8 клас Трудове навчання

Фотографії, з виконаними виробами, висилати на пошту: lezhnina1964@gmail.com

                                               07.06.2022

Тема. Догляд за одягом.

Подивиться відео про корисні поради догляду за одягом:

https://www.youtube.com/watch?v=mpz5ANK0meE&t=168s

Практична робота.

1.    Визначте розмір одягу для себе.

2.    Визначте розмір свого взуття. 

31.05.2022

Тема. Мій одяг – мій імідж.

Практична робота.

 Розробити свій власний діловий імідж.

Усім творчого натхнення!

                                                      24.05.-17.05.2022

Тема. Вибір та обґрунтування теми проекту. Виготовлення брошки з фетру.

Сьогодні ми виготовимо квітку із фетру. Прикріпивши квітку до застібки, її можна використовувати як шпильку у волосся або як брошку для прикраси.

Розгляньте приклади брошок:

Практична робота.

Відразу попереджу - зовсім не складно зробити таку красуню для себе, а можна порадувати близьких.

1.      Повторити правила безпечної праці з ножицями, голкою, термопістолетом.

2.             Виготовити брошку із фетру за технологічною карткою.

Технологічна картка

 Матеріали:

-       фетр товщиною 2-2,5мм для квітки та для листя 2 відтінки зеленого, близького до натуральної зелені;

-       намистини, бісер, гудзики та інше для середки квітки;

-       застібка для брошки (якщо ви вирішили зробити квітку-брошку);

-       нитки, голка для бісеру або дуже тонка;

-       ножиці;

-       термопістолет або суперклей.

Для початку виріжемо для пелюсток 12-14 кухлів діаметром 5см. Облагородимо наші пелюстки, для цього візьмемо ножиці та акуратно!!! Обріжемо під кутом краєчок кожного кухля. Наша мета – округлити край!

Тепер за допомогою голки з ниткою призбираємо з одного боку кружок (на фото), стягнемо і закріпимо нитку.

Таким чином - готові всі пелюстки.

Складіть віялом спочатку 6-7 пелюсток і замкніть у коло, переверніть квітку і закріпіть голкою з ниткою, потім додайте наступний ряд і закріпіть всю квітку.

Приступимо до середки. Виріжте кружок зі світлого фетру, діаметром приблизно – 3см.

Увімкніть фантазію і обшийте цей кухоль намистинами, бісером і всім, що вам подобається.

Готову середку квітки переверніть, нанесіть по краю клей з термопістолета (або суперклеєм) і акуратно вклейте в квітку.

Квітка готова. Приступаємо до листків.

Намалюйте абсолютно довільно 2 листи на зеленому фетрі, довжиною 8-9см і шириною 6-7см. Виріжте.

Приготуйте прилад для випалювання та кілька паперових серветок. Увімкніть прилад і спробуйте розжарити голку на шматочку фетру. Якщо голка легко промальовує смужки – готово, можна починати малювати прожилки на листочках. Замісь випалювання можна вишити або намалювати прожилки.

Проведіть лінію посередині листа і серветкою (у кілька шарів) видаліть з голки залишки плавлення, так після кожної смужки. Якщо не виявиться поряд приладу для випалювання, просто вийміть прожилки.

Готові листя приклейте термопістолетом до квітки (або суперклеєм) .

Якщо ви задумали брошку – приклейте застібку

Звичайно така квітка може стати прикрасою не тільки на одязі як брошка, приклейте її на ободок/обруч або до шпильки, вийде чудова прикраса для волосся.

Дуже сподіваюся, що вам сподобалося і брошка буде прикрасою для вас чи ваших близьких.

Усім творчого натхнення!

                                                       10.05.2022

Тема. Остаточна обробка кавової іграшки. Захист проекту.

Сьогодні ми підготуємось до захисту проекту. Кожен творче презентує свій проект.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

 

Практична робота.

1.Виконати остаточну обробку виробу.

                   

2.Виконати рекламу кавової іграшки: малюнок і текст.

 

Зробіть фото вашої іграшки і реклами до неї та надішліть мені на пошту.

Усім натхненної праці!

 

                                                 03.05.2022

Тема. Виготовлення кавової іграшки. Декорування іграшки.

1.    Підготувати матеріал та інструменти для декору іграшки.

2.    Виконати декорування кавової іграшки (можна просто розфарбувати фарбами).

3.    Перейти за посиланням та переглянути відео:

https://www.youtube.com/watch?v=W3FIu1UN4fo

 

Усім натхненної праці!

                                        26.04.2022

Тема. Виготовлення кавової іграшки. Пошиття іграшки.

1.    Повторити правила безпечної праці з ножицями та голкою.

2.    Виконати пошив іграшки.

3.    Перейти за посиланням та переглянути відео:

https://www.youtube.com/watch?v=nku8phxomFk

 

Приклади какової іграшки:

Усім натхненної праці!

19.04.2022

Тема. Виготовлення кавової іграшки. Розкрій іграшки.

1.    Повторити правила безпечної праці з ножицями та голкою.

2.    Підготувати матеріал та інструменти для розкрою іграшки.

3.    Підготувати тканину, лекало іграшки.

4.    Виконати розкрій іграшки.

5.    Перейти за посиланням та переглянути відео:

https://www.youtube.com/watch?v=-IP0SoaBj4E

 

Приклади:

Усім натхненної праці!

 

                         12.04.2022

Тема. Остаточна обробка виробу. Захист проектую.

Сьогодні ми підготуємось до захисту проекту. Кожен творче презентує свій проект.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1.    Виконати остаточну обробку виробу: зібрати троянду з елементів та оформити її.

2.    Виконати рекламу виробу, - виготовленої з бісеру Троянди: малюнок і текст.

Зробіть фото вашої Троянди і реклами до неї та надішліть мені на пошту.

Усім натхненної праці!

 

05.03.2022

Тема. Технологія виготовлення штучних квітів. Виготовлення троянди з бісеру.

1.    Історія виникнення бісеру.

 Виготовлення прикрас із бісеру зародилося 6 тисячоліть тому. Першими їх почали робити єгиптяни з непрозорого скла. Так створювали штучні перли – арабською  називалися “бусра”, а в множині “бусер” (намистинки з отворами). Звідси й назва – бісер. Зі штучних перлів плели браслети, намисто, оздоблювали ними одяг.

Потім секрети виробництва бісеру прийшли до римлян. А на початку VI століття лідерство у виробництві скла закріпилося за Візантією.

У 1221 році у зв’язку із загрозою пожеж усі великі склодувні майстерні переміщаються на острів Мурано. Там виробляють скляні посудини, дзеркала, фурнітуру та бісер різних видів. З часом було винайдено новий спосіб виготовлення бісеру – видування: майстер із трубки видував трубочку, потім розрізав її особливими ножицями і шліфував. Потім він розігрівав її із невеликою кількістю піску в чавунному барабані. Це робилося для згладжування нерівностей на виробі. Після охолодження йому надавали блиск з допомогою полірувального порошку.

У тих країнах, де виробництво скла ще було таємницею, наприклад, у Франції, бісер виготовляли з дорогоцінних металів – золота і срібла.

Аж до кінця XVII століття Венеція монопольно займалася виготовленням скла. Зупинила такий успіх Богемія (Південна Чехія), де отримували так зване лісове скло з деревної золи. Це скло було більш тугоплавким, зате його можна було гранувати, що посилювало гру світла. Саме Чехія сьогодні – один із головних виробників бісерною продукції.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття скляний бісер почали використовувати художники стилю модерн, наприклад, Тіффані і Еміль Галле. Аж до 30-х років ХХ століття бісерні прикраси радували й зачаровували. Модниці особливо любили сукні з бісерною бахромою, що створювала ефект мерехтіння під час танців.

2.    Роль кольору у створенні композиції.

Робота з бісером потребує елементарних знань про колір та його властивості, а також вплив форми на сприйняття кольору. Колір – це результат відображення світла від поверхні предмета і сприйняття частини відображеного світла зоровим апаратом людини. Колір являється однім із найважливіших композиційних засобів в декоративно-прикладному мистецтві. Знання властивостей кольору дуже важливо при роботі з бісером. Не дивлячись на простоту кожної окремої бісеринки, зібрані разом, вони не зберігають чистий природний колір. Основними причинами зміни природного кольору є: посилення чи послаблення сили світла, зміни джерела освітлення (сонячне чи штучне), суміщенні і накладанні кольорів відносно спостерігача. Просвічуючись чи відображаючись одна в одній, бісерини зачаровують переливами кольорів. Заслуга цього належить вмінню майстра гармонійно підібрати кольори.

Гармонійне поєднання кольорів:

Червоний – чорний, жовтий, сірий, коричневий, бежевий, оранжевий, синій, білий.

Синій – сірий, голубий, коричневий, бежевий,  жовтий, рожевий, золотистий.

Жовтий – голубий, коричневий, синій, чорний, червоний, жовтогарячий, сірий, фіолетовий.

Зелений – темно-жовтий, лимонний, салатовий, сірий, оранжевий, коричневий, чорний, кремовий.

Фіолетовий – бузковий, бежевий,  жовтий, золотистий, чорний.

Коричневий – бежевий, бузковий, салатовий, жовтий, рожевий, зелений.

 

Практична робота.

Тендітні, зворушливі троянди з бісеру стануть родзинкою інтер’єру, якщо виготовиш їх за наступною схемою. Створи букет червоних троянд своїми руками і подаруй тому, кого дуже любиш.

1.Ознайомитись з правилами безпечної праці з бісером.

1). Перед початком роботи підготувати робоче місце.

2). Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.

3). Роботу виконувати при достатньому освітленні.

4). Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

5). Інструменти  класти на стіл ручкою до себе, передавати  – ручкою

від себе.  Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від

працюючого. Передавати ножиці,  тримаючи за зімкнуті леза.

6). Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати

пальці між  ручками  інструмента –  можна  защемити пальці.

7). Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.

8). Голки зберігати у спеціально відведеному місці.

9). Під час роботи, при тугому проходженні голки через бісеринку 

використовувати наперсток.

10). Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими

голками.

2. Виготовлення Троянди з бісера.

Для виготовлення троянд із бісеру  знадобляться:

• червоний, зелений та салатовий бісер,
• тонкий і товстий дріт,
• флористична стрічка.

 

Технологічна картка.

Нанизай три бісеринки на дротик і протягни його через дві бісеринки так, як показано на фото:

Плети пелюстки із такої кількості бісеринок: 1-2-4-6-8-10-11. А тепер нанизай 7 бісерин по обидва кінці дроту і протягни через одну бісеринку. Дотриматися правильної техніки плетіння Тобі допоможе фото.

Для виготовлення однієї троянди Тобі знадобиться вісім червоних пелюсток.

Виготовляємо тичинку. Візьми дріт довжиною 30 см і нанизай на нього 7 бісерин. З одного кінця дроту пропусти 3 бісерини та протягнии дріт назад через інші 4 бісеринки. Так само зроби з обох кінців дроту. Кінчики скрути.

Переходимо до виготовлення бутонів троянд (по три для кожної квітки). Схема плетіння їх дуже проста. Нанизуй по три намистинки та скручуй дріт у потрібних місцях.

Одна троянда матиме 6 чашолистиків. Плети їх за схемою: 1-2-3-3-3-2-1.

Час виготовити листочки троянди. Схема плетіння наступна: 2-3-4-5-5-5-4-3-2-1.

Збери квітку. Тичинку троянди накрути на товстий дріт та обмотай пелюстками та чашолистиками.

Стебла обмотай нитками муліне або флористичною стрічкою.

 

3.   Виготовити елементи троянди з бісеру та зібрати квітку.

  Усім натхненної праці!

01.02.2022

Тема. Технологічний процес вишивки стрічками.

Вишивка стрічками – одне з найзахоплюючих видів рукоділля, яке в наш час стає дуже популярним. Для вишивання стрічками сьогодні без труднощів можна придбати все необхідне – в магазинах широкий вибір стрічок всіх кольорів та фактур, а в якості канви підійде найрізноманітніша тканина. Вишивка стрічками не потребує складних пристосувань і великих попередніх витрат. До того ж тут застосовуються прості і всім відомі прийоми вишивки. Особливості вишивки стрічкам в тому, що вона надає малюнку об’ємності. За рахунок того, що стрічка набагато ширша від нитки, вишивка не займає багато часу, а результат перевищує ваші очікування. Оригінальністю, своєрідністю, незвичністю відрізняються моделі, вишиті стрічками. І навіть найпростіше плаття, звичайна блузка чи сумочка можуть перетворитися в святкові і неповторні, варто тільки застосувати голку, стрічки, умілі руки і трохи фантазії.

Подивіться майстер-клас з виконання елементів вишивання стрічками:  

https://www.youtube.com/watch?v=NN5WP5hwa9Q

Подивиться майстер-клас з виконання Троянди та Листя квітки стрічками:

https://www.youtube.com/watch?v=0W5ebLxrkqs&t=1288s

 

Практична робота.

1. Під час роботи дотримуватися правил безпечної праці під час вишивання.

2. Вишити квітку Дзвіночок. Для чого проглянути майстер-клас:

https://www.youtube.com/watch?v=_iY9gkro5g0

3. Контроль за якістю виконуваних робіт.

Домашнє завдання.

1.    Вишити Троянду зі стеблом та листям.

2.    Вишити квітку Дзвіночок.

 

16.11.2021

Тема. Моделювання спідниці.

 

 На уроці ми дізнаємося про моделювання одягу і його прийоми, навчимося моделювати пряму спідницю, розробимо моделі спідниць.

1.    Розрізнити спідниці за силуетом.

 За силуетом розрізняють спідниці: прямі (мал. 1, а), трапецієвидні (мал 1,б), розширені донизу (мал. 1, в), звужені донизу (мал. 1, г).

2.    Розрізнити спідниці за кроєм.

                 За кроєм спідниці бувають прямі (мал. 2, а), клинкові (мал. 2, б), конічні (мал. 2, в).

3.    Фасони спідниць (із складками, у зборку, на кокетці) розробляють за основною викрійкою.

Види спідниць

4.    Тканини, з яких шиють спідниці.

Для холодної пори року спідниці шиють із цупких, теплих вовняних однотонних, картатих або смугастих тканин. Для літнього сезону тканину підбирають легку, щоб добре пропускала повітря (шовкову, бавовняну, лляну).

5.    Історія розвитку спідниці.

Перша спідниця – шматок тканини, обгорнутої навколо стегон, яку вдягли чоловіки та жінки (наприклад, стародавній Єгипет). У XVI столітті з'явилися спідниці неосяжної ширини, які надівалися одна на одну, розташовувалися в декілька ярусів. Ця річ стала настільки важка, що жінкам непросто було її носити, в ній рухатися. Саме тоді входить в моду металевий каркас з обручів. Цю споруду спочатку ставили на підлогу, а потім пані в нього просто «входила», акуратно пристібаючи до корсета цю потужну конструкцію.

XVII століття стало менш обтяжуючим у цьому плані, одяг набув більш зручних і комфортних форм. Ефект широких стегон, модний в ті часи, створювався масою надітих одну на одну легких спідниць. Взимку їх число могло доходити до дванадцяти. Дивні вишивки, хвилі мережив, чудернацькі волани - так прикрашали всі ці багаточисельні спідниці.

Російське село спідницю взнало не раніше середини XIX століття. Спочатку вона була схожа на звичні сарафани на ліфі. Аби здаватися товще, оскільки в ті часи повнота означала багатство і здоров'я, дівчата надівали відразу декілька спідниць. Взимку всі селянки носили теплу «спіднюю» спідницю. Довжина спідниць для дівчат була до ступень, заміжня баба носила спідницю до п'ят. По числу спідниць мірявся достаток в сім'ї. Зазвичай у заможних селянок було до двадцяти спідниць.

На початку XX століття в Європі стали модними вузькі та довгі спідниці. Пересуватися в такому «футлярі» було украй складно.

Рок-н-рол приніс в моду легкі, широкі спідниці, які при швидкому танці відкривали ноги і нижню білизну танцівниць. Стрімке століття робило свій вплив на довжину подолу - спідниці стали катастрофічно зменшуватися. Справжній переворот в моді зробила міні-спідниця.

На протязі віків спідниця переживала моделювання . А що ж таке моделювання?

 

Моделювання є початковою стадією виготовлення виробу, під час якого враховується призначення одягу, фігура людини, колір, малюнок тканини та крій, як основний фасон одягу для певної людини.

У швейній промисловості є два види швейного моделювання: художнє (творче) – створення первинного зразка, фасону, моделі, тобто воно ґрунтується на тематичній основі, і технічне – створення нових фасонів одягу за ескізами і малюнками з журналів мод.

Технічне моделювання включає в себе нанесення ліній талії, стегон, ширини виробу, середини переду, спинки, лінії боку, довжини виробу.

 При оформленні фасону виробу об’ємну його форму створюють за допомогою виточок, декоративних ліній , одночасно проектуючи оформлення застібки, кишень.

На викрійці основи спідниці можна розробити різноманітні фасони. Змінюючи ширину клина, шиють спідниці різної форми. Моделі спідниці можна урізноманітнити, розміщуючи тканину щоразу інакше. Наприклад, смугасту тканину розміщують „ялинкою”, картату – по діагоналі або в різних напрямках.

Практична робота.

1.    Виконати моделювання спідниці. 

 Інструктаж до роботи.
Послідовність проведення моделювання.
1). Уважно розглянути ескіз моделі.
2). Визначити, де на кресленні виробу необхідно зробити зміни.
3). Нанести допоміжні лінії зміни на креслення переднього і заднього полотнищ спідниці.
4). Виконати ескіз спідниці та технічне моделювання в зошиті кольоровими олівцями (4 моделі).

