Блог учителя трудового навчання Лежніної С.П.: 5

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту: lezhnina1964@gmail.com

06.05.2022

Тема. Побутові електроприлади.

Подивиться відео за посиланням для ознайомлення з побутовими електроприладами та загальними правилами користування :

https://www.youtube.com/watch?v=kl_RzE9_rws

Безпечне користування побутовими електроприладами

Побутові електроприлади

Прилади, які працюють за рахунок електричної енергії і використовуються в побуті для полегшення виконання роботи, створення комфортних умов для праці і відпочинку, називаються побутовими електричними приладами.

Незалежно від призначення, у кожному побутовому електричному приладі є елемент, який споживає електричну енергію для виконання корисної роботи. Наприклад: в електричному дрилі електрична енергія приводить у рух електричний двигун, на валу якого закріплюється свердло.

Оскільки такі прилади працюють за рахунок спожитої електричної енергії, усі вони називаються споживачами.

Найпоширенішими типами за принципом дії є наступні:

- електроосвітлювальні,

- електронагрівальні,

- електромеханічні.

Кожен тип може мати кілька видів. Електроосвітлювальні прилади: торшер, бра, люстра, настільна лампа. Нагрівальні електричні прилади: електроплита, електропраска, електрокавоварка тощо. Електромеханічні електроприлади: електричні м’ясорубки, кухонні комбайни, швейні та пральні машини, шуруповерти, електродрилі та багато інших.

Безпечне користування електроприладами

Під час довготривалого використання побутових електроприладів можуть виникати різного виду неполадки.

До найбільш поширених відносяться: саморозкручування затискних гвинтів, за допомогою яких кріпляться струмопровідні жили; переламування проводів; вихід з ладу електричних та механічних частин приладів тощо. У результаті цього може виникати іскріння, нагрівання проводів, плавлення ізоляції, наслідком чого є виникнення пожежі, вихід з ладу електричних приладів.

Для запобігання цьому необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці:

1. Перед користуванням електроприладом уважно вивчити інструкцію, яка додається до кожного електроприладу.

2. Користуватись електроприладом тільки з дозволу та в присутності дорослих.

3. Забороняється торкатися та вмикати важелі, кнопки обладнання, що розміщене в майстерні.

4. Не можна перевіряти наявність напруги в електричному колі, торкаючись оголених проводів пальцями.

5. За будь-яких незначних дій електричного струму на тіло (пощипування, потепління) та при виявленні ознаки пошкодження електропроводки, запаху плавленої ізоляційної оболонки проводів необхідно негайно повідомити вчителя, а при виконанні робіт у домашніх умовах – дорослих членів родини.

6. При користуванні електроприладами необхідно стежити, щоб струмопровідні приводи не були туго натягнутими та не перекручувались.

7. Забороняється триматися рукою за металеві труби водяного опалення, стіну будівлі, тіло іншої людини.

8. Забороняється утримувати або витягувати електричну вилку з розетки за допомогою шнура.

9. Забороняється торкатися руками оголених проводів, виконувати будь-які роботи при ввімкнених споживачах .

Практична робота.

Записати в зошиті електроприлади, які використовуються у вас дома.

Усім успіху!

30.05.2022

Тема. Види столових приборів. Правила поведінки за столом. Сервірування святкового столу.

Практична робота.

Скласти паперові серветки для святкового столу.

Сфотографувати та надіслати фото мені на пошту.

Усім успіху!

23.05.-16.05.2022

Оздоблення ляльки-мотанки. Остаточка обробка виробу. Захист проекту.

Лялька-мотанка – це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

При створенні ляльки-мотанки кожна дрібниця має значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця (зі сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя). При цьому бажали людині, для якої робився оберіг, добра і щастя, міцного здоров’я, начитували молитви. До речі, робити ляльку-мотанку як оберіг треба було тільки у «гарний» період (краще взимку). Невдалим часом вважалися свята і вихідні дні, а також середа і п’ятниця (у ці дні займатися рукоділлям вважалося за гріх). Не можна було мотати ляльку-оберіг уночі, коли відьми й русалки виходять на прогулянку. Дуже суворо дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку- мотанку так, щоб вона стала оберегом, треба було за один раз, не відкладаючи роботу на потім, на завтра. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створене в перший раз, і, таким чином, оберіг втрачає свою силу.

Риси обличчя у традиційних ляльок-мотанок відсутні. За язичницькими уявленнями, крізь обличчя в ляльку вселяється душа. А душа буває гарною або поганою. Народ вірив, що в мотанці зберігається дух предків і вона може передавати досвід від покоління до покоління. Людську подобу з обличчям сприймали як істоту і, щоб одухотворене зображення не могло спричинити лиха, ляльку лишали безлікою або позначали обличчя хрестом. Вважалося, що цей символ приносить людям багатство й успіх.

Хрест на грудях – інша характерна риса мотанки. Цей знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення косого хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів.

Іграшки з різних місцевостей мали свій неповторний орнамент одягу: київський, волинський, Буковинський, подільський, черкаський, поліський… Залежно від події робили різні ляльки – великі й малі, для шлюбу, до народження дитини; діти часто робили собі подружку й порадницю. Під час народних гулянь наприкінці Масляної спалюють солом’яну ляльку – символ зими. На Івана Купала бавляться з лялькою Матрьоною, вона робилася й на Колодія.

Таємниці виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до доньки. Коли дівчина брала шлюб, мати дарувала їй ляльку-мотанку як оберіг для нового дому. Хворій дитині давали пограти з лялькою, після чого ляльку знищували, що лялька всотує в себе хворобу.

Практична робота.

1. Повторити правила безпеки під час виготовлення мотанки, санітарно- гігієнічні вимоги.

2. Виготовити ляльку «Птаха-мотанки» за технологічною карткою.

Птах – символізує довгоочікуване настання весни. Духовно чиста, образна і символічна лялька-оберіг, адже птах в українській традиційній культурі – це уособлення сім’ї, любові, покровитель дітей та жінок.

Птахи – дуже поширені у мотивах орнаментів вишивок, вибійки, зустрічаються на ювелірних прикрасах магічного призначення. Птаха зображували і на весільному прянику. Дарунок птах-мотанка чоловіку означає побажання йому довгої молодості і життєрадісності, а жінці – краси та привабливості.

Технологічна картка

Матеріали:

Квадрат з тканини розміром 20*20 см

3. Оздобити ляльки-мотанки, використовуя сучасні матеріали.

4. Створити Презентацію своїх ляльок-мотанок:

а) створіть композицію з мотанок (сфотографуйте);

б) складить казку про Птаха-оберега.

Усім творчого натхнення!

09.05.2022

Тема. Виготовлення ляльки-мотанки.

Гра та іграшка – це частина народної традиції. В далекому минулому з їхньою допомогою навчали дітей праці, вони були необхідні, щоб передавати набутий досвід.

Найбільш улюбленою іграшкою дітей була лялька-мотанка. Спочатку для дітей робили ляльок дорослі, а потім і діти майстрували самі. Лялькам не малювали обличчя. Вважалося, що в ляльку без обличчя не могла вселитися нечиста сила. Іграшки ніколи не залишали на вулиці, не розкидали по будинку, а зберігали в корзинкам чи скриньках.

Сьогодні і ми продовжимо майструвати ляльок-мотанок для вашої колекції. У нас повинен бути хороший настрій, тоді лялька принесе радість і задоволення.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці з ножицями.

2. Продовжуємо виготовляти ляльку-мотанку, яку почали виготовляти на попередньому уроці.

Приклади виготовлення ляльок-мотонок.

Перейдіть за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=ZA4c0SWix5c

https://www.youtube.com/watch?v=cdKoUw6V9A4

https://www.youtube.com/watch?v=4vLNyaQqVH4

https://www.youtube.com/watch?v=XQwXf2lIB_o

Усім натхненної праці і гарного настрою!

02.05.-09.05.2022

Тема. Лялька-мотанка.

ПРАКТИЧНА РОБОТА.

1. ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПРАЦІ КОРИСТУВАННЯ НОЖИЦЯМИ
1) НОЖИЦІ – ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ. ПОВОДИТИСЬ З НИМ ТРЕБА ОБЕРЕЖНО.
2) НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ПОКЛАДИ НОЖИЦІ ТАК, ЩОБ ВОНИ НЕ ВИХОДИЛИ ЗА КРАЙ ПАРТИ.
3) НЕ ТРИМАЙ НОЖИЦІ ВІСТРЯМИ ДОГОРИ.
4) НЕ РІЖ НА ХОДУ. ПІД ЧАС РІЗАННЯ НЕ ВСТАВАЙ З МІСЦЯ.
5) ПЕРЕДАВАЙ НОЖИЦІ ЗАКРИТИМИ І КІЛЬЦЯМИ ВПЕРЕД.
6) ПІД ЧАС РОБОТИ З НОЖИЦЯМИ ПРИТРИМУЙ МАТЕРІАЛ ДРУГОЮ РУКОЮ ТАК, ЩОБ ВІН НЕ ПОТРАПЛЯВ НА ЛІНІЮ РІЗАННЯ.

2. ВИГОТОВИТИ ЛЯЛЬКУ-МОТОНКУ ЗА СХЕМОЮ.

Для виготовлення ляльки-мотанки підготуйте, будь ласка:

клаптик білої тканини (15х15см) для голови,
кольорові клаптики тканини (9х9 см для ручок, 8х15 см для спіднички та 4х7 см для фартуха),
шматочок синтепону або вати,
нитки (лляні, шерстяні, бавовняні тощо),
нитки муліне або трикутничок квітчастої тканини (для волосся або хустки).

1. Загорни синтепон у білу тканину, обмотай червоними нитками.

