павучок Ведмедя.— Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.

— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити?— здивувався старий Ведмідь.— Яка з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив його.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці.

Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини так і нема. Хотіли вже додому повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний Ведмідь не знав, куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Побіг скоренько до тої ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі.   Посидів трохи,  аж  тут   біжать   мисливці. Прибігли і стали неподалік від скелі.

— А може, наш бурмило заліз у он ту яму, що під скелею,— сказав один з мисливців.

— Туди він не міг залізти,— озвався другий мисливець.— Хіба  ти  не   бачиш — там   повно   павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?

— Це правда!— підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутились та й пішли далі шукати.

А старий бурмило сидить собі тихесенько у тій ямі і від страху ні живий ні мертвий. Так налякався, бідолаха, так перепудився, що не смів навіть поворухнутись. І сидів там довго-довго.

А коли вже набридло сидіти, то вирішив визирнути і подивитись, чи нема якої небезпеки.

Лізе Ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить — яма посновану густим павутинням, а Павучок гойдається на ній і сміється.

— Бачите, вуйку!— озвався Павучок до Ведмедя.— Якби не моє павутиння, то вас уже давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».

— Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті,—відповів зі сльозами на очах старий Ведмідь.

Відтоді Ведмідь ставиться до Павучка з великою повагою і вдячністю.

Творче завдання.

Перейти за посиланням і прослухати казку «ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК»

https://www.youtube.com/watch?v=oKhJ_Ml-CAM

Практична робота. Виконати ілюстрацію до казки «Ведмідь і Павучок».

 

                                                    6 клас

21.04.2022

Тема. Портрет мого друга.

 

Портрет (французьке portrait) — жанр образотворчого мистецтва. Детальне зображення конкретних людей або тварин. Найчастіше на портретах зображують обличчя або частину фігури. Портрети, що виконані в реалістичній манері, завжди схожі на оригінал.

Автопортрет — портрет художника, виконаний самим автором.

Одне з найдавніших портретних зображень, що нам відомі,— це статуї фараонів у Давньому Єгипті та сфінкси. Ці скульптурні зображення мають велетенські розміри. Їх створювали для того, щоб славити правителів, щоб пам’ять про них збереглася надовго. Найдавніші живописні портрети були створені восковими фарбами, які лишилися яскравими та свіжими до нашого часу. Обличчя людей на них виглядають мов справжні, відразу помітно, що вони дуже схожі на оригінал.

Митці завжди полюбляли писати портрети. Цей жанр більше за інші пов’язаний із внутрішнім світом людини. Давно вже немає тих людей, яких малювали художники, немає і митців, які створили портрет, але зображення і сьогодні сповнені життя. Портрети розповідають нам не тільки про те, якими в людини були очі чи ніс, якого кольору волосся, але й про більш важливі речі — якою була людина, який мала характер, які вподобання. Ми дивимося на портрет і бачимо, доброю була людина чи жорстокою, безпечною чи похмурою. Художник, що відтворив внутрішній світ людини, подарував їй безсмертя.

Для справжнього художника написати портрет означає «виразити душу», «писати образ», «писати справжню природу людини». Для створення глибокого образу художники використовують усі засоби виразності: міміку обличчя, виразність погляду, пози, жесту, силует фігури.

Портрет часто близький до історичної картини. Одяг людей, предмети, що їх оточують, як машина часу, повертають нас у минуле.

Практична робота.

Намалюйте на окремому аркуші портрет свого друга, використовуючи схему співвідношення частин обличчя. Намагайтеся передати характер вашої моделі, її вподобання. Використовуйте ті матеріали, які найкраще втілюють ваш задум.

Пропорції голови людини.

       Висота голови вкладається в довжину тіла людини 8 разів і саме висоту голови приймають за модуль в малюванні фігури людини. Висота обличчя дорівнює 1/10 висоти фігури, або лінія росту волосся дорівнює 1/5 висоти голови. Ширина голови максимальна дорівнює відстані від лінії росту волосся до нижнього краю підборіддя. Лінія очей знаходиться посередині висоти голови. Відстань між зовнішніми кутами очей дорівнює відстані відстані від основи носа до нижнього краю нижньої губи. Ширина рота дорівнює відстані від лінії розрізу рота до нижнього краю підборіддя. Лінія кінчика носа знаходиться посередині між лінією бровей і лінією нижнього краю підборіддя. Довжина ока дорівнює 1/5 ширини голови, між внутрішніми кутами очей повинне поміститися ще одне око.. Ширина ока приблизно дорівнює ½ довжини ока. Ширина кінчика носа повинна бути не більше, ніж відстань між внутрішніми кутами очей. Лінія рота знаходиться на 1/3 відстані між кінчиком носа і підборіддям, ближче до носа. Вуха починають малювати від лінії очей і закінчують на рівні кінчика носа. Висота шиї дорівнює 1/3 висоти голови. Ширина шиї дорівнює ½ ширини голови у жінок, у чоловіків трохи ширше. Ширина плечей у чоловіків дорівнює подвійній висоті голови, у жінок дещо менше.

Основи малювання обличчя.

Пропорції

Профіль:

Очі:

Ніс:

Губи:

Вухо:

Ракурс голови:

Перейти за посиланням: 

https://www.youtube.com/watch?v=o4YxZPTq79Y

 https://www.youtube.com/watch?v=K1sEpCXd_6g

 https://www.youtube.com/watch?v=O_QlYGyQXIA

Практична робота. Виконати малюнок «Портрет мого друга».

Приклади:

7 клас

20.04.-21.04.2022

Тема. Дизайн-графіка, прикладна графіка.

Коли ви читаєте текст, то користуєтесь буквами. Букви – графічні знаки, які позначають звуки; букви складаються  у склади, склади – у слова, слова формують речення, а речення – текст. Усе просто й зрозуміло. Але ще важливо в книзі - от що: шрифт, який застосовується у тексті, повинен бути взаємопов’язаний із зображенням.

Історія розвитку писемності.

Дуже давно, у кам’яному віці, люди не знали букв, не здогадувалися, що слова можна записувати. Для спілкування племен між собою вони придумували залишати невеликі малюнки на камені, шматку дерева і так передавали один одному важливі повідомлення. Пізніше первісні люди намагались перетворити складні зображення на значок із двох – трьох ліній, такі значки називалися ієрогліфами. Також були схожі на малюнки ієрогліфи Стародавнього Єгипту, але згодом вони ставали все більш простими. Багато слів позначалося символами, наприклад «рука», «іти», «сонце». Ось так виглядає буква «А» у Стародавньому Єгипті.

Через те, що ієрогліфами та клинописом було дуже незручно користуватись, писемність почала спрощуватися. У різних країнах  почали вживати один значок для позначення одного звуку. Так з`явились букви.

У 1708 році з’являється абетка Каріона Істоміна – це був перший ілюстрований буквар для хлопчиків і дівчаток.

Складений і написаний він був для сина Петра І.

А в епоху романтизму було створено безліч мальовничих орнаментованих шрифтів

У цей же час розвивається два види шрифту – скоропис і в’язь. Ці шрифти застосовувалися для написання книг, заголовків. Найкрасивішою була перша буква – буквиця, яка починала текст  книги. То що ж таке шрифт?

Cловникова робота.

Шрифт – це графічне зображення букв, цифр в одному стилі.

Чому і навіщо букви в книжках, казках, листівках написані не однаково.

У старовинних книжках, переважно рукописних, кожну літеру виписував майстер – каліграф спеціальними паличками або гусячим пером. Книжки  прикрашалися буквицею.

Вона була головним елементом композиції сторінки.

Називали цю букву червоною, красивою. ЇЇ прикрашали золотом, дорогоцінним камінням,  золотими нитками.  

Існують декілька різновидів буквиць:

             шрифтові – перша буква виділена таким же шрифтом, але більшим у два – три рази.

             орнаментовані – у їхній основі лежить орнамент .

             декоративні – прикрашені характерним декором.

             сюжетно–тематичні – які розповідають про сюжет книги.

Кожна буквиця може бути застосована лише для даної книги. Включаючи які–небудь образи живих істот (звірів, птахів, комах, риб) у написанні букв, можна одержати букву–образ.

 Практична робота.

Сьогодні на уроці ви виконаєте буквицю, букву–образ. Необхідно виявити багато фантазії і творче мислення. В яких ми  створимо різні види буквиць. Для цього пропоную взяти вірш «Лебеді материнства». На листочках ви маєте написати оригінальним шрифтом один стовпчик даного вірша. Першу літеру звичайно створюємо буквицею.

 

Лебеді материнства

Симоненко Василь

Мріють крилами з туману

лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

 

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка

в неї за плечима.

 

Ой біжи, біжи, досадо,

не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

 

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

 

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

 

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

 

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

 

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

 

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

 

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

 

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

 

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Перейти за посиланням для прослуховування вірша:

https://www.youtube.com/watch?v=KUz3iPNttmY

 

Практична робота. Виконати шрифтову композицію: написати шрифтом один стовпчик вірша «Лебеді материнства», першу літеру створюємо буквицею.

 

5 клас

13.04.-14.04.2022

Тема. Створення композиції к Великодню.

Великдень – найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву – Пасха. Це світле і добре свято яке несе з собою віру, надію і любов.

 Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства.

Сьогодні на уроці ми створимо Великодню композицію, з якої можна зробити листівку і подарувати її на свято близької людині.

Практична робота.

Створити композицію «Великодній кошик з крашанками»

Кошик з яйцями - це безпрограшний варіант малюнка, який можна намалювати на Великдень.

Необхідні матеріали для картинки на Великдень:

-       папір

-       звичайний олівець

-       чорний фломастер

-       кольорові олівці

-       ластик

Покрокова інструкція

Приблизно посередині листа починаємо малювати контур майбутньої пасхальної кошики. Спочатку малюємо невеликий овал.

Трохи нижче малюємо овал побільше, який буде визначати розмір великоднього кошика.

З'єднуємо обидва овалу бічними лініями.

Тепер малюємо дугообразную ручку кошики. Наш малюнок на Великдень уже почав набувати характерні риси.

Посередині ручки намалюємо бантик, який додасть кошику святковий вигляд.

Починаємо заповнювати великодній кошик яйцями. Не бійтеся, прорисовуючи контури крашанок, виходити за лінії кошика. У конці обов’язково приберемо всі зайві штрихи гумкою.

Наносимо на яйця традиційні орнаменти та візерунки.

 

Тепер прорисовуємо ручку, імітуючи намотану на неї стрічку.

Потім малюємо плетіння на самій кошику. Спочатку прорисовуємо горизонтальні лінії по всій її довжині, а потім - вертикальні по ширині.

Беремо чорний маркер і обводимо все контури нашого малюнка.

Чорним фломастером обводимо повторно контури кошика і яєць. Внутрішню частину малюнка залишаємо без змін.

Даємо фломастеру підсохнути і ластиком стираємо зайві лінії від простого олівця. Малюнок великоднього кошика з яйцями практично готовий. Залишилося лише прикрасити його кольоровими олівцями на свій розсуд.

Ви завжди можете вносити свої корективи в роботу.

Усім творчості та натхнення!

6 клас

14.04.2022

Тема. Створення композиції к Великодню.

Великдень – найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву – Пасха. Це світле і добре свято яке несе з собою віру, надію і любов.

 Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства.

Сьогодні на уроці ми створимо Великодню композицію, з якої можна зробити листівку і подарувати її на свято близької людині.

Практична робота.

Створити композицію к Великодню.

Пасха та крашанки - це безпрограшний варіант малюнка, який можна намалювати на Великдень.

Необхідні матеріали:

• акварель (кольори: карміновий, ультрамарин, темно-зелений, золота охра, палена умбра, блакитний, помаранчевий)
• кисть кругла з тонким кінчиком
• папір для акварелі
• Звичайний олівець
• палітра (аркуш паперу)
• ганчірочка
• вода

Покрокова інструкція

-Почнемо з малювання контурів паски. Саме паска стане головним об'єктом композиції, доповнювати який будемо іншими святковими елементами, щоб створити багатогранний натюрморт. Простим олівцем наносимо контури паски.

-Додаємо стрічку і маленька квіточка - так наш паску буде більш об'ємний і цікавий.

Тепер намалюємо контури рушники, на якому стоїть паска. Як і раніше працюємо виключно простим олівцем. Штрихи робимо тонкі і плавні.

Щоб наша намальована паска здавалася ще об'ємніше і натуральніше, домалюємо на задньому плані букет з весняних гілочок.

Тепер візьмемо м'який ластик і злегка пройдемося їм по всій поверхні малюнка паски, щоб прибрати зайві штрихи олівця. І відразу переходимо до великодня роботі з аквареллю. Зафарбовуємо підставу паски кольором золота охра (або жовтим).

Чекаємо поки перший шар підсохне і наносимо наступний, при цьому розведеної водою охрою злегка затоніруем і шапочку паски.

Робимо тінь на пасці за допомогою кольору палена умбра. На шапочці малюємо яскраві точки карміновим відтінком.

 

Тим же карміновим, але вже розведеним водою, відтінком зафарбовує стрічку. Квіточка розфарбуємо ультрамаринової аквареллю. Знову наносимо тінь на паску.

Переходимо до розфарбуванні фону: верхню частину малюнка заповнюємо блакитний аквареллю, а нижню частину з рушником - сумішшю з блакитного і аквамаринового відтінків.

Продовжуємо працювати з фоном і розфарбовуємо букет з гілочок і яйця-крашанки.

Заповнюємо залишилися порожнечі відповідними відтінками. Даємо натюрморту висохнути. Далі готовий малюнок паски можна оформити в рамку або наклеїти на картон для листівки.

Ви завжди можете вносити свої корективи в роботу.

Усім творчості і натхнення!

7 клас

13.04.-14.04.2022

Тема. Створення композиції к Великодню.

Великдень – найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву – Пасха. Це світле і добре свято яке несе з собою віру, надію і любов.

 Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства.

Сьогодні на уроці ми створимо Великодню композицію, з якої можна зробити листівку і подарувати її на свято близької людині.

Практична робота.

Створити композицію к Великодню.

Подивиться презентацію з покроковим виконанням композиції. Перейдить за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=AKL_aSyLAWA

 

Ви завжди можете вносити свої корективи в роботу.

Усім творчості і натхнення!

 

5 клас

06.04.-07.04.2022

Тема. Композиція в колі. Створення декоративної композиції в колі.

Я дитина українська

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці — то є назва

Славного народу.

Україна — то край славний,

Аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний,

І степи, і гори.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнськи

Вчила розмовляти.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по-вкраїнськи

Господа молити.

За свій рідний край і народ

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!

 

На минулих уроках, ми з вами вже почали знайомитися з петриківським розписом, з його технікою, котрі нам будуть необхідні для подальшої нашої роботи.

Композиція – це розміщення і співвідношення елементів у певному порядку.

Якщо ми гарно подивимося, то відразу ж помітно, що композиційним центром  виробу є 3 великих жовто-оранжевих квітки, котрі для повноти та насиченості кольору, оздобленні кетягами калини та листячком, а всі інші невеличкі деталі, такі як, квіточки, пуп’яночки, пітушинки, це все додатковий декор в оздобленні, котрий надає довершеного вигляду роботі. Без них розпис був би не довершений та не цікавий.

На даному зображенні, ми відразу ж помічаємо великі квіти та птаха, котрий гордливо та велично посідає в нашій композиції не останнє місце. А вже всі інші деталі декору, це все додаткове наповнення композиції. Також ми помічаємо, що основа композиції обрамлена рамою з самого ж петриківського розпису у вигляді кола, що надає виробу ще більш довершеного вигляду.

- Велике значення у створенні композиції має підбір кольорів. Поєднання таких кольорів, як червоний, жовтий, коричневий надають орнаменту святкового настрою. Перед початком вашої практичної роботи, дозвольте продемонструвати в колі.

Схема:

Практична робота.

Створити декоративну композицію в техниці Петриківського розпису в колі.

Послідовність виконання розпису:

1.    Підготувати заготовку у формі кола, на яких ви будете малювати – декоративну тарілочку.

2.    Зафарбувати коло чорною (або якоюсь другою на ваш вибір) фарбою.

     3.  Композиція починає виконуватися з нанесенням попередніх схематичних начерків. Спочатку зображуються великі елементи, потім – менші за розміром.

4.  Закінчують малюнок завершальними штрихами – пітушінням, або оживками, які посилюють виразність елементів, підкреслюють рух та форму.