Моделювання спідниці.
Мал. 1. Моделювання спідниці зі складкою посередині і розширеним низом.

Мал. 2. Моделювання розширеної спідниці з підрізним бочком .

Мал.3. Моделювання розширеної спідниці з відрізним низом.

Мал.4. Моделювання розширеної спідниці на кокетці

Домашнє завдання.

1.    Виконати моделювання спідниць у зошиті.

2.    Підготувати матеріали та інструменти на наступний урок: тканина бавовняна 0.60-1.00 м, нитки для шиття, застібка-блискавка, ножиці, голка.

3.    Спец.одяг, зошит.  

 09.11.2021

Тема. Побудова креслення основи прямої спідниці.

Під час побудови креслення викрійки поясного виробу необхідно враховувати прибавки на вільне облягання, щоб забезпечити вільність рухів, дихання людини. Прибавки позначають великою літерою П, а ділянку прибавки– малою літерою поряд з літерою П.

Наприклад, Пт – прибавка по півобхвату талії, Пс – стегон.

Невеликі прибавки дають і на товщину підкладки. Їх називають технічними. Величина прибавок залежить від призначення одягу, напряму моди і виду тканини. У поясних виробах величина прибавки залежить від силуету і роблять її по лінії стегон у прилягаючому силуеті – 0,5-3 см.

Для побудови викрійки необхідно побудувати базисну сітку.

Базисна сітка – сукупність допоміжних горизонтальних та вертикальних ліній, що визначають загальні розміри основних частин будь-якого виробу .

 

 

1. Будуємо прямий кут з вершиною в точці Т (рис 1, а)

Т

2. Відкладаємо довжину спідниці ТН

ТН=Дс + 1= 45 + 1 = 46

3. Намічаємо положення лінії стегон (точка С) ТС

ТС=16-18=17

4. Від знайдених точок С і Н проводимо горизонтальні лінії довільної довжини

5. Відкладаємо ширину спідниці по лінії стегон CC1

СС1=Сс + Пс 44 +2 = 46

6. Через точку С1 проводимо вертикальну лінію. Позначаємо точку перетину її з лінією низу літерою Н1, а з лінією талії —Т1

CC1

7. Визначаємо ширину заднього полотнища нарівні стегон CC2

СС2=(Сс + Пс): 2 - 1

СС2=(44 + 2) : 2 -1=22

8. Через точку С2 проводимо вертикальну лінію. На її перетині з лінією талії — Т2

9. Завищуємо боковий зріз по лінії талії та оформляємо креслення (рис. 1,б)

Т2Т21, Т2Т21=1...1,5 =1

10. Визначаємо положення задньої виточки СС3

СС3=0,4 СС2= 0,4 × 22 = 8,8

11. Визначаємо положення передньої виточкиС1С4

С1С4=0,4С1С2=0,4 × 24 = 9,6

12. 3 точок С3, С4 проводимо перпендикуляри, на перетині яких з лінією талії ставимо точки ТЗ, Т4

13. Розраховуємо суму розхилів виточок ΣВ (Сс + Пс) -(Ст + Пт)=

(44 + 2) –(32+ 1) =46-33=13

14. Розраховуємо величину розхилу бокової виточки 0,5ΣВ= 0,5 × 3 = 6,5

15. Від точки ліворуч Т2 праворуч відкладаємо по половині величини розхилу бокової виточки. Відкладаємо від точки Т21 вниз довжину бокової виточки, що дорівнює14 см

Т2ІС2 =14

16. Розраховуємо величину розхилу задньої виточки

0,35ΣВ 0,35 × 13 = 4,5

17. Від точки Т3 праворуч і ліворуч відкладаємо по половині величини розхилу задньої виточки

18. Довжина задньої виточки Т3С5=11…13=12

19. Побудовані точки сполучаємо прямими, продовживши їх до лінії ТТ21 (рис.1,б)

21. Розраховуємо величину розхилу передньої виточки

0,15ΣВ 0,15- 13 = 1,9

22. Від точки Т4 праворуч і ліворуч відкладаємо по половині величини розхилу передньої виточки

23. Довжина передньої виточки Т4С6 =7-8= 7

24. Побудовані точки сполучаємо прямими з лінією Т21Т4

25. Оформляємо лінію талії на кресленні угнутими лініями

26. Від Н2 ліворуч і праворуч відкладаємо по 2-4 см для розширення низу спідниці Н23=Н24=2…4=3

27. Від точок 3, 4 вгору проводимо перпендикуляри 3Н3, 4Н4 =1...2 =1

28. Оформляємо лінію низу й боку, як показано на малюнку 1...2

Практична робота.

1. Зняти мірки для побудови креслення викрійки спідниці.

2. Побудувати базисну сітку спідниці в масштабі М1:4 за допомогою масштабної лінійкі.

3. Розробити креслення викрійки основи прямої спідниці в масштабі М1:4 за допомогою масштабної лінійкі.

Домашнє завдання.

1.    Побудувати креслення викрійки основи прямої спідниці в масштабі М1:4 за допомогою масштабної лінійкі.

2.    Принести папір А2 для виготовлення викрійки, лінійка, олівець, крейду (обмилок).

3.    Принести бавовняну тканину 0,60 м при ширині тканині 1м.

02.11.2021

Тема. Побудова креслення спідниці "НАПІВСОНЦЕ", "СОНЦЕ".

Сьогодні ми продовжимо знайомитись з різними видами спідниць за формою. І ми побудуємо креслення конічних спідниць «Напівсонце» та «Сонце».

Практична робота.

Побудувати креслення спідниць «Напівсонце» та «Сонце» в масштабі М1:4 в зошиті, використовуючи масштабну лінійку.

1.    Побудова креслення спідниці "Напівсонце"

Для спідниці "напівсонце" весь обхват талії має поміститися тільки на половині кола Отже , пR= ОТ- обхват талії, п=3,14. R= ОТ:п.

На прикладі побудови всі розрахунки будуть зроблені за такими мірками ОТ=68см

Дв=45см

ОТ- обхват талії

Дв- довжина вироба.

Послідовність виконання  та розрахунки

1. Побудувати прямий кут з вершиною в точці О.

2. Побудова лінії талії

ОТ=ОТ1=R=ОТ:п=68:3,14=21,7см

Поставити ніжку циркуля в точку О та провести дугу обчисленим радіусом, а на перетині з вертикальною та горизонтальною лініями прямого кута поставити відповідно точки Т та Т1.

3. Побудова лінії низу

ОН=ОН1=R2=R+Дв=21,7+45=66,7см

Поставити ніжку циркуля в точку О та провести другу дугу радіусом R2, а на перетині з вертикальною та горизонтальною лініями прямого кута поставити відповідно точки Н та Н.1.

4. Готовий кресленик обвести суцільною товстою лінією. Для побудови кресленика такої спідниці також можна використовувати довгу лінійку або сантиметрову. 

 

2. Побудова креслення спідниці "Сонце".

Дляспідниці "Сонце" довжина по лінії талії збігається з довжиною кола, тому :

2пR=ОТ, де ОТ-обхват талії, п=3,14, а R =От:2п. R-радіус кола.

На прикладі побудови кресленика спідниці "сонце" усірозрахунки будуть зроблені за такими мірками : ОТ=68см, Дв=45см.

Послідовність виконання та розрахунки

1. Поставити точку О - вона буде центром кола.

2. Побудова лінії талії

R=ОТ:2п=68:(2х3,14)=10,8см

Поставити ніжку циркуля в точку О та побудувати коло обчисленим радіусом R.

3. Побудова лінії низу

R2=R+Дв=10,8+45=55,8см

Поставити ніжку циркуля в точку О та побудувати коло з радіусом R2.

4. Готовий кресленик обвести суцільною товстою лінією.

Зазвичай складно дібрати циркуль для креслення кола з великим радіусом. У таких випадках можна використовувати довгу лінійку або сантиметрову стрічку, якими відкладати однакові відрізки (радіусом) через певні інтервали (як промені в сонці).

Домашнє завдання.

1.         Побудова креслення спідниці "Напівсонце" в М 1:4 (у зошиті).

2.         Побудова креслення спідниці "Сонце" в М 1:4 (у зошиті).

 26.10.2021

Тема уроку. Побудова викрійки спідниці з клинів за знятими мірками.

До сучасних поясних виробів належать спідниці, спідниці-брюки та брюки. Поясні вироби можуть бути самостійним видом одягу або частиною костюма.

За силуетом розпізнають спідниці прямі, розширені донизу, трапецієподібні, завужені донизу.

За покроєм спідниці бувають прямі, клинові, конічні.

Фасони спідниць (зі складками, у зборку, на кокетці) розробляють на основній викрійці.

Для холодної пори року спідниці шиють із цупких, теплих, вовняних однотонних, картатих або смугастих тканин. Для літнього сезону тканину підбирають легку, щоб добре пропускала повітря (шовкову, бавовняну, лляну).

Обирають фасони спідниць і шиють їх, враховуючи естетичні, гігієнічні та експлуатаційні вимоги, що ставляться до одягу.

До естетичних вимог належать: відповідність моді, фігурі й віку, правильний добір тканини за кольором і візерунком, вибір оздоблення, додержання пропорцій між частинами одягу.

До гігієнічних вимог належать: здатність тканини вбирати вологу (гігроскопічність) і пропускати повітря (повітропроникність), теплозахисні властивості.

Експлуатаційні вимоги передбачають: зручність у користуванні, міцність, зносостійкість, здатність зберігати форму.

Спідниці прикрашають оздоблювальними строчками, тасьмою, ручною і машинною вишивками, застосовують тканину з облямівкою, візерунком. Оздобленням можуть бути пояс і закріпки із м'якої шкіри, канти, оборки, волани тощо.

Під час конструювання і моделювання одягу застосовують конструктивні пояси, які допомагають сконцентрувати увагу на основних лініях і точках фігури людини.

Конструктивні пояси – це основні горизонтальні лінії, які умовно ділять фігуру по горизонталі через основні опорні точки. За допомогою конструктивних поясів визначають стильові особливості моделі ескізу, силует і його форму, положення і характер декоративно-конструктивних ліній, розміщення, розміри й форму деталей.

Виготовлення швейного виробу починають з його конструювання – розробки базових креслень деталей виробу. Конструювання одягу ґрунтується на багатьох чинниках, але одним із основних є врахування особливостей фігури людини. Для правильної побудови креслення виробу треба визначити розмірні ознаки фігури людини. За знятими мірками будують креслення основи виробу, за якими моделюють будь-який фасон виробу.

Перед зніманням мірок фігуру людини перев'язують по лінії талії злегка натягнутою стрічкою, стежачи за тим, щоб вона була розміщена строго горизонтально. Сантиметрову стрічку під час вимірювання не можна дуже натягувати або тримати занадто вільно. Мірки знімають у певній послідовності зверху вниз. Для поясних виробів знімають такі мірки:

півобхват талії (Ст) – стрічка проходить по найвужчому місцю фігури людини;

півобхват стегон (Сс)–вимірюють у горизонтальній площині по найбільш виступаючих точках сідниць, а спереду – на рівні виступу живота;

довжина виробу (Дв) – сантиметрова стрічка проходить від лінії талії по найбільш виступаючих точках сідниць до рівня бажаної довжини виробу.

Під час побудови креслення викрійки поясного виробу необхідно враховувати прибавки на вільне облягання, щоб забезпечити вільність рухів, дихання людини. Прибавки позначають великою літерою П, а ділянку прибавки– малою літерою поряд з літерою П.

Наприклад, Пт – прибавка по півобхвату талії, Пс – стегон. Невеликі прибавки дають і на товщину підкладки. Їх називають технічними. Величина прибавок залежить від призначення одягу, напряму моди і виду тканини. У поясних виробах величина прибавки залежить від силуету і роблять її по лінії стегон у прилягаючому силуеті – 0,5-3 см.

Для побудови викрійки необхідно побудувати базисну сітку.

Базисна сітка – сукупність допоміжних горизонтальних та вертикальних ліній, що визначають загальні розміри основних частин будь-якого виробу.

Зняття мірок

Півобхват талії – Ст -…  Сантиметрова стрічка проходить горизонтально

навколо тулуба по талії

Півобхват стегон - Сс -… Сантиметрова стрічка проходить по найвищих

точках сідниць і з’єднується спереду з урахуванням опуклості живота

Довжина виробу – Дв -… Сантиметрова стрічка проходить від лінії талії

по найбільш виступаючих точках сідниць до потрібної довжини. Прибавка на облягання

                                Щільне   Середнє   Вільне

Півобхват талії Пт 0,5-0,7      1,0            1,0

Півобхват стегон Пс 1,0         1,5-2,0      2,5-3,0

 

Практична робота.

Інструменти, обладнання і матеріали

Сантиметрова стрічка, олівець, зошит (або міліметровий папір), масштабна лінійка.

Будуємо креслення у масштабі М 1:4 за допомогою масштабної лінійкі.

Побудова креслення клинової спідниці.

Мірки:

довжина спідниці........... 65 см

окружність стегон......... 44 см

окружність талії.......... 34 см

 

 1. Беремо лінію плану 15,3 см(16 см) з розрахунку окружності стегон плюс 4 см на вільне облягання для всіх розмірів, поділена на 6: окружність стегон 88+4=92; 92: 6 - 15,3 див.

2.  Будуємо прямокутник розміром 15,3 см на 65 см, де 65 см - довжина спідниці.

3. Від лінії плану опускаємося на 18 см і проводимо горизонтальну лінію стегон з розрахунку 1/2 довжини спини до талії: довжина спини до талії 36: 2 = 18 див.

4. Лінії плану і низу ділимо пополам, точки поділу з'єднуємо прямою пунктирною лінією. По обидві сторони від точки ділення лінії плану відкладаємо по 5,7 см з розрахунку 1/6 окружності талії, поділений навпіл: окружність талії 68 : 6 : 2 = 5,7 див.

5. З точок 5,7 проводимо прямі лінії через крапки 18 і відкладаємо по 65 см (довжина спідниці). Точки расклешения з'єднуємо від руки вільними лініями з нижніми кутами прямокутника і отримуємо викрійку клина спідниці-шестиклинки. Необхідно, щоб розширення в обидві сторони було однаковим.

Домашнє завдання.

1. Виконати креслення клинової спідниці.

2. Підготувати необхідні матеріали та інструменти для наступного уроку: масштабну лінійку 1:4, кольорові олівці, зошит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

8 клас

31.03.2021

Тема. Виготовлення виробу.

Продовжимо знайомство із властивостями фоамірану.

З допомогою фоамірану можна створювати різноманітний об'ємний декор: квіти, гірлянди, різні аксесуари для декору. Можна виготовляти і подарунки за допомогою такого матеріалу. Ще можна сказати про фоаміран, що це легкий і невибагливий в зберіганні матеріал. Працювати з ними дуже просто.

Іранський фоаміран - за своєю структурою, фоаміран нагадує оксамитовий лист, дуже приємний на дотик. Щільність фома- від 0,8 до 1,2 мм. Часто кажуть, що «китайський і то тонше!».  Але справа не тільки в товщині. А в тому, наскільки матеріал здатний приймати і «запам'ятовувати» форму і фактуру.

У китайського фоамірана ця можливість незначна. Іранський фоаміран прекрасно приймає форму, зберігає вигини і прожилки. Саме тому, зроблені з нього квіти можна відрізнити від живих, тільки помацавши і понюхавши.

   Фоаміран не токсичний, нешкідливий для організму і навколишнього середовища, легко миється, воду не вбирає. Його можна фарбувати, тим самим створювати і застосовувати в своїх роботах, нові кольорові гами. Легко ріжеться, дуже пластичний. Готові вироби на вигляд можна прийняти за полімерну глину. Немає гострих країв. Готове вони не мнеться, а при необхідності легко поправляється, лише трохи попередньо розігрів листочок, потримавши його біля праски. Але якщо його перегріти, то він зменшиться в розмірі. І бажано сильно не розтягувати, інакше матеріал порветься. Еластичність і відносна міцність обумовлюється тим, що в його склад входить винилацетат і етилен.

Для склеювання елементів підійде клей з сильною фіксацією. ПВА не підійде для роботи, а Момент буде довго сохнути, але спробувати можна, найкраще придбати термопістолет.

Фоаміран також можна застосовувати в пирографії (техніка випалювання). Основні інструменти для використання в роботі з фоаміраном:

- ножиці або канцелярський ніж (ріжемо листи і вирізаємо пелюстки і листочки)

- простий олівець (для обведення контурів і відтворення шаблонів)

- і зубочистка (обводимо контури на фоамірані, «малюємо» прожилочки і протикає квіти в потрібних місцях).

Додаткові інструменти та матеріали:

- суха пастель (масляні або акрилові фарби) допоможуть вам в тонування пелюсток і листя

- кисті і спонж (для нанесення пастелі або фарби)

- дріт для квітів (з неї можна зробити каркас)

- тейп-стрічкою (для обмотки дроту)

- тичинки (це якщо будете робити квіти з ними)

- молдавсько або Вайнер (використовують, щоб надавати фоамірану текстуру)

- дироколи та фігурні ножиці (можна використовувати, якщо потрібно зробити багато однакових елементів або складний край).

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час роботи з ножицями, канцелярським ножом, праскою, термопістолетом.

2.    Виконання виробу з фоамірану.