2. За допомогою лляної нитки, або атласної стрічки зроби на обличчі мотанки сакральний хрест — спочатку вертикальну смужку, закріпивши нитки на шиї, потім — горизонтальну, зав’язавши вузлик ззаду голови.

3. Збери тканину для спіднички з одного боку в складки та примотай до ляльки. Нитку не обрізати!

4. Обмотуючи ляльку червоною ниткою від шиї до талії, примотай фартух.

5. Тканину для рук згорни гармошкою, обмотай нитками.

6. Примотай ручки до ляльки нитками хрест-навхрест.

7. За допомогою ниток муліне зроби лялечці волосся. На місці проділу зав’яжи нитку, а з протилежного боку моток розріж ножицями.

8. Приклади до голови мотанки волосся, пригладь його та закріпи, перев’язавши ниткою на шиї.

9. Заплети Берегині коси.

10. Зав’яжи ляльці на голову стрічку, або одягни віночок. Шию можна прикрасити намистом.

Прадавній український талісман, зігрітий теплом Твоїх маленьких долоньок, готовий здійснювати заповітні бажання та захищати Твій дім від злих сил.

Не дивно, що ляльку-мотанку і досі вважають надійним оберегом, адже здавна Берегиня, зроблена власними руками, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена у все домашнє, рідне, містила потужну позитивну енергетику найдорожчої людини — матері, яка, вкладаючи в іграшку душу, з любов’ю робила її для своєї дитини.

Дорогі дівчата, фантазуйте та створюйте свої моделі ляльок. Приклади:

Усім творчого натхнення!

25.04.2022

Тема. Добір інструментів та конструкційних матеріалів для роботи. Виготовлення ляльки-мотанки.

Моя лялька-мотанка

Ниточкою змотана,

Оберіг мій на землі

Талісман мені в житті.

Традиції створення та використання таких ляльок збереглися та продовжують відроджуватися. Мотанки давні родинні обереги українців. Такі ляльки уособлюють собою єднання сімейних зв’язків поколінь.

Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, зявилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька на швидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг чи подарунок до свята.

Сама назва ляльки – «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була тай лишаються унікальним витвором майстра. звісно в давні часи лялька мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родини. Інколи для позначення ляльки використовується поняття «кукла» проте використання цього поняття не є правильним не лише з точки зору правопису, ай базуючись на тому що «куклой» наші предки називали жмут колосся, що лишався край поля та прикрашався стрічками та квітами. лишали це колосся аби урожай наступного року був кращим ніж цього.

З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території україни з’явилися на стоянці в Чернігівській області. Древні ж греки використовували такі ляльки як жертву для свого пантеону богів. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах.

Особливості та традиції створення ляльки мотанки

Загалом процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад льняні нитки, з них виготовляли волосся. Як такового виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали вражених обличь немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці що очі такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Не доброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть.

Особливими українські мотанки також робить й той факт що лише жіночі образи та інколи дитячі. Чоловічі ж образи простежуються лише як доповнення до ляльки, зазвичай це були. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості – «Донди».

Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка не ніколи не має власного імені. Вважалося що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть в будинок. В українській культурі мотанки виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також такі ляльки часто використовуються в весільних обрядах та дійствах.

Поряд з обрядовими та обереговими ляльками часто створювали й практично їстівні ляльки. Виготовляючи таку ляльку жінка вкладала в неї жований хліб та використовувала таку іграшку як забавку та соску для немовлят. Загалом серед мотанок виділяють три групи ляльок: немовлята, наречені та ляльки-берегині.

В сучасних умовах мотанки, нажаль, втрачають той глибокий, трошки магічний та сакральний зміст. В переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтерьеру, звичний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстів починають використовувати різноманітні матеріали орієнтуючись лише на власні вподобання.

Ознаки справжньої української мотанки

Справжня мотанка виготовляється без використання швів. Виготовляючи лялько майстри намотують або закутують, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами. При виготовлення дотримуються головного правила – лялька повинна мати хрестоподібний вигляд. Загалом створення такої ляльки може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір.

Голову ляльки формують з невеличкого клаптика тканини, в середину якого вкладають кульку з ниток, інших клаптиків чи вати. Таку заготовку голови обмотують хрест на хрест нитками, символічно зображуючи лице ляльки. Тулуб з головою з’єднують також нитками, туго обмотуючи ними тільце ляльки від голови до низу та перпендикулярно тулубу формуючи тим самим руки мотанки. З підручних матеріалів виготовляються одяг, прикраси та головні убори чи зачіски. Тут варіації обмежуються лише фантазією авторів.

Як би там не було, проте мотанка все ж зберегла в собі певні сакральні знання та силу. Такий сувенір, особливо виготовлений власними руками, може стати родинним оберігом та родинним спадком, котрий ввібрав в себе вікові знання та вірування.

Інструменти та конструктивні матеріали для виготовлення ляльки-мотанки.

Для виготовлення ляльок використовують різні матеріали: соломки, гілки, шишки, мотузки, нитки, тканину, стрічки. Кожен майстер обирає сам.

Голку з ниткою використовують лише в процесі виготовлення одягу та головних уборів.

Практична робота.

Повторити правила безпечної праці при роботі з ножицями.
Виготовлення ляльки-україночки з ниток та стрічок.

Інструкційна картка

Лялька-україночка з ниток і стрічок

1. Таку ляльку змайструвати легко. Етапи її виготовлення легко зрозуміти по фотографіях. Зупинитися докладніше необхідно на те, як зробити для ляльки вінок зі стрічок.

2. Необхідні матеріали: світлі нитки для тулуба довжиною.

3. Лялька висотою 14см, рука - 11см, коса - довільної довжини.

4. Нитки для тулуба перев'язуємо навпіл.

5. Вставляємо приготовлену косичку.

6. Перев'язуємо місце для шиї і вставляємо руку в тулуб.

7. Перев'язуємо всім відомим способом.

8. А тепер плетемо віночок зі стрічок. Вибираємо 6 стрічок бажаної довжини і кольорової гами. Складаємо їх попарно обличчям назовні, а виворотом - всередину. Довжина косички також залежить від розміру голови ляльки.

9. Відступивши потрібну довжину від краю, пов'язуємо стрічки ниткою і починаємо плести вільну косу, в якій всі 6 стрічок змінюються сторонами, створюючи яскравий і барвистий візерунок.

10. Коли довжина коси стає рівною обхвату голови, все стрічки пов'язуємо вузлом під косами. Останні можуть стирчати, як ріжки. Це весело і прикольно. Стрічки треба підрівняти внизу.

11. До віночка можна прив'язати зроблені з ниток помпони.

12. Помпони прив'язуємо по обидва боки голови.

13. Далі необхідно надіти фартушок, зав'язати пасок. Прив'язати до голови нитку і підвісити ляльку як прикраса. Кольори ниток і стрічок підбираємо яскраві і нарядні.

Оздоблення ляльки можна робити на ваш вибір.

Усім натхненної праці!

18.04.2022

Тема. Виготовлення мотанки «Зайчик на пальчик».

Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дитини, як священний переказ... У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину. До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх до сьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, на початку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації.

«Зайчик на пальчик» - ця маленька лялька надягалася на вказівний палець. З нею дуже легко шепотітися, якщо піднести її до губ. З таким зайчиком дитина могла поговорити, поділитися своєю образою або бідою. Маленький друг завжди був з дитиною. Цими ляльками грали і хлопчики, і дівчатка. Зробити іграшку можна з будь-якої тканини.

А також ця лялька виконує функцію Великоднього зайчика.

Великодній заєць це уявний заєць, що за звичаєм розмальовує яйця до Великодня та ховає їх у саду. Діти шукають Великодні яйця вранці у Великодню неділю. Мотив Великодневого зайця поширився в 2-й половині ХХ-го сторіччя в масовій культурі. Можна на Великдень подарувати своїм близьким Зайчика з крашанкою чи солодким подарунком.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці під час роботи з ножицями.

2. Виконання ляльки-мотанки «Зайчик на пальчик».

Інструкційна картка:

Для перегляду майстер класу перейти за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=MGlodXLwS88

11.04.2022

Тема. Догляд за вишитими виробами.

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Вишиті речі будуть мати привабливий вигляд довгий час, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

• прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Питання для закріплення (відповісти усно):

1. Які операції виконують під час остаточної обробки вишитого виробу?

2. Коли перуть вишиті вироби?

3. Для чого підкрохмалюють вироби?

4. Як необхідно сушити вишиті вироби?

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при роботі з праскою.

1. Під час роботи електричною праскою обов’язково стояти на діелектричному килимку.

2. Вмикати і вимикати електропраску тільки сухими руками тримаючи за корпус вилки, а не за шнур. Ставити праску тільки на відповідну металеву, мармурову, або керамічну підставку.

3. Не можна залишити праску включеною в електромережу без догляду.

4. Учням забороняється самим ремонтувати електропраску і шнур.

5. Провід живлення електропраски повинен закріплюватись на кронштейні, який розміщений над серединою прасувального стола чи дошки і бути захищеним від механічних пошкоджень.

6. Провід (шнур) живлення електропраски не можна скручувати у кільце і намотувати на електропраску. Працювати електропраскою, у якої шнур скручений у кільце, - забороняється. Шнур повинен висіти на кронштейні не торкатися до праски.

7. Необхідно стежити за поступовим нагріванням праски, щоб вона не перегрівалася. При перегріві праски вимкнути її з електромережі.

8. Забороняється охолоджувати перегріту праску зануренням її у воду або за допомогою пульверизатора, тому що можна отримати опік рук і обличчя.

9. Не перевіряйте нагрів праски пальцями. Якщо праска перегрілася, охолодити її можна, проводячи по вологому пропрасовувачу.