Техніку обираємо на вибір, можна з використанням мазочків самим лише пензликом, можна обрати цікаву пальчикову техніку, а можна взагалі поєднати їх для створення чогось неймовірно прекрасного та чарівного. Головне не боятися і дотримуватися охайності в роботі з фарбами.

 Приклади:

 

Усім творчих успіхів!

6 клас

07.04.2022

Тема. Сюжетно-тематичний натюрморт. Створити натюрморт на Морську тематику.

На уроках літератури вам траплявся термін сюжет. Сюжет – це те, про що розповідається у творі. Чи можна вживатице слово щодо картини чи малюнка? Можна, якщо ми бачимо на них зображення подій. Сюжет художнього твору є надзвичайно важливим, хоча й не головним.

Подивиться відео:

https://www.youtube.com/watch?v=pXywzKAJXDs

Практична робота.

1.    Створити натюрморт на Морську тематику.

Приклади:

Усім творчих успіхів!

7 клас

06.04.-07.04.2022

Тема. Проектування предметного середовища. Ікебана.

Японська ікебана є найдавнішим японським мистецтвом складання букетів.

Ікебана дуже тісно пов’язана з живою природою. Колірне багатство, так само як і геометричні фігури і лінії, в ікебані мають глибокий символічний зміст. Значення квітів і рослин, їх поєднання в композиції утворює складну мову, за допомогою якої автор і передає «послання» світу. Мовою ікебани можна передати настрій, почуття і образи. Матеріал композиції може показувати пори року. Кожному святу так само відповідають певні квіти та їх поєднання. Часто ікебана є посередником у спілкуванні між людьми. Її дуже часто можна зустріти в інтер’єрі поряд із якимись художніми творами.

Мистецтво ікебани прийшло до Японії з Індії разом із буддійським ученням у VI ст. Засновником першої школи ікебани є священик храму Раккакудо в Кіото.

Його композиції були настільки майстерними, що інші священики зверталися до нього за порадою. Мешкав він біля озера, що японською звучить як ікенобо. Надалі за його учнями і закріпилася ця назва — ікенобо. У зв’язку з тим що ікебана набула широкого поширення як серед знаті, так і серед простого народу — до композиції почали висуватися певні вимоги. Основним принципом в складанні композиції було те, що високе центральне стебло супроводжується двома іншими, коротшими. Вони втілювали собою небо, землю і людину.

Кожна школа ікебани такій побудові давала свої специфічні назви. Із збільшенням кількості шкіл ікебани зростала і кількість стилів. У середині XV ст. з’явилися перші стилі ікебани, що згодом стали класичними. У 15 45 році школа ікенобо створила стиль Рікко, в якому було сформульовано сім основних способів розташування елементів у композиції. Особливістю нового стилю — Нагеіре — було те, що композиції в цьому стилі були немовби недбало «вкинуті» в кошик. Потім з’явився стиль Сека. Він характеризувався щільними візерунками з трьох стеблин у вигляді трикутника. Ця форма зараз стала класичною. Починаючи із XIX ст. майстрами ікебани могли стати жінки, хоча раніше це вважалося виключно чоловічим заняттям. На початку XX ст. навчання мистецтва ікебани стало обов’язковим заняттям будь-якої благородної та освіченої японської жінки.

Основними правилами, що визначають структуру ікебани, є форма композиції, її стиль і школа.

Ікебана (у перекладі з яп. іке — життя, бана — квіти, «живі квіти») — традиційне японське мистецтво аранжування, створення композицій зі зрізаних квітів, гілок у спеціальних ємностях та розміщення їх у інтер’єрі.

Практична робота.

1.    Скласти ікебану з живих або штучних квітів та гілок. Зробити фото та вислати на електронну пошту.

2.    Якщо такої можливості немає, то намалюйте та розфарбуйте Ікебану в інтер’єрі японської оселі.

Приклади ескізів:

Усім творчих успіхів!

5 клас

30.03.-31.03.2022

Тема. Створення декоративної композицію «Задрімали на калині золоті «Жар-птиці».

Особливе місце у петриківському розписі займають зображення птахів. Виконання малюнка із зображенням птахів – складний процес. Щоб полегшити тонований силует птахів можна вирізати з кольорового паперу, який потім прикрашають основними елементами розпису.

Із великою цікавістю виготовляють ілюстрації до казок. Основні елементи беруть за основу під час створення казкових сюжетів. Так звичайна «цибулинка» стає ріпка, лебедем, журавлем…

Такі сюжети стають доступними при доброму засвоєнні техніки.

Практична робота.

Послідовність виконання роботи.

1.    Простим олівцем намітити основні композиційні лінії;

2.    Виконати великі та складні елементи фарбами;

3.    Доповнити великі елементи малими для врівноваження композиції;

4.    Промалювати найдрібніші деталі.

5.    Виконайте декоративну композицію «Задрімали на калині золоті «Жар-птиці» в стилі петриківського розпису, використовуя презентацію. Перейдить за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=DCrJUovVDno

 

https://www.youtube.com/watch?v=QyYONxRBFfw

 

https://www.youtube.com/watch?v=4O4bwQoTOCk

 

Приклади:

Усім творчих успіхів!

6 клас

31.03.2022

Тема. Розпис для сучасних предметів побуту за мотивами Петриківки. Розпис посуду.

Петриківський розпис виник у XVIII ст. у с. Петриківка Дніпропетровської області. Село розташовано на берегах мальовничої річки Чаплинки.

Спочатку майстри розписували побілені стіни хат, на яких з'являлися фантастичні квіти, птахи, рослинні орнаменти. В кінці XIX ст. стали виготовляти "мальовки" - розписи на папері, які замінили настінні розписи. "Мальовки" продавалися на базарі, що проводився на селі тричі на рік. Пізніше народні майстри почали розписувати дерев'яні вироби: посуд, мисники, тарілки, скрині, сані, віялки, музичні інструменти.

Після 1917 року в Петриківці відкрили школу декоративного розпису. Нею керувала Тетяна Пата. Також видатними майстрами петриківського розпису були М. Приймаченко, П. Глущенко, Н. Білокінь, М. Тимченко.

Характер розпису здебільш рослинний: квіти, ягоди, плоди, зображалися також птахи та тварини, рідко – люди. Кольори використовуються основні та допоміжні, яскраві, дзвінкі. Раніше у фарби додавалася суспензія із яєчного білка та жовтка, яка посилювала інтенсивність кольору та виразність мазка. Тло розпису – біле або чорне, зараз може бути кольорове.

Основний інструмент – пензель-кошарка (з котячого волосся), його треба тримати трьома пальцями перпендикулярно до паперу. Використовується також малювання пальцем, зрізаним стеблом рогози, загостреною паличкою.

Послідовність виконання розпису.

Композиція виконується без нанесення попередніх начерків. Спочатку зображуються великі елементи, потім – менші за розміром. Закінчують малюнок завершальними штрихами – оживками, які посилюють виразність елементів, підкреслюють рух та форму.

В петриківському розписі існує 4 типа мазків:

"ЗЕРНЯТКО" – мазок, який починається з легкого дотику кінчика пензля і закінчується натиском пензля на його основу. Коли мазки "зернятко" розміщені по обидві сторони стебла загостреними кінцями зовні, зображення нагадує колосок. Звідси і назва.

"КРИВЕ ЗЕРНЯТКО" – закручене "зернятко", нагадує кому.

"ГРЕБІНЕЦЬ" – мазок, який починається з потовщення і закінчується тонким вусиком. Ряд таких мазків, розміщених поруч, нагадують гребінець.

Елемент "ГОРІШОК" складається з двох гребінцевих мазків, вигнутих півмісяцем один проти одного, нагадуючи форму підкови. Заповнивши вільне місце між зігнутими мазками "зернятком", одержимо форму, подібну на лісовий горіх.

"ПЕРЕХІДНИЙ МАЗОК" виконується одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу, а потім кінчик – в іншу. Слід від мазка залишається двоколірний.

Освоєними мазками малюються квіти "ПУП'ЯНКИ", "ЦИБУЛЬКИ", "ПІРЧАСТЕ ЛИСТЯ", інші листочки. Ягоди калини, винограду, смородини зображають пучкою пальця, дрібні ягоди виконуються тичком.

Подивиться презентації за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=ksQtosouGbo

 

https://www.youtube.com/watch?v=Ah6XT1aq8h4

 

Практична робота.

1.    Підготувати інструменти для виконання Петриківського розпису.

2.   Виконати тренувальні вправа «Елементи Петриківського розпису» -

окремі елементи розпису: квітку «цибульку», пірчасте листя. Пучками пальців зобразить ягоди: калину, смородину, виноград. Пензлями різного розміру малюють стеблини, листя, вусики.

Приклади розпису:

3.    Виконати натюрморт  з зображенням посуду, розписаного за мотивами петриківського розпису.

Приклади розпису посуду:

Усім творчих успіхів!

7 клас

30.03.-31.03.2022

Тема. Культурні, національні традиції в дизайн-середовищі. Національна іграшка.

Українська народна іграшка – дуже цікавий виріб який налічує багату

історію та різновид. Народні іграшки були найулюбленішою

розвагою в дитинстві не тільки наших дідусів, батьків але й в наш

час.

Перші іграшки виникли вже дуже давно. Під час розкопок були

виявлені іграшки ще давнього Єгипту і стародавнього Китаю. Вже у

той час іграшки відрізнялися різноманітністю, але звичайно вони

значно поступаються сучасним. На території України найдавніші

прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району

Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки,

виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому.

В могильнику на території Львівської області археологами знайдено

ліпні порожнисті фігурки пташок, що згодом трансформувалися в

іграшки-свищики. Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники,

качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані

вони приблизно X — початком XII ст. У той час побутували і так звані

технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи.

У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою

У другій половині XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової

торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж.

Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків,

півників, маленького посуду, ляльок — «пань», розписаних

орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою

поливою. Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на

середину XIX ст.

Найбільше виготовляли забавок на Наддніпрянщині, Поділлі,

Прикарпатті. Серед тогочасних іграшок Наддніпрянщини кінця XIX ст.

— дерев'яні кухлики для зачерпування рідини, дерев'яні ляльки,

маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі,

оздоблені різьбленням), дзиґи, вітрячки та ін. Популярними були

механічні забавки з відповідними руховими елементами — вирізані

фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів.

Подивиться презентацію за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=VunueOjATpA

https://www.youtube.com/watch?v=ffldWCvv5nY

 

Практична робота.

1.    Виготовити об’ємну народну іграшку з пластиліну (або намалюйте).

Приклади народної іграшки подивиться по відео:

https://www.youtube.com/watch?v=MJANpBKmPE0

Приклади об’ємної іграшки:

Приклади малюнків народної іграшки:

Усім творчих успіхів!

5 клас

23.03.-24.03.2022

Тема. Петриківський розпис.

Вусики хвилясті,

Тендітні завитки

І соняхи жовтасті.

Жоржини, колоски.

Їх із теплом малюють

І радість нам дарують

Петриківочки майстри.

 

Розписування стін хат, предметів побуту, меблів було дуже популярним на українських землях у давнину, а місцями збереглося й донині. Найчастіше це були фантастичні дерева, квіти, птахи, ягоди, листя.

Для кожного предмета підбирався такий малюнок, щоб прикрасити його, виділити основне, підкреслити форму та красу предмета. Адже малюнок, створений для розпису глечика, смішно виглядатиме на меблях чи печі.

За композицією візерунок у смузі – найпростіший. Колись народні умільці орнаментальним фризом розписували каміни, печі, вікна, двері. Теми для декоративного фризу мають бути простими за змістом, включаючи однорідні елементи (квіти, листя, ягоди, «пуп’янки»). В основі петриківського фризу лежить так званий «бігунець». Він досить динамічний, цікавий, у ньому відсутні випадковість або навмисність. Необхідно звернути увагу на розмір усіх складових частин композиції, їх співвідношення, а також урівноваження кольорів.

Композиції в колі потрібно розміщати так, щоб уникати прямих ліній. Основні елементи розміщують у центрі кола або по його краю.

Часто несиметричні квіти доповнюються дрібними елементами (листя, «пуп’янки», ягоди). І відразу композиція урівноважується.

Малюнок можна малювати без попереднього начерку олівцем. Тому роботу слід починати з великих центральних елементів, доповнюючи їх листками, стеблами та іншими дрібними елементами.

Словник:

Декор (від французького decor) – поєднання елементів, призначених для прикрашення.

Композиція – це розміщення, співвідношення зображувальних елементів у певному порядку. Найпростішою композицією є стрічка або фриз.

Декоративна композиція – яскрава, барвиста, дещо казкова композиція. У ній художник спрощує, стилізує, декоративно переробляє всі елементи, які використовує.

Слово «фриз» французького походження. Так називається суцільна смуга зображень, часто орнаментального характеру, що обрамляє площину. Якщо така смуга візерунка має повороти на кутах, її називають каймою.

 

Практична робота.

Послідовність виконання роботи.

1.    Простим олівцем намітити основні композиційні лінії;

2.    Виконати великі та складні елементи фарбами;

3.    Доповнити великі елементи малими для врівноваження композиції;

4.    Промалювати найдрібніші деталі.

5.    Виконайте Петриківський розпис, використовуя презентацію. Перейдить за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=wSuVwl6_psw

 

https://www.youtube.com/watch?v=SBa81gMY50o

 

Приклади:

Всім творчості та натхнення!

6 клас

24.03.2022

Тема. Символіка та стилізація форм. Створення натюрморту «Глечик молока на українському рушнику».

       Сьогодні мова піде про цікаве явище мистецтва — символіку українського орнаменту. Що ж таке символ і символіка? Спробуємо з'ясувати.

Символ (від грецьк. sumbolon — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, що використовується для збереження і передавання інформації

       Художній символ у декоративно-прикладному мистецтві використовується для збереження і передавання певної інформації, естетичних цінностей. Будь-який символ є образом, у якому завжди присутній певний зміст.

        Символіка — сукупність символів, які використовує та чи інша група осіб, організація, громадське чи політичне об'єднання, держава та ін. Наприклад, державна символіка, олімпійська символіка, математична символіка, символіка звуків мовлення та ін. Символіка — це умовне вираження ідей, понять, почуттів.

Наприклад, великий Герб України та герб міста Львова, сучасна символіка козаків, символіка Євро-2012. Кожне зображення, яке ви бачите, має власне тлумачення.

 

Сакральна символіка української вишиванки:

 

Вишивки на рушниках стали для українського народу оберегами. Обереги для українського народу – це магічні засоби боротьби з ворожою, переважно з “нечистою силою”, охорона перед злом та поклик зберігати все духовне добро. Кожна господиня бажала оздобити свою оселю своїми неповторними рушниками

Саме так і будь-яке зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Давайте з цим і познайомимося.

Дерево життя - є одним з найпопулярніших символів в українському народному мистецтві. Це своєрідна модель всесвіту і людини, де для кожної істоти, предмету чи явища є своє місце. Стовбур Світового дерева символізує земне існування людей, а його пишна крона — місце життя богів.

Птахи- несуть в собі сонячну енергію, і тому символізують теплоту сімейного життя, знак нової сім’ї – символізують шлюбну пару.

Берегиня - мати всього живого, первісне божество - захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охороницею дому. Зазвичай її вишивали нитками червоного кольору, який був символом очищуючого вогню та сонця і мав охоронні, лікувальні властивості.

 Зірки - розкидані по рукавах і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а впорядкованим і гармонійним.

Кінь - символ вірності, відданості, волі.

Дуб - священне дерево, яке уособлювало Перуна, бога блискавки та грому, чоловічої енергії, розвитку, життя.

Виноград - Символіка винограду розкриває радість і красу створення сім’ї, є символом родючості.

Калина - назву вона отримала від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки плоди калини червоні, вони символізують кров та безсмертний рід.

Хміль - можна віднести до молодіжної символіки. Крім центральної України, візерунок поширений на Поділлі. Хміль несе в собі знак розвитку, буяння та кохання. Хміль – це весільна символіка.

Практична робота.

1.    Створити ескіз рушника з елементами народної традиції.

2.    Виконати ескіз натюрморту «Глечика молока на українському рушнику».

3.    Розфарбувати натюрморт фарбами або олівцями.

4.    Подивиться презентацію за посиланням як намалювати натюрморт:

https://www.youtube.com/watch?v=KY6u_choahE

5.    Приклади натюрмортів:

7 клас

23.03.-24.03.2022

Тема. Розвиток творчої уяви. Космічні фантазії.