3.    Проглянути майстер-класи та вибрати виріб для виготовлення.

https://www.youtube.com/watch?v=Q9fsuJbE-X8

 

https://www.youtube.com/watch?v=F0AbwIctdbg

 

https://www.youtube.com/watch?v=D8LfEXf6NVU

Домашнє завдання:

8-А – Виготовлення сувенір «Янголятко» з фоамірану.

https://www.youtube.com/watch?v=fg-w4jmTr4g&t=85s

8-Б – Виготовлення вишитого виробу.

 

 

10 клас

30.03.2021

Тема. Розробка реклами. Розробка товарного знаку. Виготовлення виробу.

1.    Розробка товарного знаку.

Маркетологи виділяють чотири основні функції, які виконує товарний знак.

1. Дає можливість відрізнити одне підприємство від іншого та їх порівняти.

2.  Гарантує якість товарів, позначених товарним знаком. Тобто товар з фірмовим знаком має більшу популярність, ніж його анонімні аналоги.

3. Третя функція - естетична. Часто фірмовий знак використовується як елемент оформлення упаковки, або навіть самого виробу, підвищуючи його естетичну цінність.

4. Четверта функція - рекламна. У візуальній рекламі саме знак несе основне навантаження. Наприклад, графічні знаки "Мерседес" безпомилково ідентифікуються з німецькою якістю виробництва престижних автомобілів.

Знак є тим основним об'єктом власності, призначення якого "виділити", отже, "рекламувати". Отже, товарний знак є своєрідною візитівкою підприємства, з ним пов'язане підтримання іміджу підприємства, що створюється роками роботи на ринку. Тому зміна товарного знака може завдати більшої шкоди, ніж будь-які організаційні зміни чи зміна власника.

З використанням товарної марки підприємство має такі переваги:

·    полегшується ідентифікація продукції;

·    гарантується, що товар або послуга мають визначений рівень якості;

·    відомо" яка фірма відповідає за продукцію;

·    зменшується порівняння за цінами аналогічних товарів; оскільки споживачі усвідомлюють відмінність марок;

·    збільшується престиж продукції;

·    у споживачів складається враження, що вони менше ризикують, купуючи товар;

·    чим відоміша товарна марка, тим більше вона завойовує каналів збуту;

·    легше переходити до випуску нових категорій товарів.

Таблиця. Альтернативи вибору назв товарної марки

Ініціали	IBM, PC, ABC
Вигадані назви	Бксон, Арма
Числа	Шанель № 5, Ауді-100
Міфологічні образи	Готель "Либідь"
Власні імена	Форд, Мерседес
Географічні назви	Фарби "Штсбург", автомобіль "Таврія"
Словникові назви	Прилади "Самбі м"
Іноземні слова	Люкс
Сполучення слів	Хед енд ноулде

Основні вимоги до товарного знака, правила застосування товарного знака

1. Простота - передбачає відсутність великої кількості складних ліній, дрібних деталей. Щодо словесного знака, Існує думка, що оптимальний розмір знака - 2-3 склади, або З-7 літер. Тобто все геніальне - просте.

2. Індивідуальність (оригінальність) надає можливість відрізнити один товар від іншого, одне підприємство від іншого.

3. Зовнішній вигляд, а для словесного знаку ще і звучність, легкість вимовляння. Йдеться не тільки про якість графіки, але і про емоційне сприйняття знака.

4. Обороноздатність. Саме виконання цієї функції з допомогою товарного знака вимагає від працівників підприємств знання законодавства країн, на ринках яких передбачається продавати товар.

     При використанні товарного знака необхідно дотримуватись основних правил:

·    товарний знак потрібно постійно і неухильно виділяти ("Київ");

·    зареєстрований товарний знак необхідно завжди доповнювати в тексті значком (В, РМ);

·    необхідно стежити за точністю начертання знака;

·    товарний знак не відмінюється;

·    товарний знак має позначати тільки те, що під ним розуміється;

·    не можна допускати, аби товарним знаком маркувалися інші товари.

2.    Реклама.   

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Практична робота.

1.    Створення ескізу товарного знаку для свого проекту «Виготовлення вишитого виробу бісером».

Приклад

2.    Розробка рекламного проекту.

Приклад

                                                         

  

Д/З: Продовжити вишивання картин бісером .

 

                                                    9 клас

30.03.2020

Тема. Нове життя старим речам.

Д/З:    Вибрати об’єкт  для виготовлення зі старих речей (Розглянути варіант сумки або рюкзака  зі старих джинсів). Вислати ескізи вибраної моделі.

 

                                            6 клас

30.03.2021

Тема. Захист проекту «Виготовлення в’язаної серветки гачком».

Сьогодні в нас особлива атмосфера , адже кожен з вас упродовж  багатьох занять старанно працював, щоб зв’язати серветку гачком, яка стане прикрасою інтер’єра кімнати.

Прочитайте притчу.

«Батькові поради».

Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому:

- Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи, і щоб тобі всі люди кланялися.

Задумався син над батьковими словами і питає:

- Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи, і примусити всіх мені кланятися?

Засміявся  старий і говорить:

- Дуже легко, синку!  Матимеш у кожному селі доброго товариша -  будеш мати і свою хату.

Щоб кожний  день  були нові чоботи, треба їх щодня чистити, і на ранок вони будуть як нові.                                                                                                            І вставай, сину, рано – раніше від усіх – і йди на роботу. А йтимуть до праці люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

 

- До чого батько  привчав сина? ( Батько привчав сина до праці, до уміння жити в злагоді з іншими людьми).

Усі речі, які оточують людину, - результат її праці.  Праця – це діяльність  людини, спрямована на виготовлення речей.  Результатом нашої праці став проект по виготовленню Серветки.

План захисту проекту

1.     Призначення виробу;

2.     Обґрунтування вибору;

3.     Оригінальність;

4.     Кольорове рішення ;

5.     Використані матеріали ;

6.     Розрахункова собівартість виробу;

7.   Товарний знак;

8.     Реклама виробу.

 9.   Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1.Виконати розрахунок собівартості виробу.

2.Створити ескіз товарного знаку.

3.Розробити рекламу для виробу.

ПРИКЛАДИ

1.Розрахунок собівартості виробу.

№ з/п	Матеріали	Вартість / одиницю, грн.	Кількість	Ціна, грн.
1.	Нитки	25.00	1	25.00
2.	Гачок	12,00	1	12.00
Всього				35.00

 Матеріали, їх кількість  та вартість записати відносно свого виробу.

 

2.Товарний знак.

                      

   3.Реклама.   

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Домашнє завдання:

1.Дов’язати серветку за схемою.

2.Виконати розрахунок собівартості виробу.

3.Створити ескіз товарного знаку.

4.Розробити рекламу для виробу.

11 клас

29.03.2021

Тема. Складання деталей у виріб.

Починаючи нову роботу, заздалегідь треба визначити, як зшивати деталі виробу, і залежно від того виконати їхній пруг так, щоб шов не зіпсував візерунка в’язки. Цей вибір дуже важливий, адже через невдалий шов навіть найкрасивіший в’язаний виріб може втратити привабливість.

У разі досить тонкого і щільного в’язання деталі можна з’єднати на швейній машині великими стібками. Також для з’єднання деталей використовують гачок. Розглянемо види швів для з’єднання в’язаних деталей вручну за допомогою голки.

Спеціальні трикотажні шви поділяють на види:

1) для з’єднання деталей виробу по горизонталі,

2) вертикалі,

3) кетельні шви.

Основні принципи зшивання в’язаних деталей такі: перша й остання петлі ряду мають збігатися; малюнок, якщо він є, не має спотворюватися в місці шва;

вузли та кінці ниток мають бути непомітними.

Перед тим як зшивати в’язані полотна, їх потрібно правильно підготувати. Якість готового виробу залежить від волого-теплової обробки деталей і виконаних швів.

Порада. Завжди перевіряйте етикетку на мотку пряжі. Протестуйте невеликий зразок пряжі, перш ніж розпочати прасування або відпарювання в'язаних деталей. Натуральні волокна зазвичай зберігають свою форму, а штучні нитки можуть деформуватися, тому для їх обробки потрібна негаряча праска без зволоження.

Перед складанням деталей необхідно виконати їхню обробку, інакше навіть гарно вив’язаний виріб матиме неохайний вигляд. Вив’язані деталі слід припасувати за розміром до викрійки в такій послідовності:

Крок 1. Переведіть контури викрійки на клапоть тканини, позначте середину деталі, а в приталених виробах - лінію талії.

Крок 2. Пришпиліть вив’язану деталь, спочатку фіксуючи середину та лінію талії. За допомогою сантиметрової стрічки перевірте розміри деталей. Деталь розташовуйте лицьовим боком униз. Шпильки встромлюйте в пружкові петлі на невеликій відстані одна від одної. Під них бажано покласти шматочки

вати, щоб не залишилося іржавих плям, особливо якщо пряжа світла.

Крок 3. Під час пришпилювання виправляйте невеликі огріхи в’язання: десь злегка натягніть деталь, десь трохи припосадіть. Однак зважайте нате, що загалом деталь має розташовуватися вільно,без великого натягу і зайвої слабини. Якщо ви бачите, що деталь значно відрізняється за розміромвід викрійки - не полінуйтеся перев’язати невдалу ділянку або всю деталь - великі помилки волого-теплова обробка не виправить.

Крок 4. Виконайте волого-теплову обробку. Побризкайте деталь водою, накрийте вологою бавовняною тканиною і добре висушіть. Деталі з чистої вовни чи бавовни, вив’язані лицьовою гладдю або жакардом, можна злегка пропарити праскою в режимі відпарювання або через вологу тканину. Ніколи не пропарюйте еластичні візерунки (можуть дуже розтягтися) і резинки, а також рельєфні візерунки, які можуть втратити форму. Замість цього покропіть їх водою з пульверизатора і дайте висохнути природним чином. Погано реагують на обробку парою вироби з віскозної пряжі, шовку, мохеру, синтетичних волокон. На відміну від волого-теплової обробки тканин, в’язані деталі в жодному разі не можна притискати праскою, інакше в’язане полотно втратить свою еластичність. Тримайте праску над виробом.

 Правила з'єднання деталей

Щоб готовий виріб мав гарний вигляд і добре сидів на фігурі, зшивати в’язані деталі потрібно тільки в правильній послідовності й відповідним трикотажним швом. Для цього дотримуйтеся таких правил:

1. Для з’єднання деталей використовуйте нитки, з яких вив’язане трикотажне полотно. Виняток становлять нитки непрядені, декоровані, у вигляді шнура.У цьому випадку деталі треба зшивати плоскою міцною ниткою схожого кольору. Переконайтеся в тому, що ця нитка не линяє під час прання.

2. Після проведення волого-теплової обробки деталей виробу зметайте їх і приміряйте виріб.

3. Виконуйте шви в такій послідовності: плечові, бічні, шви на рукавах. Останніми вшивайте рукави в пройми.

4. Не використовуйте занадто довгу нитку для шиття. Вона не має бути довшою за 45 см. Постійне тертя об полотно може спричинити обрив нитки.

5. Намагайтеся рівномірно натягувати нитку під час шиття. Стежте за тим, щоб шов утворював охайну пряму лінію. Якщо шов горизонтальний, орієнтуйтесяна петлі одного ряду, якщо вертикальний - на вертикальний ряд однієї петлі.Щоб бачити лінію шва чіткіше, прокладіть контрастну наметувальну нитку впотрібні петлі або ряд.

6. Якщо дві деталі, які ви зшиваєте, дещо різняться за довжиною, цей дефектможна усунути легкою припосадкою у шов. Ця різниця не має перевищувати1,5 см. Інакше одну з деталей доведеться вив’язати наново.

7. Такі деталі виробу, як комір-гольф або манжети із закотом, зшиваються особливим способом. Частину шва (до згину деталі) виконують по лицьовому боку, решту - по виворітному. У результаті шва не буде видно, тому що він опиниться всередині виробу.

8. Якщо у вас залишилася довга нитка після набирання початкового ряду, можете використати її для зшивання деталей.

Як виконати горизонтальний трикотажний шов по закріпленому краю

Шов застосовують для з’єднання двох закріплених країв деталей, виконаних хустковою або панчішною в’язками, на яких він буде мало помітним. Такий спосіб дозволяє отримати міцне й охайне з’єднання плечових швів, кокеток та інших деталей. Бажано, щоб кількість петель останнього ряду обох деталей, щозшивають, була однаковою. Рекомендуємо під час закріплення петель останнього ряду виробу залишати довгу нитку, щоб за потреби використати її для зшивання деталей.

Послідовність виконання горизонтального шва на полотні панчішної в'язки

1. Останній ряд деталей закріпіть класичним способомз лицьового боку лицьовими петлями.

2. Складіть деталі пругами одна до одної лицьовим боком догори.

3. По черзі підхоплюйте голкою петлю то зверху, то знизу. Щоб вертикальні доріжки петель збіглися і шов був непомітним, важливо правильно підхопити петлі. Якщо уявити петлі у вигляді стрілки (V), то уразі з’єднання деталей, вив’язаних лицьовою гладдю, стрілки петель мають бути спрямованими до пруга деталі.

4. Зробивши 2-3 стібки, нитку ретельно затягніть. Такий шов красиво виглядає і на лицьовому боці виробу, і на виворітному.

Послідовність виконання горизонтального шва на полотні хусткової в'язки

З’єднання виконують так само, як за попереднього способу, але є важливі відмінності.

1. Останній ряд закріпіть класичним способом з виворітного боку виворітними петлями.

2. Петлі підхоплюйте так, щоб їхні стрілки були спрямовані в протилежний від пруга бік.

Як виконати шов «петля в петлю» на лицьовій гладі

Трикотажний шов «петля в петлю» призначений для з’єднання деталей на відкритих петлях панчішного полотна. Уважно роздивіться, як перевивається нитка лицьової гладі. Трикотажний шов повністю повторює рух нитки по ряду.

Для виконання шва потрібна нитка утричі довша, ніж шов, плюс 15-20 см на тримання й закріплення нитки. Кількість петель на деталях має бути однаковою.

Цей шов можна виконувати одразу зі спиць або спочатку відпрасувати деталі - як зручніше. В останньому випадку вив’яжіть ряд допоміжною ниткою (кращеіншого кольору) і закріпіть його. Виконайте волого-теплову обробку. Допоміжну нитку розпустіть. Залишаться запрасовані відкриті петлі, на яких зручно виконувати шов. Якщо шов довгий, то петлі з допоміжної нитки можна розпускати не одразу, а поступово,щоб не «загубити» основні петлі.

Голка входить в одну й ту саму петлю двічі: спочатку знизу, потім зверху.

1. Деталі складіть відкритими петлями одна до одної (рис. а). Допоміжну нитку розпустіть.

2. Введіть голку знизу вгору в першу (пружкову) петлю на нижній деталі та витягніть нитку (рис. б).

3. Введіть голку знизу вгору впершу петлю верхньої деталі та протягніть нитку (рис. в).

4. Поверніться до нижньої деталі. Введіть голку впершу петлю за задню стінку та в другу петлю - за передню (рис. г). Протягніть нитку.

5. Такі самі дії виконайте на верхній деталі (рис. д).

6. Продовжуйте по черзі з’єднувати петлі обох деталей. Завжди захоплюйте голкою задню стінку попередньої петлі та передню - наступної.

 

Такий вигляд має готовий шов «петля в петлю». Це найбільш непомітний поперечний трикотажний шов

Швом «петля в петлю» можна з’єднати деталі, коли петлі однієї з них закріплені (рис. е). Для цього виведіть голку з петлі нижнього ряду і введіть її горизонтально під першу петлю верхнього ряду, залишаючи закріплені петлі на вивороті. Знову введіть у петлю нижнього ряду і виведіть із сусідньої петлі. Повторюйте до кінцяз’єднання деталей.

Шов «петля в петлю» застосовують також, якщо ряди деталей розташовані перпендикулярно один доодного і петлі можна відкрити тільки на одній з деталей(рис. є). Голку вводять у відкриті петлі полотна, потіму полотно, яке вважається поперечним, захоплюючи дуги петель, розташованих поряд із пружковими.

Як зшити поздовжнє та поперечне в'язані полотна

Таке з’єднання деталей виробу використовують, наприклад, у разі зшивання рукава з проймою або кокетки з виробом. Цей трикотажний шов виходить охайним і з лицьового, і з виворітного боків. Для його виконання необхідно бічний пруг поперечного полотна оформити кіскою. Закріплюючи петлі на поперечній деталі, залиште довгу нитку. Нею будете виконувати шов. Працюватимете на лицьовому боці.

1. На початку шва голку введіть у пружкову петлю поперечного полотна знизу вгору, потім підхопіть петлю поперечного полотна за «стрілку» петлі - те місце, де стінки петлі сходяться в одну точку (рис. а).

2. Підхопіть протяжку біля пружка поздовжнього полотна (рис. б).

3. Знову підхопіть петлю поперечного полотна (рис. в). Повторюйте п. 2-3 (рис. г).

У цього шва можуть бути два варіанти виконання.

 Перший - коли петлі шва затягуються неповністю і слугують продовженням петель поперечного полотна. Такий м’який і пластичний шов рекомендують для товстої пряжі та дитячих речей.

Другий варіант - петля, що з’єднує, затягується щільно. Шов утворюється жорсткіший, але кращий на вигляд. Цей варіант бажано використовувати у виробах з тонкої пряжі та пряжі середньої товщини.

У деяких випадках пружкові петлі поздовжнього полотна довші, ніж петлі поперечного. Якщо зшивати їх так, як описано вище, поперечне полотно буде розтягуватися. У цьому разі використовують такий прийом: за одну протяжку поперечного полотна підхоплюють дві петлі поздовжнього полотна.