10. Зволожувати тканину і деталі слід тільки з пульверизатора.

11. При виконані робіт з праскою слід виконувати правила електробезпеки.

12. Праску дозволяється користуватися тільки за її прямим призначенням.

13. При несправності праски, розетки, вилки шнура – припинити роботу та повідомити вчителя. Забороняється самостійно ремонтувати праску і електропроводку.

2. Виконати остаточну обробку вишитого виробу.

3. Розробити рекламу вишитої серветки:

1) Виконати рекламний малюнок.

Приклад:

2) Виконати рекламний текст ( у вигляді однієї пропозиції, вірша, короткої розповіді).

Приклади:

- Ви хочете мати затишок у вашому домі? Тоді ця серветка для Вас!

- Дім, у якому ми живемо, повинен бути затишним. Головний принцип, яким потрібно користуватися при обладнанні своєї оселі, — зробити перебування в ньому зручним і приємним. Приходьте до нас і ми допоможемо вам вибрати серветку для інтер’єру вашої кімнати!

- Багато красивих та оригінальних серветок ми можемо виготовити для вас. Приходьте та вибирайте у подарунок серветку для ваших близьких друзів!

- Чи можна уявити українську оселю беж чогось оригінального, самобутнього? Кожна господиня прагне зробити свій дім затишним і красивим. На вас чекає магазин «Серветка»!

- Приходьте к нам на ярмарок! На вас чекають оригінальні серветки, які прикрасять вашу оселю.

Зробіть фото вашої серветки і реклами до неї та надішліть мені на пошту.

Усім натхненної праці!

04.04.2022

Тема. Обробка краю серветки.

Згадаємо народну мудрість: «Кінець діло хвалить». Сьогодні ми завершимо роботу по обробці вишитої серветки: обробимо її край.

Обробка країв вишитих виробів – це гармонійне завершення композиції

вишивки. Спосіб обробки країв вишитого виробу залежить від його

призначення, матеріалу, форми, композиції вишивки, кольорової гами.

Способи обробки країв вишитих виробів:

1. Торочки (бахрома). Торочки можна виконувати з використанням мережки.

2. Рубцювання – підігнутий і підшитий край виробу. Можна

виконувати у поєднанні з мережками.

3. Мереживом.

4. Петельним швом.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці при роботі з голкою.

2. Ознайомитись з правила безпечної праці при роботі з праскою:

1. Під час роботи електричною праскою обов’язково стояти на діелектричному килимку.

3. Не можна залишити праску включеною в електромережу без догляду.

4. Учням забороняється самим ремонтувати електропраску і шнур.

10. Зволожувати тканину і деталі слід тільки з пульверизатора.

11. При виконані робіт з праскою слід виконувати правила електробезпеки.

12. Праску дозволяється користуватися тільки за її прямим призначенням.

3. Виконати обробку краю серветки петельним швом.

Подивиться відео з технології виконання петельного шва (або у підручнику стор.67):

https://www.youtube.com/watch?v=PDiUlY39Llc

https://www.youtube.com/watch?v=eXkSE2TTF4s&t=5s

4. Виконати волого-теплову обробку серветки.

Всім творчої та натхненної праці!

28.03.2022

Тема. Способи перенесення малюнка на тканину. Вишивання серветки.

П'ять способів переведення малюнків на тканину

Який із них вибрати, залежить від кольору тканини (світла або темна) і особливостей її поверхні — фактури (гладка або ворсиста). Крім того, враховується вишивки. Почнемо з найпростішого способу.

1.Переведення малюнка через копіювальний папір

Так переводять малюнки на гладенькі тканини будь якого кольору: для світлої тканини беруть темний копіювальний папір, для темної — світлий (жовтий, червоний). Бажано мати набір кольорового копіювального паперу. Оскільки копіювальний папір бруднить тканину, то для білої тканини краще використати папір жовтого чи зеленого кольору, тобто такий, який не залишає яскравого масного сліду.

На добре пропрасовану тканину кладуть копіювальний через копіювальний папір глянцевою (блискучою) стороною вниз і зверху приколюють малюнок. щоб у процесі роботи рисунок не зсунувся. Контури рисунка акуратно обводять гостро заструганим олівцем (тканина повинна лежати на твердій поверхні), пам’ятаючи, що в процесі ви шивання виправити викривлення ліній контура набагато важче.

2. Переведення малюнка «припорохом» через трафарет

«Припорохом» через трафарет переводять малюнок на тканину будь-якого кольору і фактури, у тому числі й на бархат. Спочатку готують трафарет. На м’яку підстилку кладуть чистий аркуш паперу і на нього — малюнок. Потім шилом або голкою проколюють контур малюнка через кожні 2 мм. Трафарет готовий, залишилось зняти з нього опуклості від проколів. Для цього достатньо протерти трафарет наждачним папером. Потім змішують машинне масло або гас із зубним порошком (замість порошку можна взяти синьку або сажу) і одержують суміш, схожу на густу сметану. Ватяний тампон, щільно обгорнутий тканиною, змочують у суміші і протирають увесь малюнок по проколу. Розчин проходить крізь дірочки, залишаючи відтак контури малюнка.

3. Переведення малюнка методом прошивання за допомогою целофану, кальки або цигаркового паперу

Такий спосіб переведення використовують для темних ворсових тканин. Насамперед перемальовують малюнок з паперу на целофан (авторучкою) або прозорий папір, потім накладають малюнок на тканину, закріпляють булавками і по контуру прострочують на швейній машині або прошивають швом «уперед голку». Потім папір акуратно відривають.

Недоліком цього способу є те, що лінія контуру малюнка пунктирна.

4. Переведення малюнка на тканину за допомогою світлового ящика

На дно звичайного дерев’яного ящика ставлять настільну електричну лампу і накривають ящик склом. На скло кладуть малюнок, на нього — прозору тканину, для надійності скріпляють їх шпильками, вмикають світло й обводять контур малюнка гострим м’яким олівцем (М-2М)

5.Переведення малюнка за допомогою компресного паперу

Тканину кладуть на тверду поверхню, накривають компресним папером вощаною стороною вниз, зверху розміщують малюнок і скріплюють усі три шари шпильками. Потім обводять малюнок олівцем, звільняють тканину і на ній кольоровим світлим олівцем посилюють зображення.

Складніше скопіювати узор із готової вишивки. Вишитий узор перезнімають так: готовий виріб накривають склом, на нього кладуть прозорий папір, фіксують краї клейкою стрічкою і обводять контури узору олівцем. Якщо немає прозорого паперу, узор із тканини переводять «бабусиним» способом: кладуть на узор непрозорий лист паперу, закріплюють по краях шпильками і труть по паперу алюмінієвою ложкою, поки не з’явиться контур узору. Папір знімають і поправляють переведений контур олівцем, звіряючись з оригіналом.

Практична робота.

Прислів’я для роботи:

Балаканиною роботи не зробиш.

Добра праця ніколи не пропаде.

Зробиш спішно ,то й вийде смішно.

Робота мучить ,зате годує й учить.

Чим більше науки , тим розумніші руки.

1. Повторити правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання.

Правила безпечної роботи під час вишивання

• Надіти робочий одяг.

• На робочому місці розмістити інструменти, матеріали та пристосування, необхідні для вишивання.

• Голки та шпильки зберігати в спеціальній коробці або подушечці.

• Забороняється залишати голку без нитки.

• Забороняється вколювати голку в робочий одяг.

• Забороняється використовувати тупі, іржаві голки.

• При необхідності працювати з наперстком.

• Забороняється підносити голку та ножиці до очей.

• Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе.

• Після закінчення роботи прибрати,своє робоче місце; інструменти покласти в спеціальну коробочку.

Санітарно-гігієнічні вимоги при вишиванні

• Вишивати треба в добре провітреному приміщенні, при достатньому денному чи електричному освітленні.

• При довготривалому вишиванні вишивку необхідно зберігати в куску білої тканини або в білому полотняному мішечку.

• Під час вишивання необхідно сидіти прямо, притулившись до спинки крісла, не нахиляти низько голову.

• Працюючи, роботу слід тримати на відстані 25-30 см від очей.

• Через кожні 40-50 хвилин роботи необхідно робити перерву на 10-15 хвилин, щоб не втомлювались очі.

• Для зручності під ноги можна поставити низький ослінчик або спеціальну підставку.

• При роботі з п'яльцями треба слідкувати за правильною постановкою рук.

2. Визначте місце знаходження візерунку на виробі.

Прикріпить ескіз до виробу.

Використати один з вивчених методів перенесення малюнку на тканину, залежно від виду виробу.

3. Вишивати серветку любим з початкових швів. Повторити технологію виконання швів (відео, урок за 21.03.2022).

4. Приклади серветок:

Всім натхненної праці!

21.03.2022

Тема. Проект «Серветка».

Вишивання як вид мистецтва в Україні існує з давніх часів. Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий, чоловічий та дитячий одяг. Особливої уваги надавали рушникам – старовинним оберегам дому, родини.

Вишивка – орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Найуживаніші кольори – чорний і червоний, або чорний, червоногарячий і теплий жовтий, іноді додають зелений і синій. Багатство барв зростає з півночі на південь України.

Орнаментальна символіка української вишивки по регіонам.

Практична робота.

1. Повторити правила безпечної праці голкою (стор.64 підручника).

2. Повторити технологію виконання ручних швів. Подивиться відео з виконання швів ( або у підручнику):

1). Шов "уперед голкою" (стор. 63-64)

https://www.youtube.com/watch?v=dbvZtu2Irpw&t=1s

2). Шов "назад голкою" (стор. 83-84)

https://www.youtube.com/watch?v=cehYSK4voqE

3). Шов "стебловий" (стор. 84-85)

https://www.youtube.com/watch?v=jnBaeXeAkkw&t=9s

4). Шов "тамбурний" (стор. 87)

https://www.youtube.com/watch?v=6xSfn1pPVe0

3. Підготувати білу (або любу однокольорову) тканину розміром 20*20 см.