1.    Подивиться презентацію за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=uJ3PQlTMWPk

2.    Пофантазуйте та виконайте композицію «Космічні фантазії», користуючись фарбами або олівцями.

Приклади:

 

Всім творчості та натхнення!

 

 

5 клас

02.02.2022

Тема. Передача ритму, статики, динаміки в скульптурі.

Виготовлення з пластиліну «хижих тварин».

Чи знаєте ви, що з пластиліном працюють професійні художники-мультиплікатори та створюють мультфільми. Подивитись один із перших пластилінових мультфільмів,  який називається «Пластилінова ворона».

Скульптура – це тривимірний твір мистецтва: об^,ємний, а не плаский, як картина. Якщо картина завжди висить на стіні, то скульптуру можна поставити на відкритому просторі, щоб глядачі могли обійти її з усіх боків і розглянути під різними кутами. До скульптури можна доторкнутися, відчути її форму.

До головних композиційних прийомів належать: ритм, статика, динаміка. Він присутній як у багатьох явищах дійсності, так і в мистецтві. 

Ритм завжди передбачає рух. Більшість явищ природи певним чином пов'язана з ритмом — серцебиття, дихання, обертання планет, чергування дня і ночі, циклічність пір року, зростання рослин. У живописі, графіці, скульптурі, декоративному мистецтві ритм — це один із найважливіших виразних засобів композиції, який бере участь не тільки в побудові зображення, але й часто додає змісту певної емоційності.

Ритм може бути заданий лініями, плямами світла і тіні, плямами кольору.

 

Динаміка та її протилежність — статика (урівноваженість) впливають на емоції людини, визначаючи характер сприйняття зображення.

Скульптури самі по собі нерухомі, але зображують рух.

Терміни «статика», (нерухомість) й «динаміка» (рух) використовуються в мистецтві: і статика, і динаміка беруть участь у створенні образу.

Жанр, що зображує тварин називається анімалістичним.

На сьогоднішньому уроці ви будете ліпити з пластиліну Хижих тварин.

Практична робота.

1.           Правила техніки безпеки.

- Пластилін кладемо тільки на дощечку.

- Залишки складаємо до коробки.

- Стекою ріжемо тільки пластилін.

- Після закінчення роботи витираємо руки вологою серветкою та миємо руки.

2.       Повторим Основні форми роботи з пластиліном: відірвати, згорнути, з'єднати.

1.    Шар;

2.    Яйце;

3.    Крапля;

4.    Ковбаска;

5.    Джгутик;

6.    Завиток;

7.    Морква;

8.    Коржик;

9.    Смужка;

10. Пластик;

11. Трубочка;

12. Соломка.

3.    Виготовлення з пластиліну «хижих тварин».

Матеріали: пластилін, пластика.

Приклади:

4.    Подивиться відео як ліпити Жирафу:

https://www.youtube.com/watch?v=XwDpezsR7dI

5.    Подивиться відео як ліпити Білочку:

 https://www.youtube.com/watch?v=NeNcxUViL4E

6.    Подивиться відео як ліпити Зайчика:

 https://www.youtube.com/watch?v=c2uR4byqTa0

7.    Подивиться відео як ліпити Лисичку:

https://www.youtube.com/watch?v=F0kZU1bs4qk

Домашнє завдання.

1.  Виготовити з пластиліну «хижих тварин».

2. Принести на урок: пластилін, дощечку, стекі, клейонку, вологі серветки.

6 клас

03.02.2022

Тема. Натюрморт зі свічкою.

Сьогодні ми продовжуємо тему «натюрморта». И створимо «Натюрморт зі свічкою».

По-різному горять свічки життя:

Одна - лиш мерехтить, друга - палає.

А ще в житті й по іншому буває:

Ледь загорівшись, свічка затухає,

Не залишаючи свого сліда.

По-різному горять свічки життя:

Одні - для інших, інші - лиш для себе.

Одні горять, бо звикли, так вже треба,

Другим горіти - це уже потреба,

Бо - це минуле наше й майбуття.

(С.Радченко)

Легенда про Свічки.

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули... Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.

Перша сказала: "Я - СПОКІЙ. Нажаль, люди не вміють мене зберегти...

Думаю, мені не залишається нічого іншого як згаснути!..." І вогник цієї

свічки згас.

Друга сказала: "Я - ВІРА. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть

нічого слухати про мене, тому нема сенсу мені горіти далі..." Ледве сказала

таке - подув легкий вітерець і загасив свічку.

Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: "Я - ЛЮБОВ... У мене немає

більше сил горіти далі... Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше - своїх близьких..." Довго не ждала і ця свічка - згасла.

Раптом... в кімнату зайшла дитина і побачила три свічки, що перестали

горіти. Злякавшись, вона закричала:

- Що ви робите?!... Ви ПОВИННІ горіти!!! Я боюся темряви!... Промовивши це,

вона заплакала.

Схвильована четверта свічка сказала: "Не бійся і не плач! ПОКИ Я ГОРЮ,

ЗАВЖДИ МОЖНА ЗАПАЛИТИ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ... Я - НАДІЯ!!!"

     Багато художників зверталися до теми натюрморту із зображенням свічки:

Практична робота.

При створені «Натюрморту зі свічкою» ми мусимо ретельно відбирати предмети, адже вони мають співвідноситися за розмірами і кольором. Маленькі предмети недоцільно малювати поруч з дуже великими, їх просто не буде видно. Малюючи ці речі, ми намагаємося передати форму, об’єм предметів, матеріал, з якого вони зроблені. Кількість предметів має бути обмеженою, щоб натюрморт не був переповненим чимось зайвим.

 

Пояснення послідовності виконання завдання.

Робота носить творчий характер (натюрморт з уяви). Тож зберігаючи

загальні правила побудови натюрморту, повторені на початку уроку,

розглянемо найбільш важливі прийоми досягнення поставленої мети.

-На аркуші паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення.

-Порівняйте пропорції різних частин зображення кожної окремо:

довжину до висоти й ширини. Виправте помилки в побудові.

-Підготуйте малюнок до подальшої роботи: зітріть усі допоміжні лінії, які ви використовували для побудови, зайві лінії.

-Оскільки джерелом світла є свічка, визначаємо, яка поверхня, частина

натюрморту освітлена найяскравіше і як забарвлене тло поруч. Світло від

вогню йде зверху, тому на свічці будуть присутні відблиски.

Найяскравіше зображення поблизу полум'я, а далі від нього йде

поступове затемнення.

-Розходження світла свічки можна передати концентричними

кольоровими площинами, плавно змінюючи відтінки та кольори.

-Визначаємо найтемнішу частина натюрморту.

-На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору тла, бо почати роботу фарбами краще з великих площин.

-Працюємо над цілим натюрмортом, систематично перевіряючи тональні і кольорові співвідношення нових площин з уже прописаними. Опрацьовуємо поверхні на передньому плані і узагальнюємо затемнені поверхні.

-Наприкінці роботи подивіться на результат загалом - чи немає якихось

деталей, які б заважали сприйняттю роботи з невеликої відстані. Для

цього відійдіть на пару кроків і подивіться на роботу. Занадто світлі

ділянки пригасіть, занадто темні - трошки висвітліть, якщо побачите, що

в ході роботи викривилися пропорції, - виправте.

Приклади робіт:

Домашнє завдання. Виконати «Натюрморт зі свічкою».

7 клас

02.02.2022

Тема. Дизайн-середовище. Металево мереживо.

Подивиться презентацію за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=sACOGBnQHSQ

Справжньою окрасою міст і сіл є ажурні огорожі навколо зелених зон, парків, скверів, металеві візерунки містків, перил, балконів тощо. Усе це – вироби ковальства і ливарства. Розглянь зразки старовинних і сучасних огорож на вулицях міст.

                                  

Практична робота.

1. За допомогою витинанки створіть композицію «Металеве мереживо міста».         

 Витина́нка (від українського слова  «витинати», тобто «вирізувати», «вивертати») — вид народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо.

При виготовленні паперових витинанок використовували геометричний чи рослинний орнамент, інколи траплялися й зображення тварин, людей, предметів побуту та будівель. Папір складали в декілька разів: від двох до восьми.

2. Можна виконати ескіз сучасної огорожі. Головне при виконанні ескізу дотримуватися симетрії.

Приклади:

 

Домашнє завдання. Виконати ескіз (або витинанку) металевої огорожі,   дотримуючись симетрії.

 

  

5 клас

27.01.2022

Тема. Засоби виразності скульптури. Виконання скульптури домашніх тварин.

Тривимірне зображення, що має реальні форми, які розміщені у реальному

просторі, виготовлене людиною – це Скульптура.

Художній образ скульптури створюється особливим набором специфічних засобів: об’єм та фактура.

  Об’єм — на відміну від лінії, штриха, плями, — тривимірний зображувальний засіб. Найчастіше використовується у скульптурі та архітектурі.

Фактура — у скульптурі особливості оброблювання поверхні будь-якого матеріалу матеріальні відчутні на дотик властивості поверхні художнього твору, що використовуються як засіб точного відображення дійсності.

Скульптор мислить об'ємами, передає почуття та світогляд людини завдяки об'ємним формам. Об'ємну форму можна створити по-різному:  із глини скульптор ліпить, додаючи, нарощуючи об'єм; працюючи з каменем — відсікає від більшого менше, зайве.

Практична робота.

1.    Ознайомитись з правилами безпечної праці під час ліплення.

1. Ліплення, фарбування виробів можна проводити тільки на пластиковій дощечці.

2.    Пластикову підкладну дощечку під час роботи необхідно розмістити у центрі робочої поверхні.

3.    Металеву чи дерев'яну стеку слід розмістити біля підкладної дощечки ліворуч — для ліворуких, праворуч — для праворуких учнів.

4.    Попереду пластикової дошки слід поставити відкриту дощечку з пластиліном чи глиною, поряд — чашку з водою.

5.    Біля чашки з водою обов'язково має бути серветка з тканини для витирання рук.

6. У разі роботи з ліскою або міцною капроновою ниткою заборонено намотувати її на руки або на інші частини тіла.

7.    Не можна залишати шматочки глини чи пластиліну на столі чи парті, кидати чи струшувати їх на підлогу.

8.    Не можна торкатися брудними руками обличчя, очей.

9.  Після роботи слід витерти руки папером або паперовою серветкою, а потім ретельно їх вимити з милом.

2.    Переглянути майстер-класи з ліплення домашніх тварин:

https://www.youtube.com/watch?v=aNKAol-NAd0

https://www.youtube.com/watch?v=ajcDusISBdo

3.    Приклади домашніх тварин, зліплених з пластиліну:

Домашнє завдання. Виконання скульптури домашніх тварин з пластиліну.

6 клас

27.01.2022

Тема. Натюрморт як жанр образотворчого мистецтва.

Натюрмо́рт (фр. Nature morte — дослівно — мертва природа) — різновид малярства, що зображає зірвані плоди, квіти, спійману рибу та здобич мисливців, пізніше додались предмети, з часом букети квітів, композиції овочів, фруктів, посуд тощо.

Перші фрески та зображення на посуді з сюжетами, які пізніше назвали «натюрморти», можна знайти на фресках Стародавньої Греції та Стародавнього Рима. Збереглися такі композиції у мозаїках. Темперний та олійний живопис прискорили створення картин, і натюрморт відродився, а потім став окремим жанром. Переклад «мертва природа» помилковий, це лише зображення нерухомих речей.

Існують різні техніки виконання натюрмортів.

Історія мистецтв знає натюрморти на фресках, в мозаїках, пергаменті, на дерев'яній основі чи металевих пластинах олійними фарбами. Натюрморти робили сангіною, олівцями, в техніці пастелі, водяними фарбами.

Практична робота.

Створити класичний натюрморт із предметів побуту.

Приклади:

Домашнє завдання. Виконати натюрморт із предметів побуту.

7 клас

27.01.2022

Тема. Гармонія в природному середовищі, взаємозв’язок людини з природою.

Гармонія – це злагодженість, узгодженість, пропорційність усіх частин в цілому, відповідність зовнішнього вигляду внутрішнього змісту.

Пропорція – це певне співвідношення окремих частин, предметів і явищ між собою.

Природа нескінченно різноманітна й прекрасна. Спілкування з природою є незмінним джерелом й зародження творчих задумів у поетів, письменників, композиторів і художників. Природа зачаровує нас своєю гармонійною красою.

Гармонія існує в усьому живому, і в тваринному і рослинному світі і навіть в світі звуків – це і спів вітру, і шум дощу, і шелестіння листя, і грім в горах, і шум прибою, і трелі птахів.

Поняття «гармонія» включає в себе відтвореність, узгодженість, пропорційність, порядок, збалансованість. Дисгармонія має протилежний смисл: відсутність узгодженості, порядку, наявність диспропорції, різноголосся, порушення рівноваги, хаос, безладдя і розбалансованість.

Гармонія включає в себе п’ять функцій формотворення в природі: цілісність, пропорційність, наявність симетрії, ритму та головного в цілому.

Людина – теж частина природи, а гармонійно розвиненою особистістю можна назвати ту людину, яка поєднує в собі фізичну досконалість, духовне багатство і моральну чистоту.

Практична робота.

Пейзаж – це жанр в образотворчому мистецтві, в якому об’єктом зображення є природа.

1.    Виконати пейзаж.

Приклади:   

Домашнє завдання. Виконати пейзаж.

 

  

 

 

5 клас

02.12.2021

Тема. Створення композиції "У гостях у Нептуна".

Панує над морями Нептун, а глибоко в безодні моря стоїть чудовий палац, в якому живе Нептун. Дочки Нептуна – Русалки, які весело хлюпочуться в хвилях моря.

А тепер закрийте очі та уявіть, що ми потрапили на морське дно - нас запросив до себе в гості морський цар Нептун. Перед нами замок Нептуна. У прозорій воді повільно колишуться водорості. Повз нас поволі пропливають мешканці підводного царства: різні за формою і кольором риби, медузи, схожі на парасольки з бахромою, колючі морські зірки – яскраві червоні, сині, прикрашають дно морських володінь Нептуна, химерні морські коники та ще багато інших створінь. В одних тіло за формою більш витягнуте по горизонталі, в інших – по вертикалі. Ось і морська камбала. Лежачи. Поглядає вверх – чи не пливе до неї здобич. Щоб бути непомітною, вона змінює своє забарвлення: жовте, темне, кольорове. Серед водоростей пропливла довга і тоненька рибка. Хвостик гострий. Носик гострий. Тому її називають рибою – голкою. Панує над морями Нептун, і хвилі моря слухаються найменшого поруху руки, озброєні грізним тризубцем.

Практична робота.

Сьогодні ми з вами будемо малювати підводний світ. На свій вибір ви створюєте казковий або реальний морський пейзаж.

Приклади:

Домашнє завдання: Виконати малюнок морського підводного світу.

6 клас

02.12.2021

Тема. Пейзаж. Створення пейзажу холодного колориту «Взимку».

Пейзаж —це жанр, що зображує природу якої-небудь місцевості.

Є пейзажі, що відтворюють ті або інші куточки природи або міста; існують пейзажі, створені фантазією художника. Художники зображують природу насамперед для передачі певного настрою, стану, що й знаходить потім відгук у серцях інших людей.

Три закони оптичного змішування.

1.При змішуванні протилежних на кольоровому колі кольорів отримуємо монохромний колір.  2.Оптичне змішання кольорів, які знаходяться на кольоровому колі на деякій відстані, дає проміжний колір. Наприклад жовтий і червоний дають проміжний оранжевий 3. Схожі між собою кольори дають однакові суміші.

Практична робота.

Створення пейзажу холодного колориту «Взимку».

Приклади:

Домашнє завдання: Виконати малюнок пейзажу «Взимку».

7 клас

02.12.2021

Тема. Монументальне мистецтво. Імітація вітражу.

Розрізняють такі види живопису:

монументально-декоративний (стінні розписи, плафони, панно),

станковий (картини),

декораційний (декорації для театру та кіно),

декоративний (розпис предметів побуту).

Живописом уважають також іконопис, мініатюру (ілюстрування

рукописів, портрет),  діораму та панораму.

Залежно від того, які матеріали використовує художник, говорять

про олійний живопис;

живопис водяними фарбами по штукатурці — сирий (фреска) та сухій      («а секко»);

темперний, клейовий, восковий живопис;

емаль; живопис керамічними, силікатними, синтетичними фарбами;

мозаїку; вітражі; акварелі; гуаші.