Як виконати матрацний трикотажний шов

Матрацний вертикальний шов дозволяє з’єднувати деталі в’язаного виробу непомітно. Для цього зазвичай використовують ті самі нитки, з яких в’язали виріб. Виконують шов з лицьового боку.

1. Введіть голку під протяжку між пружковою петлею і першою петлею ряду почерзі то з краю однієї деталі, то з краю іншої. Для цього зручно використовувати голку із загнутим вістрям або трикотажну голку з тупим вістрям.

2. Через 1,5-2 см затягніть шов, інакше він може вийти нерівномірним.

З лицьового боку матрацний шов майже непомітний і охайно виглядає з виворітного. Якщо полотно вив’язане з дуже тонких ниток візерунком дрібної в’язки, то можна захоплювати одразу по дві протяжки.

Як виконати кетельний шов

Кетельний шов - це еластичний трикотажний шов, який використовують для приєднання дрібних в’язаних деталей до основного полотна, обробки на в’язаному полотні горизонтальних розрізів (наприклад, прорізних петель). Кетельним швом закріплюють петлі останнього ряду подвійної планки круглої горловини, щоб отримати тонкий еластичний пруг. Окрім того, ним підшивають підгин виробу.

Виконуйте шов так:

1. З виворітного боку введіть голку в 2-гу петлю та витягніть нитку на лицьовий бік роботи.

2. Введіть голку згори в 1-шу петлю, витягніть на лицьовий бік роботи через 3-тю петлю.

3. Введіть голку ще раз в 2-гу петлю, але вже згори, і витягніть налицьовий бік через 4-ту петлю.

Повторюйте до кінця ряду.

Затягуйте нитку так, щоб шов не псував розмірів основної деталі.

Як виконати трикотажний шов трьома спицями

Спосіб з’єднання в’язаних деталей за допомогою третьої спиці - добра альтернатива для тих, хто не любить працювати голкою. Крім того, він набагато простіший у виконанні, ніж інші трикотажні шви. Шов виходить м’яким, плоским, акуратно виглядає, не розтягує лінію з’єднання деталей, тримає її. Цей метод можна застосовувати для з’єднання плечових швів, частин п’ятки або миска шкарпеток, для в’язання деяких моделей шапок. Роботу виконують по виворітному боці, але можна й по лицьовому - тоді шов буде декоративним. Залиште на одній деталі нитку приблизнов 5 разів довшу, ніж шов, плюс 10-15 см.

Відмінність цього методу від закріплення петель ряду класичним способом лише в тому, що одночасно пров’язують дві петлі - по одній з кожної спиці.

1. Складіть спиці з розташованими на них петлями разом і візьміть їх у ліву руку (рис. а).

2. Пров’яжіть разом лицьовою по одній петлі з кожноїспиці. Зробіть це ще раз. На правій спиці отримали дві петлі (рис. б).

3. Першу з цих петель перекиньте через другу так, як за класичного способу закріплення петель (рис. в).

4. Знову пров’яжіть дві петлі з лівих спиць, але вже один раз, потім перекиньте петлі. Так продовжуйтеряд до кінця (рис. г).

Порада. Якщо у вас на одній деталі петель більше, то за необхідності пров'язуйте петлю тільки з однієї спиці й закріплюйте її. Так виотримаєте посадку однієї деталі щодо іншої.

Практична робота

З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ В'ЯЗАНОГО ВИРОБУ

Матеріали та інструменти: нитки, спиці, голка, ножиці.

Послідовність виконання роботи

1. Організуйте своє робоче місце.

2. Оберіть спосіб з’єднання деталей.

3. Вив’яжіть зразки 10x10 см панчішною в’язкою.

4. З’єднайте обраним способом.

5. Перевірте якість роботи.

6. Оцініть свою роботу.

7. Приберіть робоче місце.

8. Роботу виконуйте, дотримуючись правил безпечної праці.

Запитання та завдання для повторення

1. Які шви застосовують для з’єднання деталей в’язаних виробів?

2. Як правильно підготувати деталі в’язаного виробу до з’єднання?

3. Як виконати трикотажний шов «петля в петлю»?

4. Для чого застосовують кетельний шов?

 

Творче завдання

Доберіть види в’язаних виробів та доцільний варіант з’єднання їхніх деталей. Обґрунтуйте вибір. Створіть власну презентацію.

ЗАСТОСУЙ НА ПРАКТИЦІ

Як вив'язати планку

Планками оформлюють краї деталей: низ виробу і рукавів, шаликів і пледів тощо. У вигляді планки часто виконують застібку. Планки можна розділити надва основних види: суцільнов’язані - ті, що в’яжуть разом з основною деталлю, та вив’язані окремо. Вибір способу в’язання планки залежить від моделі, візерунків планки та основної деталі. Має значення й колір пряжі: якщо планку в’яжуть іншим кольором, ніж основна деталь, її зручніше виконати окремо. Для суцільнов’язаних планок найчастіше використовують двосторонні щільні візерунки, наприклад, хусткову, порожню резинку, «рис».

Планка, вив’язана окремо від основної деталі. Петлі планки набирають із пружкових петель основної деталі, тому ця деталь повинна мати рівну крайку, тобто першу петлю ряду слід знімати, а останню - вив’язувати виворітною.

Для того щоб планка не була стягнутою або хвилястою, потрібно правильно розрахувати кількість петель для в’язання.

Вив’яжіть зразок основної деталі панчішною в’язкою, а планки - хустковою.

Визначте щільність в’язання панчішної в’язки по вертикалі в 10 см. Наприклад, вийшло 30 рядів або15 пружкових петель (одна пружкова петля утворюється двома рядами). Щільність в’язання хусткової в’язкипо горизонталі - 21 петля в 10 см. Це означає, що зкожних 15 пружкових петель потрібно набрати 21 петлю для планки, тобто рівномірно додати 21 - 15 = 6 петель (у нашому випадку через кожні 2 петлі крайки).

Роботу починайте на лицьовому боці виробу. З 1-ї та 2-ї пружкових петель вив’язуйте по одній лицьовій,підхоплюючи пружкову за обидві стінки. З 3-ї пружко-вої - спочатку 1 лицьову за обидві стінки, а потім 1 лицьову тільки за задню стінку - вийшло 2 петлі (рис. а). Повторюйте до кінця крайки.

Щільність в’язання по горизонталі хусткової й панчішної в’язки відрізняється мало, тому з кожної горизонтальної пружкової петлі наберіть по одній петлі.

Вив’язування планки

Планку з кутом виготовляють так:

1- й ряд (лицьовий бік): наберіть петлі;

2- й ряд (виворітний бік): в’яжіть лицьовими;

3- й ряд: з кутової петлі вив’яжіть 3 петлі: 1 лицьова, накид (рис. б), 1 лицьова (рис. в) (додати в куті 2 петлі);

4- й ряд: усі лицьові, накиди лицьовою за заднюстінку.

Повторюйте 3-4-й ряди. Коли планка набуде бажаної ширини, закріпіть петлі.

Домашнє завдання: Виготовлення виробу.

7 клас

29.03.2021

Тема. Остаточна обробка виробу. Догляд за вишитими виробами. Захист проекту.

Остаточна обробка вишитого виробу та перевірка його якості.

Вишитий виріб буде мати естетичний та привабливий зовнішній вигляд не тільки за умови якісного вишивання, правильного добору кольорів. Важливу роль відіграє остаточна обробка, яка виконується після того, як виріб вишитий.

Остаточна обробка вишитого виробу складається з таких операцій:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки;

3) прання;

4) підкрохмалювання;

5) прасування.

Якість вишитого виробу визначають за такими показниками:

• правильність нанесення стібків вишивки на тканину;

• заповнення усього візерунка вишивкою;

• поєднання кольорової гами;

• поєднання ниток різного ґатунку для вишивки;

• відсутність вузликів з лицьового та виворітного боків;

• обробка країв виробу.

Прання вишитих виробів

Щоб вишиті вироби залишалися красивими протягом багатьох років, за ними необхідно правильно доглядати. Вишивати виріб треба охайно, щоб він якнайменше забруднювався. Але, як би не був акуратно вишитий виріб, його потрібно в кінці випрати. Під час прання змиваються фарби, які не були добре закріплені, та вирівнюються нитки на вишивці й основній тканині.

Догляд за вишитими виробами передбачає прання у теплому розчині звичайного прального засобу без вибілюючих речовин за температури не більше 40 С. Прати необхідно дуже обережно, терти легенько лише ті місця, де немає вишивки. Крім того, слід враховувати, що вироби з льону після прання і сушіння можуть дати усадку 4-6 % .

Сушити вироби потрібно у розпрямленому вигляді. Не пересушувати. Якщо ж виріб пересушено, його слід зволожити водою, дати трохи полежати і пропрасувати добре розігрітою праскою із парою.

Дрібні вишиті вироби (серветки, носові хустинки, комірці) дуже ніжні і тому вимагають ніжного прання. Ажурні вишивки добре прати в теплій мильній воді. Для цього в невелику ємкість набрати теплої води до 30 С, всипати порошок для делікатних виробів. Після цього збовтати розчин до утворення піни. Потім слід покласти у розчин вироби, обережно попрати їх, прополоскати у холодній воді і злегка віджати. Якщо виріб сильно забруднений, необхідно залишити його на деякий час у розчині, а потім збовтати ще раз.

Після прання вишиті вироби потрібно добре прополоскати у прохолодній воді, але не віджимати. Під час полоскання (для всіх тканин) у воду додають оцет (1 столову ложку на 1 л води).

Для прання виробів, вишитих кольоровими бавовняними нитками, можна користуватися засобами, які є вдома у кожної господині. Це: вода, сіль, шампунь, оцет. Вишиті вироби замочити у теплій і підсоленій воді: 1 чайну ложку солі на 1 л води. Потім прополоскати виріб у прохолодній воді і випрати в теплій воді з додаванням невеликої кількості шампуню. Виріб віджати і прополоскати в холодній воді з оцтом до тих пір, поки вода не буде чистою. Сіль і оцет закріплюють колір ниток і надають їм блиску.

Підкрохмалювання (апретування) вишитих виробів

Загальновідомим є спосіб підкрохмалювання (апретування) тканини — прополіскування у розчині крохмалю. Вишиті вироби під час апретування втрачають зовнішній вигляд, оскільки нитки при цьому склеюються і втрачають свій блиск. Але якщо треба додати жорсткості та необхідної форми виробам із льняних, бавовняних тканин, батисту, маркізету, то після основного прання їх злегка підкрохмалюють. Для цього необхідно приготувати крохмальний розчин та протерти виріб з виворітного боку щіткою або тампоном, змоченим розчином, а потім пропрасувати гарячою праскою, поклавши зверху чисту суху тканину.

И Апретування (підкрохмалювання) — надання тканині жорсткості за допомогою крохмального розчину.

Підкрохмалити виріб можна також, скориставшись крохмалем для прасування сорочок у балончику. Його можна купити у будь-якому супермаркеті або іншому спеціалізованому закладі, де продаються засоби для прання. Таким способом крохмалять виріб під час прасування. Апретують вишитий виріб після ретельного полоскання. Підкрохмаливши, виріб необхідно розкласти на м’якій основі для просушування.

Якщо виріб не підкрохмалювати, то після полоскання його необхідно розстелити та розправити на махровому рушнику і скрутити, як рулет. Після того як рушник вбере вологу, розкласти виріб на іншому рушникові, злегка натягнути і так залишити до висихання. Не можна сушити виріб під прямим сонячним промінням. Також не варто пересушувати виріб, після сушіння він повинен бути злегка вологим.

Прасування вишитих виробів

Щоб надати деталям і виробам правильної і красивої форми, здійснюють волого-теплову обробку. Якість виробів, їх зовнішній вигляд багато в чому залежать від волого-теплової обробки, яку застосовують у процесі виготовлення виробів та на завершальному етапі.

Для волого-теплової обробки використовують різне обладнання та пристосування: прасувальні дошки, колодки, столи, праски, преси, пароповітряні манекени.

Під час виконання волого-теплової обробки важливо обирати режими прасування залежно від виду тканини. Для цього слід перевірити праску і налаштувати її на необхідний режим прасування певного виду тканини (шовк, вовна, бавовна тощо). Потім виріб викласти на махровий рушник, покритий зверху білим полотном, виворітним боком догори і пропрасувати його. Такий спосіб прасування вишитого виробу збереже візерунок об’ємним. Ні в яком,у разі не можна прасувати виріб з лицьового боку.

Під час прасування вишитих речей краще використовувати праски з парою. Праску рухати вздовж нитки основи, щоб тканина з вишивкою не деформувалася. Великі вироби необхідно прасувати від центра до країв. Невишиті частини виробу можна прасувати з лицьового боку.

Відпрасований виріб залишається розкладеним на рівній поверхні то тих пір, поки він зовсім не підсохне й не охолоне. Після цього його можна використовувати за призначенням.

Волого-теплову обробку застосовують і тоді, коли виріб ще недостатньо забруднився, але його хочуть просто освіжити. Для цього слід покласти виріб лицьовим боком на мокру чисту білу тканину, накрити сухою білою тканиною і пропрасувати гарячою праскою. Якщо повторити цю процедуру кілька разів, то бруд з виробу перейде на мокру тканину, а кольори вишивки стануть яскравішими.

До проведення волого-теплової обробки ставляться такі вимоги:

1. Ступінь нагрівання праски та її дію на тканину попередньо необхідно перевірити на клаптику тканини.

2. Для волого-теплової обробки застосовують пропрасовувачі з марлі або м’якої бавовняної тканини.

3. Перед виконанням волого-теплових робіт деталі або виріб зволожують з пульверизатора; якщо на тканині залишаються від води плями, виріб прасують без зволоження.

4. Усі операції волого-теплової обробки здійснюють до повного видалення вологи.

5. Розпрасовувати і припрасовувати шви, краї деталей і складок треба на столі або колодці, покритими м’яким сукном і білою бавовняною тканиною.

6. Під час волого-теплової обробки деталей і виробу обирати режими прасування для кожної тканини.

7. Волого-теплову обробку виробів з вивороту здійснюють без пропрасовувача.

8. Після остаточної волого-теплової обробки вишиті вироби треба тримати розправленими, поки вони повністю не висохнуть.

Нам доводиться доглядати не тільки за вишитими власноруч виробами, а й за придбаними у торговельній мережі. У таких випадках слід попередньо ознайомитись із ярликами, розміщеними на виробі, на яких зображені позначки-рекомендацїї догляду за виробом. Зневажати цими позначками не можна!

Стандартні знаки догляду за виробами

Догляд за вишитими виробами.

Вишиті речі будуть мати привабливий вигляд довгий час, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

• прати в теплій воді (не більше 40 С);

• ретельно полоскати вироби після прання;

• прати вручну, дуже обережно, не викручувати;

• не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання;

• випрані вироби полоскати в холодній воді;

• за необхідності, підкрохмалити випрані вироби;

• після прополіскування помістити виріб (у розправленому вигляді) в розчин з оцтом та сіллю;

• сушити виріб у розправленому вигляді;

• розпочинати прасувати виріб від центра;

• праску рухати вздовж нитки основи;

• прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м’якій основі.

Це цікаво

Вишиваючи весільні рушники, іменні хусточки, вишивальниці намагалися бути дуже охайними, адже ці вироби не прали — вважалось, що змивалась енергетика.

Захист проекту.

Усі речі, які оточують людину, - результат її праці.  Праця – це діяльність  людини, спрямована на виготовлення речей.  Результатом нашої праці став проект по виготовленню вишитого виробу.

План захисту проекту:

1.     Призначення виробу;

2.     Обгрунтування вибору;

3.     Оригінальність;

4.     Кольорове рішення ;

5.     Використані матеріали ;

6.     Розрахункова собівартість виробу;

7.     Реклама виробу.

      Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Практична робота.

1.Розробити рекламний проект виробу.

2.Підготувати презентацію вишитого виробу.

Домашнє завдання: 

1. Виконати остаточну обробку вишитого виробу (прання,    підкрохмалювання (апретування), просушування, прасування).

2. Оформити картину в рамку (або паспарту).

8 клас

24.03.2021

Тема. Виготовлення виробу.

Особливості Фоамірану.

Перш ніж розібратися з тим, як працювати з фоаміраном, варто дізнатися, в чому ж особливості даного матеріалу для творчості.

Головним достоїнством Фоам є його легкість (можна навіть сказати: легкість), а також і здатність змінювати форму при нагріванні, а охолонувши - зберігати її.

Цим його властивістю користуються вітчизняні умільці, щоб виготовляти красиві і неймовірно реалістичні квіти і прикраси для волосся, брошки. Адже, на відміну від пластику, Фоам дуже легкий, податливий і м'який. Також своїми властивостями він перевершує тканину і шкіру - міцно тримає задану форму, не боїться вологи і не вигорає, а вартість його дуже низька. Крім того, даний матеріал легко фарбується, а також піддається тиснення.

Варто зазначити, що в США і Китаї більш поширені інші сфери застосування фоамі - з нього виготовляють костюми для косплея і карнавалів.

Крім цього, в промисловості з цього матеріалу роблять пазли, конструктори і дитячі набори для творчості.

Види фоамірана.

Фоаміран буває різний. У СНД він найчастіше зустрічається у вигляді тонких аркушів формату А-4 або рулонів. Як правило, товщина матеріалу в такому вигляді - 1-1, 5 мм. Листовий і рулонний фоаміран прекрасно підходить для створення прикрас і квітів.