4. Перенести малюнок на тканину.

5. Вишивати по контуру малюнка "простими" швами. Вишиваємо любим зі швів.

Приклади вишитих серветок:

Всім натхненної праці!

31.01.2022

Тема. Виготовлення виробів з бісеру.

1. Історія виникнення бісеру.

Виготовлення прикрас із бісеру зародилося 6 тисячоліть тому. Першими їх почали робити єгиптяни з непрозорого скла. Так створювали штучні перли – арабською називалися “бусра”, а в множині “бусер” (намистинки з отворами). Звідси й назва – бісер. Зі штучних перлів плели браслети, намисто, оздоблювали ними одяг.

Потім секрети виробництва бісеру прийшли до римлян. А на початку VI століття лідерство у виробництві скла закріпилося за Візантією.

У 1221 році у зв’язку із загрозою пожеж усі великі склодувні майстерні переміщаються на острів Мурано. Там виробляють скляні посудини, дзеркала, фурнітуру та бісер різних видів. З часом було винайдено новий спосіб виготовлення бісеру – видування: майстер із трубки видував трубочку, потім розрізав її особливими ножицями і шліфував. Потім він розігрівав її із невеликою кількістю піску в чавунному барабані. Це робилося для згладжування нерівностей на виробі. Після охолодження йому надавали блиск з допомогою полірувального порошку.

У тих країнах, де виробництво скла ще було таємницею, наприклад, у Франції, бісер виготовляли з дорогоцінних металів – золота і срібла.

Аж до кінця XVII століття Венеція монопольно займалася виготовленням скла. Зупинила такий успіх Богемія (Південна Чехія), де отримували так зване лісове скло з деревної золи. Це скло було більш тугоплавким, зате його можна було гранувати, що посилювало гру світла. Саме Чехія сьогодні – один із головних виробників бісерною продукції.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття скляний бісер почали використовувати художники стилю модерн, наприклад, Тіффані і Еміль Галле. Аж до 30-х років ХХ століття бісерні прикраси радували й зачаровували. Модниці особливо любили сукні з бісерною бахромою, що створювала ефект мерехтіння під час танців.

2. Роль кольору у створенні композиції.

Робота з бісером потребує елементарних знань про колір та його властивості, а також вплив форми на сприйняття кольору. Колір – це результат відображення світла від поверхні предмета і сприйняття частини відображеного світла зоровим апаратом людини. Колір являється однім із найважливіших композиційних засобів в декоративно-прикладному мистецтві. Знання властивостей кольору дуже важливо при роботі з бісером. Не дивлячись на простоту кожної окремої бісеринки, зібрані разом, вони не зберігають чистий природний колір. Основними причинами зміни природного кольору є: посилення чи послаблення сили світла, зміни джерела освітлення (сонячне чи штучне), суміщенні і накладанні кольорів відносно спостерігача. Просвічуючись чи відображаючись одна в одній, бісерини зачаровують переливами кольорів. Заслуга цього належить вмінню майстра гармонійно підібрати кольори.

Гармонійне поєднання кольорів:

Червоний – чорний, жовтий, сірий, коричневий, бежевий, оранжевий, синій, білий.

Синій – сірий, голубий, коричневий, бежевий, жовтий, рожевий, золотистий.

Жовтий – голубий, коричневий, синій, чорний, червоний, жовтогарячий, сірий, фіолетовий.

Зелений – темно-жовтий, лимонний, салатовий, сірий, оранжевий, коричневий, чорний, кремовий.

Фіолетовий – бузковий, бежевий, жовтий, золотистий, чорний.

Коричневий – бежевий, бузковий, салатовий, жовтий, рожевий, зелений.

Практична робота.

Працювати лише у присутності батьків.

1. Правила техніки безпеки при роботі з бісером.

1). Перед початком роботи підготувати робоче місце.

2). Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.

3). Роботу виконувати при достатньому освітленні.

4). Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

5). Інструменти класти на стіл ручкою до себе, передавати – ручкою

від себе. Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від

працюючого. Передавати ножиці, тримаючи за зімкнуті леза.

6). Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати

пальці між ручками інструмента – можна защемити пальці.

7). Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.

8). Голки зберігати у спеціально відведеному місці. Якщо голка необхідно обов’язково знайти.

9). Під час роботи, при тугому проходженні голки через бісеринку

використовувати наперсток.

10). Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими

голками.

2. Виготовлення метелика з бісеру.

Метелик в техніці петельного плетіння за схемою

Матеріали для метелики:

довга дріт близько 30 сантиметрів;
дві бісеринки для очей темного кольору;
для різнокольорової різних квітів.

Починаємо плести метелика за схемою:

1. На дріт рівно посередині нанизуємобісеринку світло-коричневого кольору, потім обидва кінчика дроту пропускаємо назустріч один одному (схема 1). І далі таким же методом, згідно схеми продовжуємо плетіння тулуба до моменту створення першої пари нижніх крилець метелика;

2. Роз'єднуємо дріт на дві половини. На кожну з зволікань нанизуємо 15 бісеринок яскравого кольору і робимо петельку в формі нижнього крильця метелика, як на схемі і протягуємо кінці дротів крізь п'яту бісерину на сплетеному тулуб у напрямку один до одного. Намагаємося зміцнювати бісеринки, плетучи тугіше, щоб метелик була цілісною - вийшло нижнє крило. Продовжуємо плетіння тулуба, набравши ще одну бісерину. Далі точно такі ж маніпуляції, як з нижніми крильцями, проробляємо і з другими - верхніми, тільки збільшуємо кількість бісерин до двадцяти чотирьох. Виходять два однакових крила;

3. Переходимо до створення очей. Для цього, роз'єднуємо дріт і набираємо по темній намистині на кожен з її кінчиків і кріпимо їх згідно з нашою схеми, виводячи дріт крізь серединку кожної з бісеринок вгору;

4. З'єднуємо разом дріт і закінчуємо головку однієї бісеринки;

5. Надаємо форму вусикам, відрізавши зайву частину дроту;

6. Розправити крильця і тільце метелика .

Домашнє завдання. Виготовити Метелика з бісеру.

22.11.2021

Тема. Виготовлення ялинкової іграшки (сердечка).

Продовжуємо виготовлення ялинкової іграшки (сердечка).

Ми вже виконали розкрій «сердечка», на одному боці вишили одним з початкових швів або зробили аплікацію.

Приклад вишивки з квітами.

1. Я вам покажу найпростіший ручний шов - петля з прикріпити. Отже, робимо вузлик на кінці нитки і з виворітного боку виводимо голку в місці нашої позначки. Ось так.

2. Поруч з виведеною ниткою знову вводимо голку і виводимо її на довжину нашого лепесточка. Розміри квітів кожен визначає сам, кому який подобається .

3. У нас вийшов ось такий пелюстка.

4. Далі по колу ми вишиваємо такі ж пелюсточки. Кількість пелюсток на ваш розсуд. Вийшов ось такий квіточку.

5. Якщо особливо не дотримуватися одного розміру лепесточков на квітці - вийде такий собі стилізований квіточку.

6. Заповнюємо всі поле квітами.

7. Приступаємо до прикрашення. В серединки квітів приклеїмо напівбусіни або пришити бісер чи намистини.

8. З атласної стрічки робимо петельку і пришиваємо або приклеюємо її на виворітну сторону нашої вишитій половинки. Беремо стрічку довжиною 12 см. У кого стрічок немає, то можна пов'язати петельку з пряжі.

А зараз будемо зшивати обидві частини «сердечка» петельним швом.

1. З виворітного боку впритул до краю крізь стрічку виводимо голку на лицьовий бік

але не до кінця, а залишаємо ось таку петельку на виворітньому біці.

2. З лицьового на виворітну сторону через цю петельку ми виводимо голку з ниткою. Повторюємо це до тих пір, поки не пройдемо петельку.

3. В самому кінці рядки ми залишаємо непрошитий невелику ділянку, набиваємо сердечко наповнювачем і закінчуємо рядок. При набиванні намагайтеся уникати появи грудочок.

Зав'язуємо вузлик, але не поспішаємо обрізати нитку. Щоб цього не сталося, застроміть голку поряд з вузликом, протолкніте її всередину сердечка і виведіть нитку якомога далі від вузлика. Злегка потягнувши вільний кінець нитки, обріжте її. Обрізаний кінчик нитки відразу сховається усередині сердечка і не буде стирчати хвостиком. Все, шов не розійдеться. Вузлик, хоч і слабо зав'язаний, буде тримати його міцно.

4. Сердечко готово.

У вас може бути будь-який малюнок вишивки або аплікація.

Практична робота.

Працювати у присутності батьків.

Матеріали та інструменти: деталі крою «сердечка», стрічка 12-18 см, нитки, голка, ножиці.

1. Дотримання правил безпечної праці з ножицями та голкою.

2. Виготовлення новорічньої іграшки «Сердечко», використовуя для обробці «петельний» шов.

Перегляньте майстер-клас за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=XVaReDUOqeM

3. Прибирання робочого місця.

Домашнє завдання.

1.Виготовити новорічну іграшку «Сердечко».

2.Принести на урок: «Гольницю», «Сердечко», зошит, спецформу; Фетр для виготовлення Різдвяного чобітка (червоний, блакитний або інший колір), клаптики фетру (або тканини) різних кольорів для аплікації; голка, нитки, ножиці. Приклад «Різдвяного чобітка»:

15.11.2021

Тема. Ялинкова прикраса.