Пастель і туш також часто слугують для виконання живописних робіт. Унікальні ефекти вітража пояснюються прозорістю його основи — кольорового скла; чорна фарба, що її використовували для промальовування контурів, була непрозорою. Середньовічні художники, які працювали у галузі монументального і станкового живопису, навпаки, накладали фарби на непрозору основу, а світло передавали за допомогою золотих і освітлених білою фарбою тонів. Вітраж (від франц. vitraqe — скло) — орнаментальна або сюжетна декоративна композиція (у вікні, дверях або у вигляді самостійного панно) зі скла або іншого матеріалу, що пропускає проміні світла.

Шматочки прозорого кольорового скла з’єднуються між собою за малюнком за допомогою паяння зі свинцю. Кольорові вітражі у вікнах (наприклад у готичних соборах) створюють гру кольорового світла в інтер’єрі.Монументальне мистецтво — різновид образотворчого мистецтва, твори якого створюють для певного архітектурного середовища. Твори монументального мистецтва відрізняються значущістю змісту, узагальненням форм, великим масштабом.

 До монументального мистецтва належать пам’ятники; монументи; скульптурні, живописні, мозаїчні композиції для будівель; міська та паркова скульптура; фонтани тощо.

Практична робота.

Виконати імітацію вітражу.

Подивиться відео для виконання вітражу:

https://www.youtube.com/watch?v=Wo4fyZ69ffw

Приклади:

Домашнє завдання: Виконати імітацію вітражу.

5 клас

17.11.-18.11.2021

Тема. Колір, форма, основні кольорі. Створення композиції «Стоять веселі соняхи в цвіту».

 

Одні й ті самі кольори, залежно від задуму художника, можуть звучати по-різному у різних творах.

Колорит разом із сюжетом (те, про що розповідає картина) утворюють цілісний художній образ.

Повторимо:

Ахроматичні кольори – це ті, які не мають кольорового тону, а тільки світловий, тобто білий, сірий, чорний.

Хроматичні кольори - усі кольори спектра та їх похідні.

Відмінність за світлотою означає, що одні кольори є світлішими за інші.

Колірний тон визначається тією якістю, що дозволяє нам називати колір зеленим, червоним або синім.

Колір є одним з найважливіших засобів мистецтва. Підбір кольору часто буває для художника справжнім випробуванням. Колір впливає на відчуття, стан, настрій людей.

Спектр - це безперервний ряд кольорів, де вони розташовуються в певному порядку.

Основу спектра складають три кольори - червоний, жовтий, синій. Ці кольори називають основними, або “чистими”, тому що їх неможливо створити шляхом змішування інших кольорів.

Ця картина демонструє виразність основних кольорів: червоний, синій та жовтий одразу притягають погляд, іноді навіть відволікають увагу від форм.

Між основними кольорами ми бачимо • Оранжевий • Фіолетовий •Зелений. Ці кольори називаються допоміжними і утворюються в результаті змішування

Допоміжні кольори на колі розміщені напроти основних. Вони доповнюють один одного, їх взаємний вплив оживляє колорит картини. а синій “розпалюється” поряд із оранжевим. Червоний стає ще більш червоним і просто “горить” поруч із зеленим. 

Тінь предмета належить малювати тим кольором, котрий є допоміжним до кольору предмета, що відкидає цю тінь.

На колірному колі в одній половині знаходяться теплі кольори, а в другій – холодні. Часто колорит картини залежить від пори року.

Теплі кольори на погляд зближують зображення, а холодні – віддаляють. Цей ефект художники з успіхом використовують для передачі тримірних форм.

Це загальна кольорова гармонія малюнка, коли кожний колір перебуває у узгодженому поєднанні з іншими. За допомогою жовтих і оранжевих квітів, а також плям зеленого кольору Ван Гог зумів передати красу цих соняшників. Квіти мають вигляд живих і об’ємних.

А так бачила соняшники наша українська художниця Марія Приймаченко, яка працювала в стилі «привітивізму».

Роботи художників, які теж не змогли устояти від краси Соняшників:

Практична робота.

Виконання живописної композиції «Стоять веселі соняхи в цвіту» у теплій кольоровій гамі.

Домашнє завдання.

Створити композицію «Стоять веселі соняхи в цвіту» фарбами.

Приклади дитячих малюнків:

6 клас

18.11.2021

Тема. Настрій у живопису. Створення композиції «Пору року».

Колорит  допомагає художникам добирати гармонійні поєднання кольорів на картинах, радить учитися кольорової гармонії у природи. Наприклад, кожна пора року має свій колорит. Взимку переважають сині, блакитні, фіолетові кольори та їхні відтінки, а також білий і сірі. Весною кольори ніжні, з’являються зелені, жовті, рожеві та інші. Літо вражає багатством поєднання найрізноманітніших яскравих барв: зеленої, синьої, червоної, жовтої, фіолетової тощо. Осінь зазвичай зображується у жовтих, оранжевих, червоних кольорах.

-       Порівняй колорит картин, на яких зображені різні пори року.

Які кольори нагадують тобі певні пори року? Знайди їх на картинах.

 

Світло розкриває і робить видимим безмежний, сповнений життям, кольоровий світ. Завдяки світлу ми сприймаємо світле і темне, кольорове і безбарвне, рельєфне і пласке, далеке й близьке. Світло є необхідною умовою візуального сприйняття, воно дозволяє нашій свідомості створювати світ живих зорових образів. Щоб ми не зображували, колір світла завжди існує і всі кольори фарб підкорюються йому. Завдяки світлу ми відчуваємо колорит природи. Тому колористичний стан картини залежить від кольору джерела світла.

 

Подивиться презентацію за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=7UGaQeAYsfc

 

Практична робота.

Створення композиції «Пори року», використовуя фарби:

на одному листку папіру малюєте 2 або 4 пору року (на ваш вибір).  

 

На світанку, вдень, увечері, вночі освітлення неоднакове. Відповідно змінюються й кольори, їх насиченість та контрастність. Ви помітили, що деякі кольори на фоні інших стають більш яскравими. І навпаки, вони гаснуть, якщо потрапляють на однорідний фон. Теплі фарби яскравіші й більш помітні на холодному фоні, а холодні – на теплому. Бажаючи зробити зображення більш виразним, художники виконують його на фоні контрастного кольору.

Приклади композиції «Пори року»:

Домашнє завдання.

Створити композицію «Пори року».

7 клас

17.11.-18.11.2021

Тема. Екстер’єр. Вулицями міста.

Архітектура - найдавніша галузь людської діяльності. Починаючи з первісного суспільства, вона супроводжує людей протягом всієї історії. Однією з перших свідомих дій людини було створення житла. Печери, курені, землянки захищали її від вітру, дощу, холоду і диких звірів. У цих перших «будинках» люди жили, готували на вогнищі їжу, виготовляли знаряддя праці, святкували щасливе полювання, обирали вождів.

У всі часи людину цікавила не тільки її зовнішність, вбрання, а й те, як виглядає будинок, в якому вона живе, храм, де вона молиться, споруда, з якою вона пов‘язує своєю роботу навчання і дозвілля. Кожен час висував свої вимоги до архітектури, передусім, до її екстер'єру - неповторного архітектурного обличчя будь- якої споруди. Саме тому екстер'єр будівлі - це завжди візитівка певного народу та певної епохи.

Екстер'єр – зовнішній дизайн будинку, його художнє та архітектурне оформлення. Екстер'єр – це поняття зворотне до інтер'єру.

Основна функція екстер'єру - це зробити будинок красивим зовні, щоб він притягував погляди і гармоніював із природою. Дизайн екстер'єру прийнято ділити на дизайн фасадів та ландшафтний дизайн.

зрізняють зображення: кутове і фронтальне.

Вулиці, що творять образ міста.

 Кожне місто має своє неповторне обличчя. І саме архітектурні споруди, що в ньому є, творять незабутній образ міста. Саме він дарує нам ті особливі настрій і почуття, що залишаються назавжди в душі кожної людини.

 

Подивиться презентації:

https://www.youtube.com/watch?v=rAZB3Tn5NBc

 

https://www.youtube.com/watch?v=cIBm7bFow98

 

Практична робота.

Створення композицію «Вулицями міста».

Домашнє завдання.

Створити композицію «Вулицями рідного міста».

 

5 клас

10.11.-11.11.2021

Тема. Засоби виразності живопису. Створення композиції «Осіння симфонія».

Сьогодні ви ознайомитесь з виконанням вправ накладання фарб акварелі в

 техніці «сухим по сухому або багатошаровий живопис» з

 елементамиприйому по сухому та по мокрому.

Композиція «Осіння симфонія»

Матеріали та інструменти:

альбом для малювання, простий олівець, гумка, фарби – гуаш або акварель,

 пензлі № 4, 6 , ємність для води, серветки для витирання рук і пензлів,

 палітра.

Основні поняття:

«хроматичні та ахроматичні кольори», «насиченість», «світлота», «колірний

 тон», «відтінок», «мазок», «пляма», «тонова розмивка».

Налаштуємо свою емоційну готовность до уроку.

– Погляньте за вікно. Яка сьогодні погода ?

– Чи впливає природа на ваш настрій? Якщо так, то яким чином ?

Опрацювання навчального матеріалу.

1. «Розминка» ( Робота з кросвордом та чайнвордом)

- «Матеріали та інструменти». Розгадати кросворд, виділити ті матеріали та

 інструменти, які необхідні нам на уроці.

По горизонталі:

1. Вид ручки для малювання широкими соковитими лініями.

2. Станок для малювання.

3. Невелика чотирикутна або овальна дошка з деревини або порцеляни, на

 якій художник змішує і розтирає фарби під час роботи.

4. Вид фарби.

По вертикалі:

5. Кольорові олівці з барвистого порошку без оправи.

6. Рідка або суха фарба стійкого кольору, що використовується в малюванні,

 кресленні пером, пензлем, виготовлена зі спеціальної сажі та клею.

7. Інструмент для стирання ліній, виконаних олівцем.

8. Ним виконують лінії, штрихи.

Відповіді:

1. Фломастер

2. Мольберт 

3. Палітра

4. Акварель

5. Пастель

6. Туш

7. Гумка

8. Олівець

- Відшукай у чайнворді 9 термінів. Визнач, які із них є в переліку, але

 відсутні у завданні.

Відповіді:

1. Живопис

2. Коллаж 

3. Колір 

4. Контур

5. Мазок

6. Малюнок

7. Реалізм

8. Тінь

9. Силует

2. Робота з опорними таблицями.

1. Уважно роздивіться зображення спектрального (колірного) кола,

 пригадайте основні поняття кольорознавства.

 

Відтінок = колір + колір

Тон = колір + білило

2. Порівняй два зображення. Здається, що одне ми бачимо на екрані

 кольорового телевізора, а інше – на екрані чорно-білого. Чи не так?

3. Одні й ті самі кольори, залежно від задуму художника, можуть звучати по-

різному у різних творах. Колорит разом із сюжетом (те, про що розповідає

 картина) утворюють цілісний художній образ. Спробуйте проаналізувати,

 який настрій передано на картинах. Визначте, які кольори переважають.

 Обгрунтуйте взаємозалежність художнього образу та колориту. 

В. Бялиницький – Біруля «Осінній краєвид» В. Черкасов «Золота осінь»

4. Складіть асоціативний ряд до словосполучення техніка акварельного

 живопису.

3. Робота з опорною схемою « Сприйняття кольору»

Сприйняття кольору – це ланцюжок із 4 етапів :

світло – предмет – очі – мозок

 4. Робота із словником – довідником образотворчого мистецтва.

Ахроматичні кольори – це ті, які не мають кольорового тону, а тільки

 світловий, тобто білий, сірий, чорний.

Хроматичні кольори - усі кольори спектра та їх похідні.

Відмінність за світлотою означає, що одні кольори є світлішими за інші. 

Колірний тон визначається тією якістю, що дозволяє нам називати колір

 зеленим, червоним або синім.

Насиченість — це відмінність хроматичного кольору від рівного до нього за

 світлотою сірого кольору, виразність конкретного колірного тону.

 (Найсвітліша фарба (білило) світліша за найтемнішу (чорну) всього в 25—30

 разів. Тому для передавання всього різноманіття колірних поєднань в

 природі необхідне знання явищ колірного контрасту і нюансу. Сприйняття

 кольору нашим оком залежить від часу доби. Так, у сутінках зелено-блакитні

 кольори яснішають, а червоно-фіолетові темнішають. Але було б помилкою

 розглядати кожен колір сам по собі. Кольори, які ми сприймаємо,— це

 результат змішування розташованих поруч кольорів. Якщо ви подивитеся з

 деякої відстані на невеликі колірні плями, що розташовані близько одна до

 одної, то вони зіллються в одну суцільну пляму, яка матиме колір, що

 утворився від змішування цих кольорів. )

Мазок – технічні властивості виконання, пов’язані зі слідами пензля на

 поверхні фарбового шару.

Контраст – різко окреслене протиставлення ( високий – низький, світлий –

 темний і ін..)

Композиція – побудова художнього твору, зумовлена його змістом,

 характером і призначенням.

Колорит – це гармонійне поєднання кольорів у єдине ціле.

Техніка – властивості фарб по-різному передавати кольори, а також

 прийоми роботи з ними.

Сприймання творів мистецтва.

С. Григорєв « Осичняк».

Під час прогулянок придивляйтеся до всього, що вас оточує, особливо до

 природи. Чарівні куточки спробуйте замалювати. Розгляньте репродукції

 картин відомих художників-пейзажистів, наприклад твір С. Григор'єва

 «Осичняк». В ньому художник від­творив сонячний літній день в осичняку.

 Зверніть увагу на композицію картини. Осички, в міру від­далення,

 зображаються меншими, промальовуються не так чітко. Це створює ілюзію

 глибини простору.

Пригадайте сад або ліс в осінньому вбранні. Кожна порода дерев, як і кожне

 дерево зокрема, має не лише свою форму, пропорції, просторове положення

 стовбура, гілок, листя, а й своєрідну будову. Розглянути будову дерева можна

 восени або взимку, коли чітко видно їх конструкцію.

Так дерева змінюються протягом року.

С. Шишко « Осінній мотив»

Зверніть увагу, як змінюється стан осінньої природи. Розгляньте картину С.

 Шишка «Осінній мотив». На ній художник відтворив чудову осінню пору:

 полонені осінніми барвами правобережні дніпрові кручі, стрункі осички на

 першому плані і голубі беззмежні далі.

Осінній пейзаж можна малювати в сонячну погоду і в непогоду. В пейзажі

 художник завжди намагається відтворити почуття, що пробуджує в людині

 природа.

Ф. Коновалюк « Осінь»

Розгляньте картину Ф. Коновалюка «Осінь». На картині художник зобразив

 дерева та кущі, позоло­чені осінніми барвами. На першому плані бачимо

 невеличке озерце, в якому відзеркалює небо.

Фізкультхвилинка.

Руханка «Буратіно». Розповідати вірш, імітуючи рухи:

Буратіно підтягнувся,

Раз нагнувся, два нагнувся.

Руки в сторони розвів –

Мабуть, ключик загубив.

А щоб ключик відшукати,

Треба нам навшпиньки стати.

Практична робота.

1. Завдання.

Намалюйте осінньої природи на тему «Симфонія осені».

 Починайте малювати олівцем. Спочатку визначте основні елементи композиції. Знайдіть сюжетно-компози­ційний центр, який виділите кольором, розміром або розміщенням головного образу в геометричному центрі картини. В правильно організованій картині сюжетно-композиційний центр можна легко знайти незалежно від назви твору. Потім визначте місце другорядних образів, що доповнюють задум компо­зиції. Малюючи пейзаж, треба врахувати перспек­тивні скорочення предметів. Ті з них, що розташо­вуються на другому плані, малюйте меншими за розміром, більш приглушеними і менш виразними за кольором.

2. Зразок виконання роботи у техніці « сухим по сухому або багатошаровий живопис» з елементами прийому по сухому та по мокрому.

Зразок дитячої роботи

 

Зразок роботи пейзажиста

 Роботи мають привабливий вигляд в результаті нанесення багатьох шарів фарби. Також тут застосовувалися прийоми по сухому та по мокрому.

Малюєте роботу за зразком поетапно.

 

 

Пояснення до творчого завдання

Розпочинаючи малюнок, слід пам’ятати про те, що теплі кольори є такими,

 що «виступають», тобто такими, що здаються нам розташованими ближче за

 своє фактичне місцезнаходження, а холодні кольори, навпаки,— такими, що

 відступають», вони здаються нам розташованими далі за їх фактичне

 положення у просторі.