Меншою популярністю у вітчизняних рукодільниць користуються набори різних фоамових фігур, цифр або букв.

В інших країнах, крім тонкого матеріалу, вельми поширений товстий листової craft foam (від 1 см), на якому можна вирізати візерунки, немов на дереві. Завдяки цьому його властивості фоаміран - найпоширеніший матеріал для створення костюмів для косплея героїв фентезі і аніме.

Що стосується зовнішнього вигляду тонкого Фоам, тобто кілька його різновидів.

Звичайний фоаміран, рівномірно пофарбований одним кольором.

Фоаміран з принтом, найчастіше квітковим або геометричним візерунком. Іноді на поверхні матеріалу зображена картинка.

Величезною популярністю користується гліттерний фоаміран, поверхня якого вкрита однотонними або різнобарвними блискітками. Найчастіше його використовують для виготовлення корон і бантиків для обідків.

Також поширений зефірний Фоам, який відрізняється від звичайного тим, що при нагріванні тоншає і стає трохи прозорим.

Також особливою любов'ю користується шовковий фоаміран, названий так через свій шовковистою поверхні.

Інструменти для роботи з фоаміраном.

Перш ніж дізнатися, як працювати з фоаміраном, варто розглянути, які саме інструменти слід використовувати для цього.

Перш за все - це ножиці, адже саме з їх допомогою можна буде вирізати деталі майбутнього виробу. Крім звичайних кравецьких і маленьких швейних, при роботі з Фоаміраном можна використовувати фігурні ножиці. Однак варто пам'ятати, що вони повинні бути хорошої якості і гострі - інакше можуть жувати матеріал, а не різати.

Для нагріву фоамірана (щоб надати йому пластичність) найчастіше використовується звичайний праска, щипці для завивки та випрямлення волосся або запальничка.

Щоб надавати деталям потрібну форму, часто використовуються спеціальні інструменти - стеки. У них бувають гострі, круглі і фігурні кінчики. Початківці майстрині замість стеків використовують зубочистки або голки.

Для фарбування фоаміна існують спеціалізовані барвники. Однак на вітчизняних просторах самим популярним барвником залишається масляна пастель або дитячі воскові крейди.

Для скріплення фоамових деталей найоптимальнішим буде або клей «Момент», або клейовий пістолет. ПВА, «Дракон» та інші рукодільні клеї в даному випадку є малоефективними, оскільки довго застигають.

І останній дуже важливий інструмент для роботи з фоаміраном - це молдавсько (формочки для додання матеріалу обсягу і потрібної текстури). Починаючої умільці вони не потрібні. Але для тих, хто всерйоз захопився фоаміраном - без них не обійтися.

Для вирізання деталей з фоамірана можна використовувати також фігурні дироколи, плоттери, машинки для вирубки й тиснення.

Практична робота.

1.Інструктаж з техніки безпеки .

Техніка безпеки під час роботи з клейовим пістолетом

1.    Під час нагрівання пістолета обов'язково під сопло покласти керамічну або скляну підставку, щоб клей не капав на стіл.

2.    При роботі підставку для пістолета, зазвичай, прибирають, а коли ставлять пістолет, то висувають.

3.  Не хапати сопло або розігрітий клей руками (температура сопла і клею на виході 200 градусів).

 4.  Пістолет вимикати з мережі після роботи і навіть під час роботи, щоб клеючий пістолет не перегрівся.

 

Техніка безпеки під час роботи з ножицями

1.    Ножиці повинні бути добре відрегульовані та заточені.

2.    Зберігати ножиці у футлярі.

3.    Під час користування ножицями будьте максимально уважні й дисципліновані.

4.    Передаючи ножиці, тримати їх за зімкнуті леза ручками вперед.

5.    Ножиці класти праворуч зімкнутими лезами, спрямованими від себе. При розрізанні вузьке лезо ножиць повинно бути внизу.

 

2.   Виготовлення сувеніру «Янголятко». Перейти за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=fg-w4jmTr4g&t=85s

 

Домашня робота:

8-А клас 1.Виготовлення деталей сувеніру «Янгола».

             8-Б клас 1.Виготовлення вишитого виро

                                                                                                                                                                                    6     клас

23.03.2021

Тема. Остаточна обробка в’язаного виробу.

§   Остаточна обробка в’язаного виробу. Особливості догляду за в’язаними виробами із натуральних матеріалів (прання, підкрохмалювання, сушіння, прасування).

1. Вовняну пряжу перед використанням рекомендують випрати, висушити і перемотати у клубок. Прати пряжу слід у пральному порошку або рідині для вовняних виробів. Температура води для прання іпрополіскуваннямає бути однаковою (40 - 45 градусів С). Випрану пряжу прополіскують до чистої води, причому в останню воду можна додати оцет із розрахунку 1 - 2 столові ложки на три літри води. Пряжу віджимають кілька разів, обтрушують і вішають на пластмасові плечики для одягу (викручувати не можна). Сушити потрібно подалі від вогню і не на сонці.

2. Значно покращити зовнішній вигляд в’язаних виробів допомагає волого-теплова обробка. Прання в’язаних виробів потребує великої уваги. Прати доцільно вручну з використанням м’якого прального засобу, вода має бути кімнатної температури. Викручувати вироби недоцільно, висушувати слід у розправленому вигляді. Вироби, виготовлені з ангорської вовни, не можна прати взагалі, чистити – тільки хімічним способом.Для надання форми виробам із бавовняної пряжі їх підкрохмалюють.

3. Прасувати в’язані вироби не рекомендується. Обробляти паром можна тільки вироби з вовни або з пряжі рослинного походження, вироби зі штучних волокон відпарюють холодним способом. Оздоблювальні, об’ємні вироби оброблюють паром, що йде з носика киплячого чайника. У інших випадках використовують праску і вологу льняну тканину, яка добре запобігає впливу високої температури на оброблювану деталь і, утримуючи достатню кількість вологи, дає гарну пару. Праску для цього розігрівають до максимальної температури. В’язаний виріб кладеться виворітною стороною вгору, зверху накривається зволоженою льняною тканиною, гарячою праскою водимо над виробом, майже не торкаючись до тканини. Над кожною оброблюваною ділянкою проводимо праскою кілька разів, не доводячи тканину до повного висихання. Особливо ретельної волого-теплової обробки потребують деталі, вив'язані візерунками з великою кількістю повітряних петель.

4. Якщо в’язаний виріб буде містити кольоровий візерунок або контрастні смуги, то необхідно перевірити пряжу на міцність фарбування. Для цього треба змочити кінчик пряжі водою, закласти його у білу тканину і пропрасувати гарячою праскою. Якщо на тканині не з’явиться кольоровий слід, значить нитка пофарбована міцно. 

Готові деталі виробу перед з'єднанням теж потрібно обробити паром.

Умовне позначення:

Перейти за посиланням для ознайомлення з доглядом за в'язаними речями:

https://www.youtube.com/watch?v=6UsDN-o8nPE

 Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці під час роботи з гачком.

- Обираючи гачок, необхідно перевірити, чи добре він відшліфований, чи не завелика борідка. Гостра з глибоким вирізом борідка буде чіплятися за пряжу і палець, таким гачком погано протягувати петлі. Особливу увагу слід звернути на голівку. Надто гостра голівка може травмувати вказівний палець лівої руки, а затуплена розтягує петлі й ускладнює в’язання.

- Зберігати гачки краще у пеналі чи коробці, оскільки подряпини, викривлення роблять їх непридатними для роботи.

- Гачок слід використовувати тільки за призначенням.

- Передавати гачок потрібно ручкою вперед, щоб не травмувати один одного.

- Під час в’язання, щоб не втомлюватися, потрібно сидіти прямо, торкаючись спиною до спинки стільця. Лікті під час роботи тримають опущеними. На коліна кладуть світлу серветку, або одягають світлий фартух, так менше втомлюються очі й одяг буде захищений від забруднення ворсинками з пряжі. Клубок чи моток ниток повинен знаходитися зліва. Для того, щоб він не покотився, його кладуть у коробку чи кошик. Гачок у процесі в’язання слід тримати на відстані 30-40 см від очей.

- Робоче місце повинно бути добре освітленим. Світло має падати зліва.

- У процесі в’язання необхідно передбачити перерви для відпочинку.

2.    Виготовлення в’язаного виробу гачком за схемою.

 
Д/з: 1. Зв'язати гачком серветку.

        2.На урок принести: в’язану серветку, гачок, нитки; зошит, кольорові олівці.

 

 

9 клас

23.03.2021

Розділ. Нове життя старим речам.

Тема. Автоматичні пристрої на виробництві та у побуті. Електрофіковані знаряддя праці та їх безпечне використання.

- автоматизацію, комп'ютеризацію та роботизацію технологічних процесів; - застосування автоматичних пристроїв у побуті та у виробництві;

- використання методу біоніки у проектуванні.

Ви станете компетентнішими у професійному самовизначенні та навчитеся проектувати свою майбутню професійну діяльність.

Автоматизація, комп’ютеризація та роботизація технологічних процесів

• 1. Як ви вважаєте, для чого необхідні автоматичні пристрої?
• 2. Чи може робот замінити людину?

Сучасний рівень і перспективи розвитку виробництва, підвищення рівня життя людей нерозривно пов'язані з автоматизацією, комп'ютеризацією та роботизацією технологічних процесів. Із кожним роком дедалі більше робіт на виробництві та в побуті виконують автоматичні пристрої та машини. Автоматизація технологічних процесів надає можливість полегшити працю людей.

Мал. Автоматичні машини і пристрої: а) пральна машина-автомат; б) торгівельний автомат; в) автоматичний вимикач електричного струму

Автоматизація — це напрям розвитку сучасної техніки і технологій, який характеризується звільненням людини не тільки від затрат мускульної енергії для виконання рухів, пов'язаних з виробничим процесом, а й від оперативного керування відповідними пристроями, машинами і процесами.

В автоматизованих виробництвах працю людей заміняють машини-автомати, комп'ютери та роботи.

Мал. Сучасне автоматизоване виробництво на Запорізькому автозаводі

Робота автомата залежить від програми - певної послідовності дій, яку задає людина. Програма роботи автоматичного механізму чи пристрою може бути закладена в його конструкцію у механічних годинниках, терморегуляторах прасок, запобіжниках і автоматичних вимикачах електричного струму.

У машинах-автоматах, які виконують певну роботу, програма вводиться ззовні за допомогою носіїв інформації.

Робота автоматами здіснюється за допомогою елементів автоматики - блоків автоматичної системи керування, кожен із яких має своє призначення і забезпечує здійснення певних процесів. Наприклад: передавання сигналів для автоматичного ввімкнення освітлення чи сигналізації, виконання технологічних операцій з оброблення деталей виробу, відкривання або закривання водопровідного крана тощо.

Сигнали від задавального (що задає програму дій) блока передаються до керівного блока, який управляє роботою автомата і надсилає команди до виконавчого блока. Машина або механізм, яким керує елемент автоматики називається керованим об'єктом. За такого керування технологічним процесом керівний блок і об'єкт керування (керований блок) утворюють автоматичну систему керування (АСК). За принципом дії автоматичні системи керування поділяються на системи з розімкнутим і замкнутим колом впливу.

Мал. Автоматичні системи керування: а - з розімкнутим колом впливу; б - із замкнутим колом впливу.

Автоматичною системою із розімкнутим колом впливу називають таку, в якій вхідними є тільки зовнішні дії керівного пристрою. Ці дії визначені раніше і не залежать від справжнього стану керованого об'єкта або процесу. Таку систему використовують лише для керування простими процесами, які відбуваються в одних і тих самих умовах і у визначеному порядку.

Автоматичною системою із замкнутим колом впливу називають таку, в якій вхідними для керуючого пристрою є як зовнішні, так і внутрішні (контрольні) дії. Приклад замкнутої системи - автоматична система регулювання. В ній керівні дії виробляються внаслідок порівняння справжнього значення певного параметру з наперед заданим його значенням. Пристрій, що виконує функцію регулювання, називається автоматичним регулятором.

Автоматичні системи керування класифікують за принципом керування об'єктом або технологічним процесом та керівного впливу на них. У залежності від керівного впливу на об'єкт АСК поділяються на стабілізаційні, програмні і слідкуючі.

Стабілізаційна автоматична система підтримує керовану величину постійно. Наприклад, підтримування на заданому значенні температури в будинку, автомобілі, цеху та інших фізичних параметрів.

Програмна автоматична система змінює керовану величину відповідно до раніше заданої послідовності змін у часі. Наприклад, зміна температури і вологості повітря в приміщенні відповідно до заданих режимів. Програма може задаватись комп'ютерною програмою, термометром, іншими засобами.

Слідкувальна автоматична система змінює керовану величину залежно від значення системи. Така система має здатність слідкувати за змінами, які відбуваються в якому-небудь процесі. Наприклад, зміна діаметра оброблюваної деталі, її довжини тощо.

Системи автоматичного керування широко застосовують у всіх галузях промисловості не тільки для керування верстатами, а й для контролю якості оброблення деталей, їх сортування тощо.

Прикладом розімкнутого кола впливу є автоматичні лінії - сукупність машин-автоматів, які в певній послідовності, автоматично, без участі людини виконують технологічні операції. Кожен верстат, виконавши певну технологічну операцію, передає деталі іншому верстату за допомогою автоматичного пристрою. Керування автоматичною лінією, а також контроль усіх технологічних операцій здійснюється з пульта керування. Проте в разі будь-якої неполадки на автоматичній лінії вимагатиметься припинення технологічного процесу і втручання людини. Наприклад: за поломки верстата оператор технологічної лінії отримує сигнал про збій у роботі керованого об'єкта (верстата). У цьому випадку розмикається коло технологічного процесу. З пульта керування оператор автоматичної лінії повідомляє про поломку верстата наладнику, який здійснює налагодження та ремонт технологічних машин.

Для автоматичної заміни інструментів, усунення інших неполадок, налагодження технологічних процесів вже сконструйовано також такі автомати, у яких зазначені проблеми вирішуються автоматичними пристроями. Вони без втручання людини можуть замінити інструмент, що вийшов з ладу, на інший, переналагодити автоматичне виконання певного технологічного процесу тощо. Тобто сприймальний блок зафіксує певну неполадку, вибере автоматично рішення, подасть відповідну команду на керівний блок, який виконає певні дії для усунення неполадок. Такі автомати називаються автоматами з числовим програмним управлінням.

Ще більш досконалими є гнучкі виробничі системи, що забезпечують універсальність і можливість швидкого переналагодження виробництва для виготовлення нової продукції, виконання інших технологічних операцій.

Пошук нових технологій виконання тяжких, монотонних, шкідливих для організму людини робіт привів до створення промислових роботів.

Промисловий робот - це автономно функціонуюча машина-автомат, яка призначена для відтворення деяких рухових функцій людини під час виконання допоміжних і основних виробничих операцій без її безпосереднього втручання.

Незважаючи на різноманітність конструкцій, у промислових роботах можна вирізнити кілька основних функціональних елементів (мал. 46). Основа 1, за допомогою якої промисловий робот жорстко встановлюється поблизу основного технологічного устаткування, кріпиться на станині цього устаткування або переміщається по напрямних уздовж устаткування, яке обслуговується роботом. У корпусі монтуються приводи робочих органів. Корпус зв'язує всі органи робота, визначає компоновку, габаритні розміри та його функціональні можливості.

Мал. Робот із маніпулятором.

1 - основа;

2 - робочий орган;

3 - захватний пристрій.

Мал. Будова маніпулятора.

Для налагоджувальних переміщень робочого органу робота він оснащується керівним пристроєм, який формує і видає керуючі дії (команди) виконавчому пристрою відповідно до заданої програми керування.

За принципом керування промислові роботи поділяються на чотири види або, по-іншому, на чотири покоління: жорстковбудовані, програмовані, адаптивні, інтелектуальні.

Жорстко вбудовані роботи - це автомати з двома або кількома ступенями рухомості маніпулятора. Його «рука» жорстко пов'язана з технологічним устаткуванням. Такі роботи застосовують у монотонних або небезпечних для здоров'я людини умовах, а також у масовому виробництві однотипних деталей.

Програмовані роботи одноманітно повторюють рухи (команди), задані програмою, наприклад, штампування заготовок для надання їм визначеної форми.

Адаптивні роботи в ході виконання технологічної операції залежно від обставин можуть перепрограмовуватись (адаптуватись) автоматично. Наприклад, якщо до верстата надійшла заготовка, що має відхилення в розмірах, робот вибраковує її і захоплює іншу заготовку.

Найдосконалішими є інтелектуальні роботи. Вони можуть аналізувати ситуації, вибирати рішення, розв'язувати задачі, навчатися. Їх ще називають роботами зі штучним інтелектом. Такі роботи застосовуються для дослідження космосу, океану, в зонах високого радіаційного забруднення. Нині такі роботи набувають широкого використання у виробництві. Вони дають можливість виготовляти якісну продукцію, знижувати її собівартість, виконувати різні виробничі операції в недоступних для людини місцях, можуть самостійно контролювати технологічні процеси та вибирати необхідні рішення. За такими роботами майбутнє.

Залежно від призначення роботи умовно поділяють на промислові, сільськогосподарські, медичні, військові, космічні та інші. У всіх випадках робот — це машина, яка виконує технологічні операції, подібні до тих, що й людина, але без її участі. При цьому оператор спостерігає за її роботою і при необхідності контролює її виконання, вдосконалює технологічний процес.