Протягом кількох уроків ми з вами виготовлятимемо проект «Ялинкова іграшка».

Історію виникнення ялинкових іграшок подивіться за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=mdbOfNwDIz8

https://www.youtube.com/watch?v=uGCfFtvdu24&t=12s

Сьогодні ми почнемо виготовляти сердечко для ялинки.

Моделі-аналоги:

Пригадаємо виконання початкових швів. Та зробимо тренувальні вправи на виконання «петельного» шва.

Технологія виконання петельного шва.

Петельний шов — це ряд петельок. Найчастіше його використовують для обметування країв вишитих виробів. Застосовують також для вишивання окремих узорів — квітів, листя, стебел тощо. В аплікації петельний шов використовується для пришивання деталей аплікації та обшивання контурів виробу. Шов виконується справа наліво і зліва направо.

Практичні поради.

• Щоб висота стібків була однаковою, можна провести дві паралельні лінії контуру вишивки.

• Необхідно стежити, щоб нитка була під голкою, утворюючи петельку.

• На виворітному боці повинні утворитися вертикальні стібки.

Подивиться технологію виконання петельного шва на відео за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=GAIja_7U4nU

https://www.youtube.com/watch?v=l8zNAhqUGzs

https://www.youtube.com/watch?v=PDiUlY39Llc

Практична робота.

Працювати у присутності батьків.

Матеріали та інструменти: фетр (або тканина), нитки для шиття та вишивання, прикраси; ножиці, голка, шпильки, крейда (або олівець).

1. Дотримання правил безпечної праці з ножицями та голкою.

2. Виконати тренувальні вправи на виконання «петельного» шва (на шматочку тканиниіз зразками ваших швів). Підручник, сторінка 67-68.

3. Фізкультхвилинка. Перейти за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=3sg5oJQmlBY&t=30s

4. Вибрати модель сердечка для виконання.

5. Виготовити шаблон сердечка з папіру. Розмір, приблизно, 7*8 см.

Приклади:

6. Виконати розкрій сердечка – 2 деталі із фетру або тканини.

7. На одній деталі на лицьовому боці виконати вишивку одним з початкових швів або аплікацію.

Повторення початкових швів:

8. Прибирання робочого місця.

Домашнє завдання.

1. Виконати тренувальні вправи на виконання «петельного» шва.

2. Виконати розкрій сердечка – 2 деталі.

3. На одній деталі на лицьовому боці виконати вишивку одним з початкових швів або аплікацію.

4. Підготувати на наступний урок: деталі виробу (сердечка) з вишивкою (або з аплікацією), наповнювач, нитки для шиття у колір фетру (тканини), стрічка для петельки 12 см, прикраси; ножиці, голка.

08.11.2021

Тема. Захист проекту «Виготовлення гольниці».

Сьогодні в нас особлива атмосфера, адже кожен з вас упродовж кількох уроків старанно працював, щоб зшити гольницю.

Прочитайте притчу.

«Батькові поради».

Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому:

- Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи, і щоб тобі всі люди кланялися.

Задумався син над батьковими словами і питає:

- Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи, і примусити всіх мені кланятися?

Засміявся старий і говорить:

- Дуже легко, синку! Матимеш у кожному селі доброго товариша - будеш мати і свою хату.

Щоб кожний день були нові чоботи, треба їх щодня чистити, і на ранок вони будуть як нові. І вставай, сину, рано – раніше від усіх – і йди на роботу. А йтимуть до праці люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

- До чого батько привчав сина? ( Батько привчав сина до праці, до уміння жити в злагоді з іншими людьми).

Усі речі, які оточують людину, - результат її праці. Праця – це діяльність людини, спрямована на виготовлення речей. Результатом нашої праці став проект по виготовленню Гольниці.

План захисту проекту

1. Призначення виробу;

2. Обґрунтування вибору;

3. Оригінальність;

4. Кольорове рішення ;

5. Використані матеріали ;

6 Розрахункова собівартість виробу;

7. Товарний знак;

8. Реклама виробу.

9. Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1.Виконати розрахунок собівартості виробу.

2.Створити ескіз товарного знаку.

3.Розробити рекламу для виробу.

1.Розрахунок собівартості виробу.

№ з/п	Матеріали	Вартість / одиницю, грн.	Кількість	Ціна, грн.
1.	Тканина або фетр	5.00	1	5.00
2.	Наповнювач (синтепон, вата…)	24,00	0 .10м	2.40
3.	Прикраси	8,00	1	8.00
4.	Нитки	7,00	1	1.00 (використано частину котушкової нитки)
Всього				16.40

Собівартість виробу 16.40 грн.

Матеріали, їх кількість та вартість записати відносно свого виробу.

Економічна та екологічна оцінка виробу.

Під час виготовлення гольники використовуються, здебільшого, екологічно чисті матеріали. Тому навколишнє середовище та люди, що працюватимуть із ними, не зазнаватимуть шкідливих впливів. Розроблений проект має достатньо позитивних ефектів:

По-перше – є можливість виробити та реалізувати естетичний виріб за доступною ціною.

По-друге – є можливість використовувати відходи виробництва.

По-третє – забрудненість навколишнього середовища під час виготовлення виробу відсутня.

По-четверте – дає прибуток.

2.Товарний знак.

Для чого використовують товарний знак? Товарний знак:

1. Дає можливість відрізнити одне підприємство від іншого та їх порівняти.

2. Гарантує якість товарів, позначених товарним знаком. Тобто товар з фірмовим знаком має більшу популярність, ніж його анонімні аналоги.

3. Третя функція - естетична. Часто фірмовий знак використовується як елемент оформлення упаковки, або навіть самого виробу, підвищуючи його естетичну цінність.

4. Четверта функція - рекламна. У візуальній рекламі саме знак несе основне навантаження.

Отже, товарний знак є своєрідною візитівкою підприємства, з ним пов'язане підтримання іміджу підприємства, що створюється роками роботи на ринку.

-Сьогодні ви створити свій товарний знак. Пофантазуйте.

Приклади товарного знаку:

3.Реклама.

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Щоб не доводилося читати спочатку та ходити по колу користуйся гольницею.

Виконавши дану проектну роботу, мені вдалося проявити| свої дизайнерські здібності, перевірити свій смак.

Ця робота зайвий раз свідчить про те, що рукоділля справжнє мистецтво, що вимагає високої майстерності, фантазії. Бажання створювати що-небудь своїми руками породжує не тільки економічний розрахунок, а можливість виразити свою індивідуальність.

Під час виконання цієї творчої роботи, я одержала велике задоволення від плодів своєї праці.

Мій проект відповідає всім вимогам по критеріям оцінки: конструктивним, технологічним, естетичним, економічним.

Я вважаю, що гольника, створена моїми руками, сподобається моїм близьким і друзям, і обов’язково стане невід’ємним декоративним елементом кімнати і буде довго використатися по призначенню мені бо я люблю вишивати та шити.

Працюючи над цим проектом мені було дуже приємно усвідомлювати себе дизайнером.

Домашнє завдання:

1.Виконати розрахунок собівартості виробу (в зошиті).

2.Створити ескіз товарного знаку (в зошиті).

3.Розробити рекламу гольниці (малюнок + віршик, казка або просто прозою - в зошиті).

4.Підготувати матеріал до наступного уроку: спец. форма, зошит, 2 аркуші паперу А4, кольорові олівці. Продумати аплікацію, виконану з тканини та фетру.

01.11.2021

Тема уроку. Виготовлення гольниці.

Прочитайте, діти, уважно казочку і дізнаєтеся, що ви будите робити сьогодні на уроці.

Будиночок для голок

Жили - були три Голки, три сестри. Старша Голка була дуже допитлива, завжди встромляла свого носа в будь - яку щілину. Середня-дуже непосидюча, весь час стрибала, жодної хвилини не могла посидіти спокійно. І обидві не товаришували з Ниткою.

-Я не буду з нею дружити,- казала Старша.-Вона така довга.

-І я не буду з нею товаришувати, - повторювала їй Середня, - вона завжди плутається.

Отакі були старші сестри. А Молодша дружила з Ниткою, ніколи з нею не розлучалась і завжди була зайнята різними справами: шила, пришивала, зашивала, штопала.

-Та чи можна так надриватися? - сердилися на неї старші сестри.

-Ти ж незабаром зовсім затупишся від цієї роботи! І скільки можна вовтузитися з цією плутаною Ниткою? Коли ж жити для себе?

Але вона їх не слухала і продовжувала робити свою справу. Дивно, але Нитка у неї не плуталась, і сама голка залишилась такою ж блискучою й гострою, як і раніше.

Та якось Старша Голка встромила свого тонкого носа в таку вузьку щілину, що він там надломився. А Середня так стрибнула, що опинилась між дошками підлоги та там і залишилась, їй спершу навіть сподобалось: «Яке зручне житло!». Та згодом, припадаючи пилюкою і мокнучи під час миття підлоги, Голка почала іржавіти. Ніхто вже не впізнав би в ній колишню модницю.

-Але ж так і я можу загубитися, - подумала Молодша сестра, залишившись одна – однісінька .І вирішила вона побудувати собі будиночок.

Ось сьогодні ми й продовжимо працювати над проектом «Виготовлення гольниці».

Практична робота.

Працювати лише у присутності батьків.

1. Фізкультхвилинка:

Щось не хочеться сидіти.

Треба трошки відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки.

І зробіть чотири кроки.

Руки вище підніміть,

Розведіть їх в боки.

Плесніть, діти, кілька раз.

За роботу! Все гаразд!

2. Формулювання вимог до майбутнього виробу.

Дизайн-аналіз:

- простота у виготовлені;

- зручність у використані;

- відповідальність матеріалу;

- практичність;

- функціональність;

- естетичний та оригінальний вигляд.