Домашнє завдання

1. Поспостерігати за деревами та кущами ( як змінюється їх забарвлення

 ранком, удень, пізнім вечором).

2. Намалювати композицію «Осіння симфонія».

Приклади:

6 клас

11.11.2021

Тема. Світлотінь. Поняття контрасту. Створення композиції «Нічне місто».

Щоб створити гарний малюнок ми ознайомимся з поняттями світлотіні та контрасту.

Засоби композиції включають:

формат,

простір,

композиційний центр,

рівновагу,

ритм,

контраст,

світлотінь,

колір,

декоративність,

динаміку і статику,

симетрію і асиметрію,

відкритість і замкнутість,

цілісність.

Освітлення та колір як елементи композиції мають велике значення. Вони допомагають виявити композиційний центр, кольорове і тонове вирішення образів композиції та загальний колорит її. Освітлення і колір допомагають художнику передати радість, сум. Радісні події художники передають звичайно яскравими, теплими контрастними тонами (Т. Яблонська - "На Дніпрі"), а сумні - тьмяними, холодними тонами (В. Перов - "Проводи покійника").

 

У творчій композиційній роботі над твором спочатку знаходять і створюють образ засобами конструктивного і декоративного вирішення композиції: сюжету, співвідношення діючих персонажів і груп, колориту і колірного контрасту. На другому етапі роботи розкривається вся глибина змісту, внутрішній світ головних і другорядних персонажів, їхні характери і стосунки.

Композиційні правила, прийоми і засоби засновані на багатому досвіді творчої майстерності художників багатьох поколінь, але техніка композиції не стоїть на місці, а постійно розвивається, збагачуючись творчою практикою нових художників. Якісь прийоми композиції стають класичними, і на зміну їм приходять нові, оскільки життя висуває нові завдання перед мистецтвом.

Художникові для створення емоційної і образної композиції необхідно навчитися бачити в навколишньому житті цікаві події, персонажі, мотиви, ракурси і стани. Постійне виконання нарисів, зарисовок і етюдів з натури розвиває не тільки око і руку, але і композиційне мислення.

Побачити цікавий мотив композиції в житті непросто. Допомогти в цьому може рамка-видошукач, яку нескладно виготовити самому. Головне, щоб її протилежні сторони залишалися рухомими, тоді можна буде легко змінювати формат, збільшувати або зменшувати круг тих, що входять у поле зору об'єктів.

Вибір найбільш виразного сюжету для композиції теж непросте завдання. Один і той же сюжет сотні людей сприймають і тлумачать по-різному, тобто, створюють свою версію змісту. Під сюжетом треба розуміти те, що безпосередньо зображає художник на полотні, а зміст або тема можуть бути набагато ширшими, тобто в одній темі можна створити твори з різними сюжетами.

Важливо ще до початку виконання зображення, спробувати уявити собі, якою буде картина. Як правило, спочатку художник виконує декілька невеликих ескізів, в які веде пошук найбільш виразної композиції. На цьому етапі визначається, яким буде формат картини (витягнутим по вертикалі, прямокутним, квадратним, витягнутим по горизонталі) і її розмір.

Витягнутий вгору формат додає зображенню відчуття стрункості і піднесеності. Формат у вигляді прямокутника, розташованого по горизонталі, зручний для зображення епічної дії. Надмірне збільшення формату по вертикалі перетворює зображення на сувій, а надмірне збільшення формату по горизонталі диктує застосування панорамної або фризової композиції.

Подивиться презентацію за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=x2zouvwcpO0

Контраст – це поєднання кольорів, які підсилюють яскравість один одного. Контрастними будуть кольори, які на спектральному колі розташовані навпроти.

Типи контрастів:

1.Контраст за кольором;

2.Контраст світлого і темного;

3.Контраст холодного і теплого;

4.Контраст додаткових кольорів;

6.Контраст по насиченості;

7.Контраст по площі колірних плям.

Практична робота.

Створення композиції «Нічне місто».

Приклади:

Домашнє завдання.

Виконати композицію «Нічне місто».

7 клас

10.11.-11.11.2021

Тема. Інтер’єр. Побудова інтер'єру класної кімнати, гостинної.

 

Інтер'єр — це оформлення внутрішнього простору будинку або окремих приміщень.

В інтер'єрі можуть бути виражені різноманітні відтінки почуттів і настрою людини: радість, смуток, роздуми; він може бути святковим або скромним, затишним або холодно-парадним. У ньому можливо показати зміни, які вносить до нашого життя дійсність. Вигляд нової квартири, лабораторії, офісу, театру, концертної зали буде відображати побут, смаки та захоплення нашого сучасника.

Вам необхідні певні знання і навички зображення інтер'єру, тому що дуже часто він є фоном для тематичних композицій.

Малювання інтер'єру потребує знання перспективи, уміння користуватися нею. Коли ми з вами будемо малювати класну кімнату або інший інтер'єр, ми насамперед повинні знайти місто, звідки краще буде видно це приміщення.

Перспектива, у якій одну із стін зображують паралельно картині, називають фронтальною. Фронтальна перспектива характеризується простотою побудови і виразністю. Головна точка сходження розташована на фронтальній стіні в місці перетину вертикальної осьової лінії картини з лінією горизонту. У такому випадку бічні стіни на малюнку будуть однакові. (демонстрація репродукції картини Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря»).

Якщо треба побудувати зображення з більшим видом на праву половину інтер'єру, то точку сходження зсувають ліворуч від центра картини (демонстрація репродукції картини П. Федотова «Сватання майора»).

Малюнок інтер'єру може бути побудований і в кутовій перспективі, у якій зображають дві стіни, площини яких повернуті під певним кутом до картини. Така побудова перспективи інтер'єру має дві точки сходження (демонстрація репродукції картини В. Сєрова «Дівчина з персиками»).

Елементи інтер'єру — двері, вікна, класну дошку тощо малюють на другому етапі, враховуючи при цьому їх перспективні зміни. Лінії вікон, дверей, шафи, стола, якщо їх продовжити, мають також зійтися в тій точці сходження, що й лінії підлоги, стелі. Пропорції їх узгоджуються з основними вимірами інтер'єру (висота, ширина, глибина).

Ті предмети, які в інтер'єрі розміщені не паралельно стінам, мають для побудови свої точки сходження, що розташовані на єдиній для всього інтер'єру лінії горизонту.

Подивиться презентацію за посиланням:

 

https://www.youtube.com/watch?v=Nm3_IySxeI0

 

Практична робота.

З цим основним законом - властивістю перспективи (зоровим зменшенням величин предметів в міру віддалення від глядача) ви вже ознайомлені під час малювання з натури, за уявою та при тематичному малюванні. А тепер давайте на ці самі предмети спробуємо подивитись з середини і зобразити їх такими, як їх сприймає наше око, тобто, сьогодні ми повинні навчитися правильно зображати перспективну побудову інтер'єра (французьке слово, що означає «внутрішній»).

Спочатку спробуємо схематично зобразити конструктивну будову інтер'єра нашої класної кімнати, в основі якої є форма прямокутного паралелепіпеда.

Алгоритм виконання фронтального зображення інтер'єру:

1. Визначити лінію горизонту на картинній площині.

2. Визначити головну точку сходження, яка розташована на фрон­тальній стіні посередині лінії горизонту.

3. У центрі на лінії горизонту зображується у певних пропорціях фронтальна стіна.

4. Паралельні між собою лінії підлоги, стелі (перпендикулярні до картинної площини) йдуть до точки сходження на лінію горизонту.

5. Усі паралельні між собою лінії вікон, дверей (перпендикулярні до картинної площини) йдуть до точки сходження на лінії гори­зонту.

6. Усі горизонтальні та вертикальні лінії, паралельні щодо кар­тинної площини, свого напрямку не змінюють.

7. Меблі, що знаходяться в інтер'єрі, найкраще починати зображувати з нижньої основи, спочатку намічаючи усі ребра великої форми, щоб вони вписувались в інтер'єр і не «плавали» в просторі.

Перегляньте відеоролик побудови фронтального інтер'єру кімнати за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=6wcOAjSU5P0

Перегляньте відеоролик побудови кутового інтер'єру кімнати за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=MoWbYrKwo38

 

Приклади побудови:

Домашнє завдання.

Виконати зображення класної кімнати або гостинної.

Приклади:

5 клас

03.11.-04.11.2021

Тема. Живопис – як вид мистецтва. Створення композиції «Звідки веселка воду пила».

Живопис найпоширеніший вид образотворчого мистецтва. Слово живопис означає живо писати, твори живопису створюють за допомогою фарб що наносяться на будь яку поверхню.

Щоб дізнатися яку тему ми малюватимемо сьогодні, розгадаємо загадки.

Загадки:

1.    Що за диво краса,

Розписні ворота

Здалися на шляху

В них не в'їхати, не ввійти (веселка)

2.    Фарбоване коромисло

Над річкою повисло (веселка)

3.    Над річкою коромисло

Різнобарвне повисло (веселка)

4.    Що за диво краса

Розписні ворота? (веселка)

5.    Після дощику нерідко

У тучках місток різнобарвний,

З яскравими перилками

Спливає він арками (веселка)

6.    Ось і дощик над річкою

Вище яскрава дуга

Хто назвати її готовий? (веселка)

7.    Семибарвна краса

Оберігає небеса (веселка)

8.    Тут сказало сонце, стій!

Семиколірний міст крутий.

Хмаринки сховалися від Сонця

Звалився міст, і немає слідів (веселка)

9.    Дощик з сонцем змайстрував

Міст високий без поручнів.

Від чудесного мосту

Всьому світу краса (веселка)

 

Уявіть, як сонце усміхається теплому дощику. Після дощику з’являється райдуга-веселка. Вона перекинула над землею різнобарвний місток.

Порядок розташування семи кольорів веселки завжди однаковий: червоний, поморанчевий (оранжевий), жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Прислів’я порядку розташування кольорів:

Творче завдання. Створення композиції «Звідки веселка воду пила», використовуючи фарби.

Приклади

Домашнє завдання.

1.Виконати малюнок «Звідки веселка воду пила» фарбами.

2.Підготувати на наступний урок: альбом, фарби, пензлик, непроливайка (стаканчик), клейонка, вологі серветки.

6 клас

04.11.2021

Тема. Пейзаж. Види пейзажів. Вулиця.

Пейзаж (від франц. Paysage, від pays — «країна» або «місцевість») — жанр образотворчого мистецтва, у якому основним предметом зображення є дика або певною мірою перетворена людиною природа. Виникненням такого жанру образотворчого мистецтва ми завдячуємо художникам Китаю. Саме там художники вперше почали зображати у своїх роботах тільки гори та ріки, красу навколишнього світу. Тоді як в інших країнах пейзаж був тільки складовою

Кожний художник-пейзажист захоплюється і зображає тільки певні пейзажі? Хтось милується гірськими краєвидами, комусь до вподоби розбурхане море, а хтось не може відвести погляду від могутніх дерев… Усі художники поділяють пейзажі на певні види.

Види пейзажів: морський, гірський, сільський, міський.

Морський пейзаж — це картини із зображенням моря. Видатний художник-пейзажист, який писав море у будь-яких його проявах,— Іван Костянтинович Айвазовський. Він народився у Криму, у Феодосії, та провів усе своє дитинство біля хвиль — ласкавих та бурхливих, каламутних та прозорих. Хлопчиком сидячи на березі, він вбирав і запам’ятовував усе, що бачив, маючи чудову пам’ять художника, щоб потім стати визнаним живописцем-мариністом, мабуть, одним із найвідоміших художників.

Іван Айвазовський "Дев'ятий вал"

Іншим різновидом пейзажу є гірський пейзаж, який розкриває красоту та могутність гір. Зараз ми розглянемо деякі з робіт видатного закарпатського художника Йосипа Йосиповича Бокшая, який із великою любов’ю змальовував свій рідний край («Озеро в горах», «Отара на полонині», «На перевалі», «Ужгородська гребля», «Синевир» та ін.). Майбутній художник народився 2 жовтня 1891 року в с. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області. Ім’я Йосипа Бокшая нині відомо як у нашій країні, так і за її межами. Його полотна зберігаються у найкращих приватних колекціях світу, та найбільше зібрання його творів — у фондах Закарпатського обласного художнього музею, названого 1990 року іменем Йосипа Бокшая. Загалом Йосип Бокшай був дуже плідним митцем, написавши за життя понад тисячу живописних полотен. Найбільше з-поміж пір року він любив осінь.

Йосип Бокшай "На перевалі"

Сільський пейзаж — пейзаж, який оспівує безкраї поля, сільські краєвиди з хатинками. Саме такі пейзажі приваблювали Сергія Івановича Васильківського. Він народився 7 жовтня 1854 року у тихому містечку Ізюмі. Це був один із наймальовничіших куточків Харківської губернії. Хата, де з’явився на світ майбутній художник, стояла на головній Громадянській вулиці, поблизу від Спасо-Преображенського Поряд — дивної краси Ізюм, лука Сіверського Дінця, гора Кременець, оспівана у «Слові о полку Ігоревім» як прикордонний пагорб, який поділяє Велику Русь і Великий Степ. Тонка, поетична натура хлопчика формувалася серед прекрасної слобожанської природи. С. Васильківський створив картини, що згодом отримали статус класичних взірців українського пейзажу. Це «Залишки віковічного лісу», «Ловлять снігура», «Коробів хутір», «Весна в Україні».

Сергій Васильківський "Весна в Україні"

Існує ще такий різновид пейзажу, як міський пейзаж, який розповідає про життя міста. Міський пейзаж отримав своє втілення у роботах таких відомих французьких художниківімпресіоністів, як Каміль Піссарро («Краєвид.Руан», «Площа французького театру»), Клод Моне («Собор в Руані», «Бульвар Капуцинок»). Після чого почався пошук найкращих колірних рішень, способів відображення, можливості якомога точніше зобразити «тремтіння атмосфери», притаманне містам.

Каміль Піссаро "Краєвид. Раун."

Але який би пейзаж не змальовували художники, вони завжди дотримуються певних правил. Предмети, що знаходяться ближче до нас, розташовуються на першому (передньому) плані картини і частково загороджують предмети другого та третього планів. Усі зображення першого плану детальніше промальовують — на відміну від предметів, розташованих на інших планах картини.

 

Перейти за посиланням для перегляду презентацій:

https://www.youtube.com/watch?v=5Cl5jiHR4sQ

 

https://www.youtube.com/watch?v=rAZB3Tn5NBc

 

Практична робота.

Виконання ескізу вулиці.

Перейти за посиланням для перегляду презентації:

 

https://www.youtube.com/watch?v=Qkulm421RbU

 

Домашнє завдання.

Виконати ескіз вулиці.

Приклади:

7 клас

03.11.2021

Тема. Архітектура історичного міста, гармонія з природним середовищем.

Стиль у мистецтві — це своєрідні, неповторні особливості творчості митця.

 Стиль архітектури - це мова архітектури, яка поєднує в собі конструкцію, форму, простір, пропорції і ритм, світло і колір. Це, з одного боку, зовнішня форма, художній образ, а з іншого. — відбиття уявлень певної епохи.

Слово «стиль» походить від грецького «паличка для письма».

Гострі палички з кості або металу застосовували для Письма на

дерев'яних табличках, вкритих воском. Судячи з цього, слово «стиль»

спочатку означало індивідуальну манеру письма, почерк окремої

людини, засіб виявлення помислів.

У галузь мистецтва та архітектури поняття стилю входить у XVIII ст. і означає особливості національних форм.

Ознайомимся зі стилями в архітектурі.

Романський стиль

Романський стиль (від латин, romanus — римський) — умовна

назва стилю, який склався в період раннього середньовіччя (X— XII ст.)

в архітектурі країн Західної і Центральної Європи.

Для нього характерне поєднання римської будівельної майстерності з місцевими естетичними уявленнями, досить різноманітними

в різних країнах. У цілому для романської архітектури властиві масивні

будови. Ордер тут відсутній, пропорції вибираються досить вільно!

Щоб забезпечити міцність та витривалість, стіни зовні доповнюються

лопатоподібними потовщеннями — контрфорсами. Романські церкви прикрашали центральна велика башня і бокові – меньши за розміром, квадратні або восьмигранні башні. Стіни були глухі, лише в небагатьох місцях прорізані вузенькими арочними вікнами.