Наприклад, на автомобільних заводах роботи виконують зварювальні операції, фарбують автомобілі, транспортують їхні складані одиниці. У лікарнях медичні роботи допомагають виконувати складні хірургічні операції, рятувати найдорожче - життя і здоров'я людей. Космічні роботи досліджують інші планети та неосяжний космічний простір.

Механічна система робота може виконувати функції, подібні до тих, що виконує рука людини. У техніці вона має назву маніпулятора.

Мал. Використання маніпулятора у виробництві

До безперечних переваг сучасної „механічної руки” треба віднести те, що вона без утоми може велику кількість разів здійснювати одні й ті ж операції, не допускаючи похибок.

Із застосування промислових роботів, які замінили людину на операціях, завантаження та розвантаження, транспортування заготовок і деталей між верстатами, заміни інструментів на верстатах, контролю оброблених деталей та їх складування почалося створення гнучких виробничих систем. Вони можуть автоматично переналагоджувати всі об'єднані між собою технологічні машини та устаткування в разі переходу від випуску одного виробу до іншого.

Гнучка виробнича система (ГВС) - комплекс технологічного і допоміжного устаткування, пов'язаного єдиною системою автоматичного керування з комп'ютера для виконання різних технологічних операцій.

Використання гнучких виробничих систем, автоматизація, комп'ютеризація та роботизація технологічних процесів надають можливість виготовити більше продукції вищої якості з мінімальними затратами фізичної енергії людини в умовах безпечної праці. Тому завданнями сучасного підприємства є його автоматизація та запровадження нових технологій виробництва з використанням промислових роботів та комп'ютерної техніки.

Вже сконструйовано роботи, якими можна обладнати робоче місце будь-де. Вони можуть обстежувати мінні поля, проводити розвідку, виконувати роботу в забрудненій радіацією місцевості, заступати руки людини.

Мал. Робот-дрон

Мал. Біонічний маніпулятор

Роботи та інші машини-автомати також можуть виконувати різні домашні справи: мити посуд, прати, сушити білизну, прасувати, допомагати у створенні комфортних умов життя.

Дедалі ширше застосування в технологічних процесах виробництва та в побуті знаходить комп'ютерна техніка.

Комп'ютери застосовуються на всіх етапах сучасного виробництва — від проектування виробу до його реалізації.

Застосування комп'ютерів на етапі проектування виробу вивільняє людей від виконання ескізів і креслеників, надає можливість суміщати роботу дизайнера, конструктора, кресляра і технолога.

На основі комп'ютерної техніки створено креслярсько-графічні автомати, які швидко і точно виконують кресленики. Автомат об'єднує комп'ютер, пристрій для введення графічної інформації, графічний дисплей, принтер і електромеханічний графопобудовник. Автоматизоване робоче місце (АРМ) надає змогу вивільнити людину від виконання малопродуктивних операцій та автоматизувати проектно-технологічні роботи.

Людино-машинний комплекс, який забезпечує поєднання знань, досвіду, винахідливості людини та роботу комп'ютера з метою автоматизації проектування і вивільнення на основі цього людини для творчих процесів, називається системою автоматизованого проектування (САПР).

Автоматизація проектування прискорює розроблення конструкторської документації та підготування виробництва і підвищує якість роботи.

Автомат, автоматизація, комп'ютеризація, роботизація, робот, маніпулятор.

СЛОВНИК НОВИХ ТЕРМІНІВ

Автомат - пристрій, машина, апарат або прилад, що діє без участі людини.

Робот - повністю автоматизована машина, призначена для заміни людини у виконанні робіт.

Робот-маніпулятор - різновид робота, що заміщає людину у виконанні певних технологічних операцій у виробничому процесі.

Маніпулятор - пристрій, що копіює рух пальців, заступає руки людини та управляється на відстані в разі неможливості безпосереднього контакту людини з об'єктом (заготовкою, речовиною, деталлю тощо).

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• 1. Наведіть приклади автоматизації, комп'ютеризації та роботизації технологічних процесів.
• 2. Які є види роботів? Де вони застосовуються?
• 3. Для чого застосовуються автоматичні пристрої?
• 4. Яке призначення має маніпулятор?
• 5. Яких переваг у виготовленні виробів можна досягти завдяки автоматизації виробництва?

Практична робота

1. Проаналізуйте технологію виготовлення одного з комплексних виробів (сувенірної продукції, іграшки, сумки тощо).

2. Запропонуйте, які технологічні операції можна механізувати, автоматизувати чи виконати за допомогою комп'ютера під час виготовлення комплексного виробу.

3. Які технологічні машини знадобляться для запропонованої вами технології виготовлення комплексного виробу?

4. Запропонуйте проект маніпулятора-робота, який міг би передавати заготовки від одного робочого місця до іншого.

 

Для найдопитливіших

Автомат - у перекладі з грец. означає самодіючий. У Стародавній Греції так називали механізми, пристрої, іграшки, які могли самостійно, без явної участі людини виконувати певні дії.

Слово „робот” першим вжив у 1920 році чеський письменник Карел Чапек у творі „РУР” (Россумські універсальні роботи). Воно походить від слова робота, що чеською та українською мовами звучить однаково. У творі „РУР” батьки створили людиноподібну істоту, здатну служити людям. Цю істоту було названо „роботом”.

Конструктори сучасних роботів прагнуть, щоби він виконував якомога більше рухових функцій із загалу тих, що притаманні людині. Спробуйте уявити таке: під кутом зору механіки руку людини можна визначити як просторовий багатоланковий шарнір із числом ступеней рухомості, що дорівнює 27. Механічна система робота також є багатоланковим механізмом. Для промислових роботів оптимальним варіантом числа ступенів рухомості маніпулятора є число 6 (мал. 50).

Мал. Ступені рухомості руки людини та маніпулятора робота

У більшості промислових роботів три ступені рухомості (1—3) використовуються для переміщення або перенесення деталей, а інші три (4—6) - для установлення їх у певній орієнтації для оброблення чи виконання визначеної роботи. За аналогією з рукою людини маніпулятор робота складається з механічного плеча, передпліччя та зап'ястя з кистю, на якій закріплюються змінні робочі інструменти.

Мал. Віктор Михайлович Глушков

Вагомий внесок у розвиток автоматизації виробництва в Україні зробив Віктор Михайлович Глушков (1923— 1982). Він — основоположник інформаційних технологій в Україні. Під його керівництвом вченими Інституту кібернетики Національної академії наук України було розроблено теорію автоматів та електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем керування та систем оброблення даних.

Домашнє завдання: Виконати ескізи 3-х різних виробів, виготовлених зі старих джинсів (сумка, іграшка, сувенір, килимок, корисні речи…). 

                                                  

                                                    10 клас

23.03.2021

Тема. Маркетингове дослідження. Виготовлення виробів.

Маркетингові дослідження проекту. 

«Маркетинг — це розв'язання проблем ваших клієнтів із вигодою для себе» (Рендел Чепмен).

«Маркетинг — це вміння розуміти клієнта, побачити мету, досягти її, завжди пам'ятаючи про те, що в підсумку має потовщати гаманець» (Сергій Васильєв).

«Маркетинг — це спроба уявити, чого хочуть люди, щоб дати їм це (Шеллі Лазарус).

 Цілі маркетингових досліджень.

Сьогодні для того щоб одержати інформацію про ринок будь-яке підприємство змушене проводити маркетингові дослідження (від англ. market — ринок). Маркетингові дослідження необхідні підприємствам не тільки для залучення нових клієнтів, але й для збереження своїх постійних покупців. Достовірність маркетингової інформації є однієв з найнеобхідніших умов для успішних продажів на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Ви вже знаєте що маркетингові дослідження являють собою збір, реєстрецію й аналіз даних із маркетингових проблем. Основна мета маркетингових досліджень полягає в зниженні ступеня невизначеності й прийнятті ефективних рішень у маркетингових проблемах.

Цілі маркетингового дослідження випливають із виявлених проблем. Маркетингові дослідження можуть носити «розвідувальний» характер, тобто бути спрямованими на збір попередньої інформації, або носити описовий характер.

У результаті маркетингових досліджень створюється інформаційна база, що є основою для складання прогнозів програм і стратегій. Процес проведення маркетингових досліджень починається з визначення потреб і завершується підготовкою й презентацією заключного звіту.

Процес маркетингового дослідження складається з таких  етапів: 

♦  визначення проблеми;

♦  визначення потреби в товарі, послузі;

♦  формулювання цілей маркетингового дослідження;

♦  вибір методів проведення маркетингового дослідження;

♦  визначення типів і джерел інформації;

♦  вибір методу збору даних;

♦  розробка форми для збору даних;

♦  збір даних;

♦  аналіз даних;

♦  підготовка й презентація заключного звіту. 

Методи маркетингових досліджень.

Існують такі методи маркетингових досліджень: 

— спостереження в магазині. Дослідники використовують відеоспостереження, щоб вивчити покупців у їхньому «природному середовищі»;

— спостереження вдома. Компанії посилають дослідників додому до покупців для вивчення їхнього ставлення до товару;

—  дослідження за допомогою фокус-групи. Компанії набирають одну або більше фокус-груп, які обговорюють товар або послугу. Фокус-група може складатися з 6—10  осіб. Вони відповідають на запитання й коментують один одного. Зазвичай цей процес записується на відео й пізніше обговорюється командою менеджерів;

—  опитуваня й огляд. Компанії збирають інформацію у вигляді інтерв'ю з великою вибіркою населення;

— методи поглибленого інтерв'ю. Компанії організовують поглиблену дискусіюз учасниками опитування для того, щоб зрозуміти їхні підсвідомі або приховані мотивації;

— маркетингові експерименти. Продумано добираються групи споживачів і аналізуються розбіжності в їхніх відповідях. Використовуючи кабельне телебачення або електронну пошту, компанії оцінюють різні рекламні кампанії, ціни й просування товару й можуть побачити, які з них найкращі.

Зараз найбільшою популярністю користуються такі методи: фокус-груп, анкетування й оглядів.

Методи збору даних при проведенні маркетингового дослідження поділяються на якісні й кількісні.

Методи збору даних

Якісні	Збір, аналіз та інтерпретація даних, отриманих шляхом спостереження	- спостереження - інтерв’ю - аналіз протоколу - проекційний метод - панельний метод - метод експертних оцінок
Кількісні	Збір даних у ході опитувань великої кількості респондентів	- анкетування - опитування

 Кількісні методи збору даних проводять за допомогою спеціально розроблених опитувальних анкет. Маркетологи складають анкети таким чином, щоб вони були доступними для розуміння широкою аудиторією. Водночас відповіді респондентів мають містити достатньо інформації, яку можна було б використовувати для аналізу й вироблення ефективного маркетингового рішення.

Статистичну обробку інформації, що виникає в ході соціологічних досліджень, можна проводити із застосуванням сучасних пакетів статистичної обробки даних SPSS i MicroCase. Вони розроблені для вивчення конкретних практичних ситуацій. Точність і швидкість проведення маркетингових досліджень істотно підвищується за допомогою Міcrosoft Office Excel 2007. Цей потужний процесор електронних таблиць можна використовувати майже на всіх етапах дослідження — від збору й накопичення даних до виконання аналізу й підготовки маркетингового звіту. 

Це цікаво        

 Наприкінці XX століття з'явилися нові види маркетингу: соціально-етичний маркетинг та так званий «дикий» маркетинг.

 

3 історії питання.

Соціально-етичний маркетинг

 Концепція соціально-етичного маркетингу передбачає отримання вигоди через задоволення потреб своїх клієнтів, але без завдання шкоди суспільству. Сам продукт або компанія, що його виробляє, задовольняє неекономічні потреби суспільства. Наприклад, МакДональдс один раз на рік, 20 листопада, проводить акцію «Всесвітній день дитини», коли всі гроші від продажів ідуть у фонд Рональда Макдональда й направляються на благодійні цілі. Ось іще приклади соціально-етичного маркетингу: поступове збільшення випуску економічних малолітражних легкових автомобілів із каталізаторами, електромобілів, виробництво екологічно чистих продуктів харчування — усе це свідчення життєвості ідей соціально-етичного маркетингу. Широко відомий епізод із компанією «Кока-Кола», коли група захисників інтересів споживачів і навколишнього середовища висунула їй обвинувачення в низькій поживній цінності напою; у тому, що цукор і фосфатна кислота, які містяться в ньому, руйнують зуби; кофеїн викликає судоми, безсоння, шлунково-кишкові розлади; деякі компоненти рецептури (бромована олія, сахарин) заборонені американським Управлінням із контролю якості харчових продуктів, медикаментів і косметичних засобів. Компанія була вмушена відреагувати на ці обвинувачення, і одним з ужитих заходів була зміна складу компонентів у напої.    

3 історії питання.

 «Дикий» маркетинг

«Дикий» маркетинг заснований на використанні яскравих, таких, що запам'ятовуються, образів і акцій.Наприклад, «Pizza Hut» розмістила десятиметрове оголошення, що обійшлося їй в 1,25 мільйона доларів, на борту російської ракети-носія «Протон», підтримавши тим самим аерокосмічне агентство Росії. В Америці маркетологи пішли ще далі, запропонувавши компанії «Кока-Кола» проектувати зображення свого логотипа на місячний диск. Подібні рекламні витівки навряд чи можна вважати чимось принципово новим. Ще в 1970-ті роки Альфред Хічкок сплавив униз по Темзі ляльку, що зображувала його самого на повний зріст, для того аби привернути увагу до свого нового фільму. 

 

Прямі продажі.

Прямі продажі - це просування (англ. promotion) товару від виробника до споживача «без крамниці », оминаючи роздрібну мережу.

Розрізняють три основні способи прямих продажів:

♦  торгівля розносна (у тому числі мережева);

♦  торгівля поштою;

♦  торгівля через крамниці, що належать виробникові (наприклад «BergHOFF»).

При прямих продажах продавець сам шукає клієнта й сам вступає з ним у контакт. Реалізація товарів кінцевому споживачеві відбувається як результат індивідуальної або групової презентації товару з рекомендаціями щодо його використання. Це дає можливість клієнтам детально ознайомитися із продукцією в зручному для них місці й у зручний час. Покупець може протестувати продукцію й при бажанні замовити її з доставкою додому. Простіше кажучи, прямі продажі — це безпосередній прямий контакт продавця з покупцем.

Саме так працюють мережеві компанії «Avon», «Faberlic», «Amwey», «Rainbow», «Oriflame» та інші. Такі компанії беруть на себе розробку, удосконалення продукції, розширення асортименту, доставку й зберігання продукції, забезпечують розробку навчальних посібників, проведення тренінгів та семінарів, видання довідкової й рекламної продукції.

Торговельні агенти виступають як незалежні підприємці, тобто беруть на себе всі ризики свого бізнесу, можуть поєднувати його зі своєю основною роботою або зробити повноцінну кар'єру в компанії. Торговельні агенти одержують доходи від продажу продуктів безпосередньо споживачам, тобто від роздрібної націнки, а також у вигляді премій від індивідуального та групового обігу.

            Робота за запитаннями

1.  Яка мета маркетингових досліджень?

2. Перелічіть складові маркетингового дослідження.

3. Які цілі й можливості реклами?

4. Охарактеризуйте види прямих продажів.

5. Розкажіть про особливості прямих продажів.

6. Усім відомо, що «покупець завжди правий». Як ви вважаєте, чи виправдане це твердження в сучасному житті?

7. Як   ви   вважаєте,   чи   є   маркетингова  діяльність обов'язковою для кожного підприємства на сучасному ринку товарів і послуг?

8. Поясніть різницю між адміністративно-командною й ринковою економічними системами.

9. Охарактеризуйте три основних питання економіки.

10. Як вирішуються три основнйх питання економіки в умовах ринкової системи?

11. Охарактеризуйте суть якісних методів маркетингових досліджень.

12. Яка сфера застосування кількісних методів маркетингових досліджень?

13. Виберіть із наведеного переліку кількісні методи маркетингових досліджень:  

а) спостереження;

б) анкетування;

в) інтерв'ю;

г) метод експертних оцінок;   

д) опитування.

14. Охарактеризуйте різницю між торгівлею через магазини й торгівлею шляхом прямих продажів.

15. Збільшення споживаная дешевих продуктів харчування свідчить про:

а) зниження рівня життя;

б) підвищення рівня життя;

в) підвищення заробітної плати; 

г) зниження цін.

16. Який метод маркетингових досліджень ви вважаєте найбільш ефективним? Чому?

Завдання: Підготувати доповідь на тему «Плюси й мінуси прямих продажів». 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА.

 Проведення маркетингових досліджень проекту.

Розробка анкети для вивчення купівельного попиту об'єкта проектування «Сувеніру».

Послідовність виконання:

1. Визначте мету вашого маркетингового дослідження.

2. Визначте метод маркетингового дослідження, який підходить найбільше для вирішення проблеми.

3. Організуйте анкетування;

— визначте коло осіб, яких ви плануєте залучити до опитування;

—  складіть відповідну анкету;

—  проведіть анкетування.

4. Проаналізуйте результати анкетування.

5. Внесіть корективи в проект, якщо це необхідно.

6. Підготуйте рекламу вашого проекту.

7. Поповніть портфоліо вашого проекту. 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Презентація проекту

Матеріали: макет (зразок) проектованого виробу, портфоліо проекту 

 Послідовність виконання:

1. Підготуйтеся до презентації свого проекту (Виготовлення «Сувеніру»).

2. Складіть невелике повідомлення про проект (на 5—7 хвилин).

3. Оцініть результати виконаної роботи. 

4. Сформулюйте висновки за підсумками роботи. 