3. Дотримання правил безпечної праці.

1). Правила безпечної праці «Під час роботи з голками й шпильками»:

1. Шити можна з наперстком. Вушко голки повинно вміщатись у наперсток, а гострий кінець виступати з пальців приблизно на чверть довжини голки.

2. Не кидайте голку. Не встромляйте її в тканину чи свій одяг.

3. Зберігайте голки і шпильки в певному місці (спеціальній коробочці, гольниці тощо) не залишайте їх на робочому місці (столі), ні в якому разі не беріть голки і шпильки в рот.

4. Не використовуйте голку замість шпильки.

5. Не використовуйте для шиття іржаві голки.

6. Викрійку і тканину прикріплюйте гострими кінцями шпильок у напрямку від себе.

7. При ручному шитті не беріть нитку довше, ніж 80— 90 см.

2). Повторити правила безбечної праці з ножицями.

1). Користуйся ножицями лише із заокругленими кінцями.

2). Клади ножиці так, щоб вони не виступали за край робочого стола.

3). Не працюй тупими ножицями, а також ножицями зі слабким кріпленням.

4). У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.

5). У процесі роботи з ножицями тримай матеріал лівою рукою, щоб пальці були осторонь від леза.

6). Не розмахуй ножицями, не підходь до товариша під час різання.

7). Не залишай ножиці після роботи в розкритому вигляді.

4. Виговляємо гольницю за технологічною картою.

Технологічна карта "Виготовлення гольниці".

1.Складаємо тканину вдвічі лицьовими сторонами всередину, намічаємо собі місце для вивертання і прострочуємо по контуру на машинці. У моїй викрійці вже враховані відстані на шви.

2.Після того як вивернули, необхідно добре пропрасувати тканину.

3.Починаємо набивати, набиваємо щільно, але не перестарайтеся, так як тканина може тріснути.

4.Набили, потім акуратно потайним швом необхідно зашити місце для вивертання. Трохи руками, пам’ятайте про форму кола, щоб розподілити наповнювач по всьому колу, визначте для себе, де верх і низ подушечки для голок. Лінійкою відміряйте середину і зверху і знизу подушечки для голок, ставимо для себе позначку, щоб при стягуванні центр не зрушився.

5.Вводимо голку циганка з міцною ниткою через центр верху в центр низу подушечки для голок, нитку необхідно взяти близько 1,5 метрів, інакше, якщо вам її не вистачить, то доведеться все заново тягнути.

6.Вивели, накидаємо нитку, як зазначено на фото, голку знову через центр в центр виводимо, сильно не стягуючи. Після стягування пальцем притримуйте нитку і підправте тканину, щоб не було складок.

7.Потім нитку накладаємо рівно по лінії першої натягнутої нитки, як би ділимо нашу подушечку для голок навпіл.

8.І знову через центр в центр виводимо голку.

9.Далі по тій же схемі стягуючи по правій і лівій сторонах, таким чином ділимо подушечку для голок на 4 частини.

10.І вже по колу ділимо кожну частину навпіл.

11.В результаті у вас повинен вийти ось такий гарбуз :), і кілька разів через центр в центр виведіть голку, щоб в подальшому затяжка не поповзла.

12.Робимо вузлик і пальчиками проштовхуємо його ближче до центру.

13.Відрізаємо нитку, залишаємо кінчик, його ми потім сховаємо, коли будемо прикрашати подушечку для голок.

14.Потім знову нанизуємо нитку в голку, виводимо через центр верху в центр низу.

15.Протягуємо ґудзик, голку назад через центр низу виводимо в центр верху, але не для втягування, залишаємо ґудзик злегка бовтатися.

16.Знову з центру верху виводимо голку до ґудзика і стягуючи, щоб ґудзик щільно прилягав до подушечки для голок.

17.Ось таким чином назад виводимо голку, нитку також зав’язуємо у вузол, а кінчик залишаємо.

18. Прикрашаємо гольницю.

5. Приклад

Перегляньте відеофільм з технологією виготовлення гольниці:

https://www.youtube.com/watch?v=MJavwfNRL6k

6. Прибирання робочих місць.

Домашнє завдання:

1. Пошити гольницю.

2. На урок підготувати спец. форму, зошит, кольрові олівці, готову гольницю.

25.10.2021

Тема уроку. Добір конструкційних матеріалів та інструментів. Виготовлення шаблонів. Розкроювання виробу.

Сьогодні ми продовжимо працювати над проектом «Виготовлення гольниці».

· Що означає термін «проект»? (Кинутий вперед задум, ціль, яку планується досягнути).

· З яких етапів складається проектна діяльність? (Проектно – технологічна діяльність складається з чотирьох етапів: організаційно – підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний).

· Які основні вимоги ставляться до проектованого виробу? (Виріб повинен бути зручним у користуванні, естетично – оздоблений, відповідати розмірам, бути чистим, якісним, охайним).

· Які гольниці бувають за технологією виконання? (В’язані, пошиті, вишиті).

· Які гольниці бувають за матеріалом? Формою? – Відповісти усно.

Гольниця – це потрібна річ. Гольниця – це футляр чи подушечка для голок та булавок, що використовується у швейних справах, яка виключає можливість втрати їх під час роботи.

Хоч вона не їжачок,

Зате повна голочок. (Гольниця)

А щоб її виготовити, нам потрібно з’ясувати, які матеріали та інструменти слід використовувати.

Людину оточують багато речей : машини, одяг, посуд, книги та багато

іншої продукції, для виготовлення яких потрібні різні матеріали. Наприклад,

щоб виготовити меблі, необхідна деревина, ручки для письма – пластмаса,

ножиці – метал, книжки – папір та картон, сукні – тканина тощо.

Деякі вироби виготовляють з одного матеріалу, а для виготовлення

інших застосовують кілька видів матеріалів.

Що таке конструкційний матеріал? (Конструкційні матеріали — це матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різноманітних виробів).

Які конструкційні матеріли ви знаєте? (До найпоширеніших конструкційних матеріалів належать: папір, пластмаса, тканина, скло, деревина, метал…).

1.Конструкційні матеріали для виготовлення гольниці.

Виріб ми будемо виготовляти із такого матеріалу, як фетр або тканина, синдепон або вата (для наповнення).

Фетр – це матеріал із зваляної шерсті. З'явився майже 400 років тому.

Фетр отримується шляхом валяння пуху зайців, кролів, кіз, відходів

хутра. Тканина фетр вже тоді відрізнялася легкістю, довговічністю і

більш привабливим зовнішнім виглядом. Сьогодні, завдяки сучасним

технологіям, в промисловому виробництві є можливість змішувати чисту шерсть з синтетичними волокнами, що робить матеріал більш пластичним,

м'яким, гладким та більш дешевим.

Інструменти, які ми будемо використовувати для виготовлення гольниці.

Загадки про інструменти, які будуть використані на уроці:

1) Пара гострих, тонких ніг

Без туфель і без чобіт.

На ногах - по голові

Для чого, скажіть мені?

По папері ходять ноги,

Ріжуть все, що на дорозі. (Ножиці)

2) Чорні, білі, кольорові…..

Шити все вони готові:

Плаття, шапки, рушники,

Допоможуть вам …… (Нитки)

3) Тонка павутинка

Латає свитку. (Нитки)

4) По одинці ми ніхто

І не зробимо ніщо.

А як нас обох злучити. (Голка з ниткою)

5) Шию я і вишиваю.

Хоч одну лиш ніжку маю.

Але все зробить встигаю.(Голка)

6) Маленька, тоненька,

Рук не має, а гарно вишиває.(Голка)

7) Гострі –гострі леза має

І тканину і нитки……..

Ріже й ріже на шматки. (Ножиці)

8) Ріжу,ріжу я усе

Що під леза попаде.

Два кільця є і дві ніжки

Та не хожу зовсім пішки.

Як зовуть мене? Скажіть.

Як працюю, покажіть? (Ножиці)

9) Клей не бруднить, не ллється,

Тюбик в сумці не прорветься,

Швидко сохне - тільки маж.

Клей зветься... (Олівець)

Тож ми будемо використовувати такі інструменти для виготовлення гольниці: ножиці, голка, крейда (або олівець).

Практична робота.

Працювати в присутності батьків.

Стали всі рівненько,підтягнулись,

Один одному так щиро посміхнулись!

На урок старанність не забули взяти?

Отже,починаймо працювати!

1. Дотримання правил безпечної праці.

Правила безпечної праці з ножицями:

1). Користуйся ножицями лише із заокругленими кінцями.

2). Клади ножиці так, щоб вони не виступали за край робочого стола.

3). Не працюй тупими ножицями, а також ножицями зі слабким кріпленням.

4). У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.

5). У процесі роботи з ножицями тримай матеріал лівою рукою, щоб пальці були осторонь від леза.

6). Не розмахуй ножицями, не підходь до товариша під час різання.

7). Не залишай ножиці після роботи в розкритому вигляді.

2. Виготовлення шаблонів.

З паперу виготовте коло діаметром 13 см.

Можна виготовити гольницю будь-якої форми, в цьому випадку виготовляєте шаблон своєї форми.

Приклад гольниці для виготовлення:

3 .Розкроювання виробу.

Завдання:

1.Складіть тканину удвоє.

2.Прикладіть паперове коло (або шаблон іншої форми) до тканини та обведіть олівцем (крейдою).

3.Виріжте ножицями деталі гольниці. Повинно бути 2 деталі.

4. Прибирання робочого місця.

Домашнє завдання. Підготувати необхідні матеріали та інструменти для наступного уроку (робочу коробу, деталі гольниці (вирізані з тканини або фетру), голку, нитки, прикраси (стрічки, ґудзик, квітки).