Зовні його стіни оздоблені аркадами, головний фасад прикрашають

рельєфи. Невисокі вежі собору мають конічні завершення, вкриті

черепицею.

У цей період будувалося багато замків та монастирів. Укріплений

замок — житло феодала і водночас фортеця, що захищала його

володіння. Зазвичай "розташований на вершині гори або скелястого

горба над рікою або біля моря, замок захищав під час облоги і був

центром підготовки до набігів. Замок із звідним мостом і укріпленим

порталом був оточений ровом, монолітними кам'яними , стінами,

увінчаними зубцями, вежами і бійницями. Ядро фортеці складала

масивна кругла або чотирикутна вежа, що мала декілька поверхів

(донжон). Навколо замку був просторий двір із житловими і

службовими спорудами. Досвід будівництва замків був згодом

перенесений на монастирські комплекси, що являли собою цілі селища і

міста-фортеці. В їх плануванні суворо дотримувалися вимог оборони,

тверезого врахування особливостей мперенесений на монастирські комплекси, що являли собою цілі селища і міста-фортеці. В їх плануванні суворо дотримувалися вимог оборони, тверезого врахування особливостей місцевості.

(Замок Гайрана Сені, XII ст.; місто-фортеця Каркассон в Провансі,

XII—XIII ст.).

Готика

Готичний стиль вражає єдністю і цілісністю художніх виявів у всіх

видах мистецтва.

Релігійне за формою готичне мистецтво більш чуттєве, ніж романське, до життя, природи і людини.

Головною ознакою готичної архітектури вважають висотність.

Готичні собори високі й тягнуться до неба незліченними стрілами веж і

башточок, вімпергів, загострених арок. Вражає їх багатство і різноманітність.

Собор готичного стилю неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах: кожний з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний. Стіна не відчувається, її ніби і немає. Уступами височать масивні опорні стовпи — контрфорси.

Готичний собор являє собою базиліку — прямокутну будівлю, що витягнута із заходу на схід, з високою середньою частиною (нефом). З обох боків західного фасаду — з багато прикрашеними входами-порталами, круглим вікном-трояндою — височать дві вежі. Центральна частина собору увінчана вежею або шпилем. Для готичних соборів характерна велика кількість скульптури, декоративних деталей.

(Собор у Шартрі, Франція; собор в Ам'єні, Франція; собор у Рей

мсі, Франція; Кельнський собор, Німеччина.)

Відродження

Мистецтво Відродження не було простим наслідуванням ан

тичного. Воно створило нові форми, свій стиль — Ренесанс, примусило

служити собі науку. Митці епохи Відродження займалися анатомією,

археологією, математикою. Вони дали математичне обґрунтування закону перспективи — наукової дисципліни.

В архітектурі також стався надзвичайний переворот. Для будівництва часів Відродження характерні широке застосування римської ордерної системи, суворість пропорційних побудов, заснованих на золотому перетині, симетрія композиції, чіткий горизонтальний розподіл фасаду на поверхи; вхід будівлі обрамлявся міцними ордерними порталами, вікна — ордерними наличниками; широко застосовувалися напівциркульні арки, хрестове та напівсферичне

склепіння. У цей час почали будувати центрально-купольні храми.

Архітектурний Ренесанс був репрезентований такими видатними митцями, як Філіппо Брунеллескі (1377—1446) — капела Пац-ці, Мікеланджело Буонарроті — гробниця папи Юлія II.

Бароко

Архітектурні ансамблі стають асиметричними, у планах споруд з’являються вигнути лінії й овал. На фасадах багато декоративних деталей. Велику роль у зовнішньому вигляді п’амяток стилю бароко відіграє скульптура, пластичний орнамент та монументальний живопис. В епоху бароко набула особливої популярності та одержала новий розвиток паркова архітектура, склалися різні типи парків.

Крім спільних для всіх європейських країн архітектурних рис, пам'ятки стилю бароко мали свої особливі риси в кожній країні.

Архітектори бароко звернули увагу на вулицю, яка стала розглядатися як цілісний архітектурний організм, як одна з форм ансамблю.

Початок і кінець вулиці наголошувалися площами або ефектнимиархітектурними або скульптурними акцентами.Домінантою в композиції будівлі стає крива лінія, повертаються валюти, з'являються елептичні поверхні.

Рококо

Рококо став перехідним етапом від бароко до класицизму. Назва

стилю розкриває найхарактернішу його рису — пристрасть до складних

вишуканих форм, химерних ліній.

Мистецтво рококо було завершенням і пізньою, найбільш ви

тонченою і полегшеною стадією мистецтва бароко. Але в ньому

з'явилися і абсолютно нові риси. Для рококо характерний відхід від

протиріч життя у світ фантазії, міфологічних сюжетів, екзотичних

напівказкових образів. У декоративних композиціях панує граціозний,

примхливий орнамент. Його характерними ознаками стали

композиційна асиметричність, витонченість, акцентування на білому і

золотому кольорах. У межах цього напрямку працювали архітектори Ж.

М. Оппенор, Г. Ж. Боффран.

Класицизм

Класицизм набув значного поширення у країнах Східної Європи,

зокрема в Росії та Україні. Його основою була уява про ідеально

організовану державу, де суспільство підпорядковує собі інтереси

особистості. Засновники класицизму зверталися до форм античності як

ідеального класичного еталона. Класицизм виробив сурову систему правил, законів побудови художньої форми, він прагне до зразка типу, системи нормативів. Головні риси класицизму: впровадження ордерної системи, статичність  і сорозмірність форм, логічність планування, симетрії планів. Декор скромний, композиція побудована за читкою системою. У середині ХІХ ст. цей стиль перероджується в академізм і вже осмислюється як гальмо на шляху розвитку архітектури і мистецтва ХХ ст.

Модерн, хай-тек

Модерн (від франц. moderne — сучасний, новий) виникає як ар

хітектурний напрям на зламі XIX—XX ст., коли складна ситуація для

майстрів архітектури була пов'язана з пошуками Нових прийомів,

елементів і конструкцій.

Модерн — взаємодія всіх видів мистецтв. В архітектурі з' явилося

вільне планування на основі використання залізобетонного каркаса,

активно впроваджувалися нові матеріали: скло, коване залізо, кахлі та

кераміка, в інтер'єрі — фанера, холст, різьблення по деревині,

необроблене каміння, вітраж.

Для модерна характерні часткова або повна відсутність симетрії,

створення яскравих, індивідуальних образів, багатство кольору, декору,

динамічність

форм, використання природних мотивів.

Стиль модерн має декілька різновидів:

1. конструктивний модерн — виявлення каркасної конструкції геометричної правильності;

2. декоративний модерн — багатство рослинного декору, вико

ристання криволінійних та динамічних форм;

3. романтичний модерн — стилізовані елементи різних національ

них стилів.

Хай-тек (високі технології) — стиль в архітектурі й дизайні, що виник в останній чверті XX ст. Для нього характерні часте звернення до елементів конструктивізма і кубізма, широке застосування скла, пластика, алюмінію. Архітектурні споруди схожі на механізм новітньої техніки, промислові модулі або космічні станції.

Проглянути презентації за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=89L7P1g1zQ4

 

https://www.youtube.com/watch?v=kqGY3aJWrQE

 

Практична робота.

Створити композицію з середньовічним замком.

Пропоную Вам уявити, що ми - проектна організація, і нам треба створити проект серьодньовічного замку або будинку, та вписати будівлю в ландшафт.

Малюнок виконуй у такій послідовності:

1. Визнач лінію горизонту. Побудуй замок за двома точками сходження у кутовому положенні, як сполучення геометричний тіл.

2. Намалюй вікна, двері і другорядні елементи композиції за законами перспективи. Заверши малюнок олівцем.

3. Виконайте роботу у кольору.

Намагайся правильно передати забарвлення і об'єм форм.

Домашнє завдання.

Виконати малюнок середньовічного замку.

Приклади:

5 клас

27.10.-28.10.2021

Тема. Створення тематичної композиції «Казковий палац».

Архітектура, або зoдчество — мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини. Архітектурою називають також окремі будівлі та їх ансамблі, площі й проспекти, парки і стадіони, селища й цілі міста. 

Види архітектури:

1. Архітектура об’ємних споруд (включає житлові будинки, громадські будівлі, промислові споруди).

2. Ландшафтна архітектура (пов’язана з організацією садово-паркового простору – парки, альтанки, містки тощо).

3. Містобудування (охоплює створення нових міст і селищ та реконструкцію старих міських районів).

А сегодня на уроці ми будемо архітекторами казкового палацу.

Приклади ескізів казкових замків:

 

  

 

 

Приклади малюнків казкових замків:

 

 Д/З: Виконати малюнок палацу для казкового героя (фарбами або олівцями).

6 клас

28.10.2021

Тема. Анімалістичний жанр. Домашні тварини.

Анімалісти́чний жанр, анімалі́стика (лат. animalis — «тварина») — різновид образотворчого мистецтва, зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці. Художника, який спеціалізується в цьому жанрі, називають анімалістом. Він приділяє основну увагу художньо-образної характеристиці тварини, але при цьому з науковою точністю передає його анатомічна будова.       Фактура (лат. Facture – обробка, будова) – це сукупність різних технічних прийомів обробки поверхні, що використовується як засоби художньої виразності: почерк лінії і мазка, ведення пензля, пера або олівця.

Композиція – це поєднання, розміщення, зіставлення, побудова художнього твору, об’єднання його частин в єдине ціле. Композиція – це наука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми, засоби компонування і побудови художньої форми.

Види композиції: Фронтальна композиція – це композиція, що розташована в одній площині. Об’ємна – це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін. Глибинно-просторова – це композиція, що виконується з передаванням глибини простору.

Композиційна якість, гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсутністю у композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками. Співрозмірність форм частин композиції повинна бути у такому співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприймання кожної з них. Цілісність форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм.

Текстура - природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу.

Переглянути відеофільм за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=3iiR7uRjFdQ

https://www.youtube.com/watch?v=3K3m2B7kOz0

 

Практична робота.

Удома майже в кожного є улюблена тварина. Спілкування з нею надає нам радості й задоволення. Кішечки м’якенькі й пухнасті, собаки розумні й віддані. А ще є кролики, папуги, хом’ячки – і всі вони наші улюбленці. Ви вже, мабуть, помітили, що кішки або собаки різних порід різняться не тільки пропорціями, а й довжиною, забарвленням і фактурою хутра.

Сьогодні ми і виконаємо з вами композицію з домашньою тваринкою.

1. Приклади малювання тварин:

2. Виконати дизайн-проект інтер’єру «Мої домашні улюбленці».

Приклади:

Д/З: Виконати малюнок «Мої домашні улюбленці».

7 клас

27.10.-28.10.2021

Тема. Архітектура. Створення проекту «Будинок моєї мрії».

 

Архітектура, або зoдчество — мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини. Архітектурою називають також окремі будівлі та їх ансамблі, площі й проспекти, парки і стадіони, селища й цілі міста. Засобами художньої виразності архітектури є форма (зовнішній вигляд об’єкта), композиція (сукупність складових частин, найважливіших елементів), пропорції (співвідношення складових частин між собою), ритм (чергування композиційних елементів), фактура (характер поверхні, використані матеріали), колір і декор фасадів та архітектурної форми в цілому. Споруди, яким притаманна художньо-образна форма, називають творами архітектури, або шедеврами зодчества. Вони привертають до себе увагу красою, довершеністю, надовго запам’ятовуються. Пам’ятки архітектури охороняються законами кожної держави.

Види архітектури:

1. Архітектура об’ємних споруд (включає житлові будинки, громадські будівлі, промислові споруди).

 2. Ландшафтна архітектура (пов’язана з організацією садово-паркового простору – парки, альтанки, містки тощо).

3. Містобудування (охоплює створення нових міст і селищ та реконструкцію старих міських районів).

Практична робота.

1. Переглянути відеофільм за посиланням:

 

https://www.youtube.com/watch?v=ISWNEMGi6o4

 

https://www.youtube.com/watch?v=udtde47QDds&t=16s

 

https://www.youtube.com/watch?v=i776k0zEzEc&t=1s

 

https://www.youtube.com/watch?v=l11AZ34tXZo

 

2. Виконати замальовки будинків.

3. Виконати проект «Будинок моєї мрії».

Приклади:

Д/З: Намалювати «Будинок моєї мрії». 

5-7 клас

05.05.-06.05.2021

Листівки. Створення листівки до 9 травня.

Віта́льна листі́вка, також листі́вка — коротка листівка на цупкому прямокутному аркуші паперу, що зазвичай містить вітальне повідомлення. Вітальні листівки є поширеним способом привітання колег, рідних та друзів зі святами .

Листівка - це, як правило, яскрава, мальовнича картинка, покликана поліпшити настрій тієї людини, якій вона призначена. Це можуть бути справжні твори мистецтва (точніше, їх репродукції), або просто що-небудь веселе й "прикольне". Листівка стала перетворюватися в твір мистецтва, якщо не художника, то дизайнера і креативників.

Історія листівки.

Загальновідома історія листівки як поштової картки налічує вже більше 140 років. За настільки довгий термін існування листівки, її зовнішній вигляд, призначення неодноразово змінювалися.

Так, в Японії, наприклад, перші листівки були подвійними, тобто такими, які, строго кажучи, не вважаються листівками в сучасному сенсі слова.

В США перші листівки, випущені в 1893 році, і зовсім не призначалися для посилки поштою - їх продавали як сувенір. А якщо під листівками розуміти не тільки поштові картки, але і картки для відкритих листів, або ж "Greeting cards", то виявиться, що вік листівки більш похилий, ніж прийнято вважати.

Самая рання вітальна картка, яку зберігає Британський музей в Лондоні, датована XV століттям, тобто часом початку друкарства в Європі. Вона присвячена свята св. Валентина. Її створення приписують герцогу Орлеанському. Сидячи в в'язниці, він складав любовні послання дружині. На початку XIX століття в Англії стали користуватися вітальні картки, присвячені Великодню, Різдву, дню св. Патріка. Не всі вони пересилалися поштою, але все-таки це були вже листівки, якщо під ними розуміти саме "відкриті листи". У 1795 році була випущена серія різдвяних листівок, виконана по малюнках англійського художника Добсона. А через п'ять років їх вже відкрито продавали в магазинах разом з поштовим папером.

Вітальні картки зазвичай виконувалися з усією можливою нарядністю - адже привітати пані серця означало подарувати їй не просто листівку, а красиву дрібницю, яку вона, безсумнівно, зберігала б довго і згадувала дарувальника з належним благоговінням.

Для випуску карток у світ витрачалося чимало зусиль, оскільки до 1860-х років листівки виготовлялися, як правило, вручну. Художники малювали і розфарбовували їх, намагаючись не допускати відмінностей екземплярів. Настільки копітка, майже "Каторжна" робота змушувала видавців шукати різні способи виготовлення листівок, що, з одного боку, вносило різноманітність у методи роботи откриточних художників, а з іншого - надавала листівкам несподіване виконання і виняткову красу, гідну того, щоб сприймати листівки як справжні твори мистецтва.

Часто вітальні картки, обрамлені віньєтками та висічкою, були справжніми творами мистецтва. Довгий вітальний текст зазвичай не передбачався. Краса картки передавала всі ненаписані, належні нагоди слова. Ми нічого не знаємо ні про дарувальника подібних карток, ні про адресатів. Але ті почуття, які перші випробовували до останніх донесли до нас прекрасні вітальні картки.

Символіка непоштових карток зазвичай була досить одноманітна і впізнанна. Художники використовували нескладні символи, зрозумілі для обивателів. В іншому випадку, такі картки ризикували б залишитися незатребуваними покупцями, що не влаштовувало видавців. Так, на багатьох картках присутні віньєтки - орнаменти з квітів, стилізовані зображення серця, голуб, що несе в дзьобі запечатаний конверт.

Ера поштових листівок і одночасний технічний прогрес призвели до того, що листівки все менше і менше виготовлялися вручну із застосуванням оригінальних технологій. Навіть "валентинки" стали друкуватися на фабриках. Це робило видавців ледачими, а листівки одноманітними. Тому і сьогодні такі вітальні картки сприймаються як щось незвичайне.

Практична робота.

Сьогодні ми створимо листівки до Дня Перемоги у Другої Світової війні – 9 Травня.

Приклади:

 

Домашнє завдання: Створити листівку до Дня Перемоги у Другої Світової війні – 9 Травня.

 

 

5 клас

28.04.2021

Тема. Створення композиції «На арені цирку».

Практична робота.