5. Проведіть презентацію вашого проекту.

 

Домашнє завдання: Виготовлення  

                                                     

                                                              7 клас

22.03.2021

Тема. Технологія виконання мережки.

Вишивання виробу.

Практична робота.

1.    Повторити правила безпечної праці при роботі з ножицями та голкою.

2.    Виконати різні види мережки.

Перейти за посиланням для ознайомлення з технологією виконання мережки.

https://www.youtube.com/watch?v=bw0f9Y71WuU

 

https://www.youtube.com/watch?v=Hxq4CMEV-Zc

 

Домашнє завдання. Виготовлення вишитого виробу.

 

 

11 клас

22.03.2021

Тема. Цікаві техніки в’язання. Поєднання в’язання з різними техніками і матеріалами.

В’язані речі ніколи не виходять з моди, їх люблять і діти, і дорослі. В’язаний виріб, виконаний своїми руками, - це ексклюзивний предмет одягу, який ти не зустрінеш більше ні в кого. Отже, в’язаний одяг по праву вважається віддзеркаленням твого власного стилю і смаку, річчю, у яку ти вклала частинку своєї душі.

Для того щоб виготовити в’язаний виріб, необхідно мати не тільки терпіння і старанність, а й певні знання та вміння. Ні для кого не секрет, що зовнішній вигляд в’язаного виробу залежить не лише від твоєї майстерності, а й від уміння правильно дібрати пряжу і гачок для його виготовлення. А якщо під час в’язання пряжу поєднати з різними матеріалами, а в’язання - з іншими техніками, то вийдуть речі по-справжньому унікальні.

 

1.    Поєднання в'язання гачком із вишивкою

На уроках трудового навчання ти ознайомилась із багатьма видами вільних і лічильних вишивальних швів. Ними ти оздоблювала серветки, рушнички та інші вироби, виконані на тканині. Але вишивати можна і на в’язаному полотні, таким чином прикрашаючи виріб за власним задумом. Це надасть йому яскравості й оригінальності.

 

Лічильний хрест, шов «назад голкою», стебловий чи тамбурний шов - гарна прикраса в’язаного виробу. Найчастіше вишивання по в'язаному полотну виконують на виробі, зв’язаному стовпчиками без накиду, при цьому петлі стають сіткою-основою для розташування вишивальних стібків.

Способи вишивання

1. Стебловий шов

2. Тамбурний шов

3. Шов «хрестик»

4. Шов «назад голкою»

 

2.    Поєднати в'язання гачком із бісером

Блискучий бісер, що прикрашає в’язання гачком, робить предмети одягу й аксесуари приголомшливими за текстурою і неповторними за грою кольорів. В’язання з бісером популярне не одну сотню років. З бісером в’язали гаманці та сумочки, різноманітні прикраси. Спробуй освоїти бісерне в’язання і ти. Підбери бісер належного розміру, який визначається його діаметром і позначається в мм. Наприклад, бісер №12 має діаметр 12 мм. Діаметр отвору бісеринки має бути зручним для нанизування та не меншим, ніж товщина нитки для в’язання.

 

Вироби, вив’язані нитками з бісером

Оздоблення бісером в'язаного полотна

1. Набери бісер на в’язальну нитку бісерною голкою через колечко-перехідник із тонкої швейної нитки (краще синтетичної).

 

2. Обери візерунок, у якому обов’язково міститься ряд обв’язування попереднього ряду, оскільки бісер вводитимеш у візерунок тільки з одного боку - з лицьового (або кожен другий ряд в’яжи стовпчиками без накиду).

 

3. Пров’яжи візерунком кілька сантиметрів, щоб було зручно тримати в’язання. Визнач, де лицьовий бік. В’язання з бісером виконуй повернутим до себе виворітним боком. Ув’язувати бісер треба тільки стовпчиками без накиду.

4. Уведи гачок під обидві півпетлі попереднього ряду, присунь бісеринку до гачка, захопи нитку за бісеринкою та витягни її - на гачку вийде дві петлі, пров’яжи обидві петлі.

Туніське в'язання бісером

Набери бісер на в’язальну нитку, рахуючи бісеринки за рисунком у кожному ряду зліва направо, починаючи з верхнього.

Розпочни роботу з ланцюжка повітряних петель. Якщо в рисунку 9 клітинок, то пров’яжи 10 повітряних петель. Дев’яту потім пров’яжеш з бісером, а одну - без бісеру (петля підйому).

Виконай перший ряд без бісеру туніським в’язанням. Потім ув’язуй бісер у кожному зворотному ряду за рисунком. Останній ряд пров’яжи без бісеру.

В'язання з бісером без попереднього нанизування

В описаних випадках бісер заздалегідь нанизується на нитку, але це не дуже зручно. Складно розрахувати необхідну кількість бісеру, не кожна нитка для цього підходить, вона може кошлатитись, недоцільно використовувати фактурну пряжу тощо. Цей спосіб передбачає нанизування бісеру перед вив’язуванням кожної петлі.

Можна використовувати пристосування для протягування нитки у вушко голки, а можна і самій зробити спеціальний гачок.

В’язання з бісером виконуй гачком таким чином:

1. Петлю на гачку злегка витягни та зніми її з гачка. Всунь у петлю невеликий шматок дроту (волосіні), склади його вдвічі. В кінці нанижи намистинку і посунь її по дроту на петлю.

2. Дріт вийми та всунь гачок у петлю над намистинкою.

3. Натягни нитку та пров’яжи наступну петлю.

Як в'язати гачком із дроту

В’язати з дроту можна так, як і зі звичайної пряжі. Наприклад, будь-які види прикрас - кольє, сережки, браслети, брошки, каблучки, кулони, прикраси для волосся і т. ін.

Види виробів із дроту

Техніка в’язання прикрас із дроту дає величезний простір для експериментів. Для їх виготовлення можна використовувати:

тільки дріт або поєднувати його з іншими матеріалами, скажімо різнокольоровими намистинами або бісером, металевими або дерев’яними елементами, ґудзиками, монетками і навіть валяними, в’язаними або хутряними деталями;

різні візерунки для в’язання гачком - від простих повітряних петель до складних в’язаних елементів;

ланцюжки (стрічки) з 1-2 рядів і потім переплітати їх різними способами, а можна зв’язати цілу прикрасу, що складається з великої кількості рядів;

намистини, красиві камінчики і кристали, обв'язані дротом. Утворені елементи прекрасно підходять для виготовлення підвісок або сережок;

дріт різної товщини. Так, із товстішого дроту можна скручувати окремі елементи (фігури, ланки ланцюга, кріплення для намистин) і поєднувати їх з іншими матеріалами, щоб виготовити різноманітні прикраси. Тонким дротом можна обвивати товстий: скажімо, з товстого дроту можна зробити каркас, а тонким оповити, обмотати або обв’язати цей каркас;

дріт різних кольорів, а також золотий або срібний дріт і поєднувати його з дорогоцінним або напівкоштовним камінням.

Каркасний виріб з дроту, обв’язаний гачком

Види дроту

Також із жорсткішого дроту можна створити каркас виробу, обв’язати ниткою його деталі та з’єднати їх між собою.

3.    Поєднати в'язання гачком із хутром

Доволі недавно з’явилася технологія в’язання із хутряних смужок (стрічок), що дістала назву хутряного трикотажу. Для виготовлення хутряного трикотажу використовують шкурки норки, лисиці, бобра, тхора, кролика і навіть соболя. Ти ж, якщо хочеш спробувати опанувати цю техніку, можеш використати хутряний комір, стару шапку чи шубу. Із хутра в’яжуть шапки і шарфи, жилети, светри й пальта.

Види в’язаних виробів із хутра

Підготовка хутряної пряжі до в'язання

1. Наріж стрічки хутра канцелярським: ножем по спіралі (для довгої) або по довжині чи ширині (для необхідної довжини). Щоб випадково не зіпсувати хутро, шкурку слід тримати у піднятому положенні.

2. Хутряні стрічки намочи в холодній воді й легенько відіжми.

3. Зафіксуй один кінець стрічки, натягни її за інший і поступово скручуй стрічку доти, доки вона не перетвориться на кручений шнур. Зафіксуй другий кінець і висуши стрічку феном.

4. Використай хутряну пряжу для в’язання виробів гачком.

• Творець техніки в’язання із хутра - всесвітньо відомий канадський дизайнер Пола Лішман. Для роботи вона використовувала шкурки кролика. Нарізаючи їх на тонкі смужки і перекручуючи так, що хутро опинялося як усередині, так і зовні, вона винайшла «хутряну» пряжу. Одяг із такої пряжі дає відчуття невагомості, дивовижної м’якості.

Способи в'язання гачком з використанням хутряних смужок

Спосіб ув’язування. Для початку бажано пров’язати кілька рядів пряжею за зразком. Смужку хутра прикладаємо з лицьового боку виробу та вв’язуємо її у виворотному ряду стовпчиками без накиду. Можна вв’язувати хутро в кожному ряду, а можна через ряд або за потреби.

 

 

 

Спосіб обплетення. В’яжемо філейну сітку з контрастної пряжі або в тон хутра, а потім протягуємо через неї хутряні стрічки. Головне, щоб хутро було протягнене в одному напрямку. Залежно від задуму можна обплести виріб повністю чи тільки краї.

4.    Як в'язати технікою фріформ

Полотно, виконане в техніці фріформ, може бути досить щільним і важким, воно прекрасно підходить для настінних панно, подушок, сумок, прикрас і різних обробок. Так само у цій техніці можна в’язати і одяг - чудові берети, жилетки, пальта та кардигани.

• Фріформ (з англ. freeform - «вільна форма») - відносно молода, але дуже популярна техніка в’язання. Фріформ - вид нерегулярного в’язання, без правил і закономірностей, повна й абсолютна свобода творчості. Засновницею цього цікавого напрямку в’язання вважають Пруденс Мепстоун - австралійську художницю, дизайнера та майстриню.

Щоб додати рельєфності полотну під час в’язання, у техніці фріформ часто використовується прийом в'язання гачком, відомий як кручений, або поштовий, стовпчик, який є основоположним елементом у техніці в’язання.

Крім кручених стовпчиків, існує багато елементів фріформ:

блок-стовпчик

пухкий стовпчик

опуклий (увігнутий) стовпчик

«рачиний крок»

пакетик (поп-корн - кукурудзяне зерно)

Для в’язання речей у техніці фріформ використовують найрізноманітніші мотиви. Це можуть бути як геометричні фігури - трикутники, квадратики, кружечки, спіралі; так і рослинні елементи - квіточки, листочки, ягоди і плоди різного розміру і форми. Можна використовувати як пласкі, так і об’ємні деталі. Дуже популярні зараз речі в морському стилі, зв’язані у техніці фріформ. Для них використовують елементи у вигляді черепашок, морських зірок, рибок.

Практична робота. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Запропонуй та презентуй власний ескіз в’язаного виробу, оздоблений однією або кількома техніками, що вивчалися. Опиши за планом:

1. Назва та призначення виробу.

2. Інструменти, необхідні для роботи.

3. Перелік використаних матеріалів.

4. Колір виробу.

5. Застосовані види та техніки в’язання.

 

 

5.    Крейзі-вул

Техніка рукоділля крейзі-вул - одна з найбільш незвичайних. Її особливість у тому, що пряжа і в’язані елементи розкладаються, як забажає фантазія, потім це все закріплюється за допомогою машинних строчок. Вироби в техніці крейзі-вул виглядають незрівнянно і виходять легкими і повітряними. А чому б не використати цей прийом для оздоблення в’язаного виробу?

Технологія створення полотна в техніці крейзі-вул

1. Водорозчинний флізелін вирізати відповідно до викройки виробу, побризкати лаком для волосся, або спеціальним фіксатором. Хаотично розкласти пряжу і знову побризкати фіксатором. Краще обирати пухнасті сорти пряжі, наприклад мохер.

2. Розкласти другий ряд пряжі і знову побризкати фіксатором. Тут підійде звичайна пряжа, яку можна розкладати і за краї флізеліну.

 

3. Нитки третього ряду можуть бути фантазійними, з люрексом та іншими ефектами. І знову побризкати фіксатором.

4. Крім пряжі, можна використовувати шматочки мережива, тканини та в’язані мотиви відповідно до задуму. На все нанести фіксатор.

5. Після закінчення розкладки накрити зверху флізеліном, а краї зафіксувати шпильками.

6. Прострочити на швейній машині в довільному порядку (колами, квадратами, хаотично), але так, щоб не залишалось вільного місця розміром більш як 3x3 см. Випрати виріб вручну або в пральній машині при 30 °С і злегка віджати.

Домашнє завдання. Виготовлення виробу.

8 клас

17.03.2021

Тема. Виготовлення виробу.

Фоаміран (скорочене фоам, фом, від англ. Foam — піна) — це декоративний пінистий матеріал, що використовується в різних видах рукоділля. Має інші назви: пластична замша, спінена гума, ревелюр, фом ЕВА. До складу фоамірана входить полімер етиленвінілацетат. Фоаміран виготовляється у вигляді м'яких тонких листів (середня товщина — 1 мм) в палітрі від 20 до 24 кольорів (в залежності від виробника). Буває китайського, корейського та іранського виробництва. Іранський фоаміран вважається більш якісним і найчастіше використовується при виготовленні реалістичних квітів.

ФОМ товщиною 1 мм і 2 мм китайського і корейського виробництва більш пластичний і використовується для виготовлення ляльок, птахів та тварин.

Завдяки своїм пластичним властивостям при нагріванні фоаміран легко тягнеться і зберігає нову форму. Відсоток розтягування досить великий, щоб натягнути його на округлу форму. При нагріванні матеріалу можна легко надати будь-яку форму, розкручуючи, вдавлюючи, стискаючи його пальцями, легко піддається тисненню. Нагрівають фоаміран за допомогою праски, фену для ембоссінга, конфорки, запальнички або термопистолета — в залежності від необхідного ефекту.

Фоаміран легко піддається фарбуванню, так як має пористу структуру, яка дозволяє фарбі добре вбиратися. Фарбувати матеріал можна за допомогою акрилових або олійних фарб.

Фоаміран як і інша гума володіє водовідштовхувальними властивостями, тому роботи з нього можна мити і використовувати на відкритому повітрі.

Для склеювання деталей між собою застосовують силіконовий клей для термопистолета, універсальний секундний супер-клей, будь-який клей, яким можна клеїти гуму.

Вироби з Фома можна покривати акриловими лаками — матовим або глянсовим — щоб захистити тонування від стирання.

 

Практична робота.

1.Інструктаж з техніки безпеки .

Техніка безпеки під час роботи з клейовим пістолетом

1.    Під час нагрівання пістолета обов'язково під сопло покласти керамічну або скляну підставку, щоб клей не капав на стіл.

2.    При роботі підставку для пістолета, зазвичай, прибирають, а коли ставлять пістолет, то висувають.

3.  Не хапати сопло або розігрітий клей руками (температура сопла і клею на виході 200 градусів).

 4.  Пістолет вимикати з мережі після роботи і навіть під час роботи, щоб клеючий пістолет не перегрівся.

 

Техніка безпеки під час роботи з ножицями

1.    Ножиці повинні бути добре відрегульовані та заточені.

2.    Зберігати ножиці у футлярі.

3.    Під час користування ножицями будьте максимально уважні й дисципліновані.

4.    Передаючи ножиці, тримати їх за зімкнуті леза ручками вперед.

5.    Ножиці класти праворуч зімкнутими лезами, спрямованими від себе. При розрізанні вузьке лезо ножиць повинно бути внизу.

 

2.   Виготовлення сувеніру «Янголятко». Перейти за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=fg-w4jmTr4g&t=85s

 

Домашнє завдання:

8-А

1.Виготовлення викрійки деталей «Янгола».

2.Виготовити деталей спідниці. 

            8-Б   

            1.Виготовлення вишитого виробу.                                                  

                                                10 клас

16.03.2021

Тема. Економічне обґрунтування виробу. Виготовлення виробу.

Перед виготовленням запланованого виробу необхідно з'ясувати, чи є даний проект економічно вигідним, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготов­лення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Щоб з'ясувати ці питання, необхідно провести економічне обґрунтування проекту. А щоб провести економічне обґрунтування проекту необхідно зрозуміти суть економіки ви­робництва.

Три основних питання економіки:

1. Що виробляти? На яку продукцію попит? (овочі, молоко, меблі….)

2. Як виробляти? Хто і чим зробить якісний продукт? (техніка, тварини,  верстати…)

3. Для кого виробляти? Кому буде потрібний цей товар? (дітям, спортсменам, державі…)

1. Виробниц­тво, обмін, розподіл, споживання товарів і послуг та регу­лювання такої діяльності утворюють економічну систему

Рушійною силою в економічній системі є продуктивні сили.

2. Продуктивні сили - засоби виробництва і людські ресурси, що можуть виробляти матеріальні блага.

3. Кількість матеріальних благ, виготовлених за одиницю часу називають продуктивністю праці (норма часу, норма  продуктивності).

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення доходу підприємства.

4. Дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт.

Дохід = витрати + прибуток.  Основу витрат складає собівартість продукції.

5. Собівартість продукції — це витрати на виробництво і збут продукції.

Собівартість включає:

• витрати на матеріали (сировину, інструменти, енергетичні витрати…);
• витрати на оплату праці;
• соціальні витрати (соціальні відрахування, оренда землі, приміщення, тощо).
• витрати на розвиток виробництва (обладнання, амортизація, будівництво, технології…. )

6. Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Принципи розподілу прибутку:

• сплата податків, акцизних зборів;
• фонди,  дивіденди, штрафи;
• розширення виробництва;
• соціальний розвиток;
• стимулювання працівників.