11.10.2021

Тема уроку. Поняття про метод фантазування та його застосування. Проектування методом фантазування.

Методи проектування: метод фантазування. Продукти технологічної діяльності надзвичайно різноманітні. Це будинки, машини, одяг, меблі, їжа. Так як продукти діяльності дуже різноманітні, то і процеси їх проектування та виготовлення також відрізняються. Існують такі методи проектування:

метод фантазування,

метод комбінування,

метод фокальних об’єктів,

метод ідеальності,

метод функціональних аналогій.

Існують й інші методи проектування, але на уроках трудового навчання з 5 по 9 клас ми будемо ознайомлюватись із вище вказаними методами. Сьогодні ми познайомимось із цікавим, широко застосовуваним методом створення нових зразків технологічних об'єктів – методом фантазування.

Метод фантазування.

Основа методу. Перенесення персонажів, техніки і подій в інші умови.

Суть методу. Межує з казкою, фантастикою.

Завдання методу. Навчитися характеризувати предмети та явища і пристосовувати їх до нових умов.

Застосування методу. Під час створення принципово нової конструкції виробів, придатних для роботи в нових умовах.

Метою методу фантазування є створення чогось нового, такого, чого ще не було.

Основне питання фантазування — «а що, коли...». При фантазуванні ви самі створюєте будь-який сюжет, зокрема й казковий, будь-яку ситуацію, будь-яке завдання й самі розв'язуєте все це так, як захочете. При фантазуванні прийнятне будь-яке рішення. Фантазування надає цілковиту свободу, оскільки не існує заборон з боку фізичних законів і не потрібні великі знання. Класичним носієм фантазії є казка.

Метод фантазування розвиває творчі здібності, спостережливість, уяву, дозволяє реалізувати найбільш сміливі задуми. Створення ескізного рисунка дає можливість на початковій стадії проектування уявити, як буде виглядати виріб, скорегувати його властивості, риси, характеристики. Доцільніше створити кілька начерків і вибрати серед них найкращий варіант: найбільш цікавий,незвичайний, красивий, простий.

Міні-тренінг. Згадайте відомі вам казки та наведіть приклади застосування такого методу. Як приклади можна навести такі персонажі, як Дюймовочка, хлопчик-мізинчик, Гуллівер, ліліпути, гобіт (зменшена людина-фермер), гном (зменшена людина-рудокоп і коваль), гоблін (зменшена людина-технік, піроман). Зменшувати або збільшувати можна необмежено — до нескінченно великих або малих розмірів.

Практична робота.

1. Виберіть реальний об'єкт (стіл або стул, сукня або декоративна подушка) і придумайте новий персонаж, використовуючи метод збільшення-зменшення. Намалюйте ескіз цього персонажа. Додавання одного або кількох фантастичних властивостей. Створити ескізний рисунок виробу.

Ескіз — це попередній начерк, що фіксує задум художнього твору, споруди, механізму або окремої його частини. Ескіз — швидко виконаний вільний рисунок, не передбачуваний як готова робота, часто складається з безлічі перекривних ліній. Ескізи виконують: а) художники; б) скульптори; в) письменники; г) модельєри.

— Чи потрібно створювати ескізи перед виконанням роботи? Обґрунтуйте свою відповідь.

(Перед виконанням роботи на етапі художнього проектування також створюють ескіз рисунка. Такі ескізи являють собою спрощене (стилізоване) зображення реальних об'єктів та персонажів.)

Домашнє завдання.

Творче завдання: Уявить себе в ролі дизайнера. Виберіть природний аналог (квітка, гриб, овочі, фрукти…) та спроектуйте гольниці (в зошиті виконати ескізи 4 гольниць).

Приклади гольниць

5 клас

26.04.2021

Тема. Технологія в’язання гачком.

Прийоми роботи гачком. Основні елементи в’язання гачком: початкова петля, повітряна петля, ланцюжок, півстовпчик, стовпчик, стовпчик із накидом, їх умовні позначення на схемах для в’язання.

У процесі в’язання гачок тримають у руці так само, як олівець під час письма: великим і вказівним пальцем, борідкою до себе, вільно, не затискуючи (мал. 4.2.).

Нитка, що йде від клубка, називається робочою. У процесі в’язання її тримають між великим і вказівним пальцем лівої руки так, щоб нитка обгинала вказівний палець, падала на долоню, а потім виходила між середнім і підмізинним пальцями до клубка (мал.4.4. ).

Для утворення першої петлі гачок підводять під робочу нитку зліва від себе. Повертають навколо нитки проти годинникової стрілки, великим пальцем притримують нитку у місці перекручення і знову вводять гачок під робочу нитку зліва, захопивши борідкою нитку, протягують її крізь петлю, що утворилась на гачку. Великий палець прибирають, притримують кінець нитки і затягують вузол. Початкова петля має щільно лежати на гачку, але так, щоб у неї легко можна було протягнути наступну. Величина першої петлі буде визначати розмір усіх подальших петель (мал. 4.5.).

Для утворення другої петлі гачок знову вводять під нитку зліва, і, захопивши її, протягують крізь петлю, що знаходиться на гачку. Таким чином виконують ряд петель, які утворюють ланцюжок. Петлі такого ланцюжка називають повітряними. Повітряний ланцюжок і є основою для в’язання інших елементів (мал. 4.6.).

Петля ланцюжка складається з трьох частин: правої, лівої, задньої.

Ведуча петля – це петля, яка залишається на гачку після пров’язування будь-якого елемента і є основою пров’язування кожного наступного елемента.

Півстовпчик

Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, рахуючи від петлі на гачку, і, зробивши накид (підхопивши робочу нитку), протягують його крізь петлю ланцюжка і петлю на гачку (мал. 4.7.).

Стовпчик

Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, накидають на нього робочу нитку і протягують крізь петлю ланцюжка. Знову роблять накид і протягують його крізь обидві петлі (мал.4.8. ). Другий стовпчик виконують у наступній петлі ланцюжка.

Стовпчик з накидом

Гачок з останньою петлею ланцюжка і накидом вводять у четверту петлю ланцюжка і протягують крізь неї петлю з робочої нитки. Знову накидають робочу нитку на гачок і протягують її через петлю і накид (на гачку залишається дві петлі). Захоплюють робочу нитку ще раз і протягують її через дві петлі на гачку (мал.4.9).

Вибір виробу та пряжі (ниток) для його виготовлення, схеми для в’язання, інструментів

Для отримання якісного в’язаного виробу необхідно правильно підібрати пряжу та гачок, обґрунтовано дібрати візерунки, ураховувати доцільність поєднання різної пряжі за матеріалом та кольором, уважно здійснювати розрахунки кількості петель та елементів в’язання. Правильність виконання виробу або окремого мотиву також залежить від того, наскільки туго натягується нитка; а від неточних рухів рук і гачка петлі та елементи в’язання виходять різної величини. Це спотворює візерунок, а отже, і виріб.

Візерунки для в’язання описуються текстом по рядах з назвами пров’язаних елементів, але частіше рекомендується використовувати схеми з умовними позначеннями петель. У різних літературних джерелах можна зустріти різні умовні позначення. Найбільш часто зустрічаються наступні:

● – повітряна петля, петля повороту;

- – глуха петля, півстовпчик;

+ – стовпчик з накидом;

І – стовпчик без накиду.

Схема записується знизу вгору. Ряди пишуть і читають справа наліво і зліва направо. Зазвичай спочатку ряду пишеться цифра нумерації ряду. Початок ряду там, де зазначені повітряні петлі підйому. Набірний край складається з ланцюжка повітряних петель, що є основою усіх в’язаних виробів (нульовий ряд). Першу петлю від початку в’язання і останню (ведучу), що знаходиться на гачку, у розрахунок набраних петель не включають. Перед пров’язуванням нового ряду роботу повертають зліва направо. З’єднання стовпчиків з основою або з попереднім рядом називається прикріпленням. Вив’язування кожного наступного ряду починають із повітряних петель підйому.

Петлі підйому – це повітряні петлі, які пров’язують тільки на початку кожного ряду (парні й непарні). Їхня кількість відповідає висоті ряду.

Обираючи візерунок або розмір гачка для роботи, остаточне рішення необхідно приймати, порівнюючи робочі зразки.

Робочий зразок – це невеликий квадрат або прямокутник, який в'яжеться робочою ниткою, правильно підібраним гачком і візерунком та ретельно відпарюється.

Найменша повторювана частина візерунка називається рапортом.Вив’язаний візерунок, як правило, складається з однакових елементів.

Піко звичайне. В’яжуть чотири повітряні петлі, потім вводять гачок у другу повітряну петлю, захоплюють і протягують нитку, після чого на гачок накидають нитку і в’яжуть ще одну повітряну петлю.

Рогатка із двох стовпчиків із накидом.

Спочаткув’яжуть перший стовпчик з накидом, а потім другий у ту ж саму петлю основи (мал. 4.10). Цей елемент можна виконувати із двох стовпчиків без накиду.

Рогатка із двох стовпчиків із накидом через повітряну петлю.

Спочатку в’яжуть перший стовпчик із накидом, а потім – повітряну петлю і знову стовпчик з накидом у ту ж саму петлю основи (мал. 4.11). Цей елемент можна в’язати через дві-три повітряні петлі.

Лусочка зі стовпчиків із накидом.

В одну петлю основи пров’язують від двох до дев’яти стовпчиків з накидом (мал. 4.12). Чим більше зв’язано стовпчиків, тим рельєфнішим є в’язання.

Вігнутий стовпчик із накидом.

Гачок із накидом вводять не у петлю основи, а проводять його перед стовпчиком попереднього ряду. Захопивши робочу нитку, в’яжуть стовпчик із накидом (мал.4.13).

Випуклий стовпчик із накидом.