Створення композиції «На арені цирку» - техніка на вибір.

Приклади.

Домашнє завдання:

Виконати композицію «На арені цирку» (фарби, олівці, аплікація - на вибір).

6 клас

29.04.2021

Тема. Художні прийоми для створення карикатур, шаржів.

Карикатура (італ. саrісatиrа, від саrісаrе — перевантажувати, перебільшувати) — навмисно спотворене, пародійне, підкреслене смішне зображення особи чи події, як правило, графічне.

 Карикатурист — художник, який створює карикатури.

 

Шарж (франц. сhаrgе, від сhаrger— перебільшений) — жартівлива чи сатирична манера зображення кого-, чого-небудь, за яке зберігається зовнішня подібність, але виділено, перебільшено найхарактерніші риси зображуваного.

 

Шаржувати — зображувати кого-, що-небудь у вигляді шаржу; даватися до шаржу, зображуючи когось, щось.

 

 Сатиричні малюнки називаються карикатурами. Свою назву вони отримали від італійського слова «карикаре», що означає «перевантажувати», «перебільшувати», «перекручувати». Сьогодні ми теж будемо створювати сатиричні малюнки — шаржі та карикатури.

 

Сутність шаржу і карикатури полягає в перебільшенні тієї чи іншої вади або характерної риси в зовнішності людини чи в події, яка відбувається. Але між карикатурою та дружнім шаржем є суттєва різниця. Якщо карикатура засуджує і бичує різноманітні вади, то шарж лише показує смішні боки людини без глузування над нею.

Так, румунського художника-карикатуриста Тару Кукринікси зобразили майже без підборіддя, але перебільшили розміри лоба та окулярів, а до рук йому дали перо, яким він протикав папір. Кукринікси створили образ типового карикатуриста, що проникливо вдивляється у вади життя та гостро відображує їх засобами графічного мистецтва.

Незвичайно яскрава мова карикатури допомагає часом викрити; у лаконічній образотворчій формі різноманітні негативні явища.

Треба мати рідкісний талант, щоб у повсякденному побачити хвилюючі явища і скупими зображувальними засобами донести їх до широкого глядача. Робота над карикатурою потребує вміння не тільки виявляти негативні боки життя, але насамперед малювати з натури та за пам'яттю. Тільки на основі цих попередніх замальовок, нарисів можливо створити карикатури, шаржі, зображуючи у формі гротеску найбільш характерні,  смішні риси людей чи тварин. Зрозуміло, тут потрібна і творча вигадка, і дотепність, і винахід-ливість.

 

Д/З: Виконати карикатуру на основі малювання з натури чи за уявою, з виявленням характерних рис обличчя, постаті людини.

 

7 клас

29.04.2021

Тема. Фірмовий знак.

 

Під фірмовим стилем розуміємо прийоми (графічні, кольорові, пластичні, мовні і т.п.), що забезпечують можливість упізнавання усіх виробів фірми, а також виділяють фірму та її вироби серед конкурентних фірм та товарів.

Фірмовий знак (фирменный знак) – зареєстрована символіка товарів певної форми, підприємства, що відрізняє їх від продукції інших підприємств, фірм.

Люди, дуже далекі від спорту, завдяки товарному знакові--трилистнику -- та незмінній графіці без вагань упізнають кросівки фірми "Аdіdаs". Слоган "Нове покоління обирає ..." без альтернативи буде закінчено назвою фірми "Рерsі-Соlа". А малюки, навіть на відстані, відрізнять етикетку Рерsі від Соса-Соlа.

Все це -- приклади вдалого фірмового стилю.

Щодо фірмових кольорів, то вони несуть не тільки естетичне навантаження (рожевий колір "Оrіflamе", червоно-білий "Кока-Кола"), а також виконують певну рекламну функцію з вирізнення товарів серед аналогів-конкурентів. Поява того чи іншого кольору зовсім не випадкова. Традиційно вважається, що золотий колір символізує добробут, а зелений -- динамічне зростання і т.п. Щоправда, відіграють роль і національні нюанси сприйняття кольорів. Наприклад, блакитний для китайців - один з траурних кольорів, а у Індії -- символ правдивості.

 

Приклади фірмених знаків:

Домашнє завдання: Розробити фірмовий знак своєї майбутньої компанії. 

5 клас

21.04. 2021

Тема. Створення ескізу декорацій до улюбленої вистави.

Сьогодні ви художники-декоратори.

Ознайомимося з основними поняттями.

1. Що таке простір? (Простором ми можемо вважати все те, що нас оточує)

2. Що потрібно знати, щоб правильно передати простір? (Потрібно знати закони повітряної, лінійної й  умовної перспективи)

3. Різновиди простору (умовний, повітряний, візуальний)

4. Що ж таке художній простір? ( Художній простір – це перенесення реальних просторових відношень на площину)

5. Що є простором для гри акторів? (Простором для гри акторів є сцена)

6. Хто в театрі відповідає за передачу цього простору? (Художник - декоратор)

 Практична робота.

«Художник в театрі. Декорація сцени».

Будемо малювати ілюстрації до вистави ( можна казок), не прості, а надзвичайні. Ви  у ролі художників-декораторів. Без творіння їх талановитих рук не може відбутися будь-яке свято,тим більше театральне: декорації, костюми, підбір предметів, світла – тобто зоровий образ.

Створення зорового образу спектаклю називається сценографією.

Домашнэ завдання: Виконати ескіз декорації до вистави, використовуючи сценічний простір.

Приклади:

6 клас

22.04. 2021

Тема. Основні пропорції побудови фігури людини.

Практична робота: Виконання начерків голови та постаті людини.

Домашнє завдання: Виконати малюнок постаті людини.

7 клас

22.04. 2021

Тема. Використання закономірностей зорового сприйняття, змістових акцентів, символіки. Емблема.

 ЕМБЛЕ́МА (від грец. ἔμβλημα – вставка, рельєфна прикраса) – різноманітні зображення (предметів, тварин тощо), які умовно або символічно виражають певне поняття, ідею. Як знаки вирізнення Емблема виникли фактично на поч. людської цивілізації й слугували для фіксації культових, правових та майнових відмінностей, а також як атрибути влади. З часом деякі з них набули заг.-держ. значення. У період Київ. Русі вони вже несли певне соц. навантаження. Так, у великокнязів емблеми були на печатках, що скріплювали міжнародні договори. Досить популярними вони стали у середні віки. Ідеї людини, її уява про Всесвіт знаходилися під могутнім впливом віри в Бога, тому емблематика того часу мала яскраве релігійне забарвлення. Письменники, поети, митці використовували символи та Емблеми як засіб виховання, відбиття життя згідно зі своїм реліг.-догмат. уявленням. Згодом головним джерелом емблематичних символів і зображень стала Біблія. Від 16 ст. почали виходити спец. збірники Емблем, які метафорично пояснювали різноманітні богословськи, політичні та етико-побутові поняття, серед них – «Emblemata» («Емблеми», Авґсбурґ, 1531) Дж.-А. Альціаті, «Symbola et Emblemata» («Символи і емблеми», Амстердам, 1705), «Емблемы и символы избранные» (С.-Петербург, 1781). Такі збірники значно вплинули на літ-ру, образотворче і декоративно-прикладне мист-во тієї епохи. Щоб відрізнити емблемне зображення об’єкта від звич., вдавалися до стилізації – певних умовностей зображення, які відповідають прийнятим нормам і правилам. Алегор. емблематика стала обов’язк. елементом оформлення книг, оздоблення ужитк. речей, архіт. декору. На укр. землях у 17–18 ст. були поширені т. зв. емблемат. вірші (цикли Ф. Прокоповича та ін.), виходили друк. збірки, напр., панегірик Л. Крщоновича на пошану Л. Барановича, «Іфіка ієрополітика» (К., 1712). Теор. обґрунтування емблематики здійснив Г. Сковорода, хоча його власні емблемат. малюнки не видано. Від 2-ї пол. 18 ст. Е. поступово втратила самост. значення в літ-рі й живописі (залишилася частиною декоратив. оформлення), однак у геральдиці та мист-ві складання гербів Е. та емблемат. сюжети зберегли першочерг. значення. Терміни «Емблема» та «символ» часто вживають паралельно, однак на відміну від символу (знак, прикмета, ознака), поняття якого значно ширше, Е. – видимий образ, втілений у малюнку, графіці або пластич. формі, який має конкрет. зміст і не потребує спец. тлумачення. Відмінність між Емблемой та символами полягає також і в тому, що символи являють собою найпростіші накреслення (крапки, лінії), а Емблема завжди має еталонне зображення, сенс якого сприймається однозначно в масштабах країни, регіону чи всього світу або в межах того чи іншого суспільного простору.

Практична робота.

 Приклади емблем:

Домашнє завдання: створити емблему шкільного кабінету або школи.

 

5 клас

14.04.2021

Тема. «Я бачу музику» (абстрактна композиція).

Практична робота. Створити абстрактну композицію на тему музики П.І.Чайковського «Пори року».

 

 «Пори року» — цикл фортепіанних п'єс П. І. Чайковського, написаний у грудні 1875 — листопаді 1876 року. Цикл включає 12 п'єс відповідно до кількості місяців, кожна з яких має свою окрему назву та епіграф із віршів російських поетів.

Приводом до написання циклу послужило замовлення видавця журналу «Нувелліст» Н. М. Бернарда, отримане П. Чайковським у листі у листопаді 1875 року. Всі заголовки були запропоновані видавцем і збережені композитором.

Прослухати музику за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=-eoBpGkhgKQ

Домашнє завдання: використовуючи свій емоційний стан під впливом прослуханої музики, створити абстрактну композицію на тему будь-якого місяця твору «Пори року».

6 клас

15.04.2021

Тема. Композиційні закономірності та прийоми в різних жанрах Образотворчого Мистецтва.

Система композиційних закономірностей

Протягом багатьох століть цехові ремісники, народні майстри інтуїтивно відчували існування стійких закономірностей побудови форми і декору. Вони нагромаджували досвід і з покоління в покоління передавали секрети творчості, що виражалися у вишуканій традиційній формі виробів, сталих композиційних схемах орнаментів тощо.

Узагальнюючи досвід ремісників, народних майстрів минулих поколінь і сучасних художників декоративно-прикладного мистецтва, для зручності приводимо композиційні закономірності в умовну систему, виходячи з природи та особливостей виду мистецтва, художньої ідеї, матеріалу твору.

Загально-художні композиційні закони. В основу пропонованої системи покладені об'єктивні закони, співзвучні відповідним законам природа і суспільства, а що діють у багатьох видах мистецтва, тому їх називають головними. До них відносять: закон традиції, закон цілісності, закон тектоніки.

Композиційні прийоми

До головних композиційних прийомів належать: ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика, динаміка.

Ритм – властивість, характерна для багатьох явищ природи, в тому числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання та ін.), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря, біологічні закономірності процесів, динаміка зростання. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знаходить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відображання закономірностей реального світу, ритм ввійшов у всі види мистецтва, став одній з необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, в танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність – просторовою.

Ритм як композиційний прийом декоративно-прикладного мистецтва – це повторення елементів об’ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними й контрастними співвідношеннями властивостей тощо). Він буває  простий і складний. Простий ритм – рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів в об’ємно-просторовій та орнаментальній структурі – називається метричним.

Монотонність зростає швидко, коли ритмічний порядок простий, а акценти ритму активні.

Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною частотою – вповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаєморозміщення орнаментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох чи в чотирьох напрямах (сітчаста композиційна схема орнаменту).

Об’ємна і площинна тектонічна структура творів декоративноприкладного мистецтва ґрунтується на явних й прихованих ритмах, які сильно впливають на емоції людини в процесі художнього сприйняття. Ритм може виразити і монотонний спокій, і легке хвилювання, і стрімку бурхливу рішучість.

Симетрія, асиметрія.

Симетрія як композиційний прийом – це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів, частин відповідної тектонічної структури творів декоративно-прикладного мистецтва.

Принцип симетрії, яким народний майстер й професіональний художник керується у творчості, зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить у твори декоративно-прикладного мистецтва порядок, закінченість, цілісність, асоціюється з вольовою організацією форми й декору.

Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший – так звана «дзеркальна» симетрія. Фігури або зображення розміщені в одній площині, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню у дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об’єктів рослинного і тваринного світу, а також людина.

Другий тип симетрії – трансляція або перенесення відрізняється простотою. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей.

Третій тип симетрії застосовується для об’ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра основи, крутиться навколо неї, залишаючись у межах кривої. Такий тип симетрії називається циклічно-обертовою. Від кількості циклів суміщення фігури протягом повного оберту залежить різновид циклічно-обертової симетрії: 3-го, 4-го, 5-го порядку.

Приклади цієї симетрії можна знайти в природному середовищі (квіти ірису, троянди, шишки, морські зірки) та найбільше їх серед продукованих людиною предметів (посуд та інші вироби, виготовлені технікою бондарства, токарства і гончарства).

Математично точна симетрія рідко трапляється і в природі, і в творах мистецтва. Якщо відхилення від ідеальної симетрії невеликі, то така композиційна структура називається дисиметрією. Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.

В орнаментальних дзеркально-симетричних композиціях є чітко виражений центр (крім стрічкової і сітчастої відкритої структури).

Асиметрія – відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. Побудову асиметричної форми можна зрозуміти лише сприйнявши структуру загалом, а симетричну композицію – і по фрагменту (рапорту). Для килима із дзеркальною двовісною симетрією досить однієї четвертої частини, щоб визначити його загальний вигляд.

У композиції декоративно-прикладного мистецтва симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.

Динаміка, статика.

Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття декоративно-прикладної форми предмета.

Контраст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини. Це однаково стосується об’ємних і площинноорнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.

Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).

Домашнє завдання:

1.    Проглянути казку про Котигорошка за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=eZ05FsTQV8I

2.    Намалювати ілюстрацію до казки про Котигорошка.

Приклади малюнків:

7 клас

15.04.2021

Тема. «Плакат, листівки-привітання, запрошення, марки, піктограми, афіша, рекламне оголошення».

Плакат є одним із найдавніших рекламно-інформаційних засобів привернення уваги. Це повідомлення для публіки і розглядається воно як інформативний, психологічний і комерційний інструмент, залежно від того, які цілі переслідуються.

Види плакатів:

·                Соціальний плакат — плакат, який пропогандує базові соціальні цінності. В соціальному плакаті відображені соціальні прояви особистості, специфіка соціальних взаємовідносин в суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха

·                Авторський — це виставковий варіант; ближчий до мистецтва, він глибший та суб'єктивніший

·      Масовий — безособовий, безіменний; носить спонтанний характер, має тимчасовий епізодичний контакт з глядачем.

                            

Віта́льна листі́вка, також листі́вка — коротка листівка на цупкому прямокутному аркуші паперу, що зазвичай містить вітальне повідомлення. Вітальні листівки є поширеним способом привітання колег, рідних та друзів зі святами .

Запрошення — це документ, що містить коротке повідомлення про якийсь захід і пропозицію взяти у ньому участь. Запрошення має бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учасниками.

Пошто́ва ма́рка — цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Наука про поштові марки — філателія.

Піктограма (від лат. pictus — мальований і грец.γράμμα — письмовий знак, риска, лінія) — умовний малюнок із зображенням будь-яких дій, явищ, предметів і т. д. Піктограми походять із давніх часів, де вони використовувалися на письмі.

Афіша — рекламне або довідкове аркушеве видання з інформацією щодо певного культурного заходу (події), призначене для розклеювання. У технічному відношенні афіша це крупно кегельна набірна шрифтова композиція, в якій вказується число, час і місце проведення якого-небудь громадського заходу.

Оголошення — це короткі текстові повідомлення, котрі містять різну за призначенням інформацію. Переважно оголошення містять інформацію приватного рекламного характеру. Це пропозиція певних товарів чи послуг приватними особами, або малими приватними підприємствами. Такі оголошення є комерційного призначення і тому це є одним з видів дешевої реклами, дуже широко використовуються в мережі інтернет на віртуальних дошках безкоштовних оголошень, а також в друкованих виданнях.

Д/З: Виконати листівку з текстом і зображенням.

 

5 клас

31.03.2021

Тема. Ілюстрування літературних творів.

Прочитати казку та виконати ілюстрацію до неї.

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК

Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі лізе Павучок.

— Що це ти собі надумав? По мені, Ведмедеві, лазити?! —роздратовано пробурмотів Ведмідь.

Розсердився на Павучка і хотів був його вбити.