Здатність підприємства мати доходи і прибутки називають рентабельністю.

 

Серед найважливіших економічних категорій, що використовуються в ринковій економіці  є ціна.

7. Ціна — це грошовий еквівалент вартості товару.

Ціна виступає важливим інструментом конкурентного проце­су.

Проблемне запитання: Який товар хоче придбати покупець – дешевший чи якісніший?

Відповідь: Будуть купувати той товар, який має найвигідніший баланс ціна-якість.

Приклад про утворення ціни на хліб (ціна на хлібозаводі, ціна у фірмовому магазині, ціна у звичайному магазині… )

У розвинених країнах існують сезонні знижки, так в США індичку на Різдво можна купити за півціни, а в Україні яйця на Великдень - удвічі дорожчі.

Проблемне запитання: Яка причина такого ціноутворення? (Недосконалість ринку)

8. Рентабельність означає дохідність, прибутковість підприємства.

9. Шляхи економії матеріальних ресурсів.

Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат.

1.    зниження ваги, об’єму, площі виробів; 

2.    зменшення енерговитрат; 

3.    використання відходів; 

  4.     заміна сировини та матеріалів дешевшими аналогами.

Практична робота.

1.    Інструктаж з техніки безпеки при вишиванні бісером.

ПРАВИЛА    БЕЗПЕКИ ПРАЦІ,  САНІТАРІЇ І ГІГІЄНИ  ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ     ВИРОБІВ З БІСЕРУ.

1.Перед початком роботи підготувати робоче місце.

2.Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.

3.Роботу виконувати при достатньому освітленні.

4. Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

5. Інструменти  класти на стіл ручкою до себе, передавати  – ручкою

від себе.  Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від

працюючого. Передавати ножиці,  тримаючи за зімкнуті леза.

6. Плоскогубці, круглозубці та кусачки тримати в обхват, не закладати

пальці між  ручками  інструмента –  можна  защемити пальці.

7.  Зберігати інструменти слід у спеціальній коробці.

8. Голки зберігати у спеціально відведеному місці. Якщо голка  необхідно обов’язково знайти.

9. Під час роботи, при тугому проходженні голки через бісеринку 

використовувати наперсток.

10. Не користуватися несправним інструментом, іржавими та зігнутими

голками.

 

2.    Виготовлення виробу (вишивання картини бісером).

 

Домашнє завдання: Виготовлення вишитого виробу.

 

                                                            9 клас

16.03.2021

Тема. Захист проекту.

Можливо, ідеального варіанту не існує, і багато що залежить від тематики, типу, формату презентації, самих учасників. Однак виробити свій власний унікальний зразок захисту проекту можна, грунтуючись на існуючих рекомендаціях, пробуючи їх на практиці. Отже, завдання спікера – протягом 5-10 хвилин розповісти (не виходячи за рамки регламенту!), з чого починався проект, до яких результатів привів, чому це важливо і цікаво. Приблизний план виступу може виглядати наступним чином:

1.Представляємося.

2.Знайомимо з темою проекту.

3.Пояснюємо, чому обрали саме цю тему (об’єктивна актуальність і особиста зацікавленість).

4.Визначаємо пріоритетну мета (яку проблему можна вирішити в процесі реалізації).

5.Розбиваємо її на кілька завдань (кроки, які потрібно зробити для досягнення).

6.Характеризуємо методи (способи вирішення поставлених завдань).

7.Визначаємо тип проекту та його тривалість.

8.Коротко розповідаємо про хід робіт і проміжні результати.

9.Підводимо підсумки, презентуємо продукт (при необхідності), робимо висновки і будуємо прогнози.

10.Дякуємо за увагу та відповіді на запитання.

Як правило, будь-який захист зараз супроводжується мультимедійною презентацією, може включати фото — і відеоматеріали. В цьому випадку слід звернути особливу увагу на дизайн, поєднання текстової та графічної інформації.

ПЛАН ВИСТУПУ НА ЗАХИСТІ проекту.

1. Назва творчого проекту.

2. Мета проекту.

3. Аргументація вибору теми.

4. Завдання, які вирішуються: конструктивні:

а) конструкція відповідала призначенню;

б) міцна і надійна;

в) зручна у використанні; екологічні:

не забруднювала навколишнє середовище;

г)естетичні: оригінальність форми.

5.Коротка історична довідка по темі проєкту.

6.Розрахунок собівартості виробу.

7.Маркетингове дослідження.

7.Товарний знак.

8.Реклама.

9.Власна оцінка роботи.

Практична робота.

1.Виконати розрахунок собівартості виробу.

2.Створити ескіз товарного знаку.

3.Розробити рекламу для виробу.

4.Виконати маркетингове дослідження.

ПРИКЛАДИ

1.Розрахунок собівартості виробу.

№ з/п	Матеріали	Вартість / одиницю, грн.	Кількість	Ціна, грн.
1.	Тканина	90.00	0,25 м	22.50
2.	Нитки	9.00	1 шт.	9.00
3.	Бісер	5.00	7 пакетиків	35.00
3.	Рамка	42,00	1	42.00
Всього				108.50

 

Матеріали, їх кількість  та вартість записати відносно свого виробу.

2.Товарний знак.

 

   3.Реклама.   

Рекла́ма (лат. reclamare — «гукати раз-у-раз, знову викликати, повторно вигукувати») — популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо, поширення інформації про когось, щось для створення популярності, а також візуальна та інша медіа-продукція — плакати, оголошення, відеокліпи, що використовуються як засіб привертання уваги потенційних споживачів.

Реклама завжди звертається до людини, реклама впливає на її свідомість, на прийняття того або іншого рішення.

Домашнє завдання:

1.Виконати розрахунок собівартості виробу.

2.Створити ескіз товарного знаку.

3.Розробити рекламу для виробу.

 

                                                   6 клас

16.03.2021

Тема. Технологія виготовлення в’язаного виробу гачком.

Українські жінки технікою в’язання виготовляли елементи народного вбрання (безрукавки, шапки, шкарпетки, рукавиці, панчохи, стрічки для оздоблення кептарів і кожухів тощо). У сьогоденні в’язані речі також досить популярні. Захоплюються в’язанням гачком не тільки жінки, але й чоловіки. Для багатьох із них в’язання стало основним хобі. Великою перевагою в’язаних виробів над тканими є те, що їх, якщо необхідно, можна розпустити і перев’язати.

Крім виготовлення в’язаних виробів на побутовому рівні, названим видом творчої праці займаються провідні народні майстри та художники-фахівці. Творчо переосмислюючи традиційні підходи до оздоблення народного вбрання, вони розробляють сучасні зразки оригінальних виробів, оздоблюють їх різнокольоровими китицями, крученими або плетеними шнурами та ін. Різноманітність фактури, кольору пряжі, її переплетень, способів оформлення і фасону – переваги в’язання гачком для створення унікальних виробів.

Шапки, берети, шарфи, рукавички, блузи, сукні, панчохи, шкарпетки, рукавички, каптури, кофти, капелюшки і багато іншихв’язаних речей нашого гардероба дозволяють продемонструвати свою індивідуальність.

Вони зручні й міцні, практичні й елегантні, у них тепло і затишно. Фактура полотна, зв’язаного гачком, відрізняється своєрідним переплетенням, щільністю і малою здатністю до розтягування. Деталі, зв’язані гачком, надають особливий шарм багатьом речам. Досить часто гачком оздоблюють краї зв’язаних спицями виробів. Зв’язані гачком декоративні речі – серветки, скатертини, покривала та інші створюють тепло і затишок в оселях.

 Ми сьогодня продовжив знайомство з технологією в’язання гачком.

Умовні позначення основних елементів в’язання гачком та технологія їх пров’язування: 

Практична робота.

1.    Інструктаж з техніки безпеки при роботі гачком.

1)    Під час в'язання сидіти прямо, не напружуючись і не сутулячись; спиною опиратися па спинку стільця.

2)    В'язання тримати на відстані 30...35 см.. від очей.

3)    Забезпечити достатнє освітлення робочого місця; світло має падати зліва, згори і трішечки ззаду.

4)    Гачком працювати обережно, не розмахувати ним у повітрі і не підносити близько до обличчя.

5)    Лікті під час роботи тримати опущеними.

6)    Клубок ниток розмістити внизу у кошику чи коробці так, щоб нитка легко розмотувалася з клубка.

7)    Після закінчення роботи гачок заховати у шкатулку.

2.    В’язання серветки гачком за схемою.

 

Д/З: В’язання серветки гачком.

 

                                                    7 клас

15.03.2021

Тема. Технологія виконання гладі.

  Види гладі:

 Лічильна гладь (пряма, коса, качалочка), вільна гладь (художня, декоративна, біла).

Практична робота.

1.    Інструктаж з техніки безпеки при вишиванні.

1.   Приміщення, у якому вишивають, має бути світлим, прибраним, провітреним.

2.   Під час вишивання стіл повинен бути чистим, а руки старанно вимиті, щоб вишивана річ не забруднилась.

3.   Сидіти під час вишивання треба рівно, ледь схилившись над роботою. Стілець повинен мати зручну для сидіння спинку. Під ноги бажано ставити маленький стільчик або підставку так, щоб кут між стегном і гомілкою був прямим. Руки в ліктях можуть бути зігнуті, лікті — звисати з краю столу, кисті рук лежати на столі. Неправильна поза під час вишивання часто призводить до короткозорості й захворювання дихальних органів працюючого, викривлення хребта. Крім того, неправильне положення тулуба і рук під час ручного шиття викликає втому, почуття незадоволення. Правильна поза під час вишивання

4.   Робоче місце вишивальниці повинно добре освітлюватися. Найкраще вишивати при денному світлі. Місце для роботи треба вибирати так, щоб світло падало прямо або з лівого боку. Якщо світло падає справа — тінь від руки зменшує освітленість вишивальної поверхні. Не можна тримати вишивку близько біля очей, бо це призводить до швидкого стомлювання очей і розвитку короткозорості. Найкращою вважається відстань від очей до роботи 30-40 см.

5.   Під час вишивання необхідно через кожні 20-25 хвилин відпочивати 3-5 хв, переводячи очі на предмети іншого кольору, відмінного від кольору вишивки.

Основні правила під час роботи з вишивкою

1. Обережно користуватись інструментами.

2. Під час роботи не вколювати голку в одяг та не залишати її на робочому місці.

3. Голки зберігати в гольнику або спеціальній коробочці.

4. Голкою працювати обережно, не залишати її без нитки (з ниткою її легше знайти, якщо вона загубиться).

5. Не відкушувати нитку зубами, а відрізати ножицями.

6. Ножиці тримати на робочому місці з зімкненими лезами, передавати теж зімкненими лезами, кільцями вперед.

7. Ні в якому разі не брати в рот нитку, голку, тканину.

2. Виконання лічильної гладі (пряма, коса, качалочка), вільної гладі (художня, декоративна, біла).

Домашнє завдання: Вишивання виробу. 

11 клас

15.03.2021

Обв'язування країв виробу

 

В’язання гачком залишається одним із найпо-пулярніших і найдоступніших видів рукоділля. Щоб гарно в’язати гачком, потрібно лише запастися терпінням, навчитися правильно вибирати гачок і пряжу, вміти читати схеми візерунків.

Іноді стара річ виглядатиме як нова, якщо її, наприклад, обв’язати яскравими нитками по краю. Красиві мереживні краї перетворять просту блузку на унікальну й розкішну. А щоб, зв’язавши виріб, тебе не хвилювало питання, як красиво обв’язати край, ми пропонуємо тобі освоїти кілька способів.

 Які є способи обв'язування країв виробів

1. Обв’язування виробу виконується безпосередньо по його краях.

2. Обв'язування гачком виконується по краях виробів з інших матеріалів (тканини, шкіри та ін.), поєднуючись із проколюванням отворів або з використанням початкових швів.

3. Обв’язування виконується окремо від виробів, а потім приєднується до них.

 

Як обв'язувати край виробу пухкими стовпчиками

Пухким стовпчиком називають пучок недов'язаних стовпчиків, який має одну основу (вив'язується з однієї петлі) й одну вершину (зводиться в одну петлю). Основа пухкого стовпчика може бути зв’язана як «у петлю», так і «в арку». Пухкість стовпчика залежить від кількості недов’язаних стовпчиків у пучку: чим їх більше, тим пухкіше.

 Як обв'язувати край виробу фестонами

В’язані елементи фестони гарно обрамляють краї в’язаного виробу. Завдяки їм декорований край кофти, шапочки або ичеда виглядає дуже акуратно. В’язати гачком фестони дуже просто.

 Як обв'язувати край виробу «рачиним кроком»

«Рачиним кроком» називають в’язання стовпчиків у зворотному напрямку - зліва направо. Такий прийом найчастіше застосовують в обв’язуванні країв виробів. Його можна виконувати СБН, СН та пухкими стовпчиками.

1. Уведи гачок спереду назад у петлю праворуч від робочої петлі на гачку - при цьому робота має бути розташована лицьовим боком до тебе.

2. Захопи нитку і протягни її через петлю.

3. Захопи нитку і протягни її через обидві петлі на гачку. Один «рачиний стовпчик» готовий.

4. Повторюй кроки 1-3 на наступних петлях.

 
 

 Як обв'язувати край виробу піко

 Класичне піко

Кілька СБН, З ПП замкнуті в коло з’єднувальним стовпчиком у першу ПП або ж в останній СБН. Далі знову кілька СБН.

 

Велике піко

Кілька СБН, 5 ПІІ замкнуті в коло з’єднувальним стовпчиком у першу ПП або ж в останній СБН. Далі знову кілька СБН.

 
 Потрійне піко

З ПП замкнуті в коло (повторити ще 2 рази), замкнуті з’єднувальним стовпчиком до останнього СБН.

 
 Пласке піко

5 ПП, СН у першу ПП і закріпити з’єднувальним стовпчиком в 4-ту петлю в’язаного полотна.

 Об’ємне піко

З ПП, 2СН в першу ГІН, З ПП і з’єднувальний стовпчик в останній СБН.

 
 Трикутне піко

5 ПГІ; по ланцюжку, починаючи з 2-ї петлі, пров’язати: П/С, СБН, СН, С2Н. Закріпити в 4-ту петлю в’язаного полотна.

 
 Як обв'язувати край виробу рюшами 

Рюші утворюються завдяки вив'язуванню кількох стовпчиків в одну точку. Що більше стовпчиків, то пишніші рюші. Доцільно збільшувати номер гачка та товщішу нитки.

Один Із способів вив’язування рюшів - в’язання на решітці - виконуй за такою схемою.

 

 1. Ланцюжок з повітряних петель, що дорівнює довжині рюшу, продовж одним рядом квадратиків.

2. Зробивши останній стовпчик, поверни смужку вертикально і пров’яжи петлі підйому для висоти ряду. Зв’яжи 5-6 стовпчиків з накидом, вводячи гачок під останній стовпчик попереднього ряду.

3. Поверни смужку в горизонтальне положення І продовжуй в’язати 5-6 стовпчиків з накидом в перший квадратик.

4. Візьми смужку вертикально так, щоб кінець її був позаду в’язання, і пров’яжи 5-6 стовпчиків з накидом за другий стовпчик попереднього ряду.

5. Поверни смужку горизонтально, але виворітним боком до себе, І пров’яжи в другий квадратик 5-6 стовпчиків з накидом.

6. Поверни смужку у вертикальне положення, але вже щоб квадратики були спереду, і пров’яжи за 3-й стовпчик 5-6 стовпчиків з накидом.

7. В’яжи все так, як описано і показано на рисунках. Стовпчики повинні лягати по одній стороні, тому слідкуй за правильним поворотом смуги з квадратиків. На схемі візерунка стрілкою показано напрямок вив’язування стовпчиків по всій смузі. Закінчити в’язання можна кружечком, з’єднавши кінець ряду півстопчиком.

 

Як оздобити край виробу облямівкою та мереживом

Облямівка

Вив’язана облямівка стане прикрасою для будь-якого одягу.

Облямівка - це смужка по краю тканини чи виробу, що відрізняється кольором або візерунком.

 
 Мереживо

Залежно від техніки виконання мереживо поділяється на сітчасте, шите голкою, плетене на коклюшках, гачком, фриволіте. В’язане гачком мереживо може прикрасити білизну та домашній текстиль. Його можна зв’язати будь-якої довжини.

Мереживо - ажурна тканина або декоративна стрічка, що утворюється внаслідок сплітання ниток у різний спосіб.

 
  ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Обери виріб, в’язаний гачком, та запропонуй варіант оздоблення його краю. Добери схему для в’язання, інструменти та матеріали. Обґрунтуй свій вибір.

 Практична робота

1.    Інструктаж з техніки безпеки при роботі з гачком.

2.    Обв’язування країв виробу. 

Послідовність виконання роботи

1. Обери спосіб обв’язування краю виробу.

2. Добери нитки та гачок для обв’язування.

3. Обв’яжи край виробу обраним способом.

4. Перевір якість обробки.

5. Роботу виконуй, дотримуючись правил безпечної праці.

 ЗАСТОСУЙ НА ПРАКТИЦІ

Ідеї для виготовлення декору

 Цікава і вельми несподівана ідея з використанням шкірки апельсина. Зі свіжої шкірки апельсина виріж сердечка, які обв’яжи пряжею за допомогою гачка. Потім обв’язані сердечка просуши і використовуй для декору та прикраси подарунків.

 Домашнє завдання: Виготовлення виробу.