Гачок з накидом уводять не у петлю основи, а проводять його за стовпчиком попереднього ряду. Захопивши робочу нитку, в’яжуть стовпчик з накидом(мал.4.14).

Подвійний стовпчик з накидом.

Зробивши накид, гачок уводять у петлю попереднього ряду, захоплюють і протягують нитку (як стовпчик із накидом), роблять накид на гачок і пров’язують дві петлі (петлю і накид). Отримують недов’язаний стовпчик із накидом. Знову роблять накид і через ту саму петлю основи пров’язують другий недов’язаний стовпчик. Потім знову роблять накид і пров’язують усі три петлі на гачку (мал. 4.15).

Потрійний стовпчик із накидом.

Виконується за технологією подвійного стовпчика із накидом. Але у першу петлю основи пров’язують не два, а три недов’язаних стовпчика із накидом (мал. 4.16).

Пишний стовпчик

( йому відповідають три - чотири петлі підйому) – роблять накид, гачок вводять у ланцюжок попереднього ряду і витягують петлю довжиною 1 – 1,5 см (так повторюють чотири – п’ять разів у одну й ту ж петлю попереднього ряду). Чим більше накидів, тим пишніший стовпчик. Після останнього накиду протягують нитку через усі петлі й накиди на гачку. Для закріплення пишного стовпчика накидають на гачок і пров’язують петлю на гачку (мал. 4.17).

Схрещений стовпчик з накидом.

Пров’язують два стовпчики з накидом хрест - навхрест: спочатку на другій петлі основи, потім на першій (4.18).

Перехрещений стовпчик із накидом

(йому відповідають п’ять петель підйому). Роблять два накиди, уводять гачок у шосту петлю ланцюжка, підхоплюють робочу нитку і протягують її через цю петлю. На гачку чотири петлі. Підхоплюють робочу нитку і протягують її через дві петлі. На гачку три петлі. Роблять накид, вводять гачок у петлю ланцюжка через одну петлю зліва від першого стовпчика, підхоплюють робочу нитку і протягують її через цю петлю. На гачку п’ять петель. Далі підхоплюють робочу нитку, по черзі пров’язують по дві петлі чотири рази. На гачку залишається одна петля. Роблять одну повітряну петлю, накид і вводять гачок у центр стовпчика, захоплюють дві нитки, підхоплюють робочу нитку і протягують її через дві нитки центру стовпчика. На гачку три петлі. Підхоплюють робочу нитку, двічі пров’язують по дві петлі (4.19).

Ці стовпчики можна вив’язувати як самостійний візерунок, або складати комбінацію з іншими стовпчиками.

§ Способи виконання в’язаного полотна гачком (по спіралі, по колу, пряме в’язання, в’язання мотивами).

В’язання по спіралі це кругове безперервне в’язання по колу в одному напрямі (справа наліво). По спіралі можна зв’язати різноманітні шнурки. Спочатку необхідно зв’язати потрібного розміру ланцюжок із повітряних петель і з’єднати його напівстовпчиком (мал. 4.20.). А потім в’язати стовпчики без накиду проти часової стрілки, уводячи гачок у попередню напівпетлю. Особливостями цього в’язання є те, що при переході з одного ряду на інший петлі підйому не вив’язуються, в’язання здійснюється з одного боку, тому виріб, зв’язаний цим способом, має лицьовий та зворотний боки.

В’язання по колу

Спочатку в’яжуть ланцюжок із повітряних петель і з’єднують півстовпчиком у коло. Потім уводять гачок у кільце і, захопивши нитку, в’яжуть удвічі більше стовпчиків без накиду. З’єднують перший і останній стовпчики півстовпчиком (мал. 4.21). У кожному наступному ряду необхідно рівномірно збільшувати кількість стовпчиків, які в’яжуть відповідно до кількості, вказаної на схемі.

На схемі в’язання по колу кожний ряд зображується замкнутою лінією, а кількість стовпчиків указує цифра біля неї.

Для того, щоб в’язання було охайним, рівномірним, прикріплення стовпчиків потрібно виконувати однаково, захоплюючи дві частини повітряної петлі: верхню частину лицьової частини петлі й виворітну. Для цього рухом гачка «до себе» треба відсунути нижню частину лицьового боку петлі, а потім спрямувати гачок угору «від себе» під робочу нитку. На гачку в момент першого захоплення робочої нитки буде знаходитися дві частини петлі, яку пров’язуємо. У процесі в’язання рухи руки мають бути плавними, гачок повинен рухатися у сталому ритмі, а нитка – розмотуватися вільно і поступово.

Практична робота.

1. При в’язанні гачком соблюдати правила безпечної праці при роботі гачком.

Правила безпечної роботи, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця при в’язані гачком.

- Обираючи гачок, необхідно перевірити, чи добре він відшліфований, чи не завелика борідка. Гостра з глибоким вирізом борідка буде чіплятися за пряжу і палець, таким гачком погано протягувати петлі. Особливу увагу слід звернути на голівку. Надто гостра голівка може травмувати вказівний палець лівої руки, а затуплена розтягує петлі й ускладнює в’язання.

- Зберігати гачки краще у пеналі чи коробці, оскільки подряпини, викривлення роблять їх непридатними для роботи.

- Гачок слід використовувати тільки за призначенням.

- Передавати гачок потрібно ручкою вперед, щоб не травмувати один одного.

- Під час в’язання, щоб не втомлюватися, потрібно сидіти прямо, торкаючись спиною до спинки стільця. Лікті під час роботи тримають опущеними. На коліна кладуть світлу серветку, або одягають світлий фартух, так менше втомлюються очі й одяг буде захищений від забруднення ворсинками з пряжі. Клубок чи моток ниток повинен знаходитися зліва. Для того, щоб він не покотився, його кладуть у коробку чи кошик. Гачок у процесі в’язання слід тримати на відстані 30-40 см від очей.

- Робоче місце повинно бути добре освітленим. Світло має падати зліва.

- У процесі в’язання необхідно передбачити перерви для відпочинку.

2. Приклад в’язання полотна по колу.

Початок в’язання– це ланцюжок із чотирьох повітряних петель, що замикається у коло напівстовпчиком.

1-й ряд: 8 стовпчиків без накиду із центру кола;

2-й ряд: на кожній петлі основи по 2 стовпчики без накиду;

3-й ряд: на 1-й петлі 1 стовпчик без накиду, на наступній – 2 стовпчики без накиду і т. д.;

4-й ряд: на 1-й і 2-й петлях по 1-му стовпчику без накиду, на наступній – 2 стовпчики без накиду і т.д., тобто відстань між додаваннями – 2 стовпчики без накиду. У наступних рядах цей проміжок поступово збільшується до 3-х, 4-х і більше стовпчиків. Періодично в’язання треба розташовувати на столі й перевіряти вірність розрахунків: якщо полотно лежить рівно, не стягується, або, навпаки, не топорщиться, то робота виконується якісно.

Домашнє завдання:

1. Виконати вправи на виконання основних елементів гачком.

2. Пров’язати зразок по колу.

3. На урок принести гачок, нитки, зв’язанні зразки.

5 клас

19.04.2021

Тема. Технологія виготовлення в’язанних виробів гачком.

Практична робота.

Підбір нитки та гачка: Нитка повинна бути у півтори рази товща від товщини гачка в місці заглиблення біля борідки гачка.

Домашнє завдання:

1.Навчитися набирати повітряну петлю.

2.Принести на урок в’язальний гачок і нитки, товщиною в два рази більше ніж гачок.

5 клас

12.04.2021

Оздоблення ляльки-мотанки. Остаточка обробка виробу. Захист проекту.

Риси обличчя у традиційних ляльок-мотанок відсутні. За язичницькими уявленнями, крізь обличчя в ляльку вселяється душа. А душа буває гарною або поганою. Народ вірив, що в мотанці зберігається дух предків і вона може передавати досвід від покоління до покоління. Людську подобу з обличчям сприймали як істоту і, щоб одухотворене зображення не могло спричинити лиха, ляльку лишали безлікою або позначали обличчя хрестом. Вважалося, що цей символ приносить людям багатство й успіх.

Хрест на грудях – інша характерна риса мотанки. Цей знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення косого хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів.

Практична робота.

1. Повторити правила безпеки під час виготовлення мотанки, санітарно- гігієнічні вимоги.

2. Виготовлення ляльки «Птаха-мотанки» за технологічною карткою.

Птах – символізує довгоочікуване настання весни. Духовно чиста, образна і символічна лялька-оберіг, адже птах в українській традиційній культурі – це уособлення сім’ї, любові, покровитель дітей та жінок.

Птахи – дуже поширені у мотивах орнаментів вишивок, вибійки, зустрічаються на ювелірних прикрасах магічного призначення. Птаха зображували і на весільному прянику. Дарунок птах-мотанка чоловіку означає побажання йому довгої молодості і життєрадісності, а жінці – краси та привабливості.

Технологічна картка

Квадрат з тканини розміром 20*20 см

3. Оздоблення ляльки-мотанки, використовуя сучасні матеріали.

4. Презентація своїх ляльок-мотанок. Створіть композицію з мотанок (сфотографуйте); напишіть про них казку (розповідь).

Домашнє завдання:

1. Виготовити мотанку-Птаха.

2. Скласти казку про Птаха-оберега.

5 клас

29.03.2021

Тема. Виготовлення мотанки «Зайчик на пальчик».

«Зайчик на пальчик» - ця маленька лялька надягала на вказівний палець. З нею дуже легко шепотітися, якщо піднести її до губ. З таким зайчиком дитина могла поговорити, поділитися своєю образою або бідою. Маленький друг завжди був з дитиною. Цими ляльками грали і хлопчики, і дівчатка. Зробити іграшку можна з будь-якої тканини.