Що міг вдіяти маленький Павучок проти такого велетня?

— Простіть мені, вуйку! Я більше не буду,— почав благати Павучок Ведмедя.— Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.

— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити?— здивувався старий Ведмідь.— Яка з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив його.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці.

Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини так і нема. Хотіли вже додому повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний Ведмідь не знав, куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Побіг скоренько до тої ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі.   Посидів трохи,  аж  тут   біжать   мисливці. Прибігли і стали неподалік від скелі.

— А може, наш бурмило заліз у он ту яму, що під скелею,— сказав один з мисливців.

— Туди він не міг залізти,— озвався другий мисливець.— Хіба  ти  не   бачиш — там   повно   павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?

— Це правда!— підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутились та й пішли далі шукати.

А старий бурмило сидить собі тихесенько у тій ямі і від страху ні живий ні мертвий. Так налякався, бідолаха, так перепудився, що не смів навіть поворухнутись. І сидів там довго-довго.

А коли вже набридло сидіти, то вирішив визирнути і подивитись, чи нема якої небезпеки.

Лізе Ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить — яма посновану густим павутинням, а Павучок гойдається на ній і сміється.

— Бачите, вуйку!— озвався Павучок до Ведмедя.— Якби не моє павутиння, то вас уже давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».

— Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті,—відповів зі сльозами на очах старий Ведмідь.

Відтоді Ведмідь ставиться до Павучка з великою повагою і вдячністю.

Творче завдання.

Перейти за посиланням і прослухати казку «ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК»

https://www.youtube.com/watch?v=oKhJ_Ml-CAM

Домашнє завдання: Виконати ілюстрацію до казки «Ведмідь і Павучок». 

6 клас

01.04.2021

Тема. Специфіка компонування елементів сюжетно-тематичних композицій.

Перейти за посиланням:

 

https://www.youtube.com/watch?v=XEoWyrtQle4

 

Домашнє завдання: Створити малюнок за темою «Чим я займаюся вдома».

7 клас

01.04.2021

Тема. Дизайн-графіка, прикладна графіка.

Коли ви читаєте текст, то користуєтесь буквами. Букви – графічні знаки, які позначають звуки; букви складаються  у склади, склади – у слова, слова формують речення, а речення – текст. Усе просто й зрозуміло. Але ще важливо в книзі - от що: шрифт, який застосовується у тексті, повинен бути взаємопов’язаний із зображенням.

Історія розвитку писемності.

Дуже давно, у кам’яному віці, люди не знали букв, не здогадувалися, що слова можна записувати. Для спілкування племен між собою вони придумували залишати невеликі малюнки на камені, шматку дерева і так передавали один одному важливі повідомлення. Пізніше первісні люди намагались перетворити складні зображення на значок із двох – трьох ліній, такі значки називалися ієрогліфами. Також були схожі на малюнки ієрогліфи Стародавнього Єгипту, але згодом вони ставали все більш простими. Багато слів позначалося символами, наприклад «рука», «іти», «сонце». Ось так виглядає буква «А» у Стародавньому Єгипті.

Через те, що ієрогліфами та клинописом було дуже незручно користуватись, писемність почала спрощуватися. У різних країнах  почали вживати один значок для позначення одного звуку. Так з`явились букви.

У 1708 році з’являється абетка Каріона Істоміна – це був перший ілюстрований буквар для хлопчиків і дівчаток.

Складений і написаний він був для сина Петра І.

А в епоху романтизму було створено безліч мальовничих орнаментованих шрифтів

У цей же час розвивається два види шрифту – скоропис і в’язь. Ці шрифти застосовувалися для написання книг, заголовків. Найкрасивішою була перша буква – буквиця, яка починала текст  книги. То що ж таке шрифт?

Cловникова робота.

Шрифт – це графічне зображення букв, цифр в одному стилі.

Чому і навіщо букви в книжках, казках, листівках написані не однаково.

У старовинних книжках, переважно рукописних, кожну літеру виписував майстер – каліграф спеціальними паличками або гусячим пером. Книжки  прикрашалися буквицею.

Вона була головним елементом композиції сторінки.

Називали цю букву червоною, красивою. ЇЇ прикрашали золотом, дорогоцінним камінням,  золотими нитками.  

Існують декілька різновидів буквиць:

             шрифтові – перша буква виділена таким же шрифтом, але більшим у два – три рази.

             орнаментовані – у їхній основі лежить орнамент .

             декоративні – прикрашені характерним декором.

             сюжетно–тематичні – які розповідають про сюжет книги.

Кожна буквиця може бути застосована лише для даної книги. Включаючи які–небудь образи живих істот (звірів, птахів, комах, риб) у написанні букв, можна одержати букву–образ.

 Практична робота.

Сьогодні на уроці ви виконаєте буквицю, букву–образ. Необхідно виявити багато фантазії і творче мислення. В яких ми  створимо різні види буквиць. Для цього пропоную взяти вірш «Лебеді материнства». На листочках ви маєте написати оригінальним шрифтом один стовпчик даного вірша. Першу літеру звичайно створюємо буквицею.

 

Лебеді материнства

Симоненко Василь

Мріють крилами з туману

лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

 

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка

в неї за плечима.

 

Ой біжи, біжи, досадо,

не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

 

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

 

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

 

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

 

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

 

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

 

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

 

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

 

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

 

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Перейти за посиланням для прослуховування вірша:

https://www.youtube.com/watch?v=KUz3iPNttmY

 

Домашнє завдання: Виконати шрифтову композицію: написати шрифтом один стовпчик вірша «Лебеді материнства», першу літеру створюємо буквицею.

 

 

5 клас

24.03.2021

Тема. Види архітектури. Розробка проекту палацу казкового героя.

Архітектура, або зoдчество — мистецтво проектування, зведення та художнього оздоблення споруд, що формують просторове середовище для життя й діяльності людини. Архітектурою називають також окремі будівлі та їх ансамблі, площі й проспекти, парки і стадіони, селища й цілі міста. Засобами художньої виразності архітектури є форма (зовнішній вигляд об’єкта), композиція (сукупність складових частин, найважливіших елементів), пропорції (співвідношення складових частин між собою), ритм (чергування композиційних елементів), фактура (характер поверхні, використані матеріали), колір і декор фасадів та архітектурної форми в цілому. Споруди, яким притаманна художньо-образна форма, називають творами архітектури, або шедеврами зодчества. Вони привертають до себе увагу красою, довершеністю, надовго запам’ятовуються. Пам’ятки архітектури охороняються законами кожної держави.

Види архітектури:

1. Архітектура об’ємних споруд (включає житлові будинки, громадські будівлі, промислові споруди).

2. Ландшафтна архітектура (пов’язана з організацією садово-паркового простору – парки, альтанки, містки тощо).

3. Містобудування (охоплює створення нових міст і селищ та реконструкцію старих міських районів).

 

А сегодня на уроці ми будемо архітекторами казкового палацу.

Приклади ескізів казкових замків:

 

Приклади малюнків казкових замків:

 

Д/З: Виконати малюнок палацу для казкового героя (фарбами або олівцями).

 

 6 клас

25.03.2021

Тема. Портрет мого друга.

 

Портрет (французьке portrait) — жанр образотворчого мистецтва. Детальне зображення конкретних людей або тварин. Найчастіше на портретах зображують обличчя або частину фігури. Портрети, що виконані в реалістичній манері, завжди схожі на оригінал.

Автопортрет — портрет художника, виконаний самим автором.

Одне з найдавніших портретних зображень, що нам відомі,— це статуї фараонів у Давньому Єгипті та сфінкси. Ці скульптурні зображення мають велетенські розміри. Їх створювали для того, щоб славити правителів, щоб пам’ять про них збереглася надовго. Найдавніші живописні портрети були створені восковими фарбами, які лишилися яскравими та свіжими до нашого часу. Обличчя людей на них виглядають мов справжні, відразу помітно, що вони дуже схожі на оригінал.

Митці завжди полюбляли писати портрети. Цей жанр більше за інші пов’язаний із внутрішнім світом людини. Давно вже немає тих людей, яких малювали художники, немає і митців, які створили портрет, але зображення і сьогодні сповнені життя. Портрети розповідають нам не тільки про те, якими в людини були очі чи ніс, якого кольору волосся, але й про більш важливі речі — якою була людина, який мала характер, які вподобання. Ми дивимося на портрет і бачимо, доброю була людина чи жорстокою, безпечною чи похмурою. Художник, що відтворив внутрішній світ людини, подарував їй безсмертя.

Для справжнього художника написати портрет означає «виразити душу», «писати образ», «писати справжню природу людини». Для створення глибокого образу художники використовують усі засоби виразності: міміку обличчя, виразність погляду, пози, жесту, силует фігури.

Портрет часто близький до історичної картини. Одяг людей, предмети, що їх оточують, як машина часу, повертають нас у минуле.

Практична робота.

Намалюйте на окремому аркуші портрет свого друга, використовуючи схему співвідношення частин обличчя. Намагайтеся передати характер вашої моделі, її вподобання. Використовуйте ті матеріали, які найкраще втілюють ваш задум.

Пропорції голови людини.

       Висота голови вкладається в довжину тіла людини 8 разів і саме висоту голови приймають за модуль в малюванні фігури людини. Висота обличчя дорівнює 1/10 висоти фігури, або лінія росту волосся дорівнює 1/5 висоти голови. Ширина голови максимальна дорівнює відстані від лінії росту волосся до нижнього краю підборіддя. Лінія очей знаходиться посередині висоти голови. Відстань між зовнішніми кутами очей дорівнює відстані відстані від основи носа до нижнього краю нижньої губи. Ширина рота дорівнює відстані від лінії розрізу рота до нижнього краю підборіддя. Лінія кінчика носа знаходиться посередині між лінією бровей і лінією нижнього краю підборіддя. Довжина ока дорівнює 1/5 ширини голови, між внутрішніми кутами очей повинне поміститися ще одне око.. Ширина ока приблизно дорівнює ½ довжини ока. Ширина кінчика носа повинна бути не більше, ніж відстань між внутрішніми кутами очей. Лінія рота знаходиться на 1/3 відстані між кінчиком носа і підборіддям, ближче до носа. Вуха починають малювати від лінії очей і закінчують на рівні кінчика носа. Висота шиї дорівнює 1/3 висоти голови. Ширина шиї дорівнює ½ ширини голови у жінок, у чоловіків трохи ширше. Ширина плечей у чоловіків дорівнює подвійній висоті голови, у жінок дещо менше.

Основи малювання обличчя.

Пропорції

Профіль:

Очі:

Ніс:

Губи:

Вухо:

Ракурс голови:

Перейти за посиланням: 

https://www.youtube.com/watch?v=o4YxZPTq79Y

 https://www.youtube.com/watch?v=K1sEpCXd_6g

 https://www.youtube.com/watch?v=O_QlYGyQXIA

Домашнє завдання: Виконати малюнок «Портрет мого друга».

Приклади

7 клас

25.03.2021

Тема. Проектування предметного середовища. Ікебана.

Японська ікебана є найдавнішим японським мистецтвом складання букетів.

Ікебана дуже тісно пов’язана з живою природою. Колірне багатство, так само як і геометричні фігури і лінії, в ікебані мають глибокий символічний зміст. Значення квітів і рослин, їх поєднання в композиції утворює складну мову, за допомогою якої автор і передає «послання» світу. Мовою ікебани можна передати настрій, почуття і образи. Матеріал композиції може показувати пори року. Кожному святу так само відповідають певні квіти та їх поєднання. Часто ікебана є посередником у спілкуванні між людьми. Її дуже часто можна зустріти в інтер’єрі поряд із якимись художніми творами.

Мистецтво ікебани прийшло до Японії з Індії разом із буддійським ученням у VI ст. Засновником першої школи ікебани є священик храму Раккакудо в Кіото.

Його композиції були настільки майстерними, що інші священики зверталися до нього за порадою. Мешкав він біля озера, що японською звучить як ікенобо. Надалі за його учнями і закріпилася ця назва — ікенобо. У зв’язку з тим що ікебана набула широкого поширення як серед знаті, так і серед простого народу — до композиції почали висуватися певні вимоги. Основним принципом в складанні композиції було те, що високе центральне стебло супроводжується двома іншими, коротшими. Вони втілювали собою небо, землю і людину.

Кожна школа ікебани такій побудові давала свої специфічні назви. Із збільшенням кількості шкіл ікебани зростала і кількість стилів. У середині XV ст. з’явилися перші стилі ікебани, що згодом стали класичними. У 1545 році школа ікенобо створила стиль Рікко, в якому було сформульовано сім основних способів розташування елементів у композиції. Особливістю нового стилю — Нагеіре — було те, що композиції в цьому стилі були немовби недбало «вкинуті» в кошик. Потім з’явився стиль Сека. Він характеризувався щільними візерунками з трьох стеблин у вигляді трикутника. Ця форма зараз стала класичною. Починаючи із XIX ст. майстрами ікебани могли стати жінки, хоча раніше це вважалося виключно чоловічим заняттям. На початку XX ст. навчання мистецтва ікебани стало обов’язковим заняттям будь-якої благородної та освіченої японської жінки.

Основними правилами, що визначають структуру ікебани, є форма композиції, її стиль і школа.

Ікебана (у перекладі з яп. іке — життя, бана — квіти, «живі квіти») — традиційне японське мистецтво аранжування, створення композицій зі зрізаних квітів, гілок у спеціальних ємностях та розміщення їх у інтер’єрі.

Практична робота.

1.    Складання ікебани з живих або штучних квітів та гілок.

2.    Малювання ікебани в інтер’єрі оселі.

Приклади ескізів:

Домашнє завдання

Намалювати композицію «Ікебана в інтер’єрі».

Приклади малюнків:

5 клас

17.03.2021

Тема. Основні правила композиц

ії.

Домашнє завдання: Намалювати композицію «Весна» в стилі двох останніх картинок (назва стилю - примитивізм).

6-7 клас

17.03.2021

Тема. Створення тематичного плакату.

ГРАФІКА – це зображення (малюнок), що виконано на папері за допомогою олівця, пензля, пера, а також зображення (гравюра), що віддруковано за допомогою спеціальних приладів у великій кількості.

ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ ГРАФІКИ – КРАПКА, ЛІНІЯ, ШТРИХ, ПЛЯМА.

ГРАФІКУ ПОДІЛЯЮТЬ НА:

1. станкову

2. книжкову

3. промислову

4. газетно-журнальну

5. плакат

  ПЛАКАТ – це художній засіб інформації агітаційного характеру. Його метою є привернення уваги людей до певної події, заклик до населення прийняти участь в якійсь справі.

Тому плакат має бути помітним, яскравим, лаконічним, виразним та інформативним. Його вплив на глядача має бути миттєвий та впливовий. Композиція плакату повинна виразно сприйматися на відстані, гармонійно поєднувати зображення з текстом. У наш час плакат став чи не найпоширенішим видом графіки. Плакати можна побачити в школі, на вулиці, на підприємстві, на стадіоні, в кінотеатрі. Плакати які ми бачимо у повсякденному житті різняться за своїм виглядом і призначенням.

ВИДИ ПЛАКАТА:

● політичний

● культурно-освітній

● навчальний

● кінорекламний

● рекламний

● сатиричний

● природоохоронний

Сьогодні на уроці ми будемо працювати над зображенням природоохоронного плакату або плакату на екологічну тематику.

ПРИРОДООХОРОННІ ПЛАКАТИ –лаконічні зображення, що закликають охороняти та берегти природу.

Перед тим, як розпочати роботу над плакатом, давайте визначимося з послідовністю виконання лінійного малюнка.

1. визначити загальну композицію плаката, вертикальний або горизонтальний формат;

2. розміри картинної площини, місце для шрифту, малюнка;

3. намітити місце для малюнка, розмістити рядки для шрифту;

4. виконати розмітку букв;

5. закінчити прорисовку лінійного малюнка всієї композиції;

6. вирішити композицію в кольорі.

Головне правило – не перевантажити композицію дрібними деталями, виконувати малюнок у певній послідовності, слідкувати за цілісністю композиції.

Основна ідея майбутньої робіти на екологічну тематику «Чорнобиль».

Приклади плакатів

Домашнє завдання: Намалювати плакат «Чорнобиль».

 

Тема. Малювання людини.

Основи малювання обличчя.

Пропорції:

Профіль:

Очі:

Ніс:

Губи:

Вухо:

Ракурс голови:

      

 Вправи на передачу протилежностей, вікових особливостей фігур людей.